Ігор Гамула: "У першій лізі "Закарпаття" повинно довести свій клас"

Відомий на пострадянських теренах фахівець прийшов у колектив, якого так часто йменують ліфтом, якраз на його підйомі: у сезоні 2008/2009 команда виграла першу лігу й ось-ось повинна була дебютувати у переформатованому елітному девізіоні. Завдання перед Ігорем Васильовичем стояло відповідне уболівальницьким сподіванням — закріпитися у прем'єр-лізі. Однак не склалося в ужгородців з результатом, і в сезоні 2010/2011 Гамула намагатиметься підкорити вершини першої ліги. То як із настроєм у харизматичного тренера напередодні нового старту?

Ігоре Васильовичу, „Закарпаття” заручилося солідною фанатською підтримкою з-за меж рідного регіону після того як ви очолили цей колектив. То в чому секрет Гамули?

— Секрет?.. Можливо, просто декому подобається моє гостре слівце у розмові з журналістами (усміхається). Однак насправді, вважаю, не це головним. Ужгород пристойно сприймався в когорті найсильніших футбольних дружин країни. Скажіть, чи багато цьогоріч аутсайдерів змогли відібрати чотири очки у суперграндів — „Динамо” і „Шахтаря”?

Маєте рацію, ні. Та натомість ваша команда щедро, здається саме це слово тут підходить, дарувала залікові бали собі подібним — „Чорноморцю”, „Оболоні”, „Кривбасу”, „Іллічівцю”...

— ... на цьому ми й погоріли. Відверто зізнаюся, що подеколи не впізнавав своїх підопічних. Приміром, домашню гру з одеситами повинні були обов'язково вигравати, натомість задовільнилися лише очком. Так було і з „Таврією”, і з маріупольцями. Меншою мірою з „Оболонню”. Все ж, у той період за вісім днів команда зіграла три матчі, і після виїзної нічиєї з „Арсеналом”, перемоги над „Динамо”, сил на „пивоварів” просто не вистачило. А шкода, бо у той момент, як з'ясувалось, ми поклали початок свого кінця.

Мабуть, найрентинговішим запитанням, що ставлять вам останнім часом мої колеги є прохання розповісти про ту вже історичну зустріч з київським "Динамо", в якій "Закарпаття" святкувало перемогу 1:0 (матч відбувся 24 березня). Як вам таке вдалося?

— На мій погляд у березні колектив показував найякіснішу гру, тож і не бачу нічого дивного у тому, що нам вдалося зупинити "Динамо". Тим паче, коли чемпіони перебували у не найкращих кондиціях. Та я б не став акцентувати увагу на цьому поєдинку, якщо хочемо вести діалог без зайвих похвал. Бо ж поставлене перед нами завдання ми не виконали і тепер доведеться скуштувати хліба першої ліги.

І в чому причина, що не досягли наміченого?

— Не хотів би виправдовуватись перед уболівальниками, акцентуючи на нефарті, помилках окремих футболістів, що врешті призводили до поразок із таким звичним для нас рахунком — 1:0. Скільки їх ми пережили!? Двічі мінімально поступалися „Іллічівцю”, а ще „Оболоні”, „Шахтарю”, „Таврії”, донецькому і запорізькому „Металургам”, „Карпатам”. Вважаю, найперше винний тренер. І я неодноразово говорив мас-медійникам, що усю відповідальність за результат беру на себе.

Наскільки складним для вашого клубу видався виліт з еліти?

— Повірте, безсонних ночей було вдосталь (тривала пауза)… Та така вона примхлива футбольна доля: доводиться переживати і аж надто неприємні моменти. Вже тепер разом із віце-президентом Олегом Мукомелом та генеральним директором клубу Іваном Шіцом працюємо над перетрубаціями в основі. Права на помилку більше немає — настав час перемагати. Власник клубу озвучив завдання: з першого місця повернутися у прем'єр-лігу. Підводити Нестора Шуфрича не збираюся.

Пане Ігоре, а чи вистачить для цього фінансових ресурсів у, здається, не такого вже й багатого „Закарпаття”?

— Я добре усвідомлюю реалії нинішнього футболу — немає грошей, не буде і якісної гри. В Ужгороді наразі сприятлива ситуація. Не дарма ж у минулому сезоні до своїх лав нам вдалося запросити відомих в Україні футболістів — Александара Трішовіча, Рубена Гомеса, Олександра Зотова, Вадима Болохана та Мірко Райчевіча, а вже нині зберегти кістяк. Звісно, кадрові перебудови у складі обов'язково будуть. Однак найперше через ліміт на легіонерів, яких у першій лізі одночасно на полі може бути тільки троє.

Окрім проблеми із зайвими гравцями із закордоння, яких минулого чемпіонату у вашому складі було вдосталь, маєте й інше актуальне питання — кому з молодих довірити місце у старті, чого від тренера також вимагатиме регламент турніру. Чи ще виховує Срібна Земля нових Сабо, Медвідів, Турянчиків, Гаваші?

— Важко однозначно відповісти, бо, як кажуть, у медалі два боки. Так, на телеекранах світяться постаті вихованців ужгородського „Закарпаття” Василя Кобіна у складі чемпіона України донецького „Шахтаря” та національної збірної, Михайла Кополовця у „Карпатах”, що ось-ось стартують у єврокубках. Ба, чимало вихованців обласної дитячо-юнацької школи грають у більш багатших, за рідну, школах, приміром, „Шахтаря”, „Карпат”, „Динамо”, що встигли переманити юних талантів до себе. І це проблема: футбольні ази юнаки здобувають за фінансової підтримки обласного та клубного бюджетів, натомість свій талант розкручують на користь інших.

Знаю, що генеральний директор клубу Іван Шіц запропонував закарпатській владі реформувати місцеву СДЮШОР: змусити батьків напередодні вступу чада в навчально-спортивний заклад укласти відповідний контракт. Допоможе?

— Так, вірю, що це стане панацеєю. Бо що маємо зараз? Необстріляну юнь, з якою треба підкоряти вершини першої ліги. За регламентом на футбольному полі повинен перебувати мінімум один гравець, якому не виповнилося 21-го року. Таких в ужгородському ФК п'ятеро — воротар Юрій Славік, центральний оборонець Роберт Молнар, півзахисники Ярослав Скунць та Шандор Вайда, нападник Михайло Трухан. Тільки Вайда грав на більш-менш пристойному рівні — в основі, коли колектив востаннє вийшов в еліту, а минулий сезон у друголіговій дніпродзержинській „Сталі” на правах оренди. Тож ініціатива Івана Шіца, який разом з іншим клубним очільником Олегом Мукомелом вели діалог з губернатором краю, й справді, віриться, посприяє стабілізації у юнацькому футболі.

З часів Союзу талановитої молоді на Закарпатті не бракує. Треба лише правильно "відсортувати", а потім і виростити того обдарованого футболіста. Наразі честь закарпатського футболу в ужгородському ФК захищають півзахисник Владислав Микуляк і воротар Олександр Надь.

Ігоре Васильовичу, то коли „Закарпаття” його шанувальники знову побачать у прем'єр-лізі?

- Вірю, що рівно за рік. Достойних суперників у боротьбі за підвищення на кшталт „Чорноморця”, „Олександрії”, „Львова”, або ж „Сталі” не бракує, та все залежатиме від нас: Ужгород повинен довести свій клас і без проблем оформити підвищення у класі. Бо наше місце саме у когорті найсильніших!

Що ж, віримо і вболіватимемо. Спасибі за розмову!

Теги: Гамула, тренер, футбол

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати