Василь Лемак: Рішення уряду про об'єднання закарпатських вузів не узгоджується з чинним законодавством

1. Зміст урядового акту, незважаючи на стислий обсяг, відзначається  суперечливим характером. З одного боку, пункт 1 розпорядження передбачає створення "Закарпатського університету" на базі чотирьох запланованих до припинення вузів ("що реорганізуються шляхом злиття"), у тому числі Ужгородського національного університету. Ним установлюється, що студенти вузів, що підлягають "злиттю", "продовжують навчання в державному вищому навчальному закладі "Закарпатський університет" (пункт 2 розпорядження). З іншого боку, пункт 3 урядового акту встановлює, що він "набирає чинності одночасно з Указом Президента України про збереження за державним вищим навчальним закладом "Закарпатський університет" статусу національного".

Іншими словами, передбачений у розпорядженні Уряду "Закарпатський університет" не буде створено, так як розпорядження про його створення набуває чинності лише одночасно з наданням йому статусу "національного" указом Президента. Тобто, йдеться про створення "Закарпатського національного університету", який в урядовому акті не згадується.

2. Пункт 3 аналізованого розпорядження передбачає можливість "збереження за державним вищим навчальним закладом "Закарпатський університет" статусу національного". Слово "зберегти" означає "залишити" ("не втратити") що-небудь існуюче. Проте "збереження" статусу "національного" для новоствореного вузу є неможливим з низки причин. У трьох із чотирьох запланованих до припинення даним розпорядженням вузів статус "національний" був відсутнім, його було надано указом Президента в 2000 р. лише Ужгородському національному університету. Показники трьох інших вузів не дозволяють ставити питання про надання їм такого статусу, виходячи з чинного законодавства.

3. Крім того, розробники урядового акту невірно врахували повноваження Президента України щодо надання запланованому до створення вузу ("Закарпатському університету") статусу "національного". Для цього треба розуміти, що "злиття" як спосіб реорганізації чотирьох вузів передбачає їх припинення як юридичних осіб. Проте припинення юридичних осіб не проводиться в одну мить. Згідно зі частиною першою статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття". Частина друга цієї статті передбачає, що "юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи". Стаття 105 Цивільного кодексу України встановлює, що орган державної влади, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначає ліквідаційну комісію та встановлює порядок і строки припинення юридичної особи. При цьому лише строк заявлення кредиторами вимог до неї не може становити менше двох місяців з дня публікації  повідомлення  про  припинення  юридичної особи.

Водночас, створеною вважається юридична особа з моменту її державної реєстрації (частина четверта статті 87 Цивільного кодексу України).

Отже, створення нової юридичної особи ("Закарпатського університету") на основі "злиття" чотирьох припинених вузів може мати місце лише після завершення процесу їх припинення – передання всього свого майна, прав та обов'язків юридичній особі-правонаступнику (власне "Закарпатському університету"), а також державної реєстрації новоствореного утворення.

Наведене важливо підкреслити, так як до вказаного моменту Президент України не вправі надати чи зберегти статус "національного" вищому навчальному закладу, який ще не створений як юридична особа. Іншими словами, статус "національного" не може бути наданий (збережений) запланованому, але ще реально (і юридично) не створеному вузу.

4. Зміст аналізованого урядового акту не враховує ще одного аспекту – порядку надання вищому навчальному закладу статусу "національного" Президентом України, котрий визначений чинним законодавством України. Глава держави не лише не вправі надавати статус "національного" неіснуючому вузу, а й також позбавлений права робити це довільно щодо функціонуючих вищих навчальних закладів. На сьогодні дане питання врегульоване передовсім Положенням про національний заклад (установу) України, яке затверджене указом Президента України від 16 червня 1995 р. Пункт 2 цього Положення встановлює, що "статус національного надається закладу (установі) України, який досяг найвищих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації, реалізації ідеї національного відродження і розвитку України, запровадження державної мови і є провідним серед галузевої групи закладів (установ) гуманітарної сфери". Для новоствореного вузу неможливою є оцінка щодо "досягнення" найвищих показників.

Вказане Положення в пункті 3 конкретизує підстави для надання закладу (установі) України статусу національного, серед яких, зокрема, називаються "загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності закладу (установи)", "наявність у закладі (установі) визнаних на загальнодер-жавному або світовому рівні фахівців та їх авторських шкіл чи фахівців з високим рівнем професійної кваліфікації та великим досвідом практичної роботи, що забезпечують вагомі результати в діяльності закладу". Новостворений вуз, повторимося, не може демонструвати таких характеристик своєї діяльності.

Пізніше, дане питання було окремо врегульоване ще одним актом – указом Президента "Про деякі питання надання вищим навчальним закладам статусу національного" від 29 квітня 1996 р. Згідно з пунктом 1 цього указу установлюється, що "надання вищому навчальному закладу статусу національного здійснюється виключно за результатами акредитації". Завважимо, частина третя статті 113 Конституції України встановлює, що Кабінет  Міністрів України у своїй діяльності керується не лише Конституцією і законами України, а й також актами Президента України.

Порядок акредитації, в свою чергу, визначений законодавством. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р., якою затверджено "Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах", у звіті до заявки вузу на отримання акредитації за певним рівнем мають указуватися, серед інших показників, "результати діяльності аспірантури і докторантури за останні 5 років (для вищого навчального закладу IV рівня акредитації)", "інформацію щодо видання і підготовки до видання підручників та навчальних посібників, у тому числі з грифом МОН, за останні 5 років". Крім того, указується, що "акредитація спеціальності проводиться після (або в період) закінчення терміну навчання фахівців у навчальному закладі за цією спеціальністю".

Законодавство України, отже, визначає, що акредитація (акредитаційна експертиза) вузу визначається за результатами його діяльності протягом певного часу (4 – 5 років). У свою чергу, це означає, що новостворений вищий навчальний заклад не може отримати акредитацію в момент свого створення чи "зберегти" її від вищих навчальних закладів, які припинилися внаслідок злиття. Внаслідок цього неакредитований вуз не може отримати статус "національного" негайно після свого створення.

5. Процедура підготовки і видання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2011 р. засвідчила також порушення Урядом України норм Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме обов'язки розпорядника інформації щодо оприлюднення інформації. Зокрема, йдеться про те, що пункт 2 частини першої статті 15 прямо передбачає обов'язок оприлюднювати "проекти рішень, що підлягають обговоренню". Якщо ж ідеться про проекти нормативно-правових актів (аналізоване розпорядження є нормативно-правовим актом), то вони згідно з частиною третьою статті 15 вказаного Закону оприлюднюються розпорядниками "не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття".

Частина п'ята статті 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" також встановлює, що "проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Незважаючи на наведені норми законодавчих актів України, проект аналізованого розпорядження Уряду взагалі не був оприлюднений до свого схвалення 10 серпня 2011 р.

Роблячи узагальнений висновок з наведеного, необхідно констатувати внутрішню суперечливість документу, неузгодженість його змісту з чинним законодавством України, неможливість набування чинності, а також порушенням порядку його підготовки і оприлюднення. Тому розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2011 р. № 760-р "Деякі питання реорганізації вищих навчальних закладів" може бути скасоване як самим суб'єктом його видання, так і Президентом України в порядку здійснення повноваження, передбаченого пунктом 16 частини першої статті 106 Конституції України.

16 серпня 2011 р.