Закарпаття: Куди щезли ужгородські мільйони?

Пригадується, кримінальну справу було порушено на хвилі післяреволюційного ентузіазму, який вселяв упевненість — злочинців обов’язково знайдуть і покарають, а вкрадені мільйони повернуть державі. Відтоді справа пройшла через кілька судових розглядів, результат яких — грошей немає, а головні натхненники злочину в матеріалах слідства не фігурують.

Ця заплутана історія почалася навесні 2004 р., коли тодішній губернатор Закарпаття І.Різак повідомив на одній зі своїх прес-конференцій сенсаційну новину — парламентська фракція СДПУ(о) прийняла рішення спрямувати свою фінансову квоту на реконструкцію й ремонт стратегічних об’єктів Ужгорода. У травні з Державного бюджету України Ужгородській міській раді було виділено цільову субвенцію в розмірі 52,1 млн. грн. (більше, ніж половина річного бюджету міста), яку, згідно з постановою кабміну, поділили на дві частини — субвенцію на інвестиційні проекти та субвенцію на заходи із запобігання аваріям у житлово-комунальному господарстві. Через кілька тижнів у міськраді відбувся тендер, на який допустили лише одну фірму — ЗАТ «Західхімпроммонтаж» із Івано-Франківська.

Уже тоді виникли перші підозри, озвучені в обласній пресі, що значну частину грошей із допомогою вдало підібраних підрядників і субпідрядників буде вкрадено під майбутні парламентські вибори. Представники фірми на тендер навіть не з’явилися — втім, отримати «добро» від членів тендерного комітету, більшість яких виявилися працівниками міськвиконкому чи інших бюджетних організацій, не становило жодних проблем. У червні 2004 р. замовник робіт — відділ капітального будівництва (ВКБ) Ужгородської міськради — почав переказувати в Івано-Франківськ перші мільйони — 30 відсотків вартості від запланованих робіт та 100 відсотків вартості обладнання. На ці гроші мали розпочатися реконструкція міських каналізаційно-очисних споруд, водопровідних мереж, стадіону «Авангард», будівництво підземного водозабору тощо.

Мерія забронювала для представників генпідрядника місця в готелях, однак минав тиждень за тижнем, а їхати в Ужгород і починати проавансовані роботи ніхто й не думав. Важко повірити, ніби в міськраді не підозрювали, що частину субвенції планують «освоїти» не за прямим призначенням, але щоб так нахабно…

Через кілька місяців простою начальник ВКБ Олександр Лелекач (згодом — головний обвинувачений у кримінальній справі) починає писати звернення міському голові та прокурору, в яких повідомляє, що генпідрядник зриває роботи і не повертає перерахованих коштів. У відповідь у мерію нагрянула комплексна перевірка КРУ, яка виявила фінансових порушень на півмільйона гривень і дала зрозуміти міському керівництву, що цікавитися субвенцією може бути небезпечно для кар’єри. Як пізніше згадував О.Лелекач в одному з інтерв’ю, незважаючи на неодноразові доповідні записки про невиконання робіт, мер міста В.Погорєлов мало не силоміць примусив його переказати генпідряднику найбільший із авансів (за реконструкцію каналізаційно-очисних споруд) — 14 млн. грн. Усього ж із липня по грудень 2004 р. на рахунки «ЗАТ «Західхімпроммонтаж» було перераховано понад 31 млн. грн. Заради справедливості слід сказати, що в останні місяці на кількох об’єктах (зокрема стадіоні та водопровідній мережі міста) певні роботи почалися. За результатами року генпідрядник відзвітувався за 10,6 млн. освоєних коштів, однак, як встановили правоохоронці, на 4,9 млн. з цієї суми було складено фіктивні акти виконаних робіт.

У січні 2005 р. прокуратура області порушила кримінальну справу за фактом службового підроблення та зловживання владою з боку посадових осіб ВКБ. Почалися перші затримання, що проводилися на тлі інших гучних «післяпомаранчевих» арештів. У середині лютого в камерах Ужгородського ІТТ опинилося відразу троє іменитих в’язнів — колишній губернатор І.Різак, якого звинуватили в доведенні до самогубства ректора УжНУ В.Сливки, запідозрений у отриманні хабара мер районного центру Перечин (згодом кримінальну справу щодо нього закрили за відсутністю складу злочину) та начальник ВКБ Ужгородської міськради О.Лелекач, який підписував згадувані акти й перераховував у Івано-Франківськ кошти.

— Як з’ясувалося під час слідства, на 4,9 млн. грн. було складено й підписано фіктивні акти виконаних робіт, — розповідає слідчий з особливо важливих справ прокуратури Закарпатської області Віктор Кузан. — Тобто роботи на цю суму насправді не виконувалися. На слідстві звинувачені — начальник ВКБ Ужгородської міськради та керівні працівники ЗАТ «Західхімпроммонтаж» — стверджували, що склали ці акти, аби неосвоєні кошти не забрали в Держбюджет. І що заплановані роботи були виконані вже у 2005 р., після порушення кримінальної справи, про що є відповідні акти. Однак акти ці нам для ознайомлення так і не надали, ми не змогли знайти їх, хоча провели кілька виїмок та обшуків, у тому числі дома у начальника ВКБ. До речі, на об’єктах було проведено комплексну ревізію із залученням незалежних експертів, яка встановила, що роботи на 4,9 млн. не виконані…

У листопаді минулого року кримінальну справу розглянув Ужгородський міськрайонний суд, який визнав О.Лелекача винним у зловживанні владою та службовому підробленні й засудив його на сім років ув’язнення з позбавленням права обіймати посади в державній службі на два роки. Два працівники ЗАТ «Західхімпроммонтаж» отримали за ці ж злочини по п’ять років умовно з позбавленням права працювати на держслужбі два роки. Стосовно ще одного працівника ЗАТ справу у зв’язку з його хворобою виділили в окреме провадження, згодом він отримав аналогічний умовний строк.

Адвокат О.Лелекача подав апеляцію, яка розглядалася в листопаді минулого року. Апеляційний суд фактично виправдав підсудних, закривши щодо них кримінальну справу за зловживання владою через відсутність складу злочину. Головною підставою для такого рішення стали акти про прийняття об’єктів в експлуатацію, про існування яких слідство дізналося лише з ухвали суду. Висновків комплексної ревізії про те, що роботи на об’єктах справді не проводилися, суд просто не взяв до уваги. Що ж до службового підроблення, то злочин перекваліфікували з ч. 2 ст. 366 на м’якшу ч.1, на підставі якої підсудні отримали по два роки обмеження волі з позбавленням на рік права обіймати посади в державних структурах.

Зміст наданих апеляційному суду актів та деякі інші нюанси кримінальної справи кореспондент «ДТ» намагався з’ясувати безпосередньо в О. Лелекача, однак він відмовився від коментарів, пославшись на те, що справу ще має розглядати суд вищої інстанції. Правда, під час зустрічі колишній начальник ВКБ передав роздруківки своїх виступів на суді, з яких випливає, що він робив максимум для повернення грошей в Ужгород, а кримінальна справа проти нього повністю фальсифікована. Прокуратура Закарпатської області не погодилася з ухвалою апеляційного суду і оскаржує її у Верховному суді України.

Ужгородський міськрайонний та Закарпатський апеляційний суди розглядали законність освоєння лише 10,6 млн. грн., однак найцікавіше — що сталося з іншою, значно більшою частиною субвенції. 21 з 52 млн. грн. наприкінці 2004 р. повернули в Держбюджет як неосвоєний, а решта — ще близько 21 мільйона (з 31 мільйона, перерахованого в Івано-Франківськ) — зникли.

Під час допитів керівництво ЗАТ «Західхімпроммонтаж» стверджувало, що із самого початку мало намір виконати всі заплановані роботи (і для цього були необхідні потужності), однак зробити це йому не дали. За певний час до підписання договору з Ужгородською міськрадою контрольний пакет акцій ЗАТ «Західхімпроммонтажу» викупив один із київських будівельних концернів. Який і дав вказівку перерахувати всі отримані з Ужгорода кошти субпідрядникові — ПП «ЗВМ-сервіс» в Одесі (підприємство отримало ліцензію на будівництво всього за місяць до того). Одеський субпідрядник був застережений договором, отже, цей хід планувався заздалегідь. Усі особи, що керували роботами в Ужгороді від будівельного концерну, одразу після порушення кримінальної справи були звільнені з роботи і зникли в невідомому напрямку. Принаймні за місцем реєстрації, зазначеним в особових справах, їх не виявили. А директор концерну заявив правоохоронцям, що він особисто питаннями субвенції не займався, тому нічого конкретного повідомити не може.

Таким чином, крайнім у зникненні мільйонів виявився ЗАТ «Західхімпроммонтаж». Коли справа почала набирати обертів, керівництво ЗАТ стало гарячково брати комерційні кредити, щоб провести в Ужгороді хоч якісь роботи, однак це не допомогло. У ході розслідування прокуратура звернулася з позовом до господарського суду Івано-Франківської області, який зобов’язав «Західхімпроммонтаж» повернути державі отримані з Ужгорода і неосвоєні 16,5 млн. грн. Таких грошей у підприємства, звісно, не знайшлося, після чого була оголошена процедура його банкрутства.

Дізнатися, куди поділися кошти після надходження на рахунки ПП «ЗВМ-сервіс», не вдалося, вони просто «загубилися» в потоках інших мільйонів, які прокручувалися через рахунки цього ПП. Хто, де й коли зняв їх готівкою, невідомо. Спроба повернути гроші через суд також не вдалася, оскільки у квітні 2005 р. ПП «ЗВМ-сервіс», яким керував 22-річний хлопчина і яке було зареєстроване на приватній квартирі, ліквідував господарський суд Одеської області за позовом державної податкової інспекції у зв’язку… з відсутністю фірми за юридичною адресою. А всі документи ПП ще раніше було викрадено разом зі старенькими «Жигулями», про що є відповідна довідка з райвідділу міліції. У грудні 2005 р. правоохоронцям вдалося відшукати 22-річного директора фірми, який розповів, що до нього підійшли невідомі люди й попросили прокрутити через рахунки кілька мільйонів гривень, однак що це за гроші й куди вони поділися, він не знає. І в Одесі, і в Івано-Франківську за фактом розкрадання державних коштів та зловживання службовим становищем порушено кримінальні справи, розслідування яких триває й нині.

Можливість повернути Ужгороду хоча б частину втраченої субвенції була. Для цього слід було зробити не так уже й багато — після оголошення процедури банкрутства ЗАТ «Західхімпроммонтаж» подати до розпорядника майна вимогу про визнання ВКБ Ужгородської міськради кредитором ЗАТ «Західхімпроммонтаж» на суму згадуваних уже 16,5 мільйона гривень. Однак наближалися вибори, і тодішній ужгородській владі було просто не до цього. Вимогу подали надто пізно, тому суд її відхилив. У результаті тодішня влада і вибори програла, і гроші на реконструкцію комунальних мереж, що виходять із ладу чи не щотижня, безповоротно втратила. За фактом неналежного виконання службовими особами ВКБ своїх обов’язків порушили кримінальну справу, за якою кілька працівників мерії отримали умовні терміни. Ось і вся сатисфакція за вкрадені у міста мільйони…

Ставити крапку в справі про ужгородську субвенцію поки що рано, адже кримінальні справи в Івано-Франківську та Одесі ще не завершені. Однак реальні натхненники й автори хитромудрої комбінації у них і близько не фігурують, тому сподіватися, що мільйони знайдуть і повернуть, — означає бути невиправним оптимістом.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати