Ярослав Грицак: "Нова революція висить у повітрі"

Вiдомий iсторик змоделював сценарiї можливих подiй

Ярослав Грицак: "Нова революція висить у повітрі"

В Україні можлива нова революція. Адже протестні настрої, які наростають у суспільстві, дуже схожі на ті, що охопили торік арабські країни. Так вважає знаний історик i науковець Ярослав Грицак. 

На його переконання, влада втратила інстинкт самозбереження, і змiнити її насправді нескладно. Але для того, щоб “перезавантажити” Україну, до влади має прийти вмотивована й рішуча еліта, котра знає, що і як треба робити.

Докладніше про це -– в інтерв'ю "Експресу" з Ярославом Грицаком.

-- Що підштовхнуло вас до висновку про те, що в Україні ймовірна нова революція?

-- Мій висновок не є оригінальним. Подивіться, про що пишуть в інтернеті, які книги мають провідні позиції у списку найбільш розпродуваних видань книгарень "Є". Про протести говорять, про них думають. Зауважте, як часто сьогодні вживають слово "Майдан". Ми вже мали Майдан учителів, підприємців, "чорнобильців", "афганців", а недавно -– і Майдан користувачів інтернету.

-- Так, але ж водночас часто чуємо про те, що українці збайдужіли до політики, тому нового Майдану очікувати не слiд. Хiба не так?

-- Приблизно те саме говорили перед Помаранчевою революцією: ситуація безнадійна, народ байдужий. Політологи змагалися між собою у песимістичних прогнозах. А минуло кілька місяців і цей нібито байдужий народ вийшов на вулицю.

Дозволю собі порівняння: якби пророкування революції в Україні прирівняти до ставок на футбольні матчі, то мій прогноз був би 6:4 або навіть 7:3. Не хочу бути погано зрозумілим: історики не пророкують майбутного, вони лише пробують з'ясувати можливі сценарії розвитку подій. А сценарій тут такий, що в сучасному світі революції стаються дедалi частіше. За підрахунками, у ХХ столітті революції були приблизно двічі на рік. За перших 10 років цього століття пропорція зросла до чотирьох революцій на рік.

Старше покоління у цій країні виховано на міфі Великої Жовтневої революції 1917 року, котра, своєю чергою, у свідомості більшовиків розвивалася за сценарієм Великої Французької революції 1789-го. Зауважте, в обох випадках ключовим словом є "Велика": мовляв, революція -– то щось велике, епохальне, як вибух вулкана або землетрус. Історики ж знають, що насправді революції є банальним явищем. Вони стаються, як корки на дорогах: не регулярно, але часто.

Якщо ж ідеться конкретно про теперішню українську владу, то проблема з нею така, що вона ігнорує або ж не знає цих суспільних тенденцій. Вона й далі думає, що революція може бути тільки "Великою" і раз на сто лiт. А якщо вона так думає, то шанси нової "банальної" революції збільшуються.

-- Нинішню ситуацію в Україні ви у своїх коментарях називаєте ще гіршою, аніж за Кучми. Чому?

-- За Кучми -- яким би корупційним той режим не був -– існувало негласне правило: опозицію не саджають у тюрми. Всі розуміли, що нині ти при владі, а завтра можеш бути поза нею. Кучма розумів, що в цій країні ніхто не може взяти владу навічно. Нинішня ж влада діє так, ніби прийшла років на сто. І почала з того, що посадила в тюрму своїх головних опонентів -- Юлію Тимошенко та Юрія Луценка.

Прихід до влади Януковича відтворює логіку розвитку революції, коли на хвилі революційних розчарувань до влади приходить контрреволюція, яка нічого не забула, але нічого й не навчилася. Януковича і його команду губить ще специфічний "донбаський синдром": вони думають, що усією Україною можна керувати, як Донбасом, за російським варіантом. А Україна – то не Росія. Кучма, принаймні, це розумів і навіть книжку про те написав. Нині ж жартують, що Януковичу час писати книжку "Україна -– не Єгипет".

На переконання деяких політологів, Україна ще ніколи не мала такого слабкого режиму, як теперішній. Знаю одного закордонного посла, котрий кілька місяців тому зателефонував нашому міністрові закордонних справ, привітати його з великим "досягненням" -- з тим, що Україна за дуже короткий час зуміла ізолювати себе водночас від Москви, Брюсселю та Вашингтону. Посол сказав: "Таке ще нікому не вдавалося – ви зробили справжній переворот у міжнародній політиці!"

Влада так активно ізолює себе від власного суспільства i зовнішнього світу, що не надивуєшся, як швидко вона втрачає інстинкт самозбереження.

-- Вiд початку виборці Західної України з недовірою ставилися до Віктора Януковича як Президента. Тим часом на сході йому ще донедавна довіряли. Як вважаєте, чому він так втрачає нині рейтинг по всій країні?

-- На заході він ніколи не мав довіри і, припускаю, не матиме. Інша річ на сході. Тут на Януковича покладали певні надії, бо вважали, по-перше, що він свій, по-друге, що влада, яка прийшла після Помаранчевої революції, є кращою, ніж попередня (бо гіршу від “помаранчевої” влади складно було собі уявити), по-третє, що їй вдасться владнати відносини з Росією, вирішити газові проблеми, по-четверте, поремонтувати будинки, дороги, школи і так далі. Тепер бачимо, що насправді жодна з цих надій не справдилася. Навпаки, люди переконалися: єдине, що вдається чинній владі, -- це себе збагачувати.

Одна з ознак революційної ситуації: влада втрачає легітимізацію -- тобто виправдання, навiщо прийшла до керма держави. Тепер вона не має легітимізації ні на заході України, ні на її сході, ні в Брюсселі, ні в Москві, ні у Вашингтоні.

-- Але чи була б така революція благом для країни?

-- Тут я більш обережний у прогнозах. Україна від 2004 року вступила в такий розвиток подій, коли кожна нова влада гірша за попередню. Не відкидаю сценарію, коли після скинення Януковича матимемо ще гіршу ситуацію. Українцям треба припинити таку погану черговість подій, коли в їхніх руках революційні вила перетворюються на постреволюційні граблі.

-- Якої ж революції потребує Україна?

-- Я, і не тільки я, вважаю, що перед політичною революцією має відбутися революція цінностей. Україна потребує "перезавантаження", тобто гри за новими правилами. Я не вважаю, що ці правила мають бути якісь унікальнi. На щастя, українцям не треба відкривати Америки чи  винаходити велосипеда. Подивіться на сусідню Польщу, "чемпіона від революцій", чи на більш далеку Грузію. Або ж на постфранківську Іспанію, або постнацистську Німеччину. Усім цим країнам рано чи пізно вдалося перервати ту погану послідовність i запровадити просту формулу -- "ринок плюс демократія". Звичайно, ця формула не є ідеальною, вона також дає збої i провокує нові кризи. Але ці кризи не є революційними, їх вирішують у рамках один раз запущеного механізму.

Щоб “перезавантажити” Україну, до влади має прийти вмотивована i рішуча еліта, котра знає, що і як треба робити. Це, власне, вона є носієм нових цінностей і, користаючи з доступу до державних ресурсів (школи, мас-медіа і так далі), поступово поширює ці цінності на все суспільство.

-- Кому належатиме головна роль у нових протестах?

-- Думаю, що арабський світ, а віднедавна Росія показують нам нову тенденцію: вирішальну роль у революціях, масових протестах відіграють не партії, а громадські рухи. Подібні процеси сьогодні є в Україні: стара опозиція слабка і роз’єднана, зате міцніють громадські рухи. Головна проблема: цим рухам бракує солідарності. Виходять протестувати на вулиці підприємці -– всі iншi підтримують, але мовчать. Те саме сталося з учительським Майданом, рухами "чорнобильців" чи користувачів ex.ua. А логіка має бути така, як у випадку польської "Солідарності" 1980-х років: нинi страйкують робітники, але їх підтримують і лікарі, і вчителі, і навіть професори.

Треба розуміти: революція – не від солодкого життя. Це є хвороблива реакція на суспільні недуги, схожа на те, як температура тіла підвищується від вірусу. Боюся, що за чинного режиму українські хвороби вилікувати не вдасться, бо сам режим хворобливий. Питання в тому, чи суспільство, яке хоче жити нормальним життям, може саме себе вилікувати.

-- Як розцінюєте останні президентськi призначення у силових структурах: Калініна -- головою СБУ та Саламатіна -- міністром оборони?

-- Я не політолог, щоб аналізувати ці рішення, але як історик скажу: влада, яка так нерозумно поводиться, найімовірніше, добровільно не здасться. Вона робитиме все, аби втриматися силою, і щоб на ту "силу" можна було обпертися та їй довіряти.

-- Якого характеру можуть набути нові протестні події?

-- Характер революції більшою мірою визначає влада, а не опозиція. Зрозуміло, нинішнє керівництво держави не готове віддати владу мирно -– бо воно само підготувало такий сценарій, коли з влади йдеш просто в тюрму. Тому загроза, що проллється кров, є, її не можна ігнорувати. Але, з iншого боку, хочу звернути увагу на таке: згідно зі статистикою, сайт ех.uа за одну секунду відвідало близько 120 тисяч людей.

Кожен фахівець iз питань внутрішньої безпеки скаже, що жодне військо, жодна поліція не зможуть упоратися з натовпом, який збирається в одному місці і нараховує 100 тисяч осіб. Питання мирної революції полягає в тому, чи вдасться зібрати цих сто тисяч. Потенційно -– так. Адже кількість обурених роботою чинного уряду сягає уже мільйонів.
Важливо перетворити протести кількох тисяч людей на організовану дію в один час і в одному місці.

-- Як треба діяти, аби -- в разі революції -- не змарнувати шансу на позитивні зміни в країні?

-- Найбільше сподівань у нинішній ситуації дає виникнення різних громадських організацій по всій Україні, які посилено розмірковують над стратегію розвитку цієї держави. Особисто для мене найбільш відрадною надією є ініціатива "1 грудня", яка зібрала поважних громадських діячів разом iз лідерами головних українських Церков. Ці люди тоді закликали власне до морального спротиву чинному режиму.

Для російського чи українського урядiв не є великою проблемою “посадити” лідера опозиції -– як-от Ходорковського чи Тимошенко. Проблема для нього виникає, однак, тоді, коли йому протистоїть зорганізоване громадянське суспільство, де є сотні й тисячі потенційних лідерів: спробуй їх усіх вияви й пересади!

-- Кому ж маємо довіряти?

-- Американський історик Олександр Мотиль колись навів такий приклад: найбільший вплив в Америці в боротьбі за громадянські права негрів мав Мартін Лютер Кінг. Він не був політиком, а лідером великого громадського руху, який об'єднався не за ідеологією, а за спільними цінностями: ніхто не має права позбавляти людину її гідності. Проблема для Януковича полягає у тому, що громадський рух в Україні нині має десятки потенційних Мартінів Лютерів Кінгів.

Пригадайте: в одному зі своїх віршів Шевченко писав, що найбільше боїться, як окрадену й нещасну Україну пробудять тоді, коли вона не буде до цього готова. Щось приблизно таке сталося 2004 року. Тоді Україна не мала якісної еліти, а суспільство дещо наївно вирішило, що все можна віддати на відкуп політикам. Але незабаром виявилося, що хоч би які добрі ці лідери були, вони, прийшовши до поганої влади, рано чи пізно зіпсуються.

З огляду на це i поразка Ющенка, і перемога Януковича є для нас ніби подарунками Божими: вони дають нам шанс помудрішати. Треба перестати довіряти лише лідерам і почати довiряти собi.

11 січня 2013р.

Теги: влада, опозиція, революція

Коментарі

андрей 2013-02-08 / 18:19:08
революции с кровопролитием не будет, по одному фофану наместникам по району и 1,5 млн в Киеве одномоментно, и только пятки засверкают, а потом правда прийдется пособирать их по Рассеям да по заграницам, все будет очень быстро.

скиф 2013-02-04 / 13:07:13
очень сильно волнует выше написанное и главное правда -без крови не обойтись все рычаги управления у нынешней власти- расставлены кадры свои от киева до районного центра и города малейшие собрания или бунты будут жестоко каратся и все будет согласно закону только начнут собиратся люди начнутся провокации и аресты очень трудно будет собрать 100 тысяч -но это объязательно произойдет -свободу народу долой воров слава украине

Слов'янин 2013-01-16 / 22:11:56
Терміни «комуняки» чи то «совки» звучить занадто ефемерно і нині діє лише на лохів. Ті, хто фінансував «російську» революцію з метою знищення чи обидлювання слов»янських народів, нині не менш успішно фінансують «демократію», використовуючи, як завше, технології керованого конфлікту, бо їх мета – не допустити існування насправді незалежних, самодостатніх держав, керованих корінними народами. Такі істоти як Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович, Тимошенко тощо (попри різні лозунги і взаємні начебто конфлікти) є ворогами українського слов»янського народу, бо послідовно, під чужинську диктовку, здавали і здають національні інтереси. Грицак та лояльні йому коментатори чомусь не ставлять конкретних питань: Чому більше половини України (економіка, фінанси, кадрова політика, ЗМІ, освіта, культура та ін.) не контролюється українським народом, а вузьким колом пейсатої мафії? Чому фінансово-економічна система України прив»язана до нічим не забезпеченого долара,що безконтрольно друкується тією ж мафією?
До чого тут жонглювання термінами на кшталт «не хочуть жити по-старому» та «не можуть правити по-старому»? Подібне зомбування гнилої дегенеративної частини інтелігенції та широких народних мас колись призвело до найкривавіших подій в історії. Грицак і Ко бажають нової ворожнечі?

К. Маркс 2013-01-16 / 11:08:37
Революція може статися тоді, коли є революційна ситуація. Це, коли "низи" не хочуть жити, а "верхи" не можуть керувати "по старому". Це в Україні є. Тобто революційна ситуація, начебто, є. Однак, щоби революція була успішною потрібна політичні сили (партії, рухи) та "вожді", котрим "низи" довіряють і котрі можуть їх організувати.(без них - це буде бунт - "жорстокий і безпощадний").
Ось із цим в Україні - проблема. Принаймні - покищо.

Бодя 2013-01-16 / 08:24:50
Падіння нормальних процесів та життя в Україні - наслідок збереження комуняк та хх спадкоємців при владі після 24 серпня 1991 року. Всі головні правителі незалежної України (Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович) - були і є спадкоємцями саме комуністичної номенклатури. І даже той самий Ющенко, про що мало хто знає. Тому жодний із них не кращий і не гірший, вони рівнноцінні у відповідальності за розкрадання нацвональних богацтв, руйнування демократії і законностті, процвітання корупції, знищення судової системи і перетворення її у закритий клуб хабарників і відвертих корупціонерів-злочинців заради обслуговування правлячих кланів. Річ в тім, що щоб довести стан справ до сьогоднішнього рівня, потрібен був час. За день цього було важко досягнути. От і маємо поступовий, але не змінний курс України до безправ'я для громадян.
Для позитивного здвигу - потрібні революційні потрясіння, нова молода політична еліта, патріоти при владі і керівники з відчуттям совісті.
А до соціального вибуху народ доведе сама корупційно-злочинна влада всіх форм і структур. І вибух якщо буде, що маштаби і його буйність буде не баченою.

Богдан 2013-01-14 / 19:44:53
Григорій Климов: "Революция пожирает своих творцов, как свинья поросят". Цікаво, хоч одна в світі "гевогюция" принесла народам щастя? Хіба що лише біблійному. А у вічних революціонерів завжди романтика в задниці: спочатку роблять, а потім думають. Руйнуються мільойони доль, а гаркаві спонсори знімають вершки.

ЯРОСЛАВ 2013-01-14 / 16:44:59
Грицак прав на всі СТО,революція уже в повітрі і її бояться тількі ті, які обікрали,обкрадають чи збераються обкрадати народ.
Теперішним ДЕРЖАВНИМ ПЕРЕВЕРТНЯМ непоможуть ніякі призначення чи перепризначення керівників силових структур.Уявіть собі весняну повінь,такою буде і ця НАРОДНА РЕВОЛЮЦІЯ !!!! СЛАВА УКРАЇНІ!! ГОДІ СПАТИ!!!!!

