Багатотомний Петро Скунць та цивілізаційні виклики перед Україною

Любов до поезії Петра Скунця, розповідає Петро Іванишин, це в мене від батька, доцента Дрогобицького педуніверситету Василя Іванишина. Тому і любив, і вивчав його поезію ще зі студентських років. Так вже під час навчання в університеті мною була написана і в 1999 році опублікована моя перша монографія цього шістдесятника "Петро Скунць. Силует митця на тлі епохи". Згодом я поглиблював вивчення цього автора, написав і в 2000-му році захистив кандидатську дисертацію на тему "Поезія Петра Скунця (Художнє вираження національно-духовної ідентифікації ліричного героя)", що побачила світ у 2003 році. Вийшли також ґрунтовні монографії Т. Салиги та О. Ігнатович, і не тільки їх. Так було започатковане сучасне скунцезнавство.

– Щодо мети і напрямків діяльності Науково-ідеологічного центру ім. Дмитра Донцова, формації, яку ще мало знають в Україні, то вона вже встигла здійснити низку ґрунтовних видань і акцій.

Центр носить ім'я вельми знакової постаті в історії України: Дмитра Донцова – політичного мислителя, блискучого публіциста, літературного критика, визначного редактора впливових журналів "Літературно-науковий вісник" і "Вісник" (1920-30-і рр.), ідеолога українського націоналізму. Ім'я Д.Донцова (1883 – 1973) є символічним: він народився на південному сході України, в м.Мелітополі, але більшу частину свого творчого життя провів на Заході країни, в Галичині, і цим ніби стратегічно об'єднав український простір, бо був вельми впливовим у свій час, передусім як головний пропагатор української самостійності (ще до 1918 р.), критик соціалістичних теорій, виразник ідей українського традиціоналізму (консерватизму) і вольового націоналізму. У міжвоєнну добу Д.Донцов створив кілька "ядер" ідейного й естетичного впливу на українську політику і культуру: він розвинув філософію і мораль нового націоналізму для підпільних УВО і ОУН; став найпопулярнішим публіцистом для всієї Західної України (в т.ч. і для Закарпаття) та еміграції; формував як редактор цілу літературну течію – вісниківство, творчість письменників, які стояли на ідейних засадах національного героїзму, окциденталізму, вольового неоромантизму (а це Є. Маланюк, Л.Мосендз, Ю. Липа, У. Самчук, О. Ольжич, О. Теліга, І .Ірлявський – ті, що найповніше і найяскравіше виразили настрої і поетику доби). До слова, Петро Скунць найбільший закарпатський поет 2-ї половини ХХ ст., великою мірою розвивав у своїй творчості естетику вісниківства.

 

Заснували ми НІЦ ім. Д. Донцова у 2007 р., однак реально ще від 1989 – 90 років у Дрогобичі гуртувалася під ідейним проводом Василя Іванишина група інтелігентів, які взялися пропагувати і розвивати ідеї традиційного українського націоналізму. Тоді вдалося відкрити першу в Україні недержавну видавничу фірму "Відродження" (керівником став Петро Бобик, а В.Іванишин "наповнював" її ідейно-культурним змістом). Відтак великими накладами вийшли важливі книжки з історії та ідеології націоналізму-консерватизму, актуальні політологічні й публіцистичні книжки нині широко знаних в Україні авторів – В. Іванишина, Я. Радевича-Винницького, Б. Червака, І.Набитовича.

