Закарпаття онлайн » Новини » Соціо

Юрій Данилець: "Кожен дослідник є ентузіастом. Однак держава повинна підтримувати цей ентузіазм"

Кожен народ, нація чи окремий етнос завжди мали в своєму буттєвому активі людей, які були дослідниками свого минулого. Це закономірно і логічно. Адже хто не знає свого минулого, той приречений на хаотичне майбутнє.

Юрій Данилець: "Кожен дослідник є ентузіастом. Однак держава повинна підтримувати цей ентузіазм"
Сьогодні ми розмовляємо з відомим істориком Православної церкви Закарпаття, кандидатом історичних наук, доктором філософії, автором кількох монографій та багатьох наукових та науково-публіцистичних статей – Юрієм Данильцем.
 
– Передусім, вітаємо Вас, Юрію Васильовичу з 30-ти річчям! Хто чи що найбільше нас Вас вплинуло у прийнятті рішення займатися власне церковною історією?
 
– Дякую. Як я вже колись зазначав, великий вплив на мене ще з дитинства справив дід – Мирон Данилець (1928-1998). Разом з ним я відвідував Божий Храм, який знаходив на відстані більше 5 км від нашого дому. На початку 1990-х років  на Хустщині прокотилася хвиля відродження православних монастирів. Я був з дідом на першому богослужінні у Свято-Миколаївському монастирі в с. Іза-Карпутлаш, в Свято-Троїцькому монастирі в Городилові, в Богородичному в Липчі. На цих відпустах панувала неповторна атмосфера піднесення. Виникло бажання почитати про історію цих обителей, але виявилося, що нічого немає. Крім того, я був особисто знайомим з кількома ченцями: архімандритом Василієм (Петьовкою), архімандритом Стратоніком (Легачем), ієромонахом (тепер архімандрит) Феодосієм (Томищ).
 
Вже в університеті я не роздумуючи обрав церковну проблематику, хоч деякі старші колеги, які залишалися під впливом радянської ідеології, на це дивилися з осторогою. Мені також поталанило з науковим керівником, керівник кафедри записав мене до доц. Володимира Фенича. Володимир Іванович перший на історичному факультеті почав розробляти релігійно-церковну проблематику. Під його керівництвом я написав і кандидатську дисертацію. Підтримав мій вибір теми і завідувач кафедрою професор Дмитро Данилюк.
 
– В чому, на Вашу думку, відмінність у принципах і методах дослідження церковної історії і загальної історії України?
 
– Загалом відмінності як такої не існує. Історик Церкви користується тими ж самими історичними методами дослідження. Однак, на мою думку, на дослідника Церкви лягає більша відповідальність за написане. Ми знаємо, як у минулі часи концепції істориків щодо різних проблем української та світової історії змінювалися. Вважаю, що така різка зміна трактування в церковній історії неприпустима. Пригадаймо лише радянський час, коли історична наука була слугою комуністичної ідеології, а про Церкви та духовенство писали лише погане.
 
– Знаю, що більша частина Ваших монографій і статей побудовані на своєрідному дослідницькому ентузіазмі. Як це бути водночас істориком і ентузіастом?
 
– Кожен дослідник є ентузіастом. Однак держава повинна підтримувати цей ентузіазм, бо на ньому, як кажуть, далеко не заїдеш. Мова йде і про пристойну зарплатню, і про фінансування видавничих проектів, і про гонорари врешті решт. На жаль, цього в нас поки що не має. Новий проект починається взагалі двояко. Або я виявляю цікаві архівні документи, збираю польовий матеріал, готую нову книгу, а тоді вже шукаю спонсорів. Або хтось зі сторони підкидує цікаву ідею і виявляє бажання профінансувати проект. Якщо дивитися на мої книги, що вже вийшли у світ, то вони створювалися саме так. Стосовно статей, то тут ситуація складніша, часто-густо доводиться готувати публікації і самому її "прилаштовувати" у якесь видання (буває, що й платити свої кошти).
 
– Як і у справжнього історика, науковця, дослідника є свої прихильники, друзі, а є і противники, критики. Як ставитися до тверезої критики на свою адресу?
 
– Я сприймаю конструктивну критику, стараюся прислухатися до побажань колег. Противників як таких не маю, є окремі критики з представників інших конфесій, які виступають не так проти мене, а проти православ'я взагалі. Вони не сприймають того, що досліджується минуле церкви, що пишеться правда про релігійні конфлікти, про насилля з боку інших церков.  
 
– Ви, крім всього іншого, є директором Богословсько-історичного науково-дослідного центру ім. архімандрита Василія (Проніна). Чим займається очолювана Вами наукова установа?
 
– Ідея створення наукового центру, який би займався дослідженням Православної церкви на Закарпатті, існувала давно. У 2008 році її втілив у життя Преосвященний Феодор, архієпископ Мукачівський та Ужгородський. Центр названо на честь відомого богослова та історика архімандрита Василія (Проніна), котрий один із перших поставив на новий рівень вивчення церковної історії краю. Робота Центру ведеться у двох напрямках – богослов'я та історія. До виконання спільних проектів вдалося долучити талановитих ентузіастів – богословів, краєзнавців, професійних істориків, видавців.
 
Хоч Центр діє відносно не великий проміжок часу, зроблено вже чимало. Ми розпочали видання творів архімандрита Василія (Проніна). На цей час вийшло вже два томи праць, готується до видання третій. 18 вересня 2010 року було проведено Всеукраїнську науково-практичну конференцію до 650-річчя заснування монастиря в Мукачеві "Мукачівський Свято-Миколаївський монастир на Чернечій горі: історія та сьогодення". Ведеться робота на виданням унікальної праці "Подвижники та Сповідники Православної Церкви на Закарпатті у ХХ ст.". Співробітники Центру друкуються в єпархіальному журналі "Православний літопис", займаються впорядкуванням єпархіального архіву, збирають польові матеріали.
 
– Знаємо, що Ви співпрацюєте з багатьма науковими та церковними періодичними виданнями, друкуєтеся за кордоном. Розкажіть про цей вектор діяльності.
 
– Головна мета цієї співпраці, як на мою думку,сприяння популяризації історії Закарпаття поза межами краю, нашої держави загалом.Вже кілька років поспіль я публікую статті на шпальтах журналу Донецької єпархії "Живой родник". Дані публікації присвячені сповідникам та подвижникам Православної церкви на Закарпатті. Слід відзначити величезний інтерес до цієї проблематики у читачів Східної та Південної України. Крім того, журнал має поширення й на території Росії. 19 травня 2008 року митрополитом Донецьким і Маріупольським Іларіоном я був нагороджений грамотою "за вклад у розвиток журналу". Готую статті також для провідного інтернет-журналу РПЦ – "Православие. Ru". Завдяки цьому сайту мої публікації потрапляють і на інші Інтернет-проекти: "Русская линия", "Единое Отечество", "Русская народная линия", "Православіє в Україні", "Україна православна" і т.д. Координую публікації вчених із Закарпаття на сторінках міжнародного видання "Русин", яке виходить у Кишиневі. Є окремі цікаві проекти з американськими, англійськими, сербськими, словацькими, німецькими виданнями.
 
– Сучасна церковно-історична думка на Закарпатті, взагалі, переживає своєрідну епоху ренесансу. Хто Вам допомагає формувати церковно-історичну свідомість? І які на цьому шляху зустрічаєте перепони?
 
– Згоден з Вами. Після розпаду радянської атеїстичної держави розпочалося стрімке вивчення церковної історії. Вийшло чимало різноманітної літератури, як наукового так і краєзнавчого характеру. Серед таких праць слід відзначити дослідження М. Делегана, М. Палінчака, О. Хланти, О. Довганича, О. Монича, А. Світлинця, В. Пагирі. Активно працює згадуваний нами Центр при Мукачівській єпархії. Всі вони допомагають формувати історично-церковну свідомість.
 
– Якими досягненнями Вас радують сучасні студенти-історики?
 
– Теперішні студенти дуже активні, вони цікавляться різними аспектами історичного минулого. Я постійно керую курсовими та дипломними роботами для релігійної проблематики. Їх не так багато, як наприклад з історії козацтва, чи історії якихось революцій. Справа в тому, що майже кожна тема, яку обирає студент з церковної історії, є новою і не дослідженою. А тому це вимагає йти в архіви, працювати з старими підшивками періодики, збирати спогади. Це всім це по силі і не всіх хочеться так важко працювати. Але в підсумку виходять добротні дипломні роботи, які рекомендуються Державної екзаменаційною комісією до друку.  
 
– Як Вам вдається симфонічно поєднувати свої творчі пошуки і роботу з сім'єю?
 