ІВАН 2013-01-13 / 11:07:47
Цікаво, Історик живе у якій закордонній країні та хто він за національністю і мовою, якщо застосовує такі неукраїнські словосполучення, як "не розуміється до світу"? Хто ж тоді "українцям вішає локшину на вуха"

Історик 2013-01-12 / 19:46:07
Смішно слухати грицаковську маячнюпро про "революційні події" в сучасному арабському світі та інших Мартінів Лютерів Кінгів. До речі,щодо останнього свого часу чітку позицію висловив американський дослідник Ентоні Саттон. Грицак або не розуміється до світу, або свідомо вішає локшину українцям на вуха.

Слов’янин 2013-01-12 / 19:24:55
Для революцій майже ніколи не було "об"єктивних" причин. Напередодні будь-якої "революції", спочатку зовнішніми силами руками п"ятої колони створююються хаос і дестабілізація, а потім "народ" (пролетаріат, гуманісти, демократи - потрібне підкреслити) скидує ненависну владу і ... наступає на чергові граблі. В результаті народ владу так і не отримує, отримують владу інші - ті, хто на даний момент ближчий інтересам Світового уряду. Що "французька", що "младотурецька", що "російська" революції, а також їх "кольорові" різновиди" - мають одне джерело походження. Хоч команди Кучми і Януковича зробили багато в справі здачі національних інтересів, глобалістам, з поки що невідомих для нас причин, цього замало. Вочевидь вони потребують АБСОЛЮТНОЇ влади. Як завжди, шляхом нових "революцій". А екзальтовані лохи, на кшталт Ярослава Грицака (які часто "сидять" на закордонних грантах), тягнуть гоїв у чергове протистояння. Краще прислуховуватись до розумних істориків, наприклад, лорда Актона: "«Самое мерзопакостное в этом деле… то, что это не был взрыв народного возмущения, но тщательно отрепетированный план»...

ІВАН 2013-01-12 / 10:42:18
Не зрозумів ("Калініна -- головою СБУ та Саламатіна -- міністром оборони"): коли написана ця стаття?


Спецтема
Публікації:
/ 12Святослав Вакарчук: Кому тут тюрма, кому – Дольче Віта
/ 1Трагікомедія реакцій на "трагедію" у Гельсінкі
/ 12Керівник МВС Аваков взяв у заручники всю країну - Сергій Лещенко
/ 3Марш поліцейського свавілля
/ 1Володимир Горбулін: "Європейськими мають бути не лише амбіції, а і вчинки"
/ 3Денис Бродський: Наша влада – професійні покидьки, які працюють проти нас
/ 12Mr. Petro Incognito: Порошенко витратив на тижневу відпустку на Мальдівах $500 000
/ 2"Рука Держдепу". Хто і як "рятував НАБУ"
/ 8Ренесанс кума Путіна. Медведчук отримує фінансові та політичні дивіденди як від Москви, так і від Києва
/ 1Чи переживе Верховна Рада осінь? Погляд зсередини
/ 5Директор Transparency International: Ми не бачимо розслідувань щодо чиновників та впливових і заможних людей, причетних до корупції
/ 3Країна на паузі, або Місяць на роздуми Порошенка
/ 2Заборонити не можна дозволити
Справа №1. Влада не сприяє слідству у справі розстрілу Небесної сотні
Прокачати партнерство: як «Газпром» перетворюється на спонсора українського газового хабу
/ 3Війна і бізнес. Як друзі Порошенка контролюють мільярдні замовлення Укроборонпрому. Ч.1
Е-декларації: чорний діамант Авакова, церква Матвієнка і мільйони БПП
Ювілейне. Що відбувається і чому так повільно?
Віктор Трепак: "Я передав до НАБУ докази тотальної корумпованості влади"
/ 1Фінішна пряма
/ 11Подвійне життя Президента
/ 1Петро Таланчук: Усі зусилля влади націлені на будівництво України без українців
/ 10Нафта вже по $26: Для Росії це не криза, це – П****Ц
Мурашиний "вир смерті" українського політикуму
"Губернатори" на виборах: адмінресурс партії Порошенка?
» Всі записи