У Свиднику відбулось 59-те Свято культури русинів-українців Словаччини

14 – 16 червня 2013 року у Свиднику успішно пройшло 59 Свято культури русинів-українців Словаччини. Місце зустрічі людей, марафон пісні і танцю, українського художнього слова. Головний організатор Свята – Союз русинів-українців Словацької Республіки – у співпраці з містом Свидником, СНМ – Музеєм української культури та дальшими співорганізаторами зробив дальший крок у тому напрямі, аби не припинити довгорічні традиції Свята і не дати їм розмитись у світі незичливості і руйнації. Багато кому надоїдає бачити на Святі ту спадщину, яку пронесли через віки наші предки. Радує, що відлік Свята не зупинився в цьому році, бо знайшлися  такі люди, в тому числі і на керівних посадах у Свиднику, які не бажають  добра Святу, рідній пісенній культурі, духовним здобуткам предків. Глядачі протягом трьох днів засвідчили свою прихильність до цього Свята своєю участю: стільки їх не було тут принаймні за останні 20 років. А це найкраща відповідь недоброзичливцям. Зовсім імовірно, що могутня медіальна кампанія, якою розрекламовувався інший подібний фестиваль, який відбувся у Свиднику три тижні тому, принесла зворотній, надміру позитивний ефект для традиційного свидницького Свята.

Свято культури розпочалось у п’ятницю, 14 червня, вранці малюванням на асфальті. Змагались команди дітей  дитсадків та основних шкіл міста Свидника, а також Основної школи ОШ в Нижньому Мирошові, які одержали від організаторів Свята премії і речові нагороди. Змагання дітей можна було б назвати:  Свято культури русинів-українців Словаччини очима дітей. Лауреатом стала ОШ, вул. Карпатська, Свидник.

Відразу після цього в Піддуклянській бібліотеці у Свиднику пройшов круглий стіл  українських письменників. В ньому взяли участь письменники, які  діють по обидві сторони словацько-українського кордону – Пряшівського краю Словаччини та Закарпатської області України.  Діти під керівництвом учительки української мови Оксани Хавко підготували для письменників милий сюрприз: читали поезію та прозу українських письменників. Домінували близькі дитячій душі твори Марійки Підгірянки та Василя Ґренджі-Донського. Великий талант діти проявили  і в співі народних пісень.

У круглому столі, організованому в рамках проекту «Словацько-український центр культури», взяли участь голова Спілки українських письменників Словаччини Іван Яцканин, поети і прозаїки Мілан Бобак, Степан Гостиняк, Юліус Панько, Надія Вархол, які  зустрілися з своїми колегами по перу, які живуть і працюють в Закарпатській області України, зокрема, з  головою Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України, поетом  Василем Густі, прозаїком Мирославом Дочинцем та  директором всеукраїнського державного видавництва «Карпати» Віктором Браславцем. Представляючи українських гостей, Іван Яцканин запросив письменників розповісти про себе і про свої творчі плани. Василь Густі ознайомив з діяльністю закарпатської письменницької організації і зачитав зразки своєї поетичної творчості, Мирослав Дочинець зосередився на значних зрушеннях в  царині сучасної української прози і вказав на те, що вона кращими своїми зразками, духовно-естетичним  зарядом завойовує все більші і більші обшири, а Віктор Браславець говорив про складнощі  в українській видавничій справі, в тому числі видавництва «Карпати». Додаймо, що саме літератори  є одною з найпотужніших сил у поглибленні словацько-українських та українсько-словацьких літературних взаємин. Свіжим прикладом може послужити Іван Яцканин, який переклав на українську мову роман сучасного словацького прозаїка Йозефа Банаша «Зона натхнення», який  вийшов   в Ужгороді  у видавництві TIMPANI (2012).

