Закарпатський мученик за волю України. Юрієві Бадзьо - 75

До 75-річчя від дня народження політолога-публіциста, колишнього радянського дисидента-політв'язня, літературознавця Юрія Бадзя.

Закарпатський мученик за волю України. Юрієві Бадзьо - 75

На долю українського народу, віками гнобленого і плюндрованого, випав особливо тернистий шлях. Чи не тому в його героїчній історії так багато тих, котрі свідомо обрали свій шлях на Голгофу заради торжества справедливості, поклали на олтар жертовності рідній Україні найдорожче – своє життя. До таких безумовно належить наш земляк Юрій Бадзьо, який постійно залишався вірним власним принципам, боронив їх, захищав права людей. Дороговказом його життя і діяльності є слова Лесі Українки: "Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, завжди величніша путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний; так з первовіку було і так воно буде довіку, поки житимуть люди і поки ростимуть терни".

Ю.Бадзьо – зразок носія української національної ідеї. Він показував приклад мужності бути українцем у ті часи, коли це жорстоко каралося. Досі щиро плекає надію на той час, коли Україна насправді стане для кожного українця, як висловився В.Симоненко, „найсвятішою молитвою".

Юрій Васильович Бадзьо народився 26 квітня 1936 року в с. Копинівці на Мукачівщині в багатодітній, бідній, малоземельній сім'ї. Із золотою медаллю закінчив середню школу в сусідньому Кальнику та з відзнакою – українське відділення філологічного факультету Ужгородського університету (1953–1958 рр.). Три роки працював учителем у селах Драгиня, Копинівці, директорував у Червеньові.

Закінчив аспірантуру Інституту літератури ім. Т.Шевченка Академії наук України (1961-1964). Був активним учасником українського відродження, відомого під назвою "шістдесятництво". До середини 60-х років – член Ради Клубу творчої молоді, першої неформальної української молодіжної організації.

Навчаючись в аспірантурі та після її закінчення, надрукував низку літературно-критичних статей, які отримали позитивну оцінку в пресі. Серед них "Дійсність і позиція письменника" – про роман Г.Тютюнника "Вир" (Дніпро. – 1963. – № 9), "Життя і художня правда" ( Радянське літературознавство. – 1964. – № 6), "Земля і любов" – про роман М.Томчанія "Жменяки" (Дніпро. – 1966. – № 4), огляд кількох збірок закарпатських поетів "Важкий шлях до повноліття" (Дніпро. – 1968. – № 2. – Надрукована під псевдонімом), про прозу Є.Гуцала "Пора перших підсумків" (Вітчизна. – 1970. – № 1), про прозу В.Шевчука "Слабкість епічного мислення" (Вітчизна. – 1970. – № 6), рецензія на книгу В.Іванисенка" "Народження стилю. Творча індивідуальність у поезії" (Українська мова і література в школі. – 1965. – № 9) та ін.

У 1965 році під час прем'єри фільму "Тіні забутих предків" разом з іншими поборниками волі виступає з публічним протестом проти політичних арештів в Україні, за що його виключили з партії і вигнали з роботи, після чого тривалий час не друкували. Працював редактором, викладачем, коректором, але всюди тримали недовго. З 1974 р. вантажив хліб у крамниці. У лютому 1972 р. почав писати трактат "Право жити". За словами автора, назва праці "означала висновок про те, що Радянський Союз як імперська тоталітарна держава забирає право на життя як у всієї України, так і в окремої людини".

Незважаючи на неможливість друкуватися та працювати за фахом, очікування арештів та обшуків, Ю.Бадзьо брав участь у боротьбі, і це був його свідомий громадянський вибір. Як і інші дисиденти, він знав на що йде. Рукопис трактату обсягом 1400 сторінок працівники КДБ в середині 1977 р. викрали з квартири. Цей день став найчорнішим у його житті, бо перший варіант "Права жити" не відшукано й дотепер.

