Відзначати 73-ю річницю Карпатської України на Закарпаття приїде Олег Тягнибок (ПЛАН ЗАХОДІВ)

ПЛАН ЗАХОДІВ

з відзначення 73-ї річниці Карпатської України 15–18 березня 2012 р.

Закарпатською ОО ВО «Свобода» та Товариством пошуку жертв війни «Пам'ять»

15 березня (Ужгород):

• 14:00– автопробіг до пам’ятних місць воїнам Карпатської України. збірка біля пам’ятника О. Духновичу.
• 17:00 – у приміщенні Закарпатського обласного театру ляльок відбудуться: урочиста академія на тему: «Роль ОУН* в проголошенні Карпатської України»; виступи науковців про умови творення Карпатської України та діяльності Карпатської Січі*; літературно-музичне дійство, присвячене синам Карпатської України;
• смолоскипна хода вулицями міста.

16 березня (Хуст):

• 18:00 – в актовому залі школи мистецтв урочиста академія на тему «Роль ОУН в проголошенні Карпатської України»;
• покладання вінків до меморіальної дошки Роману Шухевичу* та Олегу Кандибі-Ольжичу*;
• смолоскипна хода на Замкову гору до могили січовиків.

17 березня:

• 10:00 – закладення каменя на місці будівництва пам’ятника Михайлу Колодзінському, Зенону Коссаку та близько 15-тьом січовикам, яких розстріляли та скинули у соляні шахти угорські окупанти 1939 року (смт. Солотвино Тячівського району);
• 14:00 – конференція за участі лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока в м. Іршава;
• 15:00 – у м. Мукачево, в «Будинку школяра», відбудеться конференція, приурочена наближенню річниці Ковнерівським процесам;
• 18:00 – марш вулицями м. Мукачево та відкриття меморіальної дошки оунівцям на колишній будівлі так званого «Палацу Ковнера».

18 березня:

• 10:00 – автопробіг Мукачево – Верецький перевал – Міжгір’я – меморіальний парк «Красне Поле»;

• 11:30 – мітинг та панахида на Верецькому перевалі;
• 14:30 – встановлення меморіальної дошки поблизу місця розстрілу Федора Тацинця – командира партизанського загону 1939 року (с. Сойми Міжгірського району);
• урочиста хода вулицями смт. Міжгір’я, покладання вінків до пам’ятника Василю Ґренджі-Донському;

• Покладання квітів до пам’ятного хреста на місці розстрілу команданта Волівської Січі Степана Фігури* та інших українських патріотів (смт. Міжгір’я).

У всіх заходах візьме участь голова Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Олег Тягнибок.

Довідка:

*ОУН – Організація Українських Націоналістів, заснована на початку 1929 р. на базі різних українських націоналістичних структур («Групи Української Державницької Молоді», «Організації Вищих Кляс Української Гімназії», «Союзу Української Націоналістичної Молоді» та ін.). Головну роль у створенні ОУН відіграла Українська Військова Організація (УВО), створена в липні 1920 р. і очолювана полковником Євгеном Коновальцем. 28 січня – 3 лютого 1929 р. в умовах суворої конспірації у Відні відбувся перший націоналістичний конгрес, який і проголосив створення ОУН. На чолі організації став Є. Коновалець.

*Карпатська Січ – військова організація, що мала на меті оборону Карпатської України, фактично виконувала функції армії цієї держави. В силу відповідних обставин була погано озброєна, а її командири здебільшого не мали ні належної військової освіти, ні воєнного досвіду. Незважаючи на це, «січовики» чинили відчайдушний опір угорським окупантам Закарпаття. Багато з них полягли в боях, а також були по-звірячому катовані і загинули в концтаборах.

*Роман Шухевич (30.06.1907 – 05.03.1950) – псевдонім Борис Щука – головний командир УПА (1943 – 1950), генерал-хорунжий (1946), Голова Бюро Проводу ОУН (1943 – 1950), Голова Генерального секретаріату УГВР та Генеральний секретар військових справ (1944 – 1950), лицар найвищих нагород УПА. У 1938 – 1939 рр. – мобілізаційний референт, чотар військового штабу Карпатської Січі. З 15.03.1939 р. – поручик генерального штабу Національної Оборони Карпатської України.

*Олег Кандиба-Ольжич (1907 – 1944). Належав до видатних українських поетів міжвоєнного періоду, був одним із діячів мельниківського крила ОУН. Народився у Житомирі. Його батько – відомий український поет Олександр Олесь (Кандиба). На початку 1920-х рр. О. Ольжич опиняється в еміграції у Празі. Освіту здобув у Празькому Карловому університеті, Українському педагогічному інституті, Українському вільному університеті. Опанував фах археолога, 1938 р. читав лекції у Гарвардському університеті. Член ОУН з початку її створення, 1937 р. очолив культурно-освітню референтуру Проводу ОУН. Редагував часопис «Самостійна думка», співпрацював з часописами національного спрямування – «Літературно-науковий вісник», «Вісник», «Обрії», «Напередодні», «Студентський вісник», «Пробоєм». Після розколу ОУН приєднався до мельниківців. Жив у Києві, Львові. У травні 1942 р. Почаївська конференція обрала О. Ольжича заступником голови ПУНу та головою Проводу на українських землях. Після арешту А. Мельника у січні 1944 р. очолив мельниківську ОУН. 25 травня 1944 р. у Львові його заарештувало гестапо. Опинився в концентраційному таборі Заксенгаусен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 р.

*Михайло Колодзінський (06.07.1902 - 19.03.1939). Псевдоніми: Гузар, Кум. Народився 06.07.02 р. y c. Поточиськах Городенківського повіту в Галичині. У середині 1920-х рр. – активний учасник українського молодіжного націоналістичного руху в Західній Україні, провідний член Союзу Української Націоналістичної Молоді. Член УВО з 1922 р. 1932-1933 рр. – військовий референт КЕ ОУН на ЗУЗ, учасник військового вишколу хорватських усташів в Італії. Автор студії "Українська військова доктрина" (1935-37), яка справила великий вплив на організаторів УПА. Полковник, шеф штабу Карпатської Січі в 1938-1939 рр., який під його керівництвом розробив план створення Збройних Сил Карпатської України. У середині березня 1939 р. після від'їзду полк. С. Єфремова очолив Збройні Сили Карпатської України. Командував воєнними операціями українських військ проти угорських загарбників на підступах до Хусту і під час оборони столиці. 19.03.1939 р. його розстріляли мадяри і скинули в солотвинську копальню (за іншими даними, загинув у ході одного із боїв з переважаючими силами ворога під Бурштином). За спогадами очевидця та учасника тих подій письменника В. Гренджі-Донського, полковник Гузар – один із найбільших героїв української визвольної боротьби. Прибувши на Карпатську Україну, став невидимим керівником ОНОКС.

*Зенон Коссак-Тарнавський (01.04.1907 - 19.03.1939) – відомий український політичний і військовий діяч, провідний член УВО і ОУН. Народився у м. Дрогобичі (тепер Львівська обл.). Вивчав право у Львівському університеті. Був одним із організаторів і лідерів молодіжного націоналістичного руху в Галичині. У середині 1920-х рр. створив у Дрогобичі осередок Організації Вищих Класів Українських Гімназій, згодом увійшов до проводу Союзу Української Націоналістичної Молоді. На початку лютого 1929, ставши членом Організації Українських Націоналістів, був затверджений Є. Коновальцем бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ, а з 1930 – заступником бойового референта Р. Шухевича. Організував дрогобицьку бойову групу Української Військової Організації (П. Крисько, В. Білас, Д. Данилишин, М. Гнатів та член "п'ятірки" під псевд. Оса), яка згодом особливо відзначилася під час проведення збройних акцій як проти польських окупаційних органів в цілому, так і проти окремих їхніх представників (експропріаційні акції у Бориславі (31.07.1931), Трускавці (8.08.1931), Городку (30.11.1932), замахи на таємного агента поліції Я.Буксу (24.8.1931) і начальника східного відділу міністерства внутрішніх справ Польщі Т. Голувка (29.08.1931). В кінці 1930 р. очолив організаційну референтуру Української Військової Організації. Співпрацював у "Бюлетені КЕ ОУН на ЗУЗ". Неодноразово його заарештовувала польська служба безпеки – дифензива (популярна назва – "двуйка", "двійка"). У червні 1933 р. і січні 1934 р. на судових процесах у Львові засуджений до 8-річного ув'язнення за приналежність до ОУН і співучасть у акції відділу УВО у Городку. Присуд відбував у тюрмі для українських політичних в'язнів у Вронках (Познанське воєводство, Польща). Після звільнення став одним з активних організаторів Організації Національної Оборони "Карпатська Січ", наприкінці 1938 р. призначений помічником начальника штабу ОНОКС М. Колодзінського.

Начальник відділу Преси і Пропаганди, ад'ютант коменданта Карпатської Січі. Автор 44-х правил життя українського націоналіста.

Загинув у березні 1939 р., відстоюючи незалежність Карпатської України в боях проти угорських загарбників у р-ні Буштина (тепер Закарпатська обл.). За іншими даними, був розстріляний мадярськими окупантами в с-щі Солотвино 19 березня спільно із Колодзінським і ще 15-ма січовиками.

*Ковнерівський процес. Із квітня 1941 р. почалися арешти. Якщо проаналізувати, то це був надзвичайний героїзм – одних членів організації арештовували (вони, не зважаючи на надто жорстокі катування, нікого не видавали), ті, що були на волі, жили легально, адже були впевнені у своїх арештованих друзях, і ще понад рік продовжували боротьбу за звільнення Закарпаття з-під мадярів. Загальне число заарештованих за участь у оунівському підпіллі до липня 1942 р. сягнуло 126 осіб. В’язнів надзвичайно жорстоко, по-садистському катували. Андрієві Глуханичу вдалося із в’язниці втекти. 17, 22, 24 липня 1942 р. у Ковнер-каштелі (від назви в’язниці учасники підпілля отримали найменування “ковнерівці”) у Мукачево відбулися три закриті судові процеси. Більшість підпільників була засуджена на різні строки ув’язнення: від кількох місяців до 12 років. Через певний час на клопотання єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Олександра Стойки та, як згадує Маргарита Бабота, хорватського маршала Славки Кватерника, майже всі, окрім керівників, були амністовані.

* Тацинець Федір («Крот») (1911 — 20 березня 1939 рр.) — член ОУН та «Пласту» на Закарпатті, навчався в Ужгородській учительській семінарії. 1 червня 1930 року в Ужгороді за завданням ОУН здійснив невдалий замах на одного із лідерів москвофільства в краї Є. Сабова. Засуджений чехословацьким судом до одного року ув'язнення, яке згодом було замінено на три роки. Після виходу на волю працював учителем. У 1938—1939 рр. – поручик Карпатської Січі, член генерального військового штабу ОНОКС, Хустський окружний комендант. У березні 1939 року організатор партизанського руху опору проти угорської окупації на території Волівського округу. Розстріляний мадярами 20 березня 1939 року у Соймах, селі в Міжгірському районі Закарпатської області.

Федір Тацинець, лейтенант січовиків, на окупантами розповсюджений заклик "Здавайтеся у полон добровільно, нікому ніщо не станеться!" розпустив свій загін на Гуцульщині, не маючи вже амуніції, і вернувся додому в село Ізки. З’явився в келечинській угорській канцелярії для евіденції, подібно, як і Блестів у Хусті.

Але на донос волівських мадярських агітаторів Піфка (походженням поляк) та Івана Шуберта (зрутенізований шваб) Тацинця арештовано і разом з іншими трьома після страшних побоїв над Воловим у Соймах, біля мінерального джерела в лісі, убито оберненими гвинтівками або розстрілами. Їхня могила розташована на одній "подині". З Федором Тацинцем загинув (правдоподібно, це напевно не знають) і командувач торунського гарнізону "Сторожі Оборони" лейтенант Дубик, який скривався у смузі галицько-польського кордону, ховаючись перед польськими терористами, проти котрих боронив границю Закарпаття. Він пропав без сліду.  Інші дві жертви — це були галичани.

 *Степан Фігура. Багато молодих воїнів-патріотів загинули на Красному полі біля Хуста. Не уникли розстрілу і наші земляки-січовики, пам’ятний знак яким зведено в Поточині. Це Степан Фігура, комендант Волівської Січі, вчитель Яків Завальницький, Шупка, Федір Григулич та інші. У березні 1939 року доктора Степана Фігуру разом з вчителем Яковом Завальницьким та невідомим галичанином  угорські окупанти розстріляли в урочищі Тішня, поблизу Волового.

17 березня 1939 р. потрапив у полон і був розстріляний гонведами керівник іршавських січовиків В. Галас. Така ж доля спіткала команданта Волівської Січі С.Фігуру, якого розстріляли 18 березня. Ватажок Хустських січовиків О.Блестів-Гайдамака, перебуваючи в хустській в’язниці, «не мав олівця, тому шпилькою проколов палець і кров’ю написав записку: «Я, Олександр Блестів, 22-річний з Хуста, іду на смерть за те, що любив свою рідну Україну».

Теги: Карпатська Україна, січовик, Тягнибок

35 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати