Юрій Бідзіля: "Якби в моєму житті не було журналістики, довелося б її придумати..."

Це тепер Юрій Бідзіля — декан філологічного факультету, завідувач кафедри журналісти-ки, кандидат філологічних наук, доцент, відома в Закарпатті людина. А років зо двадцять тому він, як і я, був простим студентом, правда, як то кажуть, дуже правильним і занадто розумним. Тим не менш, його надзвичайне бажання вчитися, сумлінність, старанність і відповідальність не заважали нашим щирим, теплим та відкритим стосункам. Ми його дуже любили і пророчили велике майбутнє, однак, ніколи не пов'язували його з журналістикою. Для мене - журналіста за освітою - було незвично і навіть дивно чути, що Юрко готуватиме майбутніх «акул пера». Та це сталося. Хочу відзначити, що уже Юрій Михайлович таки на своєму місці. Він чудово знається і на журналістиці...

Юрій Бідзіля: "Якби в моєму житті не було журналістики, довелося б її придумати..."— А дивна це професія - журналіст. День журналістики, як своє професійне свято, буде відзначати чимало людей, котрі за фахом якраз журналістами і не є. У наших газетах працюють історики, біологи, фізики... То журналістика — це професія чи покликання?

— Журналістика — це перш за все стан душі, і, безумовно, покликання. Не дарма кажуть, що журналісти — це люди однієї групи крові. Журналістика — вільна професія і це навіть дуже добре, що у ній працюють люди іншого фаху. Яким би не був талановитим журналіст за освітою, але йому важко вникнути у деякі специфічні галузі, наприклад медицину, фізику, мікробіологію, астрономію. До прикладу, у Франції майбутні журналісти спочатку отримують ступінь бакалавра з будь-якого фаху, а потім спеціалізуються у конкретній галузі мас-медіа. Ґрунтовні знання, які давали у радянські часи, не були абсолютно нікудишніми, бо це була фундаментальна освіта, але практиці приділялося замало уваги. На жаль, українська журналістика успадкувала не найкраще з минулого. Ми створили якийсь конгломерат, суміш того, що було в радянські часи, допакували туди багато нового (потрібного і непотрібного) і тим самим, як то кажуть, зашорили нашого студента, перевантажили його і певним чином загубили той стрижень, який би повинен бути. А саме — ми готуємо фахівця у галузі інформації, людину, яка повинна зуміти знайти новину, опрацювати її і якнайдоступніше подати її споживачеві.

— Якщо журналістика — це покликання, то для чого тоді Закарпаттю кафедра журналістики? Може, доцільніше було б організувати якісь курси, де б займалися бажаючі спробувати себе в журналістиці?

— Все-таки, у межах нашої системи освіти, ми даємо ґрунтовні, фундаментальні університетські знання, які формують світогляд молодої людини, дають їй бодай загальне уявлення про різноманітні сфери, починаючи від фахових журналістських, закінчуючи загальнокультурними гуманітарними, елементарними навичками роботи з сучасною технікою. Люди іншого фаху у журналістиці - спеціалісти, як правило, у своїй конкретній галузі, а журналіст за освітою може, хоч інколи й поверхово, але зорієнтуватися в багатьох галузях. Інша річ, що журналіст повинен готуватися кожен раз до написання будь-якого жанру, користуватися довідковою літературою у різних галузях, не боятися перепитувати фахівця те, що не дуже розуміє, адже його інформація потім повинна бути зрозумілою пересічному читачеві, слухачеві, глядачеві. А в нас часто бувають крайнощі: одні журналісти пишуть занадто зарозуміло; використовують маловживану термінологію, інші — опускаються до примітивізму, не перевіряють факти і в результаті з'являються абсурдні матеріали. Прикро, що цим рясніють не лише регіональні, але й деякі загальнонаціональні видання.

— Такий стан речей часто пояснюють тим, що, мовляв, майбутніх журналістів готують, як філологів, що серед викладачів мало професійних журналістів. Ось ти, до прикладу, за фахом — філолог, очолюєш кафедру журналістики. То кого в тобі більше — філолога чи журналіста?

— Думаю, що кілька років тому було десь порівну, бо в дитинстві я хотів стати журналістом, але склалося так, що закінчив філфак. А сьогодні я більше журналіст, хоча і сказав хтось із відомих, що журналістика — це література на бігу, але це не зовсім так, а якщо бути відвертим, то це зовсім не так. Журналіст не має права відкладати написання матеріалу на потім, чекати на музу й натхнення, як поет чи письменник вдаватися до художнього вимислу. До розуміння цього я йшов поступово і не соромлюся того, що дечого не розумів, я прагнув пізнати, брав участь у всіх можливих семінарах по Україні, часто нарівні зі студентами Києва, Львова, Сімферополя, Дніпропетровська. Особливо корисними для мене були семінари в журналістських закладах Швеції, Франції, Великої Британії. Але філологічна освіта дала мені теж дуже багато, а головне - відчуття і розуміння слова, його ваги.

— Чи не здається тобі, що процес навчання майбутніх журналістів і власне робота в ЗМІ — це як дві паралельні, які не пересікаються. Кожна існує за своїми законами. І зазвичай, прийшовши, до прикладу, в газету, випускник чує: забудь все, чому тебе вчили, і вчися по-новому. Чи треба, на твою думку, змінювати підхід до підготовки журналістів?

— Так, насправді, маємо саме таку ситуацію. А фразу, яку ти згадала, чує не лише випускник, але й сту-дент-першокурсник, котрий уперше потрапляє на практику. Я й сам часто чую дорікання від редакторів, що студенти слабі. Проте, на мою думку, це недалекоглядні підходи керівників на виробництві. По-перше, теорія і практика — це єдине ціле і як би ми не намагалися в університеті імітувати редакції, створювати колективи, ставити конкретні медійні завдання і цілі, це ніколи не можна порівняти з роботою в конкретній редакції, коли студент не просто бачить продукт своєї праці, але й розуміє, що його матеріал буде оцінювати суворий суддя — читач. По-друге, яким би не був посереднім студент-практикант, але завтра він буде потенційним працівником конкретного ЗМІ. А загалом підготовка в університеті і практика на виробництві — це єдине ціле, тому процес цей обопільний. До речі, у цьому році в Проекті «ЖОРНА», який діє за допомогою ЄС та Всесвітнього тресту Бі-Бі-СІ, уперше в незалежній Україні запрошували редакторів на семінар із проблем проходження студентської практики. Між іншим, у цьому відношенні, що мені дуже приємно, українська журналістика у вигідніших умовах, ніж у деяких європейських країнах, бо наші студенти мають можливість проходити практику в реальних редакційних умовах. У той же ж час в деяких вишах Британії практика студента полягає у випуску навчальної газети в одному примірнику, а більшість закордонних студентів-журналістів за весь час навчання не можуть надрукувати у міській газеті жодного матеріалу.

— Ти дуже добре знаєшся на журналістиці. Хто вчив тебе «правилам гри»? Хто для тебе авторитет у журналістиці? Якщо, звісно, він є.

— У журналістиці усе повинно бути так, як і в звичайному житті, а фактично це і є життя, тому потрібно просто бути чесним перед собою, перед іншими. З іншого боку, варто пам'ятати, що у журналістиці, майже як і в медицині, слід керуватися правилом «головне — не нашкодити».
Чому медик, маю на увазі доброго професіонала, допоки не поставить діагноз хворому, то не починає його лікувати? Ми, журналісти, часто, не розібравшись у суті справи, не вивчивши усіх фактів, не проаналізувавши усіх джерел, виносимо вердикт. Для мене у журналістиці беззаперечним авторитетом був і залишається, на жаль уже покійний, професор факультету журналістики Львівського університету Володимир Здоровега. Я із захопленням спухав не лише його лекції, брав участь в практичних заняттях, але й любив спілкуватися з ним поза межами аудиторій. Вважаю, що він — справжня глиба у нашій журналістиці, людина із напрочуд світлим розумом, надсучасними поглядами й унікальним розумінням кожної інформаційної ситуації, що складалася. Зараз є багато талановитих журналістів, але мені важко назвати, а з етичних міркувань і не хочу, таку людину, котра б так гармонійно поєднувала у собі практика і теоретика, як Здоровега. До речі, за базовою освітою він також був філолог.

— Так, я також мала честь бути з ним знайомою... Ти порівняв журналістику з медициною. Мушу зазначити, що діагнози ти також ставити вмієш: якось ти сказав, що українська журналістика хворіє на сколіоз. А рецепт лікування який би запропонував?

— Журналістика — частина суспільства, а яке суспільство, така у нього і журналістика. У нас проголошена демократія, але не треба бути надто освіченим, щоб зрозуміти, що у нас в країні вона якась не така, що майже чи не кожна політична сила, кожен політик розуміють її по-своєму. У нас демократія перебуває у якомусь недосконалому стані. А тому, допоки буде хворе суспільство, доти буде хворіти й журналістика. Хоча відбулися значні зрушення за останній час, але, але, але... Фінансова нестабільність, слабкі бюджети редакцій, малотиражність, нездатність самоокупитися й отримати прибуток завжди будуть штовхати журналіста на те, щоб «підзаробити» у не зовсім етичний спосіб. Не секрет, що часто журналісти на період різного роду виборів стають «піарниками», про-моутерами, спічрайтерами та й просто агітаторами за ту політичну силу, яка, насамперед, добре платить.

— Ну, про залежність журналістів поговорити у нас дуже люблять. А світова практика свідчить, що незалежними можуть бути лише фінансово самодостатні структури. Чи можливі вони у нас? Поки що, як на мене, виживають тільки ті, хто має політичний «дах»...

— Узагалі складається враження, що такий стан речей в інформаційному просторі декому вигідний. І навіть деякі видання, що мають політичний «дах», не діють, допоки не розпочинається чергова передвиборча кампанія. Для того, щоб бути фінансово самодостатнім потрібно дуже багато речей, серед яких - передплата, тираж, реклама, у тому числі й політична, але регулярна, а не спорадична.

— Журналістика, окрім того, що є залежною, як ніколи раніше стала замовною. Я б могла, звісно, твердити, що це велика біда, але ж і журналістам жити якось треба... Чи є вихід? І чи так це погано — писати замовні матеріали?

— Замовні матеріали — це до певної міри український винахід. Не думаю, що в країнах зі справжньою демократією, а не декларативною, журналіст у будь-якому скрутному становищі погодився б писати замовні матеріали, а надто такі, які «очорнюють» чийогось конкурента, вигадувати факти. Справжній журналіст цінує своє ім'я. Але є інші замовні матеріали — для популяризації когось чи, так звані, іміджеві. Журналіст сам обирає — або добрий заробіток, або — чесне ім'я.

— Воно так. Але вибір, погодься, недуже широкий, і переважна більшість журналістів не кидатиметься, як Матросов, на амбразури правди і кривди. Сьогодні у фаворі матеріальне стимулювання і відомими стають, зазвичай ті, хто його має. Сподіваюся, що це тимчасово. А майбутнє закарпатської журналістики, до речі, залежить і від тебе. (Як би пафосно це не звучало). То чи звертаєте ви увагу студентів на те, що, окрім матеріального задоволення, є ще і моральні норми? Чи вчите їх відстоювати норми журналістської етики?

— Останнім часом професійній етиці журналістів приділяють багато уваги не лише в університетах, але і всеукраїнські та міжнародні громадські організації. Проте, як не парадоксально, чим більше говориться про етику, тим більше неетичних вчинків наших колег ми спостерігаємо, у тому числі і всередині цеху.

— Минулої осені вашим студентам читали лекції у рамках просвітницької кампанії «Краще не брехати». Чи вплинули якось ці лекції на студентів? І взагалі, чи доцільно проводити подібні акції?

— Важко сказати, як уплинув цей захід на студентство, та й чи вплинув загалом, бо усе це одноразові акції. У житті усе набагато складніше і кожному журналістові мало не щодня доводиться (інколи під фізичним тиском, перед фінансовими спокусами) вирішувати, як йому вчинити. І це є мораль і етика кожної людини, але журналіст — не просто громадянин і людина, бо часто від його праці залежить формування думок інших людей і громадської думки суспільства у цілому.

— Заверши, будь ласка, фразу: «Якби в моєму житті не було журналістики...»

— ...довелося б її придумати, бо я втратив би одні із найсолодших миттєвостей свого життя.
Анастасія КОН, "Неділя"
04 червня 2007р.

Теги:

Коментарі

НОВИНИ: Соціо

11:28
/ 1
Підтверджено загибель на Запоріжжі ще в червні минулого року Віталія Чонки з Великої Копані
21:05
/ 11
У православних і греко-католиків України розпочався Великий піст. Вперше в історії – без греко-католиків Закарпаття
19:25
/ 10
Ужгородський депутат-військовий звинуватив Ужгородську міськраду, мера Андріїва та депутата-блогера Глаголу у "дроновій" брехні
14:45
В Ужгороді за тиждень народилося 26 малюків, у Мукачеві – 24
14:34
В Ужгороді у вівторок попрощаються із полеглим захисником Сергієм Шпонтаком
23:18
На Закарпатті збирають підписи під зверненням до міністра захисту довкілля проти забудови Карпат вітряками
21:36
Відкрито продаж квитків на перший рейс потяга RegioJet Чоп – Прага на 27 березня (ДЕТАЛІ)
18:08
/ 1
В Ужгороді попрощаються з полеглим Героєм Сергієм Нестеренком
10:37
/ 16
Закарпатський "військкомат" розповів про спробу самогубства, вчинену в Хустському РТЦК затриманим на кордоні "ухилянтом"
20:05
/ 1
У Вишківській громаді зустріли та провели в останню дорогу Героя з Яблунівки Василя Канюку
13:28
У Тячеві бюджетним коштом стерилізують, вакцинують і чипують безпритульних собак
02:33
/ 4
У Білках провели в останню дорогу полеглого Героя Юрія Пітру
23:23
На Закарпатті відзначать 85-ї річницю проголошення незалежності Карпатської України та 150-річчя від дня народження Августина Волошина
19:38
/ 8
Ужгородці вимагають від міської влади зберегти Липову алею. Триває збір підписів
17:42
/ 19
Військовослужбовець ЗСУ і депутат міськради повідомив, що влада Ужгорода не закупила жодного дрона
18:32
/ 26
Щоби відкрити аеропорт в Ужгороді треба сотні мільйонів доларів, які потрібні для армії – нардеп
16:17
На Тячівщині медики "швидкої" майже годину пішки добиралися до травмованого хлопчика-велофрістайліста
15:36
/ 1
В Ужгороді на Фединця - Баконія збільшили кількість платних паркомісць
09:54
/ 2
"Титановий" Стас з РТЦК та СП: "Гидко бачити чоловіків, які ховаються, замість захистити свою країну"
18:34
/ 6
У середу в Берегові поховають ексзаступницю мера і ексдепутатку міськради, військовослужбовицю ЗСУ Ольгу Бізілю, яка загинула в ДТП
15:43
/ 1
У Поляні попрощалися з полеглим Героєм Дмитром Куцкіром
21:48
/ 1
В Ужгороді попрощалися з полеглим захисником Олексієм Хотіним
21:25
/ 3
Нересницька громада на Закарпатті блокує евакуацію людей із прифронтових територій – "Схід SOS"
10:36
/ 2
В Ужгороді відбудуться громадські слухання щодо перейменування ряду вулиць і площі
15:01
/ 1
У понеділок в Ужгороді попрощаються з полеглим захисником Олексієм Хотіним
» Всі новини