3-4 лютого 1979 року в його квартирі зробили обшук і забрали 450 наново написаних за півтора року сторінок згаданої праці. Потім писав "Право жити" втретє, а то і вчетверте. Завдяки дружині матеріали потрапили за кордон, їх передавала радіостанція "Свобода". Крім того, вони вийшли окремою книжкою англійською і французькою мовами.

У 1979 році Юрія Бадзя заарештовано за звинуваченням в "антирадянській агітації та пропаганді", зокрема критику національної політики КПРС та суспільного ладу СРСР у праці-дослідженні "Право жити". Під час обшуку вилучено новий, незавершений варіант згаданої монографії. Вирок – 7 років таборів суворого режиму в Мордовії та 5 років заслання в Якутії. Тут він далі продовжує політичну боротьбу, бере активну участь у табірному страйку, голодує, пише листи та заяви до різних державних інституцій з критикою влади, яку закликає до радикальної демократизації в країні. Під тиском зарубіжних політичних чинників та громадськості, а також завдяки реформістському курсу влади на чолі з М.Горбачовим, 9 грудня 1988 р. вийшов на волю. Разом з Левком Лук'яненком він – останній політичний в'язень Радянського Союзу. У січні 1989 р. прибув до Києва й цілеспрямовано включився у політичне і громадське життя.

31 травня 1990 року "Літературна Україна" публікує написаний Ю.Бадзьом "Маніфест Демократичної партії України". У грудні цього ж року на установчому з'їзді ДемПУ його обирають головою партії (1990–1992). Не погоджуючись з відмовою нового партійного керівництва від національного пріоритету, 1996 р. вийшов із Демократичної партії. Відтоді безпартійний.

Працюючи з 1993 р. науковим редактором у Секторі пам'яток української та світової філософії Інституту філософії ім. Г.Сковороди Національної академії наук України, Ю.Бадзьо не тільки здійснює літературне редагування текстів, а й бере участь у перекладі матеріалів, зокрема, переклав низку творів Миколи Костомарова ("Дві руські народності") та Дмитра Чижевського.

Ю.Бадзьо належить до тих не надто численних українців, котрі гідно пройшли обраним шляхом борців за незалежність України, які ладні віддати останню сорочку, аби лиш Україна була, аби ставала міцною, високоавторитетною державою, аби її знали і шанували у світі. Молодечий максималізм, бажання віддати всі сили перемозі над ворогом, переконання у святості боротьби за волю притаманні не лише світогляду, але і вчинкам Ю.Бадзя. У битві за Україну він ніколи не стояв осторонь. В усьому – це цілісна та сильна особистість. І такі якості він зберіг у собі назавжди.

Саме постать Ю.Бадзя є гідною слів Т.Шевченка з вірша "Минають дні, минають ночі":

Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,

А ще гірше – спати, спати

І спати на волі.

І заснути навік-віки

І сліду не кинуть

Ніякого. Однаково,

Чи жив, чи загинув.

Незгасна любов до України, її поневоленого народу постійно супроводжують Ю.Бадзя як справжнього патріота, нездоланного у своїх правдивих переконаннях, бо жодні умовляння уповноважених КДБ УРСР покаятися, бути надалі слухняним – не впливали на нього. Він справді проніс тюрмами та засланням Шевченкове: "Караюсь, мучусь, але не каюсь".

Перебуваючи політв'язнем у мордовському таборі, 22 січня 1983 року він пише листа до тодішнього керівництва Української РСР і звертається з пропозицією перейнятися почуттям морального обов'язку і "вшанувати нарешті, уперше за півстоліття, пам'ять мільйонів трагічно загиблих невинних людей" у часи голодомору. Як коментує це С.Кириченко, цим листом "Бадзьо виконував свій громадянський обов'язок і моральну заповідь – не замовчувати злочини" і дав чітку політичну оцінку державного злочину проти українського народу.