Вперше за всю історію Свята у Свидник завітав Посол Сполучених Штатів Америки Теодор Седжвік (Theodore Sedgwick), який зустрівся з головою Центральної ради Союзу русинів-українців СР Петром Соколом в ареалі скансену Музею української культури, живо інтересувався культурно-національним життям русинів-українців Словаччини і тут же оглянув дерев’яну церкву. Згодом  він  відвідав виставку картин академічного художника Миколу Диця у виставочних приміщеннях музею. (Детальніше про виставку читайте в цьому номері газети).

В музеї у п’ятницю, 14 червня, у підвечірній час відбулось відкриття дводенної Міжнародної наукової конференції під промовистою назвою «Лемки, бойки, гуцули, русини – історія, сучасність, матеріальна та духовна культура», яка дала в черговий раз відповідь на болючі питання сучасності, коли під зовнішніми і внутрішніми впливами посилюється  їх асиміляція і тим самим доходить до штучного розколу в середовищі цих етнічних груп українського народу. Конференцію організував СНМ – Музей української культури у Свиднику.

У вечірній час в музеї в художній програмі  було представлено п’ять українських народних балад із записів Ореста Зілинського з нагоди його недожитого 90-річчя.  Зразки балад зворушили присутніх вже і тим, що значні пласти наших  балад високої естетичної  і пізнавальної вартості в плині часу було загублено або призабуто. Про долю записів балад О.Зілинського та в записах О.Духновича та О.Павловича розповів Микола Мушинка. Зразки балад з великим естетичним чуттям виконала Івета Світок зі своїми дочками Іванною і Мартиною за музичного супроводу Ігоря Крети.

Перший фестивальний день завершився  молодіжною дискотекою перед свидницьким амфітеатром.

Суботній фестивальний день (15 червня) урочисто відкрив приматор Свидника Ян Голодняк.

Повною новаторства  була програма «Мандрування Котигорошка», яка пройшла на сцені амфітеатру. Підготував її з дітьми дитячих фольклорних  колективів «Маковичка» (Свидник), «Ястрабчек» (Шариське Ястраб’є), Основної школи мистецтв ім. А. Дубчека (Воронів н/Т.), «Сердечко» (ЗШ ім. Т. Шевченка, Пряшів) та львівського ансамблю «Полуничка» (Україна) відомий словацький хореограф, Ладислав Бачинський, який під час методичної допомоги дитячим колективам протягом цілого року шукав хлопчиків, які б підходили для виконання ролі Янка Грашка чи його українського напарника Котигорошка. І знайшов їх. По-дитячому грайливо бездоганно виконали свої ролі Мартин Бучко як Янко Грашко з Раславиць і його напарник Давид Кравчик як Котигорошко з Шариського Ястраб’я. Майстерно з своєю роллю справилась  «тітка-оповідачка»  Анна Ванько з Грабівчика. Глядачі невпинно аплодували молодим виконавцям за створене ними казкове  дійство. Програма побудована за мотивами  словацької народної казки про Янка Грашка і української народної казки  про Котигорошка, як вони мандрують спочатку по близькій околиці, а згодом далеко у світі. Перестороги на мандрівці ілюстровані інтерпретацією дітей, які виступають в ролі яструба, жаб, великої води, що заважає подорожувати.  Врешті, мандрівникові  вдається подолати перестороги і засвоїти позитивний приклад з життя людей, якими є  приятельство і безстрашність.

Подібним успіхом користалася у глядачів  Свята і дальша суботня програма «Подьме вшыткы на собіткы…» цього ж сценариста і режисера.

Як відомо, Свято культури русинів-українців  Словаччини  припадає  на період літнього сонцестояння (21.6.), що пов'язано з культом поклоніння Сонцю, як дарувальнику життя (що має дохристиянські корені). Таким чином, в ролі основної складової частини цього періоду дуже часто виступає вогонь. Той став  невід'ємною частиною Янських вогнів, які на Східній Словаччині відомі під назвою Собітки.  Ставили їх на роздоріжжях за селом спочатку дівчата, потім вже разом з хлопцями, згодом хлопці самі, але дівчата там не сміли бракувати. Так бувало від Русаля до Яна, як правило, завжди в суботу.