 

Сьогодні своєю програмою НІЦ ім. Д. Донцова має вивчення і публікацію насамперед творів Д.Донцова, інших авторів-класиків націоналістичної думки ХХ ст., системне вивчення і популяризацію вісниківства як поліфонічного явища (у 2008 р. ми започаткували регулярні наукові конференції про вісниківство й однойменний науковий збірник); виступи з політологічними аналізами поточного суспільного і культурного життя (щойно ми завершили інтернет-конференцію на тему: "Цивілізаційні виклики перед Україною ХХ ст.: права перспектива"). Якщо сказати коротко: НІЦ ім. Д. Донцова – це один з інтелектуальних осередків актуалізації в Україні право-консервативних і націоналістичних ідей, які ще не мають належного поширення, на жаль, і, вважаємо, через це наша держава так кволо розвивається у планах національної змобілізованості, наступальності, соціальної дисципліни й відповідальності, цивілізаційної й культурної повноти.

 

В Ужгороді реалізується кілька книжок НІЦ ім. Д. Донцова і ВФ "Відродження", до яких Олег Баган написав передмови, коментарі, здійснював редагування. Ось що він каже з цього приводу:

– Від 2007 р. ми визначили для видавництва кілька стратегічних серій, які повинні розкрити якісь незнані грані української культури. Серія "Український модерн", в якій вийшли маловідомі твори Ірини Вільде і Наталени Королевої, мала б про акцентувати ті імена і твори, на які з певних причин звертають менше уваги науковці і читачі. У серії "Cogito: навчальна класика", де вже вийшли вибрані праці М. Зерова, В. Домбровського, М. Рудницького й очікуються студії Б. Якубського, плануємо популяризувати класичні літературознавчі твори забутих чи напівзабутих авторів, які насправді залишаються дуже потрібними для національної культури. В серії "Золота Франкіяна" плануємо видавати малознані, але потрібні твори нашого великого земляка – Івана Франка (наразі тут вийшла лише одна книжка: "Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. З остатніх десятиліть ХІХ в."). Кожна з книг двох останніх серій – це своєрідний підручник для студентів-філологів і культурологів.

 

Серія "Ідеї і постаті" передбачає публікацію творів якихось знакових авторів, книги яких по-особливому прозвучали у ХХ ст. Так у нас вийшли дві книги Павла Шпети, українця з Кубані і великого послідовника ідей Д. Донцова, "Московство" (8 видань!) і "Українець і москвин" (2 видання).

 

І, нарешті, наша центральна серія – "Вісникіська бібліотека", в якій плануємо видавати твори найважливіших авторів із середовища журналів Д. Донцова 1922 – 39-го рр. "Літературно-науковий вісник" і "Вісник". Тут вже з'явилися вибрані твори У. Самчука "Кулак. Месники. Віднайдений рай" і щойно побачив світ великий том творів Д. Донцова "Літературна есеїстка", який має особливе звучання і значення. По-перше, тут опубліковано 90% творів, які ще не перевидавалися в Україні, по-друге, вперше в такому великому обсязі виходить літературна есеїстика Д. Донцова, а це означає, що кардинально зміниться бачення його культурної ваги як літературного критика; і по-третє, у передмові до книги науковця Сергія Квіта, нині президента Києво-Могилянської Академії, в моїх коментарях і післямові проінтерпретовано й проакцентовано такі моменти й аспекти з теорії питання "Д. Донцов і українська культура ХХ ст.", що надалі неможливими будуть, гадаю, різні фальсифікації в цій темі з боку заангажованих науковців-лібералів, які постійно приписують Д. Донцову "тоталітаризм мислення", "прямолінійність думки", "невибагливість стилю" і т.ін.

Незабаром в цій серії вийде збірник "Національні лідери Європи", це будуть портрети визначних історичних діячів, які видавав Д. Донцов у своїй серії-додатку до ж. "Вісник" "Книгозбірня Вісника".

А щодо діалогу із закарпатськими вченими, то тут вже є навіть спільні плани на майбутнє. До того ж, справді велику культурницьку роботу сьогодні взяло на себе видавництво "Гражда". Мені цікаво було спілкуватися з видавцями Іваном та Наталією Ребрик, які почали матеріалізувати чудову ідею – видання багатотомника творів Петра Скунця. Думаю, це яскрава подія загальноукраїнського значення.