Тему голодомору Ю.Бадзьо висвітлює і в статті "Вигублювали не просто села" (Голос України. – 1993. – 30 черв.), де нагадує, що, конфіскувавши селянські господарства та виселивши багато селянських родин до Росії, завойовник вважав, що цього замало і удався до страхітливого злочину – штучного голодомору, яким було знищено кілька мільйонів селян. Це стало нечуваною в історії людства трагедією. Він переконливо резюмує, що "Голод в Україні 1932 – 1933 років, організований московським керівництвом ВКП(б), був національною війною російської імперії проти українського народу". Для статті автора характерні правдивість, посилання на конкретні факти, далекосяжні узагальнення. Так, він звертає увагу читача на формування в Україні у 20-ті роки ХХ ст. окупаційної адміністрації, "політичні, моральні та фізичні репресії російських більшовиків проти України як національного організму охоплювали всі прошарки нації", і "Москва постійно вливала в українське суспільство свої власні політичні кадри, причому тисячами", котрі й формували окупаційну адміністрацію в Україні. Так почали знищувати українську мову, українські традиції, наш національний дух, що триває й нині.

Юрій Бадзьо належить до тих шістдесятників, які, за словами Світлани Йовенко, "ладні й готові були за Україну піти на Голгофу: Левко Лук'яненко, Іван Світличний. Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Василь Стус, брати Горині, Микола Руденко, Василь Овсієнко, подружжя Калинців, Валерій Марченко та ще жменька відважних".

Відомий український дисидент і радянський політв'язень Ю.Бадзьо – автор багатьох значимих розвідок, присвячених актуальним питанням національно-державного будівництва, в яких вказується і на причини невдач. Найголовніша з них – непатріотичність, національна безликість влади.

Фонд інтелектуальної співпраці "Україна – ХХІ століття" за особливі заслуги перед вітчизняною наукою та культурою нагородив ученого і публіциста Юрія Бадзя довічною стипендією (2002).

Окремими виданнями вийшли у світ його книги "Влада – опозиція – держава в Україні сьогодні" (1994), "Національна ідея і національне питання" (2000), "Підпільна нація. Нове завоювання України" (2003), "Український вибір" (2004), "Війна і зрада. Полювання на Президента Віктора Ющенка триває" (2008). Особливу увагу привертає його фундаментальна монографія "Право жити" (1996). Про деякі політико-філософські особливості процесу становлення української нації в умовах незалежності розповідається у книзі "Бойові генерали, сивовусі парубки з української вулиці і троянська кобила історичного процесу" (2010).

1997 р. підбив невтішні підсумки національно-політичного процесу: поразка української революції (серія статей під загальною назвою в газ. "Літературна Україна", передруковано наступного року в колективному збірнику "Україна на межі тисячоліть". Ситуацію перед президентськими виборами 1999 р. оцінив як загрозливу (стаття "За крок до катастрофи і координати порятунку" (Літ. Україна. – 1999. – 17 черв.).

У книзі „Підпільна нація" (2003), яку складають статті, написані упродовж 1999 – 2003 років, Юрій Бадзьо порушує складне й важливе питання: чому пострадянська Україна, ще й досі перебуваючи в підпіллі, ніяк не вирветься нарешті з окупаційних лабет чужинців та їхніх жертв – малоросів, щоб постати розвиненою і поважною в світі країною. У статтях „Підпільна нація", „Національна ідея і національне питання – десять років невизначеності", „Не так тії вороги?" та „За крок до катастрофи і координати порятунку" він ґрунтовно аналізує історичні процеси в незалежній Україні, що визначили й надалі визначатимуть долю українського народу. Об'єктивно висвітлюючи тогочасне суспільне життя України, автор мав усі підстави дати власні політичні оцінки верховному керівництву. Вони, без сумніву, стосуються і нинішніх правителів. Адже й у ХХІ столітті Україна з вини влади не розв'язала багатьох актуальних досі проблем.

Юрій Бадзьо з болем переймається тривогою за долю України, яка перебуває нині в загрозливому стані через звуження до катастрофічного розміру національного, саме українського, культурного та інформаційного простору, і дедалі більше потопає в каламутному морі русифікації. Він належить до тих українських політв'язнів, які зуміли зберегти не лише віру та патріотичні переконання, а й активну життєву державницьку позицію. Він любить життя, але готовий пожертвувати й ним, аби лиш Україна була вільною. Для нього нема вищих ідеалів, ніж Україна і Бог, для нього жити – означає працювати для українського народу. Його ентузіазм, наполегливість, цілеспрямованість, відданість справі дивують і захоплюють.

Його книги виважені й аргументовані, а водночас гострі й злободенні – закликають нас, українців, думати і діяти, а не жалітися на обставини та чекати звідкись підтримки і допомоги. Автор наголошує: ні в якому разі не можна розпорошувати патріотичні сили у цей доленосний і трагічний для України час, чинити це – злочин проти України.

Його твори сповнені не тільки повчальними нотками, а й виваженими глибинними думкам, душевними болями, багатим життєвим досвідом, спонукають читача до роздумів про час і місце людини у суспільстві, знаходять емоційний відгук у серцях. Автор перелив у слово всю силу своїх почуттів, весь інтелектуальний багаж мислителя, наділеного особливим зором і особливою мистецькою наснагою.

Немає сумніву, що ці твори ще не раз стануть об'єктом пильних дослідницьких студій, аналітичного осмислення, до них звертатимуться як науковці-історики, політологи, філологи, так і рядові читачі, бо вони несуть душевні тривоги патріота. Особливо актуальним, наприклад, із книги "Право жити" є заклик: "Творімо Україну українську, Україну в собі і навколо себе!"

За визначенням фахівців, оцінки, висновки й рекомендації Ю.В.Бадзя є правдивішими, чеснішими, точнішими, переконливішими, ніж писання багатьох догідливих кон'юнктурних істориків та політологів. Його книги потрібні всім, хто цікавиться сучасним розвитком політичної думки і суспільних процесів в Україні.

Біблія передбачає, що настане час, „і люди будуть дорожчі за щире золото". Ми, закарпатці, пишаємося, що наш край прославили такі „золотники", як О.Духнович, А.Волошин, В.Ґренджа-Донський, І.Чендей, П.Скунць, художники Й.Бокшай, А.Ерделі, композитор Є.Станкович, видатні вчені О.Мишанич, В.Німчук... У цьому блискучому ряду закономірно сяє й ім'я відомого політика, філософа та політолога Ю.Бадзя.

На прикладах життя і боротьби таких виняткових подвижників, як Ю.Бадзьо, який залишається для нас зразком мужності, лицарської доблесті й честі, слід виховувати в молоді почуття національної гідності, формувати громадянську свідомість, патріотичні переконання, любов до України.

Його життя таке багатогранне, сповнене історичною прозорливістю, передчуттям торжества гуманістичних національних ідеалів, що кожен із нас може зробити для себе відкриття: Ю.Бадзьо не тільки невід'ємна частка нашого морально-етичного і духовного ідеалу, але й документ епохи, за допомогою якого вивчаємо рідну історію.

Одержимий ідеєю справжньої волі й незалежності України, Ю.Бадзьо жодним учинком не зрадив своїм переконанням. Задля перемоги української ідеї свідомо обрав тернистий життєвий шлях. Без перебільшення можна сказати, що він – людина Божа, бо не шукав скарбів на землі, а турбувався про кращу долю свого народу, узяв на себе відповідальність за його сьогодення й майбуття. Це справжній мученик за ідею, волю, за любов до ближнього – українського народу. Ось хто стоїть у першому ряду, щоб зарахувати його до лику святих. Бо ж у Святому Письмі сказано: „Ніхто не має більшої любові, як той, хто віддає своє життя за друзів своїх".

Жаль, що він по-справжньому не поцінований суспільством, сучасною владою. Ми ж мусимо уважно ознайомитися з його працями, триматися його мудрих настанов і нести далі, і втілювати у життя його переконання, віру і надію.

Іван Хланта, доктор мистецтвознавства, кандидат філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України, "Срібна Земля"

22 квітня 2011р.

Теги: Бадзьо, дисидент, політв'язень

Коментарі

dima-petro 2011-05-04 / 01:21:00
Vinchyju vsix Blag PATRIOTY !!!

Ужгород 2011-04-23 / 08:29:00
Многая літа славному сину Закарпаття!

ярослав орос 2011-04-22 / 23:48:00
з паном ю. бадзьом я колись збирався робити газету "демократична україна"... але до мене вийшов тільки один №...
пан ю. бадзьо щирий "шістдесятник"... а сього, виявляється, мало...

НОВИНИ: Політика

20:41
Захищаючи Україну від московської орди, поліг Ярослав Багрій з Камʼянського Берегівського району
10:49
Жителю Сюрте на Ужгородщині, що переправляв "ухилянтів" до Словаччини, повідомили про підозру та "запобіжно" присудили домашній арешт
10:57
В Ужгороді "безправний" водій незаконно обладнав свій Opel проблисковими маячками
22:49
/ 9
"Що хочемо, те і робимо": у "терактівських" Керецьках на сесію сільради незаконно не пустили військових
16:52
/ 24
У Закарпатській облраді "нодьмодьорорсаґового" "слугу" Іванча замінив Цебер з бази "Миротворця", який з угорським паспортом їздив розважати окупантів до Криму
11:14
У Глибокому на Ужгородщині, поки господар поїхав до Ужгорода, в його дворі вигоріла надвірна споруда
11:00
Закарпатські поліцейські зібрали зібрали 2,5 млн грн і закупили 133 FPV-дрони для штурмової бригади "Лють"
19:56
/ 6
ВР затвердить нові назви 4 сіл на Закарпатті, зокрема – Пушкіна
19:33
/ 16
Помер ексголова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль
13:46
/ 9
Ізолюючи угорців Закарпаття, Орбан і Ко роблять все можливе, аби угорська громада ставала все меншою – Балога
22:30
/ 36
Опубліковано архівний виступ єпископа Івана Маргітича під час вшанування 60-ї річниці подій на Красному полі біля Хуста (ДОКУМЕНТ)
21:37
/ 7
Зеленський звільнив Токаря і призначив Гайдая головою Мукачівської РДА
11:15
/ 4
На Закарпатті судитимуть двох кліриків УПЦ (МП), яких СБУ раніше викрила на пропаганді комунізму
23:23
/ 7
У понеділок "недоброчесна" голова апеляційного суду Фазикош розглядатиме апеляцію "корупційного" голови земельної комісії Ужгорода Мильо
20:45
/ 15
Уряд призначив заступника голови Закарпатської ОВА Добромільського головою Державної служби України у справах дітей
19:05
/ 42
На Закарпатті греко-католицького священника позбавили парафії за проукраїнську позицію (ДОКУМЕНТ)
21:48
/ 12
Вслід за Кащуком сесію перед голосуванням покинув Лунченко, а обов'язки голови виконуватиме секретар ради Губаль
18:01
/ 5
Два клірики УПЦ МП на Закарпатті отримали підозру за пропаганду комуністичного режиму та срср
15:04
/ 6
Депутати міської ради Хуста проголосували за недовіру міському голові Кащуку
15:24
/ 3
Ворог запустив ІПсО з "погрозами" на адресу угорців Закарпаття від "українських націоналістів"
04:07
/ 38
Василіяни Закарпаття на Капітулі в Угорщині переобрали на наступні чотири роки дотеперішнього керівника Провінції св. Миколая
20:07
/ 31
В Угорщині на виборах керівництва закарпатських василіян "духовно навчає" угорський прихильник сепаратизму МГКЄ
14:14
/ 6
На Закарпатті одіозний клірик УПЦ МП, що є кумом Медведчуків, влаштував "жіноче" шоу зі своїм викликом у "військкомат"
14:38
/ 4
Скарга закарпатської адвокатки Бухтоярової в КСУ поставила під загрозу декларування статків чиновниками – НАЗК
21:24
/ 9
Жителі "вибухової" Керецьківської громади проігнорували звіт свого корупційного голови від ОПЗЖ Мушки
» Всі новини