– Родина – це головне для кожної людини. Моя дружина Наталія також історик за фахом, працює науковим співробітником у музеї. Вона підтримує мою роботу, намагається з розумінням ставитися до наукових поїздок, фінансових витрат на різні проекти. Розумію, що іноді це важко робити.
 
– Ви активний учасник різноманітних наукових конкурсів. Якими здобутками у цій царині можете похвалитися?
 
– Кожного року з нашому університеті проводяться конкурси молодих науковців, конкурси монографії та підручників тощо. Старші колеги намагаються залучати до участі і нас. У 2005 р. моя книга "Православні монастирі Хустського району (ХХ століття)"виграла в номінації "Найбільш рейтингова наукова праця". У 2007 р. я став абсолютним переможцем конкурсу серед молодих науковців гуманітарного та природничого напрямку, а в 2008 р. та в 2009 р. посів 1 місце в галузі гуманітарних наук. У 2009 р. нагороджений грамотою ректора УжНУ. У 2009 р. авторський колектив до якого входів і я, взяв участь у міжнародній виставці "Освіта та кар'єра – Абітурієнт 2009", що проходила в Києві. У номінації "Інноваційний розвиток освіти та сучасні педагогічні технології" ми вибори друге місце і УжНУ було нагороджено срібною медаллю з відповідним дипломом.
 
– Над чим працюєте зараз? Які плани і задуми на майбутнє?
 
– На даний час ведеться робота над перевиданням кількох моїх книг, що стосувалися історії окремих монастирів на Закарпатті. Планую видати також художньо-біографічне видання про преп. Алексія Карпаторуського та преп. Іова Угольського. Крім того, продовжую збір та опрацювання матеріалів для докторської дисертації. Загалом планів багато, але не завжди вистачає часу.   
 
 
– Зичимо Вам міцного здоров'я, творчого неспокою і гармонії в сім'ї.
Протодиякон Олександр Монич, для Закарпаття онлайн
25 січня 2011р.

Теги: церква, православний, історія, монастир

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Блукаючий Русин 2011-01-27 / 16:58:00

Коментар видалено через порушення "Правил коментування". Адмін

Денис 2011-01-27 / 11:09:00
...цікаві думки виникають.
1. Це держава повинна підтримувати ідеологему "Русскаго мира" через спряння автору ?
2.Яке може бути обєктивне історичне дослідження, коли автор має чітку релігійну установку?
3. Можливо публікації в Сербських журналах були-б більш доречні, ніж в "молдавських"?

5 2011-01-27 / 06:32:00
Після розпаду радянської атеїстичної держави розпочалося стрімке вивчення церковної історії. Вийшло чимало різноманітної літератури, як наукового так і краєзнавчого характеру. Серед таких праць слід відзначити дослідження М. Делегана, М. Палінчака, О. Хланти, О. Довганича, О. Монича, А. Світлинця, В. Пагирі.

Erik 2011-01-27 / 06:18:00
Znakom s J.D. po stagirovke a Hemecky. interesnuj chelovik

Мирон 2011-01-27 / 06:15:00
добра стаття. успіхів

5 2011-01-27 / 06:14:00
+5

Мирон 2011-01-27 / 06:13:00
добра стаття. успіхів

ярослав орос 2011-01-26 / 19:29:00

шкода мені, що юрій данилець вивчає історію християнства в краї якої по суті нема...


а що він *******, то закономірно для русинов закарпаття...


а ************... брати і сестри во христосові... закарпаття.. від*єднаймося від украйни...


то будемо жити ліпше...


 

читач 2011-01-26 / 18:22:00
Юрій Данилець: "Кожен дослідник є ентузіастом. Однак держава повинна підтримувати цей ентузіазм"
Не маю до вас особистих претензій, проте сказане вами і винесене в заголовок є незрозумілим для мене.

А хіба ви не працюєте науковцем і за це грошей не отримуєте державних, себто сформованих із податків людей?

Віруючий 2011-01-25 / 23:54:00
А може це той справді 'Новий Русинський Мойсей' який визволить свого бідного народу з 'галицьких' кайдан і вивернить їх назад до московської тюрми??...

долишняк 2011-01-25 / 21:28:00
до автора сисьои статти,чи ты сирото приколотив перед сив нибрязьов бисер сыпати??

Faust 2011-01-25 / 21:06:00

Люди добрі, бійтеся слабих духом своїм! А****************************...

Хто з Апші? 2011-01-25 / 21:05:00

Коментар видалено через порушення "Правил коментування". Коментуйте суть матеріалу, а не автора. Перехід на особистості можливий тільки під власним іменем/прізвищем. Адмін

історик 2011-01-25 / 20:55:00

данилець - *******!!!!!! він просто карман набив руськими срібниками! най би ліпше до себе на село вернувся, там й най би піднімав свідомість вірян російської православної церкви!

рос 2011-01-25 / 20:46:00

Коментар видалено через порушення "Правил коментування". Перехід на особистості можливий тільки під власним іменем/прізвищем. Адмін

Віруючий 2011-01-25 / 19:53:00
Ще йому бороду вчіпити і ще трошки хай пузо підросте, і буде 'хорошим' навмистником попа гопана!
Слава Росії!

ІВАН 2011-01-25 / 19:49:00
Данилець таки дійсно вляпався у антиукраїнську працю на користь "Русскаго міра"

кирион 2011-01-25 / 19:06:00
Молодець Ю.В.Данилець.Добру справу робите.Нехай Бог вам допомагае!

KK 2011-01-25 / 17:41:00
З цйого всЬого виходить що появився ще один малоросійський істориk на закарпатті? Мабуть буде чваратись з Обозриватилем за 'міністерством культури' у будущій Рутенії...:-)

сорри 2011-01-25 / 17:31:00
Молдавські "русини" - "нація" ще більш ефемерна, аніж "наші". А журнал "Русин" спеціально створений Москвою на підтримку сепаратизму в Україні. Публікації у ньому - не заслуга, а величезний мінус авторові. Не можна бути таким неперебірливим...

НОВИНИ: Соціо

11:36
У Тересві попрощаються з полеглим Героєм Михайлом Руснаком, що більше року вважався зниклим безвісти
22:27
В Ужгороді попрощалися із полеглим Героєм Олексієм Кобцем
15:44
На Закарпатті в теплицях почали збирати ранню картоплю
15:34
/ 1		Юрій Лущай з Краматорська, що поліг на Донеччині і похований у Великих Лучках, був істориком і відомим вікіпедистом
11:33
/ 1		На Сумщині поліг Василь Цинканич з Бегендяцької Пастілі Великоберезнянської громади
10:56
На війні з росією поліг Олексій Кобець з Ужгорода
19:16
/ 1		На Закарпатті військовий уник реального покарання за переправлення "ухилянта" через кордон
15:47
/ 9		У Буківцьові на колишній Великоберезнянщині створили новий монастир УПЦ Московського патріархату
11:17
/ 1		Дубівська громада сьогодні попрощається з Василем Скрипником з Красної, що загинув ще в травні 2022-го
22:28
/ 1		На Запоріжжі поліг Іван Гецко з Кушниці Керецьківської громади
18:31
На Сумщині загинув Михайло Мегеш з Великих Ком’ят Виноградівської громади
10:46
/ 4		У Закарпатському апеляційному суді скінчилися марки. Тому він припиняє листуватися
10:22
/ 1		Стало відомо про загибель понад рік тому під Бахмутом Павла Головка з Виноградова
19:54
За підсумками 2023 року Закарпаття посіло 4 місце по Україні за показником захворюваності на туберкульоз
15:00
На Запоріжжі поліг Михайло Будул з Керецьківської громади
11:22
/ 1		На війні з росією поліг Віталій Лях з Чумальова Буштинської громади
09:25
У Боздоському парку Ужгорода можна побачити "живих" казкових велетнів
20:07
/ 8		Прем'єр Шмигаль в Ужгороді "запустив" будівництво євроколії до Чопа
21:26
/ 1		У Великих Лучках на Мукачівщині попрощалися з Юрієм Лущаєм, що переїхав з сім'єю з Краматорська і поліг на рідній Донеччині
15:56
В Ужгороді попрощалися з полеглим Героєм Міланом Бабілою
15:34
В Ужгороді відкрили скульптурку режисеру "Тіней забутих предків" Параджанову
11:23
/ 1		Нижньоворітська громада провела у останню земну дорогу Героя Віктора Петриканина
23:00
/ 12		Ексміністр внутрішніх справ Аваков офіційно став власником 900 га плантацій фундука на Закарпатті
11:40
Зарічанську громаду сколихнула звістка про смерть Героя з Вільхівки Михайла Матіки
11:12
В Ужгороді у середу проведуть в останню земну дорогу полеглого захисника Мілана Бабілу
» Всі новини