Сценарист і режисер Ладислав Бачинський не лише склав програму, в якій виступали колективи з Свидника, Пряшева, Кошиць, Орябини, Воронова, «Ослав’яни» з Мокрого (Польща) і Фольклорний колектив  КУД Т. Шевченко з Дюрдьова (Сербія) і співачки Світкові, але подбав і про справжню ватру, яка запалала в ареалі амфітеатру, що наочно демонструвало давні предківські звичаї. Все дійство проходило за теплої безвітряної ночі і викликало у глядачів невтихаючі оплески і незабутні враження. 

Між тим в амфітеатр прибували дальші і дальші глядачі. Той вечір чимось нагадував   заповнений амфітеатр, як це бувало двадцять, тридцять і більше  років, коли фольклор ще був великим притягальним магнітом  для десяток тисяч глядачів.

Починається гумористична програма «Аж ся ті бріх…» На сцену виходить народна розповідачка Марія Тріщова, відома глядачам як Араня  і частує глядачів непідробним гумором, почерпнутим з сучасного ромського і нашого зромщеного життя і густо перетканий  пікантними словами.

Останньою суботньою програмою був виступ  популярної народної капели «Кандрачовці», який привабив шанувальників народної пісні. Разом з капелою невтихаючі аплодисменти публіки пожали Моніка Кандрачова та Анна Порач. Глядачі не пускали капелу з сцени і домагалися дальших пісень, так що концерт завершився коротко після півночі.

Недільна програма (16 червня) Свята розпочалась святими літургіями в храмах Свидника і продовжилась покладанням квітів до пам’ятника на Дуклі за тихої молитви «Отче наш» у виконанні співачок Фольклорного колективу  КУД Т. Шевченко з Дюрдьова (Сербія), а згодом до пам’ятників у Свиднику.

Молитвою «Отче наш»,  на той раз у виконанні членів церковних хорів Свидника, о 14 годині розпочались дві заключні програми Свята. Зі сцени амфітеатру глядачів, гостей і представників офіційних делегацій привітав  голова Центральної ради СРУСР Петро Сокол, який закликав присутніх зберігати рідну культуру і рідне слово. Разом з тим, він сказав,  що Свято культури «служить об’єднанню людей, а не розділенню». Він привітав  депутата словацького парламенту   Миколу Крайковича, голову Пряшівського самоврядного краю Петра Худика, депутата ПСК Мілана Цоцулю, приматора Свидника Яна Голодняка, генерального консула України в Пряшеві Ольгу Бенч, начальника управління культури Закарпатської обласної державної адміністрація Юрія Глебу (Ужгород), делегацію  Об’єднання українців у Польщі  на чолі з Маріаном Райтаром, делегацію Об’єднання лемків у Польщі на чолі з Стефаном Гладиком,  делегацію Союзу русинів українців Сербії на чолі з Богданом  Віславським. У Святі взяла участь також  Алла Кендзера,  заступник голови Секретаріату товариства «Україна-світ»  (Київ), присутніми були також учасники Міжнародної наукової конференції «Лемки, бойки, гуцули, русини – історія, сучасність, матеріальна та духовна культура».

Організаторів і всіх учасників Свята  поздоровила генеральний консул України в Пряшеві Ольга Бенч  і вручила в руки Петра Сокола лист-вітання Надзвичайного і Повноважного  Посла України в СР Олега Гаваші.

У програмі «Од мая до Яна» виступили колективи  «Курівчан» з Курова, «Порублянка» з Руської Поруби, «Карпатянин» з Пряшева, «Сабиновчан» з Сабинова і домашній колектив «Маковиця», а в заключній програмі  Свята «Звідки то до нас гості прийшли» – гостюючі і закордонні колективи.

Із закордонних колективів  у програмі виступили Народний  ансамбль танцю «Рось» (Біла Церква -  Україна), Народний фольклорний ансамбль  «Вишиванка» (Тереща – Україна), Народний фольклорний ансамбль «Полуничка» (Львів -  Україна), Народний ансамбль «Сакавінка» (Орша - Білорусь), «Фольклорний колектив КУД Т. Шевченко (Дюрдьов -  Сербія). З гостюючих колективів представились: «Сабіновчан» з Сабинова та професіональний ансамбль «ПУЛЬС» з Пряшева.

Як же оцінює програму сценарист і режисер недільну програму Свята Петро Беґені? Ось його слова: «Недільна програма називалася «Од мая до Яна». В ній було показано, як колись у нас жилося, як хлопці  на мая ставляли маї дівчатам, як радувалися, веселилися. Потім надходило Русаля, яке тривало три дні і в той час дуже гарний був, наприклад, звичай у Курові. Вони не знали Яна, але знали Русаля і робили пастирське весілля. Курівський колектив цей звичай спрацював дуже добре. Загалом

Янські ночі були найінтересніші за цілий рік. Це була ніч, коли і церква дозволяла чоловікові чи жінці порушувати  моральні правила.  Як головний програмний гарант я не лише спокійний, але дуже спокійний.

Після дев’яти років  нам вдалось пересвідчити Ладислава Бачинського, щоб допоміг підготувати програму Свята. Ми повністю порозумілись, бо дивимось на автентичність фольклору з однакової точки зору.  Ми проти стилізації фольклору, як це тепер робиться у Словаччині, де втрачається автентичність.  Коли ми втратимо її,  втратимо культуру нашого народу, культуру Словаччини, яку століттями зберігали наші предки. Я глибоко кланяюсь Ладиславу Бачинському за його роботу. Ми вже домовились з ним про тематику наступного 60 Свята культури русинів-українців Словаччини. Проте поки що ми не будемо її розголошувати, тому що перед нами рік інтенсивної роботи.

Тяжко сказати, як будемо далі працювати і з ким будемо працювати, тому що, на жаль, в місті Свиднику ми цього року не знайшли стільки підтримки, як у попередні роки.  Є і така думка перенести наше Свято десь до іншого міста, де живе більше русинів-українців, як у місті Свиднику. Я особисто з тим погоджуюсь, але як  нам бути далі, над цим треба задуматись як свидницьким органам, так і Центральній раді СРУСРу.  Треба задуматись над тим, як нам далі бути у нашій русько-українській культурі».

Додаймо, що запис дитячої програми Свята передавався на радіо «Janko Hraško». Пряму трансляцію суботньої і недільної програми Свята  можна було дивитися на: www.folklorista.sk. Записувало програму Свята також михалівське телебачення «Земплин». Фрагменти Свята записували штаби Радіо і телебачення Словаччини.

Мирослав Ілюк. Фото автора, Яна Тільняка, Ладислава Пушкара та Володимира Ньорби

Субота, 15 червня. У вечірній час в амфітеатр завітала найбільша кількість глядачів щонайменше за останні 20 років

Частина учасників зустрічі письменників в Піддуклянській  бібліотеці у Свиднику

Староста Орябини Микола Каня (на фото вправо) розповів Послові США Теодору Седжвіку (на фото вліво), що герой Американської армії Михайло Стренк (10.11.1919 – 1.3.1945) народився в Орябині, 23.2.1945 р. очолив групу солдатів, яка підняла прапор перемоги над японцями на острові  Іводжима. Там був поранений і помер. Похоронений на Арлінгтонському  національному цвинтарі (Вашингтон), де похороняють найвизначніших американців

Уславлена орябинська співацька група «Поляна»

Частина учасників  Міжнародної наукової конференції в СНМ – Музеї української культури

У програмі «Мандрування Котигорошка» виступали дитячі колективи

Гість Свята – Фольклорний колектив «Ослав’яни» (Мокре - Польща)

Народний  ансамбль «Рось» (Біла Церква – Україна)

Заключна сцена недільної програми «Од мая до Яна»

Народний ансамбль «Сакавінка» (Орша – Білорусь)

Теги: русини-українці, Свидник

11 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати