Василь Шкіря: «Письменники у своїх творах повинні моделювати правдиві життєві ситуації»

На Іршавщині проживає письменник і журналіст Василь Шкіря, якого в літературних колах називають просто казкарем. Видавши 13 книжок для маленьких діточок, які вже стали рідкістю і зачитані до дірок, він не прагне піару. Навпаки: до тих, хто за будь-яку ціну прагне засвітитися в пресі або Інтернеті, ставиться дещо з іронією. Особливо до номінантів тих чи інших літературних конкурсів. Бо курчат восени рахують. Бути претендентом – одне, а перемогти, стати лауреатом – зовсім інше. Як кажуть на Закарпатті, не кажи "гоп", поки не перескочиш. Про те, чим живе казкар у ці зимові дні, поцікавився у нього наш кореспондент.

Василь Шкіря: «Письменники у своїх творах повинні моделювати правдиві життєві ситуації»

– Разом із зразковим дитячим українським музично-драматичним театром "Пролісок" Іршавського районного будинку культури, який інсценізував мої казки "Сила і закон", "Супервіник", виступав перед учнями загальноосвітніх шкіл району. Водночас із режисером-постановником Василем Філешом працюємо над постановкою нової п'єси "Про золоторогого оленя і огидну бабусю", в якій йдеться про наше сьогодення. А пізніше, вечорами, пишу повість-казку "Дивовижні пригоди Андрійка Незгоди", яка твориться виключно в народному стилі. Тут буде і магія, і чародійство, і нечиста сила, і босоркані, і чорти. Усе, чим багатий закарпатський фольклор. Аби підсилити дух епохи, ввожу у твір наших сучасників – відомих особистостей Микиту Хрущова, Юрія Пітру, Івана Хланту...

– А як ви ставитеся до того, які фільми ставлять і показують нашій малечі?

– Негативно. Найперше мене непокоїть те, що українські фільми по телеку майже не показують, хоча в природі вони є, зокрема ті, які залишились ще з радянських часів. Наприклад, про те, як футбол грали або по сіль ходили, про Олексу Довбуша, Кармелюка чи Котигорошка. Натомість з екранів не сходять Шрек і Фіона, Гаррі Поттер, Чиполіно, барон Мюнхаузен, Вінні Пух чи Капітан Джек Горобець... Сучасні українські письменники багато пишуть для дітей, однак вони повинні створити щось нове, унікальне, неповторне, аби зацікавити дітей. На Заході шанобливо ставляться і до казкарів, і до казки. Так, у Лондоні встановлено кілька пам'ятників казковим героям, а у Лос-Анджелесі створено цілу чарівну країну, куди залюбки сходяться діти з усього світу. А в нас...

– Пане Василю, погодьтеся, діти тепер читають набагато менше, ніж раніше. Будемо відвертими: часи Пушкіна, Гоголя, Толстого, Достоєвського, Котляревського, Шевченка, Франка, Гончара відходять у минуле. Тепер майже у кожній четвертій хаті Інтернет, де можна почерпнути практично усе, не виходячи з квартири.

– І все ж, діти завжди залишаються дітьми. Саме від нас, дорослих, залежить, як формуватиметься їх характер, якими вони підуть у життя, чим займатимуться у майбутньому. Протягом останніх століть, на жаль, у людських душах нічого не змінилося. Усюди, навіть у вищих ешелонах влади, гризня, байдужість, заздрість, намагання всіляко нашкодити ближньому. Багато думав, що після розпаду популістичної системи життя зміниться. Однак все залишилося по-старому. Вийдемо із церкви, перехрестимося, і знову живемо у ненависті.

Як на мене, письменники у своїх творах повинні моделювати правдиві життєві ситуації, де б певну роль відігравали сім'я, школа, вулиця, колектив, друзі. Юні читачі мали б у творах знаходити відповіді на питання, які їх хвилюють. Зокрема, чому їх батьки змушені їхати працювати за кордон, продавати майже за безцінь свої розум, час, молодість, здоров'я, а інколи і життя. Чому в нашій країні помирає більше, ніж народжується? Навіть соціальна допомога матерям не може вирішити цю проблему. Чому процвітають корупція і злочинність? Теперішнє молоде і старше покоління є свідком того, як пустує земля там, де колись золотом виблискувала на сонці пшениця, гуляють бур'яни і ожина на десятках тисяч гектарах забутої землі. На Закарпатті за останні 15-20 років занепало садівництво і виноградарство, а овочі і фрукти фургонами завозять з-за кордону. Прикро, що ми позбулися тваринництва, а корову і вівцю скоро можна буде побачити лише по телевізору. Місто годують сільські бабусі, які приносять молоко у пластикових банках. Ми поволі призабуваємо присмак бринзи і нашої палинки. Усе привізне.

– А що ж молодь?

– Вона живе своїм життям. Батьки працюють за кордоном, а додому надсилають долари і єврики. Звісно, їх діти виросли переважно в матеріальному достатку, вони мали можливість платити за навчання у виші, купити автомобіль, житло. Крім того, синочки і донечки заробітчан частенько заходять у нічні клуби, годинами пропадають за гральними автоматами, подовгу засиджуються в барах за чашкою кави, кружкою пива чи погарчиком коньяку. Уже не дивина на Закарпатті і наркоманія. Хоча ми про це чомусь мовчимо.

– Чи може в теперішніх умовах дитяча література впливати на підростаюче покоління? Які твори можуть змінити їх ставлення до життя?

– Безумовно, що може. Найперше, треба писати не так, як інші. І щоб це було літературно, цікаво, правдиво і неординарно. Письменник насамперед має думати про читача, а не про себе. Усе, що нині найбільше приваблює дітей – це незвичайні історії, в які потрапляють юні герої. Автор повинен провокувати читача, аби він сам формував своє ставлення до ситуації, в які потрапляє герой. А мова має бути зрозумілою, дотепною із присмаком гумору.

Йдучи вперед, ми не повинні забувати, що нове – це давно забуте старе. А ми з кожним роком віддаляємося від наших звичаїв і традицій, заради яких до нас в Україну приїжджають туристи із США, Канади, Італії, Німеччини, Польщі, Росії... Як би ми спиралися на своє рідне українське, то ми б зробили набагато більше. Скоро ми будемо святкувати Хеловін і забудемо свято Миколая. Ми повинні  поринути в справжню атмосферу наших свят – Різдва, Великодня, Івана Купала... Ми не повинні забувати національне коріння. По телевізору майже немає передач, де б виступали поети, прозаїки чи критики, де б представляли нові видання. Натомість, це не секрет, багатьох співвітчизників захоплює популярне чуже: російське, англійське, італійське... А треба навпаки: щоб ми себе відчули українцями. Саме такі твори треба писати для читача. На даний час матеріальний аспект на декілька сходинок випереджає культурне питання. Багато українців мислять меркантильно. Треба, зрештою, навчитися поєднувати духовне і прагматичне. А це під силу літературі.

– Що можете сказати про сучасну літературу? Чи відчувається її вплив на життя?

– Мені доводиться спілкуватися з багатьма відомими письменниками – Андрієм Курковим, Галиною Вдовиченко, Василем Шклярем, Михайлом Слабошпицьким, Андрієм Кокотюхою, Сергієм Жаданом... Кожен по-своєму дивиться на життя, у кожного своя позиція. Насамперед, кожен письменник пише для себе, для душі. А чи його писанина впливає на життя... Напевне, у  певній мірі впливає. Проблема в іншому. Якщо за радянських часів письменники видавали свої твори тиражем 50-70-80 тисяч примірників, то тепер ледь за тисячу. А це говорить про те, що люди менше почали читати. Їх мало цікавить художня література.

– Раніше письменники об'єднувалися в різні гуртки, товариства. Що тепер їх згуртовує?

– Національна спілка письменників, безумовно, відіграє важливу роль. І обласні організації не стоять осторонь. Але для того, щоб за державний кошт надрукувати книжку, цього, на жаль, виявляється замало. Потрібно бути ближче до розпорядників коштів. Щоб у цьому переконатися, досить переглянути список виданих літераторів за останні десять років. Так само із пропагандою нової літератури: Іван хвалить Петра, а Петро – Івана. Я навіть простежив одного із письменників і запримітив, що майже в кожному другому матеріалі повторяється одне й теж. Я б назвав це автоплагіатством. За часів Шевченка, Сковороди, Франка чи Лесі Українки такого не було.

Іван Тупиця

17 лютого 2012р.

Теги: Василь Шкіря, письменник, казки

Коментарі

НОВИНИ: Культура

10:52
Сьогодні, у четвер, в Ужгородському скансені відкриється виставка Мирослава Ясінського "Карби"
17:49
В ужгородському скансені відкриється виставка "Світ писанки"
05:49
У квітні в Ужгороді пройде VIII Міжнародний фестиваль "Музика без кордонів"
00:16
У середу в Хусті стартує IІ Всеукраїнський театральний фестиваль "FantaziaFest"
13:31
У скансені в Львові завершують масштабну реставрацію садиби з закарпатської Іршавщини
05:50
Із безодні
22:26
"Закарпатську" "Маріупольську драму" з успіхом показали в Києві
17:55
У Хусті відбулися нагородження переможців і гала-концерт ХІІІ Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
15:41
Відвертий щоденник чи казка для європейців: як читати "Війну з тильного боку" Андрія Любки
15:09
У Хусті відбудеться нагородження переможців та гала-концерт Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
14:25
Закарпатський облмуздрамтеатр розповів про свої найближчі події
14:26
У суботу в Хусті зіграють прем’єру вистави про Августина Волошина
15:11
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
08:20
/ 1
Обережно, любов
11:16
/ 1
Автор споруд ПАДІЮНу і "Едельвейсу" представив в Ужгороді виставку акварелей
22:08
/ 1
"Маріупольську драму" покажуть в Ужгороді та Києві
10:12
/ 1
У четвер відбудеться концерт Закарпатського народного хору "Загуди ми, гудаченьку"
11:08
Закарпатська філармонія запрошує на концерт "Музичне мереживо бароко"
05:09
У коледжі мистецтв ім.А.Ерделі провели конкурс дитячого малюнку
17:34
/ 1
В Ужгороді відбудеться "вуличний" поетичний марафон
20:11
До Дня Валентина в Ужгороді відбудеться романтичний вечір "Любов в опері"
03:44
/ 2
Кошиці, Пряшів і Михайлівці
11:06
У Румунії вийшла книжка про князя Корятовича
18:00
В Ужгородському замку "камерно" виставили "Художню спадщину Імре Ревеса на Закарпатті"
17:48
/ 2
"Жадан і Собаки" відвідають Ужгород і Мукачево в межах Благодійного зимового туру
» Всі новини