Іван Балога: "Я своє місце знаю"

Кабмін занадто хоче командувати

— Які, на погляд першого заступника керівника області, нині основні больові точки Закарпаття?
— Насамперед те, що область і далі залишається дотаційною, а від цього і низка проблем, які без державної підтримки не вирішити. Серед основних: рівень та якість житлово-комунальних послуг, і, як наслідок – проблема розрахунків за них; стан справ на підприємствах державної форми власності, а відтак – невиплачені зарплати, непроведення розрахунків за енергоносії, несплати до Пенсійного фонду та заборгованість по податках. Далі – недостатнє розуміння, а часом і просто ігнорування Кабміном наших прохань щодо скерування за напрямками та галузями різного роду державних субвенцій на цей рік. А від цього залежить стан об’єктів соціального значення. Ще серед проблемних – продовження робіт за програмою протипаводкового захисту Закарпаття. Вже не кажу про інвестиції, транскордонне співробітництво, розвиток економіки, малого, середнього бізнесу — це само собою. Але у вищеназваних питаннях є розбіжності між нашим баченням і позицією деяких міністрів, а найприкріше – баченням їхніх заступників. Зростає централізація, узурпація, контроль до найменших дрібниць — це не на користь Закарпаття та й, напевно, більшості областей. І мене це турбує.

— Таке ставлення тому, що керівництво області «помаранчеве»?
— Думаю, що це, насамперед, повернення до старих методів керівництва. Хоча, можливо і тому, що в області більше прихильників демократичних сил. Але в такому разі це зовсім не співвідноситься з деклараціями тих сил, які нині керують у Кабміні, міністерствах та відомствах. При двох попередніх керівниках уряду — Юлії Тимошенко та Юрії Єханурові не ділили області на «помаранчеві» та «синьо-білі», однаково до всіх ставилися – і субвенції розподіляли, і ПДВ повертали, однаково "били" за невиплату зарплат, невиконання доручень. Сьогодні ж я відчуваю однобокість.

Новий віник мете під себе

— Розкажіть детальніше про недофінансування — в яких галузях і по чому воно, насамперед, б’є?
— Відповідно до програми протипаводкових заходів, яка була затверджена урядом Юрія Єханурова, на 2007 рік передбачалося, за різними напрямками, біля 136 млн. грн. Сьогодні маємо тільки 70 млн. грн. і тільки по лінії Держводгоспу. Через МНС торік було профінансовано біля 30 млн. грн., що дало змогу відновити зруйновані попередніми паводками та зсувами деякі об`єкти комунальної власності, виплатити компенсації людям, які втратили житло і скерувати левову частку, біля 12 млн. грн., на будівництво частини дамби для захисту сіл Саловка – Соломоново (всього 18 км). Усі роботи торік були виконані якісно та у визначені терміни, що відзначив і Президент. Так само на цей рік ми апелювали про виділення 26-28 млн. грн. через МНС і аргументували для чого вони потрібні. Але їх не передбачили. Аналогічна ситуація по «Укравтодору» та «Укрзалізниці». Недофінансування за програмою "Тиса" – близько 70 мільйонів і це відчутно, бо йдеться про заліковування ран, нанесених паводками та зсувними процесами. Останні на Закарпатті не зупиняються ні на місяць, а зараз навіть загинула людина.

Що ж до субвенцій, то якраз днями начальники управлінь ОДА повернулися з Києва, де затверджувались об’єкти, що ми пропонували до фінансування на цей рік. Йдеться взагалі про нерозуміння ролі місцевого самоврядування, недовіру депутатам місцевих рад, диктат центральної влади. На мій погляд, є спрямованість краще фінансувати східні області і гірше — західні. Наприклад, такого великого житлового фонду, як у східних та центральних областях, на Закарпатті немає. І як пояснити жителям майже 20 сіл, до яких у цьому році ми хотіли підвести підвідні газопроводи, що уряд на цю програму обрізав фінансування і спрямував на встановлення газових лічильників? Люди ж вклали власні гроші у фінансування вуличних газових мереж!

Так само з під`їзною дорогою до КПП "Ужгород". Міжнародна структура ТАСІS фінансує розбудову нашого митного посту, від цього збільшаться вантажопотоки, а отже — збільшаться надходження до бюджету. Але цього не хочуть зрозуміти в уряді і різними відписками скеровують: у межах фінансування на дороги області будуйте і цю державну дорогу. Я такого не розумію! Якби всі митниці області збирали кошти до зведеного бюджету тільки Закарпаття, тоді ми б не були дотаційними і можна було б питання про розвиток інфраструктури митниць перекласти на плечі місцевих рад та адміністрацій.

З перших днів своєї роботи на посаді першого заступника голови ОДА, я знаю проблему Солотвинського солерудника. І вона відтоді не поліпшується, а тільки погіршується. Підприємство належить до стратегічних, підпорядковане Міністерству АПК, але ставлення як минулого міністра, так і нинішнього — просто ніяке. Щоб вивести солерудник з прірви, необхідне разове вкладення коштів або новий ефективний власник. Всі рішення щодо цього не виконуються. А оскільки підприємство державне — не маємо права ні з бюджету розвитку, ні з коштів від перевиконання бюджету вкладати туди кошти. Замкнене коло! Відповідальність за те, що це підприємство вчасно не платить за електроенергію, зарплату — повністю на місцевих органах. А можливість допомогти йому з нашого боку дорівнює нулю. В уряді це нікого не цікавить. Торік для солерудника було заплановано 5 млн. грн. — надійшло половина. За програмою на 2006—2011 роки, загальна вартість якої близько 75 млн. грн., на цей рік передбачалося 14 млн. грн., а затверджено 5…

Більшість проблем, через які на нас нарікають з Києва — проблеми з державними підприємствами. Переважно підпорядкованими АПК. Зокрема, на них найбільші заборгованості із зарплати. Епопея з радгоспом "Виноградівський" тяглася 1,5 року, поки у Києві зрозуміли, що той керівник заведе підприємство в боргову яму. За півтора року ми ледве "достукалися" до третього міністра.

Далі — недофінансування програм АПК. Починаючи з 2005 року, в програмах уряду говорилося про короткострокові та довгострокові кредити на вирощування продукції. Ми довели це до виробників, люди набрали кредити, а нам, без пояснень, надали лише половину від потреби. Це стосується і виноградарства та садівництва. Як піднімати ці галузі? Хіба у 2005-му дивилися на колір чи партквиок того, хто садитиме виноград? Дві області цим займаються — Закарпаття і Крим. Не знаю ситуацію по Криму, швидше за все їм дали з надлишком, але Закарпаттю грошей не виділили.

Забезпечення автомобілями "Швидкої допомоги". Програма затверджена урядом у 2006 році, все було чудово, але раптом, за два місяці до закінчення року, кажуть: не буде програми і це на тлі того, що бюджет-2006 виконано. Тепер думаємо як вийти з ситуації. Приблизно те ж з програмою забезпечення ФАПів обладнанням.
Це дає підстави говорити, що у міністрів немає бажання працювати на благо тієї чи іншої області.

З останньої колегії по АПК приїхав начальник обласного управілння і каже, що дано курс на державну підтримку підприємств, які мають тисячу і більше голів ВРХ. Де на Закарпатті є такі господарства? Це свідоме знищення всіх дрібних тваринників!

Відчуваю перекоси і в поверненні закарпатським підприємствам ПДВ. Якщо йдеться про суми, більші за 100 тисяч (щодо менших рішення приймає голова ДПА області), потрібно погодження заступників голови ДПАУ і відбувається затримка, якої не було за попереднього голови ДПАУ. Про це ми вже інформували й уряд, і Президента. Економічному блоку ОДА доручили щомісяця проводити зустріч з усіма підприємствами, яким потрібно відшкодовувати ПДВ, й про всі проблеми інформувати уряд, Президента та РНБО. Це ж може бути такий колапс, як у 2003-04 роках, коли ПДВ взагалі не повертали. Крім того, згори вже дають вказівки відшкодування ПДВ декларувати в майбутній період. Радію, що за 2 роки після виборів Президента не було упередженості до жодного підприємства, рівні умови були для всіх. Намагатимемось це зберегти, як би хто не хотів протилежного. Нині вже є чіткі сигнали з інших областей: там, де змінили голів податкових адміністрацій, де повернули колишніх керівників міліції, прокурорів — повертається неповернене ПДВ, система, за якою "чужим" — за двері, а "своїм" — можна все. Не заради цього треба жити.

У звітах начальників управлінь, які їздили на затвердження субвенцій, звучало, що деякі заступники міністрів кажуть: "Мы вам даем деньги и хотим их контролировать". То я хочу чітко сказати: ніхто нам «дєньгі» не дає — вони збираються в областях до держбюджету і повинні рівномірно розподілятися. Щодо контролю, то є ж відповідні органи і від них право контролю ніхто не забирав. Ми налаштовані чітко: незалежно від дій міністрів будемо відстоювати інтереси Закарпаття. І незалежно від того, які партквитки мають депутати облради, районних та місцевих рад, вони є патріотами краю і спільно будемо добиватися, щоб програми, за які нам заборгували, незалежно від причин, були профінансовані.

— До речі, щодо фінансування протипаводкової програми. Цього тижня в області побував міністр МНС Нестор Шуфрич…
— Особисто у мене довіри до дій Нестора Шуфрича немає. І, думаю, не лише у мене. Для чого він приїздив, яка Закарпаттю з цього користь – покаже час. Знаю тільки, що нині він переймається більш «важливими» справами – працевлаштувати побратимів з (о) у міністерстві, яке очолює. Всі знають, як ці (о) свого часу попрацювали на Закарпатті.

Тягнуть — неліниві

— Наскільки ефективно, на ваш погляд, працюють керівники у районах, чому такий різнобій у показниках? Раніше голів РДА частіше змінювали. Зараз не вистачає кадрів, чи це не вихід?
— У деяких ситуаціях — вихід. І протягом цих двох років ми замінили багатьох людей, хоч вони були і в нашій команді, і у політичній команді "Нашої України". Не на всіх посадах всі однаково працюють. Тому і на останній партійній конференції я сказав: майте совість і людську гідність визнати, що з певною ділянкою роботи не справляєтесь. Самі! Не чекайте, поки вас "попросять". Тоді не буде і спаду рівня довіри — ні до політичної сили, ні до керівництва району чи міста.

Щодо неоднакової роботи в районах — усе залежить від людей, їхнього бажання працювати і порозуміння з депутатами. Звичайно, у кожного району різні можливості. Але якщо людина прийшла тільки відбути час і скористатися перевагами голови адміністрації — нічого доброго не вийде.

Намагаємось знаходити адміністративних керівників чи керівників підприємств у їхньому ж районі, аби було і почуття відповідальності за свою "малу батьківщину". Скажімо, нині формується команда на Берегівщині. Там один з наймолодших голів РДА в Україні, безпартійний, який знайшов, будучи першим заступником, компроміс з депутатським корпусом, а там він непростий. Сподіваюсь, у цьому районі почнеться конструктивна робота.

Щодо кадрів, то нині їх справді не готують. І це біда. Витягуємо фахівців і з бізнесу, і з підприємств. Є і проблема нестабільності, а деякі "любителі" поховати місцеве самоврядування розпускають чутки, що через кілька місяців адміністрацій не буде, впливають на тих, хто міг би працювати. Вважаю, що керівник, який душею вболіває за справу, має фаховий рівень, комунікабельний, доступний, не рахується з часом, налагоджує стосунки з людьми — має перспективу вивести будь-який район і його поважатимуть.

З коаліцією чи без — аби на користь

— Напередодні Нового року ви заявляли, що коаліційну угоду серед депутатів облради переукладатимуть. Яку перспективу коаліції передбачаєте, особливо з огляду на недавні заяви соціалістів про вихід, а також у зв`язку з введенням імперативного мандату?
— Коаліцію я б нині оцінював не за політичними мотивами, а з погляду прийнятих нею рішень. І оцінка ця, на мій погляд, позитивна. Як щодо кількості прийнятих рішень, так і щодо їх якості.
Щодо останніх заяв соціалістів, то вони не доклали жодних зусиль до створення коаліції, але чомусь говорять найбільше. Соціалісти, які щойно стали біля керівництва організації, не є депутатами, не створили нічого доброго в жодному селі — все розвалюють. Але я казав, і кажу: не вони створювали, не вони й розвалюватимуть.
Щодо фракцій в обласній раді, відзначу, що між ними є нормальний діалог і співпраця, незалежно від того, хто в коаліції, а хто поза нею. Про це свідчать, зокрема, кількість та якість ухвалених рішень. Казати, що рішення приймали на догоду комусь чи проти когось, підстав нема. В коаліції облради є більша частина БЮТ на чолі з Михайлом Мартином. Я не раз звертався до іншої частини, якою керує Андрій Сербайло, аби вони приєдналися і спільно працювали на благо краю. Прикро, що 14 бютівців активно працюють в обласній раді, а решта 11 обмежуються критикою та голосуванням проти всього. Так, принаймні, було досі. Але ж саме завдяки поєднанню зусиль усіх, хто йшов за списком БЮТ, ця сила здобула на виборах стільки голосів.

Не скажу, що Мартин, Лінтур, Гецянин чи Мікловда ставляться до громадськості гірше, ніж Сербайло, Солонтай чи Биркович. Так само не можна однаково оцінювати їхні заслуги перед краянами. Я б не оцінював – хай люди оцінять.

Ще раз кажу: ми давали багато поштовхів, щоб долучилася і та частина депутатів, які працюють під керівництвом А.Сербайла. Я їх усіх чудово знаю, поважаю, маю з ними дружні стосунки. Але чому вони постійно проти усіх рішень? Хіба всі рішення були проти громади Закарпаття? Хоча від того наші взаємини не погіршуються.
Радий кожного депутата бачити у себе в кабінеті, я для них відкритий, постійно шукаю компроміс. З "народниками" усіма маю добрі стосунки і останні сесії показали, що вони нормально ставляться до питань, які голосуються в облраді.

Найбільше питань в обласній раді, так було і за попереднього скликання, коли я теж був депутатом — питання майна і землі. Кожен по своєму їх розуміє. Я прихильник того, щоб облрада — у форматі нинішньої коаліції, нової чи взагалі у безкоаліційному форматі діяла на благо Закарпаття. Поки що йдуть консультації з усіма політичними силами. Будемо вести переговори і в усіх місцевих радах.
Але хіба до коаліції не існували депутати облради чи у районах? Існували і приймали рішення. Залежить, наскільки депутат хоче працювати, а не від того, з якими партіями цілується, а в город яких кидає каміння.

Якщо мова про імперативний мандат, то вважаю, що всі правила для депутатів мають бути чітко виписані ще до їх обрання. Депутати обиралися у березні 2006-го за існуючими тоді законами і, вважаю, за новими правилами аморально робити якісь дії. Депутати від "Нашої України" в обласній та місцевих радах — порядні, самодостатні фахівці. Ми їм довіряємо і хотіли б, щоб так само діяли наші політичні партнери. Не будемо робити ніяких висновків щодо роботи депутатів міських, районних рад від НУ, не буде жодних впливів, шельмування, позовів. Я особисто цього не допущу. Якщо хтось десь не проголосував, а це поодинокі випадки, то це позиція людини і вона має на неї право. Треба міняти діалог, підхід до депутатів, але не міняти депутатів.

Ми чесно йшли

— Яка, на ваш погляд, перспектива "Нашої України" в області і на загальнодержавному рівні? Адже маємо нове керівництво партії, в області нещодавно пройшла конференція. Водночас, кажуть, партія спрацювала погано і буде строюватись нова сила — під керівництвом Юрія Луценка чи ще якась?
— В області ми чітко розставили акценти — що зроблено, яким шляхом та як надалі йти. Вважаю, немає в обласній парторганізації ні одіозних фігур, ні тих, хто б працював проти громади Закарпаття. Я націлив партійців "Нашої України" до наступних виборів жодним чином не займатися політичною розбудовою, а лише економічними, соціальними і благодійними справами. Треба забути про політику — сьогодні є щоденна робота. А коли буде політика — за 2-3 місяці перед виборами — треба буде ставати у стрій і здобувати результат.

Ми серед перших в Україні провели конференції в районах та містах, а також обласну, і серйозно підготувалися до з’їзду, що має відбутися наприкінці березня. В інших областях цей процес триває, змінено багатьох обласних і районних очільників партії. Це сприятиме покращенню роботи. Найголовніше, що оновлюється керівництво партії як у центрі, так і на місцях, виправляються допущені помилки. І ці процеси ми не приховуємо від суспільства.

Вірю, що незабаром «Наша Україна» підведеться з колін і довіра людей до неї знову зростатиме. Хотів би, щоб ми чесно говорили і про помилки, і про здобутки, щоб, будучи при владі чи в опозиції в різних місцевостях, не ділили державу, а об`єднували, однаково ставились до людей і надавали їм рівні можливості.

Тінь Віктора Івановича

— Ставши першим заступником голови облдержадміністрації, ви опинилися, так би мовити, на видноті. І, очевидно, щодо вас існують певні стереотипи. Наприклад, кажуть, що вас призначили наглядали за губернатором і насправді все вирішуєте ви, а не Олег Гаваші.
— Це не так. Я член команди. До речі, багато хто, принижуючи, викривляє її назву, мовляв, це мукачівці, мовляв, окупували область. Команда, сформована Віктором Івановичем — одна з кращих, якщо не краща в області. Це фахівці, політичні діячі, які своєю роботою за багато років довели, що вони одні з найкращих. А особисто я чітко знаю своє місце. Я перший заступник і на права губернатора не посягав і не посягаю. А щодо того, що я вирішую, то, можливо, це тому, що взяв під чіткий контроль прийоми громадян. І вимагаю від районів та служб інформувати мене особисто про вирішення проблем людей. Якщо кажуть, що я вирішую, то, можливо тому, що вирішую швидко і конкретно. Я добрий тоді, коли робота йде нормально, але дуже злий і різкий, коли хтось вставляє палиці в колеса або на своїй посаді лише відбуває час.

— Напевно найбільше щодо вас говорять про старшого брата — що ви йдете таким же шляхом, копіюєте його. З іншого боку, кажуть, що спочатку публічною людиною став Василь Петьовка, а вже потім ви. Проте, коли зараз випливла ця справа про Павла, багато хто перепитував: який Павло — у Віктора Балоги брат тільки Іван. Наскільки усе це вам допомагає чи заважає?
— Те, що я пройшов багато етапів, якими пройшов Віктор — це правда. Як я їх пройшов? Здебільшого мені було легко. За його добрими справами я мав таку собі індульгенцію, довіру і, напевно, це мене й насторожувало: ще нічого не зробив, а тобі вже довіряють. Хоча розумів, що коли мені довіряють, отже, Віктор діяв правильно. Була і відповідальність: зроблю гірше — нашкоджу не лише собі, але і йому.

Коли кажуть, що я вирішую — може тому, що багато за що беруся, хочу більше за відведений мені час зробити. Не дивлюся на годинник, на вихідні, чи питання, які доручає голова адміністрації, формально підпорядковані мені. Я член команди, поважаю її, вклав багато душі, щоб вона була і не хочу, щоб команда змінила орієнтири, обличчя. І щоб я змінився. Обіцяв, що не змінюся, коли йшов на роботу в адміністрацію і тут, і товаришам по бізнесу. Що у мене не буде системи запису в приймальні — прийму всіх, якщо у людини проблеми і я можу їх вирішити, то буду це робити. Може тому кажуть, що копіюю Віктора. Якщо команда скаже, що треба піти працювати у радгосп "Заповіти Ілліча" — піду. Бо знаю, що там треба зробити те, що принесе користь. Не тримаюся за посаду. Мені здається, що я не є природним чиновником — я тимчасовий чиновник. А щодо того, хто ближче, хто далі — вже казав, що ми є взаємозамінні і взаємодоповнюючі.

Стосовно брата Павла, то скажу, що це наш улюбленець. Нині він очолює підприємство, яким по черзі керували і Віктор, і я. Специфіку роботи він добре засвоїв, коли ще працював моїм заступником. Крім того, Павло добре знається на правничих тонкощах – закінчив юридичний факультет УжНУ, комунікабельний і дуже відповідальний. Так що, вважаю, підприємство у надійних руках. Очевидно, у Павла все ще попереду, адже він молодший за мене на 11 років.
Щодо кримінальних справ, то 5-6 років тому їх було модно відкривати на членів сімей неугодних політиків, бізнесменів. Як бачимо, віднедавна цими методами знову почали діяти. Але, на мій погляд, у політиці це є проявом абсолютної слабкості опонентів. Це сфальшовані справи, і не тримаємо на їх виконавців зла – така вже у них робота.

— У чому успіх команди, до якої ви належите — чому вона системна, успішна і в бізнесі, і в політиці, і в державному управлінні? Чому так багато років вона тримається як команда?
— Ми чесні по відношенню до громади. Не брешемо. Не змінюємо пріоритети, незалежно, хто у Києві, а хто тут, в області, і на яких посадах керує. По-третє, у нас в команді чітка взаємодопомога і взаємозамінність. Керівництво не шкодує часу і зусиль, щоб приділити увагу молодим у будь-якому районі, щоб люди розуміли як підходити до того чи іншого процесу. Можливо, ще й тому, що ми з самого початку не переступали меж.

Рівнятись до інших команд Закарпаття? Їх дуже мало. Команда Ратушняка — мала і слабка, не має чіткої позиції. Через питання, які нині мерія Ужгорода не вирішує, "камені" летять у бік обласної адміністрації. З прийому громадян, скільки я не просив мера, його команда жодного прохання не вирішила. Але ж це не мені не вирішила – людям, які звернулися в обласну адміністрацію, пройшовши приймальні чиновників міста. Чого варта остання епопея з водозабором. Це повна безвідповідальність чиновників міста, а страждають тисячі людей.

Якщо ж говорити, наприклад, про команду Різака, то це було адміністративне утворення. Ми ж не є адміністративною командою — серед нас фахівці, які можуть успішно працювати як на адміністративних посадах, так і на громадських, і в бізнесі. Ми чесні у своїх діях і послідовні. Команди Кеменяша та Ледиди ще сильно про себе не заявили, час покаже, як підуть у них справи.

"Все-таки я не чиновник"


— Після вашого призначення журналісти, як і всі, казали: та, що він розуміється. Але на першій же прес-конференції ви представили настільки скрупульозний аналіз з кожного питання, що аж втомили пресу. Отже, ви були "в курсі" всіх питань чи настільки швидко зорієнтувалися?
— Була обізнаність як у депутата обласної ради — я ж працював і під час минулого скликання. Ще — з преси і того, що як підприємець, бізнесмен, керівник одного з найбільших підприємств області бачив на місцях. Абсолютно не володів інформацією жодного управління, бо ніколи не прикривався старшим братом, коли йшов вирішувати якісь питання. Але тут, повірте, побачив значно більше. Чи був час вникати? Судіть самі — на третій день роботи — колегія у Солотвинському солеруднику. Фахівці гірничої справи, МНС тощо. Їдь, проводь і не виглядай дурнем. Не було часу.

Команда визначила: зміг керувати підприємством на 2,5 тисячі людей і у 2004-му не впали на коліна перед упередженою державною машиною, то в нормальних умовах зможеш швидко вникнути, з`ясувати пріоритети і працювати. Радію, бо, наприклад, заборгованість по зарплаті, яка була у першому півріччі 2006-го, за друге півріччя ми на мільйон знизили. Торік же три місяці йшли на вибори, потім ще стільки ж думали, яка буде коаліція. Але взялися всі разом і працювали. Велике усім спасибі — і Олегу Олодаровичу, і Карташову, і Гоблику, всім заступникам і начальникам управлінь за допомогу і поради. Я не боявся лікнепу, роботу в перші три місяці щодня закінчував о 21.30-22.30. Сказати що зараз знаю все — не скажу, але знаю дуже багато і дуже багатьом можу допомогти.
Хоча я не чиновник. Може тому і відрізняюся від багатьох, хто тут працює. Не розумію, мене дратує, коли щось не можна вирішити, бо треба дозвіл з Києва, треба пройти певні кабінети. У бізнесі простіше: маєш мету, кошти — вирішуєш. Якби спростили правила гри у державній машині — люди жили б краще.

— Коли "закінчується" заступник губернатора і партійний функціонер, скільки залишається часу і яка залишається людина?
— Проста. Більшість часу — з сім`єю. З друзями можу в сауну сходити, люблю подорожувати, насолоджуватись керуванням автомобілем. Якщо є можливість — на лижах покататися — з сім`єю, з друзями. Пропозицій побути з друзями — на 10 років наперед. Кажу, хлопці, почекайте, може я недовго попрацюю і ми реалізуємо всі задуми. Але сім’я — перш за все. Донечці 16 років, сину —11, жінка. Я їх люблю і більшість того, що створив — для сім’ї. Від того напевно і моє ставлення й до дітей, і до проблем області. Дуже люблю вихідні, тому, мабуть, і про приватний бізнес мої вислови кращі, ніж про чиновницьку роботу. Але головним для себе вважаю не змінюватись по відношенню до людей, незалежно від посади. Якщо це вдасться, вважатиму себе порядною й успішною людиною. А матеріальне? Скільки людині треба? Небагато. Коли говорять, що вкрав 100, 200 мільйонів, то це не є природно, не є нормально.

— Не знаєте куди подіти такі гроші?
— Для себе -- не знаю. Людині треба небагато. А для області цього було б ще й замало аби всьому дати лад.

— Де і ким б ви хотіли себе бачити через 3-5 років?
— Не буду загадувати. У 4-5 класі було бажання піти в спортшколу київського "Динамо", стати Блохіним-2, а поступив у Мукачівський кооперативний технікум, відтак у Львівський торгово-економічний інститут, все стаціонарно, набрав найбільше балів на всьому потоці, мав право обирати місце роботи по всьому СРСР. Обрав… Закарпаття. Загадувати — невдячна справа. Природно і до душі мені — бізнес. Команда визначила, що маю бути чиновником, більшість партійців — що маю керувати партструктурою — їм видніше. Оцінку дадуть закарпатці. Головне — залишитись собою.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати