Наталія Кличко: Коли потрібно – була поруч, але деколи просто відходила на «задній план»

Наскільки комфортно почуваєте себе на Закарпатті? Маєте тут знайомих, друзів?

- Приймають чудово! Маю тут друзів в обличчі родини Пацкан. Валерій – не просто партійний лідер, він друг нашої родини. А Карпати для мене не нові: моє дитинство пройшло тут, оскільки на Закарпатті я маю родичів. 

Що найбільше вразило під час цього візиту?

- Я познайомилась з керівником «Дороги життя» (Центр реабілітації дітей з обмеженими можливостями в Ужгороді – авт.) Олегом Кириленко. І мене, якщо чесно, дуже вразило те, що він робить. Коли люди займаються благодійністю і не чекають, поки все в державі зміниться на краще – це чудово! Вони діють тут і тепер. Не можна чекати «прекрасного майбутнього», яке ніколи не наступить! Хочете змінити майбутнє – починайте з власного будинку, власної сім’ї. Прививайте цінності дітям, працюйте над собою, і Ви обов’язково отримаєте результат. 

А Ви сувора мама?

 - Процес виховання дітей доставляє мені колосальне задоволення. У нас в родині є правила, яких слід дотримуватися. Але я не хочу їх ламати, вважаю, що дитина – це вже особистість і, звичайно, має право на власну думку. Якщо ж я з чимось незгодна, то намагаюся аргументувати це. Але трапляється, вони заганяють мене у глухий кут – коли я розумію, що вони праві. Праві у своїй простоті.

Можна сказати, що з Віталієм Кличком ви прийшли у великий спорт разом, адже вийшли заміж за ще не на стільки відомого боксера, яким він є сьогодні. Ви були поруч з ним не тільки у моменту взлетів, але і у часи нечастих, але програшів. Як ви підтримували його у ті моменти?

 - Коли потрібно – була поруч, але деколи просто відходила на «задній план». Кожен з нас бував у ситуаціях, коли хочеться побути наодинці з власними думками, розібратися і обрати власний шлях. І коли я відчувала, що це потрібно – давала чоловікові зрозуміти, що я поруч, але у той же час не тривожила його. Я маю абсолютну впевненість у нашому спільному майбутньому. І Віталій так само – як далеко би не знаходився, він все-одно знає, що в нього є тил, є сім’я. Я завжди буду поруч, коли це буде йому потрібно. 

А коли він вирішив піти у політику Ви так само його підтримували?

 - Звісно, я була присутня при зароджені всього цього. Я завжди знала, що Віталій надзвичайно соціально відповідальна людина. Займаючись спортом, він ніколи не відводив погляду від України. Його завжди цікавило все те, що відбувалося тут, він був соціально активним, навіть створив свій фонд ще у кінці 90-х. Тож для мене не стало великою несподіванкою, коли він вирішив, продовжуючи спортивну кар’єру, йти паралельно в політику. Не можу сказати, що я була в захваті від того. Мені було шкода, що ім’я, зароблене потом мого чоловіка, почали змішувати з брудом.

Як ставитесь до пліток?

Звісно, багато років тому, коли ще вперше проводили кампанію до виборів мера (міста Київ – авт.), для нас обох це було важко. Ми носили рожеві окуляри, думали, що все відбуватиметься чесно. І було боляче сприймали той негатив. Але потім ти усвідомлюєш, що політики без цього не буває і, мабуть, загартовуєшся. Все починаєш сприймати простіше, просто не звертаєш увагу. Я знаю що мій чоловік щиро, від усього серця, хоче зміни на краще нашу Батьківщину. Шкода, що таких як він дуже мало. Але я рада, що в нього є команда, яка розділяє його цілі і в них так само болить серце за долю України. 

Чого мріє досягти Віталій в політиці?

 - Я точно знаю, що він хоче бачити демократичне суспільство з нормальними законами в країні і з нормальною соціальною атмосферою, коли в людей є правильні цінності і можливості з цими цінностями не виживати, а жити здоровим життям. В нас чудова країна з колосальними можливостями і прекрасним народом, який, на жаль, загнали в такі умови, що йому доводиться виживати. Вони загубили віру і надію на світле майбутнє. Мені не соромно, бо я знаю, що він не підведе і не обдурить. Не знаю, чи все вийде так, як він того хоче, але я впевнена, що він не зрадить ані народ, який сьогодні йде за ним, ані команду. 

Наталія, ви щаслива?

- Так. В нас прекрасні діти. Я мама, дружина. Той жіночий мінімум, який я могла зробити, я вже досягнула. Я постійно знаходжу час для того, щоб  рости, як особистість. Мені так цікаво. Мені здається, що все в руках людини. Я точно знаю, що буду продовжувати займатися благодійністю незалежно від політичної кяр’єри мого чоловіка. Той час, який я забираю у власних дітей (а вони завжди є для мене пріоритетом), я витрачаю на поїздки туди, де потрібна моя допомога. Я прагну закладати зерно моралі в підростаюче покоління. Я вірю, що вони будуть іншими. Якщо з десятьох хоч двоє винесуть урок з нашої бесіди – це чудово і це вже наша перемога. Я буду продовжувати це робити незалежно ні від чого.

Теги: Віталій Кличко, УДАР

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати