На Сумщині поліг Василь Цинканич з Бегендяцької Пастілі Великоберезнянської ...
На війні з росією поліг Олексій Кобець з Ужгорода (ФОТО)...
Апеляційний суд скасував виправдання суддею Софілканич упійманого на хабарі ...
Ужгородку, немовля якої померло від переохолодження викинутим в пакеті на вул...
Апеляційний суд залишив без зміни "запобіжку" шахраєві, що видурив $10,5 тис. у дружи...
Дубівська громада сьогодні попрощається з Василем Скрипником з Красної, що за...
На Сумщині поліг Василь Цинканич з Бегендяцької Пастілі Великобер...
(За)Карпатський вибір
Українська державність на Закарпатті засвідчила перемогу українства над проросійською орієнтацією й закріпила подальшу інтеграцію краю з Україною
Виповнився 71 рік із часу проголошення незалежності Карпатської України, що змушує замислитися: а що саме ми святкуємо? Чи це був історичний курйоз, зумовлений збігом зовнішніх впливів, чи самостійність пішла із самої глибини внутрішнього життя, чи мали ці події вплив на подальшу історію, чи так і лишилися чимось унікальним і цілком окремим? Карпатська Україна – чи не найзагадковіша подія з усієї закарпатської історії...
У вирі орієнтацій
Головним змістом політичного життя Підкарпатської Русі впродовж міжвоєнного часу, так званої чеської доби, була дедалі наростаюча боротьба місцевих політиків за національно-територіальну автономію.
Інше питання, якою була б досягнута автономія. Адже етнополітичної консолідації в краї так і не відбулося. Українська та антиукраїнська орієнтації (русофільсько-мадяронська) запекло поборювали одна одну. На Закарпатті українська і неукраїнська етнічна свідомість поміж русинів існувала вперемішку – в кожному населеному пункті. Частково це накладалося на конфесійне протистояння (між греко-католиками і православними), але цілковито ті дві диференціації не збігалися. Отже, край тривалий час (якщо не донині) існував би в умовах такого білінгвізму і контакту двох доволі близьких, хоча й контрастних культур. Близькі українська і російська мови легко утворюють спільний суржик, тож цілком імовірно, що й на Закарпатті врешті-решт відбулася б метисизація, схрещення двох мов з угорськими, румунськими, словацькими домішками. Так природним шляхом упродовж життя кількох поколінь могла б утворитися нова літературна мова. Певна річ, це сталося б за умови дуже продуктивної праці місцевих письменників, які перетворили б це "середнє арифметичне" на щось цілісне, органічне.
Теоретично така перспектива була ще в часи закарпатського просвітителя ХІХ століття Олександра Духновича. Його послідовники стали писати літературною російською мовою, дещо приперченою словами з церковнослов’янської та з місцевих говірок, які, втім, не відігравали вирішальної ролі. У результаті на Закарпатті витворювався місцевий варіант російської мови подібно до того, як у США сформувався свій варіант англійської. На основі ж місцевих говірок інтелігенція не стала творити літературної мови, на відміну від галичан.
Тільки у чеську добу з відкриттям україномовних шкіл ця народна стихія потужним струменем увірвалася на сторінки дитячих читанок, журналів, проникла у твори місцевих українських письменників. В українській мові ці діалектизми почувалися значно органічніше, ніж у російській. Співіснування двох літературних мов у одному етносі мало призвести врешті-решт до синтезу третьої, причому найприродніше це могло відбутися саме на базі народно-розмовної основи, а всі її "чічки" (квіти) і "потята" (пташки) потрапляли в друк передусім в українських текстах. Дипломат Карпатської України Вікентій Шандор згадує, як у школі мав конфлікт з учителем-москвофілом, бо хлопчик казав: "Сонце, місяць, звізди". А той виправляв на "солнишко, луна, звьозди". У цих "звіздах-звьоздах" бачимо принципову різницю у ставленні до діалектів між представниками української та російської орієнтації.
