ПОВЕРНЕННЯ ДРАКОНА

Причому коли це твориться у зовсім інших політичних умовах, коли покрови сакральності з влади зірвані і вона змушена працювати під пильним наглядом преси, що відчула смак свободи, коли зник основний засіб маніпулювання – страх, тоді очікувати інших результатів діяльності такого уряду крім фарсу не доводиться.

Звичайно, що батько суперкриміналізованого ПДВ по-українськи, вільних економічних зон для обраних та головний оспівувач ЄЕПу перший віце-прем’єр та міністр фінансів М. Азаров ніколи не стане провідником вільної конкуренції та прозорих економічних відносин. А від віце-прем’єра А. Клюєва та міністра палива і енергетики Ю. Бойка годі сподіватися якихось інших схем в енергетичній політиці, ніж спільний тіньовий бізнес разом з російськими олігархами. Ідеологічно та організаційно прикривати все це дійство повинні віце-прем’єр Д. Табачник та міністр кабінету міністрів А. Толстоухов, що запам’яталися як останній бастіон кучмізму. Юридична казуїстика, котра не має нічого спільного з правом, знаходиться в руках міністра юстиції О. Лавриновича, який буквально за кілька місяців перетворився в зацьковану маріонетку після того, як потрапив у жорнова справи Гонгадзе. А величезними пральними машинами для відмивання грошей керують нетонучі есдеки (об’єднані) міністри праці та соціального захисту М. Папієв та МНС Н. Шуфрич. Крім того в урядовому пулі знаходяться віце-прем’єр В. Рибак, що опікується комунальними проблемами та відомий тим, що 10 років був мером Донецька, а нині це місто має найвищі тарифи в Україні. Скандально відомий соціаліст, міністр транспорту М. Рудьковський, якого також знають як газового магната та давнього партнера Н. Шуфрича і небезпідставно підозрюють у кадебістському вишколі. Ще один соціаліст, міністр внутрішніх справ В. Цушко, котрому, як виявилося, за призначенням заступників та масовій зміні регіональних керівників, відведена роль «болванчика» у «донецькому преферансі». І під усю цю компанію не без найактивнішої участі Ю. Тимошенко приймають закон про Кабмін, який тепер повинен зосередити усю повноту влади в Україні. Воістину, цю державу рятує лише те, як висловився колись один високопосадовець, що більшість законів у ній просто не виконуються.

Щоб ще більше усвідомити дежавю, яке відбувається через 2 роки після відходу від влади Л. Кучми, слід зазирнути у висновки Парламентської асамблеї Ради Європи, які нещодавно зробили доповідачки моніторингового комітету по Україні Х. Северінсен та Р. Вольванд. Там вважають, що влада в Україні не здатна забезпечити верховенство права та прозорість управління на всіх рівнях: «Новий кабінет міністрів переповнений чиновниками, які уособлюють корупційне зрощування бізнес-інтересів з Урядом. Народ врешті-решт не знає, за кого він голосував», – відмічають доповідачки.
Крім того, на їх думку, конфронтація, що продовжується між Президентом В. Ющенком та прем’єр-міністром В. Януковичем перешкоджає прийняттю стратегічних рішень та прискоренню вкрай необхідного процесу реформ. «Універсал президента Ющенка лише дав можливість Партії Регіонів прийти до влади і здійснювати її, не оглядаючись на його положення», — говориться у звіті.

Северінсен і Вольванд також вважають, що в результаті введення нової політичної системи Україна втягнулася в тривалий конфлікт поділу влади. Вони також відзначають, що статус політреформи до цих пір залишається під питанням. «Рамки та незворотність реформи до цих пір залишаються постійним джерелом конфлікту та нестабільності. З самого початку головним питанням на кону в цій реформі був не «баланс влади», а контроль за нею».

Але ще більш промовистою, ніж сама доповідь є реакція українських посадовців на неї та на ті висловлювання, які зробили доповідачки в ЗМІ. Мін’юст О. Лавриновича постави питання про офіційне спростування заяви про те, що в Україні розробляються закони, які суперечать стандартам Ради Європи. Про це говориться у листі, направленому українським Мін’юстом в Парламентську асамблею Ради Європи.

Міністерство юстиції підкреслює, що «публічні висловлювання, які не підтверджуються фактами є не лише недопустимі, але й паплюжать не лише окремих посадових осіб України, а й державу в цілому». «Враховуючи той факт, що уявлення про Україну Парламентська асамблея Ради Європи формує, виходячи з Ваших висновків, Міністерство юстиції України висловлює занепокоєність відносно невідповідності Ваших уявлень і дійсною ситуацією в Україні», — говориться у зверненні до Х. Северінсен. «Звертаючи увагу на згадані у вашому виступі європейські стандарти, ми переконані, що форма подібного висловлювання не знайде підтримки з боку європейського політикуму», — підкреслюється у листі.
Цікаво, що це не перше обвинувачення на адресу доповідачок ПАРЄ з боку української влади. Так, у 2004 році представник Президента Л. Кучми у парламенті, яким тоді був О. Задорожний, розцінив дії ПАРЄ, як ультиматум «щоб Віктор Ющенко став Президентом України вже сьогодні». За його словами, положення резолюції виписані «двома божевільними дамами, які не уявляють взагалі, що відбувається в Україні».

Напевно подібні політісторичні фарси необхідні. Бо здолавши великого Дракона, люди не бажають позбавлятися своїх малесеньких, котрі знаходяться в кожному. А потім з них виростає знову щось потворне. Тому справа не в Януковичі, Ющенку чи Тимошенко, а в нас самих та в нашому виборі.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати