Iрися Ликович: «Хочу створити образ мультикультурного українця»

Вона торкається складних і дражливих тем, вивчає психоаналіз та розмірковує про еміграцію. Свої твори пише тільки влітку. Такі «літературні вакації» подарували нам два романи: «Твоя дитинка» та «Татцельвурм. Тірольська історія».

Iрися Ликович: «Хочу створити образ мультикультурного українця»

Ірися Ликович — молода українська письменниця родом із Закарпаття — розповідає про участь у цьогорічному Паризькому книжковому салоні, навчання в Австрії та свій новий роман.

— Ірисю, ви разом із іншими українськими письменниками взяли участь у XXXII Паризькому книжковому салоні. В пресі можна прочитати діаметрально протилежні думки з цього приводу. А яка ваша думка?

— У Франції була не вперше, тому більше перебувала в ейфорії не від Парижа, а від можливості зустрітися з іншими українськими письменниками. Я вже відвідувала схожі заходи у Відні, наприклад, відомий Buchmesse. У Франції ж, повторюся, була націлена на спілкування — з колегами, читачами... Раділа кожному, хто приходив на наші презентації. Живучи у Відні, добре знаю цей тип людей (до котрих також частково належу) — емігрантів першого-другого поколінь, що ностальгують за рідним. Вони приходять із дітьми, всі — у вишиванках, очі блищать. Своєю поставою гордо демонструють спорідненість із тими, до кого прийшли. Я люблю спілкуватися з емігрантами, бо вони ставлять саме ті запитання, які хвилюють і мене, вони мають проблеми та радощі, схожі на мої.

Отже, українців запросили до Парижа з однією метою — продати авторські права на наші твори. Вітчизняні видавці зробили можливе й неможливе, щоби вибороти для нас оте кількаденне місце під паризьким книжково-видавничим сонцем.

Вочевидь, для українських письменників це була неабияка подія! Але чи була вона подією для французів? Навряд. Більше зацікавленості, як на мене, може спричинити видання наших книжок у французькому перекладі.

— Літературні заходи в Парижі не відвідали представники Посольства України у Франції. Чи не хотіли б письменники якимось чином відреагувати на таку апатію наших дипломатів?

— Я летіла до Франції іншим рейсом, ніж українські письменники, й не була на першому виступі в бібліотеці імені Петлюри. Мене ця тема якось оминула. Я ось зараз уперше прочитала у пресі про це: Євген Положій писав, що, мовляв, вони заблукали. Ви знаєте, у Відні також час від часу відбуваються літературні заходи (кілька з них організовувала я у стінах університету за сприяння професора Алоїза Волдана), то представники посольства тільки один раз відреагували мейлом на запрошення, а так взагалі ігнорують. Звичайно, ці події порівнювати з Паризьким салоном смішно. Але я про те, що не варто чекати від інших якоїсь великої уваги та шани. Моє кредо — відповідати за свої вчинки і дбати про власне позитивне ставлення до інших. Хоча, звичайно, прикро, що свої часто не підтримують своїх.

— Ви живете і працюєте в Австрії, вивчали германістику у Віденському національному університеті. Як даєте раду написанню робіт, перебуваючи в іншому мовному середовищі, зрештою, світі?

— Ну, мені зараз у письменницькому розумінні взагалі важко. Ніби між двома берегами плаваєш і до жодного не можеш пристати. Врешті, до якого б ти не пристав, усюди почуватимешся дещо незатишно.

Інша проблема, з якою я зіштовхнулася, живучи між двома світами, — не знаєш, на якого читача орієнтуватися. Очевидно, це велика різниця — писати про Євросоюз для українського читача і про Україну — для читача європейського. Австрійські видавці беруть переклад того українського письменника, в творчості якого є бодай трохи «української екзотики», де порушують українські питання. Адже про Відень може написати будь-який віденець. (І гроші за переклад не треба нікому платити.) Однак я живу в Австрії й не можу писати про непрожите мною. Тож пишу про те, що торкає передусім мене. Як я казала в інтерв’ю для тірольського радіо, своє завдання вбачаю в тому, щоби створити образ мультикультурного українця. Розірвати його психологічні та географічні кордони. Дати йому змогу жити так, як живе більшість молодих європейців.

Германістику я вже майже не вивчаю, бо зараз ось уже рік як навчаюся в магістратурі славістики. Пишу я дуже рідко — на жаль, між роботою та навчанням залишається мало часу для творчості. Але беруся за роботу над певним новим текстом переважно влітку. Це дуже добре. Бо якби мала багато часу, то заповнювала би його штампуванням другорядних текстів. Так уже було одного разу в Кельні — де за рік написала два з половиною романи. І тільки один із них виданий. Інші не варті того, щоб бути подарованими публіці. А так будні відволікають мене від графоманства. Кожна ідея нового роману визріває роками. Маю блокнот, у який записую ці ідеї. Після завершення кожного нового роману починаю заповнювати новий зошит — туди записую зміст наступного роману, «розробляю» персонажів, занотовую ключові теми.

— Ірисю, а ви цікавилися, що читають сучасні австрійці?

— З українського — всього кількох авторів: Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Оксану Забужко, також дуже люблять Тимофія Гавриліва. Він їм набагато ближчий, ніж українцям. Трохи знають Тараса Прохаська. Таня Малярчук видала збірку оповідань німецькою. Зараз мій земляк Андрій Любка має книжку віршів у німецькому видавництві edition BAES. Незабаром презентуватиме її в Інсбруці.

Певний час спостерігала бум на обидва романи Марини Левицької «Коротка історія тракторів українською» та «Два фургони». Але, як і в більшості країн (за свідченням рейтингів), сучасні австрійці люблять Коельо, Еко, Кінга, Муракамі, Йонассона. Зі своїх — відносно молодого віденця Даніеля Глатауера (Daniel Glattauer). Звичайно, в кожній книгарні, як і годиться, побачите книжки Ельфріди Єлінек. А загалом тамтешні книгарні — це місця, де можна проводити цілі дні: сидіти, пити каву чи сік, читати, потім покласти товар на поличку й піти додому. Так і роблю, коли хочу відпочити від читання вдома на ліжку.

— З якими стереотипами стосовно українців зіштовхнулися особисто? Як долали дискомфорт емігрантського життя: освіченим людям не відразу таланить знайти себе в чужій країні?

— Медом з ложки мене тут, звісно, ніхто не пригощав. То тільки так декому здається, що десь, за межами України, живеться краще. Звичайно, напевно, трохи краще фінансово. І то тільки тим, кому пощастить з роботою. Адже середньостатистичний українець не працює в Євросоюзі на посаді директора. І тут, і там — всюди, щоб жити, потрібно важко працювати. Я вже, здається, десь у пресі розповідала, як приїхала до Відня по студентській візі з єдиною валізою, не маючи ні житла, ні підтримки. Якщо ти студент-українець у Австрії — твоя доля майже вирішена: легальної роботи не знайдеш. Однак зараз я працюю в міжнародній мовній школі на посаді language trainer (вчитель-мовник), і в мене все гаразд. З посмішкою згадую день, коли одного вечора проходила повз супермаркет і дивилася на фрукти... Зайшла... У кишені мала всього 1 євро. Купила дешеве вино.

На славістиці для нас викладають прекрасні люди — це професор Волдан, який щиро вболіває за українців, сприяє розвиткові всього українського, допомагає організовувати вечори, професори Мозер і Сімонек — вони кохаються в українській культурі. Це люди, котрі перекладають з української, видають власні книжки-дослідження про Україну.

Емігранткою себе не вважаю, бо я у Відні не надовго. От закінчу магістратуру — й подамся далі, не люблю засиджуватися на одному місці: втрачається відчуття того, що живу. Хоча, насправді це хвороба — намагання втекти від себе, навіть коли розумієш, що від себе не втечеш.

— І насамкінець — таке звичне для письменника запитання: над чим працюєте зараз?

— Наразі відкрию таємницю про новий роман, котрий вийде у видавництві «Фоліо» у вересні цього року. Називається «Віртуалка», у якому порушено, як на мене, дуже важливі для всього світу питання одного з найприбутковіших інтернет-бізнесів. Бізнес-веб-кам — Інтернет-проституція. Трохи цієї теми торкалися в австрійському фільмі «Експорт-імпорт», який можна побачити й на українських сайтах, щоправда, в російському перекладі. Ключовим питанням є «Хто ж є хто?». Хто вони, оті люди по обидва боки екранів?

Насправді я дуже мало пишу. На рік, може, всього один-два місяці. Інколи цілий рік випускаю. Пишу тільки влітку, бо більше немає часу, і мрію закинути всі ці людські умовності й податися світ за очі, мандрувати, проживати життя цікаво, робити нісенітниці, прокидатися десь на березі річки, моря чи океану й не думати про те, що ми вічно мусимо функціонувати для чогось. Але колективне підсвідоме у мені, як і в більшості вихідців із глибинок, дуже сильне й живуче — воно міцно засіло в голові та примушує мене функціонувати так, як від мене того вимагає суспільство. На жаль, я бунтівниця у підпіллі — мрію про бунт, а його не роблю. Про це й буде мій наступний роман, котрий існує тільки як кістяк. Чекаю літа — може, щось народиться. А якщо ні — тоді вже через рік.

Юлія Стахівська, День

25 квітня 2012р.

Теги: Ликович, роман, Відень

Коментарі

Тамара 2012-04-27 / 11:06:30
Ірисю, є певна категорія зашорених людей, не звертайте на них увагу. Вони, ці коментатори, не "роблять погоду" в думках інших.

.

Слов'янин 2012-04-26 / 21:28:18

Ви не можете нікого не обзивати? Коментар видалено. Адмін

пейсатель 2012-04-26 / 17:09:23

Тролінг. Коментар видалено. Адмін

ярослав орос 2012-04-25 / 23:25:43
писать хорошую прозу -- ето не просто...
дєвочка... мнє нравилась раньше проза оксани луцишиной...
дєвочки, (обана) пишитє лучшє -- для мужчин...
спасибо...
спокойной ночи...

ярослав орос 2012-04-25 / 23:06:24
добре, дитино, що Ти там, але погано, що -- Ти не тут...
письменника з Тебе не вийде, якщо Ти в такий спосіб гратиметься з йо-майо...
гадаю, тута оксана луцишина погодиться зі мною...

а ще приклад... славний винниченко й мужен наразі "на мазі"... дєвовка грубейшая...

возвражщайтесь, дєвкі, в украину...

жду..

только, талантлівієйте...

ми -- вас ждьом...

Kergudu 2012-04-25 / 20:41:18
можливо мова йже про дуже класний і страшний фільм Ульріха Зайдля Import/Export, в яком знімалася ужгородська повія? до речі, знайти б її... вона ж - зірка Каннського фестивалю. а тут лише 100 баксів - і всі її трахають... (Андрухович Ю.)

Слов'янин 2012-04-25 / 20:31:47
Створити образ мультикультурного українця - це все одно, що створити круглий квадрат або квадратний круг. А якщо серйозно, то Укпаїна, власне, як і ін. білі європейські народи є обєктом війни з боку, дипломатично кажучи, глобалістів, які за допомоги збоченців-графоманів повільно, але вірно руйнують і душі, і самобутність європейських культур. Мультикультурна маса легше піддається зомбуванню і керуванню.

Скін 2012-04-25 / 20:21:23
Так звана мультикультура, при якій європейці перетворюються на ніяку космополітичну масу, незрозумілої національності, раси і сексуальної орієнтації - повільна смерть для європейських народів. Боронь боже Україну від таких «пейсателів». Потяг до всього нелогічного, зачумленого, потворного, зокрема, до інтернетпроституції є природним для збоченців і не є природним для нормальних людей. Америкосів та «європейців» вже відзомбували. Те ж саме руками штучно роздутих ликовичів та любок хочуть зробити з українцями.

Пан Баклажан 2012-04-25 / 17:11:28
Ну що вто в наших таке вічне відставання "по жізні"?
Тренд "мульті-культі" вже не те що немодний, за нього скоро в Європі будуть пику бити. Або взагалі в голову стріляти...

НОВИНИ: Культура

10:52
Сьогодні, у четвер, в Ужгородському скансені відкриється виставка Мирослава Ясінського "Карби"
17:49
В ужгородському скансені відкриється виставка "Світ писанки"
05:49
У квітні в Ужгороді пройде VIII Міжнародний фестиваль "Музика без кордонів"
00:16
У середу в Хусті стартує IІ Всеукраїнський театральний фестиваль "FantaziaFest"
13:31
У скансені в Львові завершують масштабну реставрацію садиби з закарпатської Іршавщини
05:50
Із безодні
22:26
"Закарпатську" "Маріупольську драму" з успіхом показали в Києві
17:55
У Хусті відбулися нагородження переможців і гала-концерт ХІІІ Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
15:41
Відвертий щоденник чи казка для європейців: як читати "Війну з тильного боку" Андрія Любки
15:09
У Хусті відбудеться нагородження переможців та гала-концерт Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
14:25
Закарпатський облмуздрамтеатр розповів про свої найближчі події
14:26
У суботу в Хусті зіграють прем’єру вистави про Августина Волошина
15:11
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
08:20
/ 1
Обережно, любов
11:16
/ 1
Автор споруд ПАДІЮНу і "Едельвейсу" представив в Ужгороді виставку акварелей
22:08
/ 1
"Маріупольську драму" покажуть в Ужгороді та Києві
10:12
/ 1
У четвер відбудеться концерт Закарпатського народного хору "Загуди ми, гудаченьку"
11:08
Закарпатська філармонія запрошує на концерт "Музичне мереживо бароко"
05:09
У коледжі мистецтв ім.А.Ерделі провели конкурс дитячого малюнку
17:34
/ 1
В Ужгороді відбудеться "вуличний" поетичний марафон
20:11
До Дня Валентина в Ужгороді відбудеться романтичний вечір "Любов в опері"
03:44
/ 2
Кошиці, Пряшів і Михайлівці
11:06
У Румунії вийшла книжка про князя Корятовича
18:00
В Ужгородському замку "камерно" виставили "Художню спадщину Імре Ревеса на Закарпатті"
17:48
/ 2
"Жадан і Собаки" відвідають Ужгород і Мукачево в межах Благодійного зимового туру
» Всі новини