Між вишиванкою та косовороткою
Тривалий процес націєтворення міг би початися тільки після подолання ворожнечі між українським і русофільським табором. Це і сталося на початку жовтня 1938-го, коли сформувався спільний автономний уряд, проте це було не щире примирення, а вимушений тактичний крок, після якого кожна сторона прагнула в перспективі обіграти іншу. Українці при цьому проявили дещо більшу єдність, ніж русофіли. Останні були поділені на кілька доволі відмінних таборів. Достатньо згадати чотирьох русофілів у першому автономному уряді 1938 року. Андрій Бродій був лідером мадяронського (угро-руського) напряму, натомість Степан Фенцик орієнтувався на Польщу. А ось Едмунд Бачинський і тим більше пряшівчанин Іван П’єщак були типовими чехофілами. Незначна кількісно, але досить впливова духовно частина місцевих русофілів орієнтувалася на білогвардійські центри. А ось про радянофільство поміж них говорити не випадає – радянофіли були тільки поміж комуністів, але в цьому середовищі після резолюції Комінтерну 1924 року з українського питання міцно вкоренилася саме українська орієнтація. Тож говорити про всі русофільські напрями як про щось єдине можна було тільки дуже умовно.
В українському таборі був один відчутний поділ – на прийшляків-емігрантів та автохтонів. В останніх предки теж часто були вихідцями з Галичини чи й ще дальших земель, але переселилися сюди у XVII–XVIII століттях. У чехословацьку добу ситуація політизувалася, бо переселенцями часто були колишні вояки петлюрівської та галицької армій, які на новому місці ставали вчителями, журналістами тощо. Ментальні відмінності відчувалися, і все ж розбіжності тут були менші, ніж у русофілів. Українці бодай на ідейному, якщо не на особистісному рівні були консолідованіші, ніж русофіли. На відміну від останніх українці практично не мали підтримки ззовні. Пізніше чехи самі визнавали, що їхні подачки саме русофілам і штучне протиставлення їх українцям були помилковою політикою. Підтримка ж мадяронів із боку Будапешта була цілком зрозумілою. Поляки "загравали" з фенциківцями, щоб не протидіяти утвердженню української орієнтації по цей бік Карпат та ізолювати закарпатських українців від галицьких.
Особливу позицію займала закарпатська діаспора в Америці. З одного боку, вона щедро підтримувала отчий край. Але найвпливовішими діаспорниками були ті, хто емігрував ще в австро-угорські часи. Вони зберегли стару етнічну самосвідомість, від них ішов найпотужніший імпульс до творення окремого народу-химери. Теоретично це було можливо, але ті діячі архаїзували ситуацію й часто виглядали старомодними. Із цих суб’єктивних причин конструктивного діалогу з ними так і не вдалося налагодити, а відтак і їхній вплив лишався незначним. Відповідно перемога українського варіанта не була чимось нав’язаним ззовні. Вона була зумовлена розстановкою внутрішніх сил і випливала з тривалої історії нашої землі. Місцеві українці не мали на кого особливо розраховувати, тому мусили ставати самостійними або ж зникати.
Германофільство
Потяг до незалежності був свідомим, вираженим у результатах вибрів до Сойму (парламенту) Карпатської України 12 лютого 1939 року й фактично безальтернативним. А ось потужне зацікавлення українцями Закарпаття з боку зарубіжної держави сталося тільки в добу самої Карпатської України. Флірт із гітлерівською Німеччиною був згубною спокусою для дуже багатьох. Уперше одна з великих держав зацікавилася саме українським проектом під Карпатами. Мотиви гітлерівського керівництва цілком зрозумілі. Український самостійницький проект спрацьовував одразу проти чотирьох країн, у складі яких перебували українські етнічні території. Але бив він і по самій ОУН. Спецслужби Рейху давно вже контактували з ОУН, тому знали, що українські незалежники некеровані. Для них Україна була понад усе. Тільки-но виникне найменша умова для проголошення державності, вони це зроблять, навіть якщо Німеччині у цей момент буде абсолютно невигідно. Рейх та український самостійницький рух цинічно використовували одне одного і навіть не особливо приховували це.
Чи розуміли таку розкладку сил у самій Карпатській Україні, чи тут були більш-менш щирі розрахунки на могутнього покровителя? На жаль, останні дні Карпатської України схиляють думки більше до другого варіанта. Січовики билися в надії на швидкий прихід німецьких військ. Від Рейху чекав захисту Августин Волошин. Упродовж багатьох місяців саме з німецьким бізнесом пов’язувалися принципові економічні плани. Нічого з цього не реалізувалося і навіть не могло здійснитися. Історія українсько-німецьких (та українсько-австрійських) відносин, починаючи зі створення 1914 року Союзу визволення України і Легіону січових стрільців, є історією суцільних взаємних непорозумінь. Карпатська Україна стала ще одним проявом принципової невідповідності ментальностей.
Причому холодним душем мало б стати те, що 18 жовтня 1938 року уряд Андрія Бродія дозволив поширення на Підкарпатті книжки Адольфа Гітлера "Майн Кампф". Крок був цілком кон’юнктурний. Саме того дня Едмунд Бачинський вів переговори у Німеччині, від яких залежали кордони автономії, тому треба було зробити якийсь жест у бік Рейху. Але такий крок мав і свій позитив: місцевим політикам було надзвичайно корисно ознайомитися з цими писаннями. Книжка дихала зоологічною ненавистю до всього слов’янського, що йшла із самої глибини душі Гітлера. Як після цього хтось з українців міг розраховувати на його щиру підтримку в критичній ситуації, лишається загадкою.
Натомість інші німецькі верховоди підходили до українського питання раціональніше. Альфред Розенберг волів українців більше використовувати в німецьких інтересах, аніж просто винищувати, тому готовий був робити мінімальні кроки назустріч. Йоахим Ріббентроп прагнув розігрувати українську карту, лякаючи нею потенційних союзників і противників, але ніякої реальної співпраці з українцями це не передбачало. Генріх Герінг був зацікавлений у пограбуванні українських земель, найкраще це можна було зробити руками самих українців, тому він готовий був до певної співпраці. До того ж між цими, а також іншими бонзами тривала війна не на життя, а на смерть за вплив на Гітлера. Українці мали шанс скористатися всіма цими суперечностями.
З Україною без альтернатив
У результаті проголошення самостійності Карпатської України в краї остаточно утвердилася українська орієнтація. Угорщина, цілком природно, підтримала альтернативне русофільство. Тому прихід 1944 року радянських переможців не міг означати нічого іншого, як повернення до українського проекту. Хоча в інших умовах міг би реалізуватися проект не Закарпатської України з її подальшим возз’єднанням з УРСР, а проект Карпаторуської республіки, з яким восени 1944 року їздили до Кремля місцеві русофіли. Така поїздка не могла не бути санкціонованою радянськими спецслужбами, але врешті-решт український проект був справедливо розцінений як більш життєвий. Інакше Закарпаття стало б і лишалося б донині російським анклавом у Центральній Європі, як-от Калінінградська область.
Така альтернатива була цілком реальною, якби не події в Карпатській Україні, якби не було цілком переконливого українського вибору більшості населення на виборах 12 лютого 1939 року, якби не було запеклих боїв січових стрільців. Карпатська Україна стала українським вибором краю, чия позиція до того була багатовекторною. Перший і єдиний день роботи Сойму, ухвалення Закону № 1 формально не мало юридичних наслідків. Цієї держави не визнав ніхто у світі. Та виявляється, це було таки недаремно. Саме це спрацювало на остаточне утвердження українства в краї і визначило всю його подальшу історію.
Ділитись
На головну
Версія для друку
ПереслатиДодати коментар
Коментарі
KK 2010-04-03 / 01:19:00
Май робє свую файну сирканицю на свята! Христос Воскрес!
Спостерігач 2010-04-02 / 20:38:00
Україні і українцям європейці не розуміють, як і весь цівілізованний світ. Чого це так?
Ось віповідь: "У Степана Бандеры отобрали звание Героя Украины!"
Тільки Україна вміє робити такий бордак, хаос! Ось це і характерізує Україну і українців. Но за все це русини Закарпаття відповідають. Вони це так зробили тому що, наш український бордак не поважють за свій!
RR 2010-03-31 / 11:25:00
та ну....
РУСИН 2010-03-29 / 22:55:00
Шановний RUSYNу
Я ніяк не збагну. Повторюючи свою коронну фразу, ви хочете сказати що русинський народ не є славним?
Іноді (взагалі завжди треба, але вам хоча б іноді) треба думати що пишете.
POPUHAJ 2010-03-29 / 20:56:00
RUSINI NAJ BUDUTJ KYM CHOTJATJ ......
LJUB SVUJ NAROD NE ZA TO ZHE JE SLAVNYJ A ZA TO ZHE JE TVUJ.....
POPUHAJ JAK ,,RUSINEC POPUHAJQM
2010-03-29 / 20:45:00
UKAJINCI NAJ BUDUTJ KYM CHOTJATJ ......
LJUB SVUJ NAROD NE ZA TO ZHE JE SLAVNYJ A ZA TO ZHE JE TVUJ.....
POPUHAJ JAK ,,UKRAJINECJ,, VSE BUDE POPUHAJQM
UKRAINEC 2010-03-29 / 17:07:00
UKRAINEC NACIJA , UKRAINEC KULJTURA, UKRAINEC NARODD......
LEM ZHE UKRAJINCI SUTJ RUSYNAMY.....
RUSYN 2010-03-29 / 15:23:00
RUSYN NACIJA , RUSYN KULJTURA, RUSYN NARODD......
LEM ZHE UKRAJINCI NE SUTJ RUSYNAMY.....
РУСИН 2010-03-29 / 14:51:00
Шановний Обозривателю
Я родом із Закарпаття,мої мама і тато з сіл ужгородського району! В столиці русинів я зараз навчаюсь.
Говірки в Мукачеві,Іршаві і Сваляві різні.Ваші ж потуги в намаганні говорити на русинській на жодну говірку не схожі.Тож припиніть паплюжити мову людей серед котрих живете! Будь-як перекривлюючи українську мову це не значить говорити на русинській.Самоук і неук це різні поняття.Самоук, хоч і самостійно, повинен чомусь навчитись.Повинен бути результат!
І де ж ви чули про лемків? Я про них не згадував) Стосовно того хто такі бойки - СПРОБУЙТЕ НАРЕШТІ ВЧИТИСЬ.Щоб не бути неуком.Для початку проаналізуйте народне вбрання і архітектуру галицьких і закарпатських бойків(верховинців).
Стосовно гуцульських дітей що вчаться на модьорській - ви би бачили скільки дітей з русинським(українським) корінням навчаються в Києві на москальській!
Русини - нація, русини - народ.У русинів велика земля.Сьогодні ж русини звуться українцями і білорусами.
RUSYN 2010-03-29 / 11:07:00
RUSYNY NACIJA , RUSYNY KULJTURA, RUSYNY NAROD....
HILKA UKRAJINSJKA TOCTHŃO NI JE , BO U NAS INAKSHI ZVYCTHKY SPIVANKY KUCHNJA I MYSHLENIJE... NE JE HALYCTHANSJKOJ A BULSHE JE EVROPEJSJKOJ...
LJUB SVUJ NAROD NE ZA TO ZHE JE SLAVNYJ A ZA TO ZHE JE TVUJ....
KK 2010-03-29 / 07:47:00
По перше якщо Маґочі коли пише про русинів на закарпатті їх називає 'закарпатсЬькі русино/українці' то це відразу показує що він їх вважає як гілкою українського народу, а не окремим. Також він багато пише про мовну ситуацію на закарпатті, і нігде не твердить що закарпатські говірки є окремою славянською мовою, а тільки українські діалекти.
Проблєма для Вас, п. Обозриватилю є що Маґочі у других його книжок на русинські теми, він таки пробує становити що русини є окремий нарід від українського. Але не у ці книжці, як Вам уже повино бути ясно! То чому я його зву офиристом. Він не принциповий історик, і міняє свою пісню, залежно від того кого його замовники. Ваш батько, Маґочі, коли написав цю книжку справді Вам русинам сеператистам лишив одну ВЕЛИЧЕЗНУ ДУЛЮ, де лишилося тільки одне місце Вам його заховати!
п. Обозриватиль, Ви мені на справді споминаєте ту вірну собаку, яка коли його лукавий пан даремно копає без милість у пиху, то він не віддає йому ані копійки здачі. Так і Ви, чикаєте щоби Ваш пан Вам ще колись лишив пару кришків хліба, після доброї вечери. А вечера цйому офиристі ще буде, коли якийсь новий замовник зявиться із грішми, то Ваш Маґочі все готовий яку небудь версії історії писати - щоби тільки йому гроші платили!
Обозриватиль 2010-03-29 / 07:10:00
Я вам дакулько раз отвічав в книзі Магочі-го "Не Є, што русини Пудкарпаття суть Гілков Українського народа!"
Але є історичний факт, што русини, асобенно Анериканські русини себе числили за русинув и боли ангажованні до державнотворчого процесу Русінії в рокох 1918-1919!
А вашу Сталінську дефініцію народа с мовой є пре Сталінських комуністів и хворих націоналістів можно інтересна, а не для цівілізованного світа.
Хорвати ай серби мавуть одинакову мову а суть два одлишні народи, розділ є лен тен, што хорвати употреблявуть латиницю а серби кирилицю (азбуку); мокедонці употреблявуть болгарський, аустрійці и швецарські німці Гох дойч, а черногорці лем типирь зачинавуть с мовой, а суть там де русини боли перед 70-роками, коли Гарайда писав Русинську граматику.
Магочі не є ідіот, убо так писав як ви субі думаєте.
KK 2010-03-29 / 06:45:00
Але у Ваші книжці, яка вийшла в 1998 (а не у мої яка вийшла в 1996), я уже чотвертий раз Вас питаю:
Чи Маґочі правильно представляє історію русинів на закарпатті? ЧИ ВІН ДЕСЬ У ВАШІ КНИЖЦІ ЗГАДУЄ ЩО РУСИНИ НА ЗАКАРПАТТІ Є ОКРЕМИМ НАРОДОМ ВІД УКРАЇНЦІВ, ЯКі ГОВОРЯТЬ НА СВОЮ ВЛАСНУ ОКРЕМУ МОВУ (А НЕ ДІАЛЕКТ УКРАЇНСЬКОЇ)???
Якщо так, то прошу подайте цитат і сторінку. Дякую.
Обозриватиль 2010-03-29 / 04:57:00
Мінімально тричі вам, пан КК, написав, што маєме иншаку едіцію Історії України від Павла Роберта Магочі-го. Ваша є з року 1996, моя є з року 1998 и має аспонь о сто сторінок булше як ваша Історія України. В часті Буковина и Транскарпатія (Пудкарпаття) на 2-ох страницях , яка ся зачинать на 517 стр. (єден абзац) и кінчає ся на 519 стр., ясно написанно, што на Буковині бола Українска оріентація и Румунська оріентація локального жительства.
На Пудкарпатті, ани Мадярська, ай кидь Будапешт на чолі з Мігайл Карольі в децембрі 1918 році дав автономію рутенам (русинам) Пудкарпаття с назвов Руська Крайина, ани Украйинська оріентації не перемогли. В юлі 1918 році Амеріканські русини (Угро-русини) на чолі с Пітсбурським юрістом Грегори Жаткович-ом найскорше пуддержовали ідею самостійної Русинської держави Русінії. На раду Американського президента Вілсона, території русинів на юг од Карпат, мали ся присоєденити к формуючій ся Чехословаччини чисто з економічних мірковань. Русини, як ай стойить в констітуції першої Чехослвацької републики дустали державність, тобто што майширшу аутономію (політичну ай культурну аутономію). Плебисціт між Американськими русинами указав, што 68% голосовали за присоєдіненіє к Чехословакії. 8-го мая 1919 Центральна Народна Рада русинів в Ужгороді повно акцептовала плебісціт Американських русинів.
В сій частині Магочі двічі употребляє слово Русини/Уккарайинці, Угро-Русини раз и Русин-Амерікан ся употребляє двічі, Русин(и) двічі, а майбулше сіа употребляє термін Рутеніан - 5 (пять ) раз.
Сміються з України, а не з Магочі-го, бо то є основне право людини рішати якої національності є, а нє украйинських націоналістів. То бо йсте мали пан КК знати, кідь йсте ся народили в Америці.
Повторяву Вам, што Історія України є о украйинцьох а дуже мало о історії русинув Пудкарпаття. Такоє в книзі Не Є, што русини Пудкарпаття суть Гілков Українського народа!
KK 2010-03-29 / 00:10:00
Чому нема? Маґочі коли згадує русинів на закарпатті то явно їх називає закарпатські русини/українці. Якби Ви могли хоть де небудь у ті книжці знайти хотя пів зерні зауваження що Маґочі вважає русинів на закарпатті окремим народом від українцької то Ви би уже давно звернули всім читачам на це увагу? А Ви бідалака скрізь дивилися у вашого видання, і нічого подібного не могли знайти! А в ці книжці Маґочі пише на тему русинів на закарпатті більше 60 сторінок. Якщо приглянешся в індекс то явно побачиш що він навіть дає тему 'Rusyns/Ukrainians Transcarpahian' в якому він пиже аж 10 сторінок! І нігде батько русинського народу, Маґочі, не міг знайти хотя одне слово що русини конститують окремого народу від українського???І це тим більше дивно тому що Маґочі и ці праці скрізь наголпшує впливи інших народів на українську історію (польска, російська, ромунська, мадярська, татарська, німцька, сербська ітд...) Але абсолютно нічого про окремого, свого рідного русинського народу? А він так обминув писати тому що він добре знав якщо він би сунив його абсолютно без глуздні теорії про окремість русинського народу від українського, то би його висміхували від Гарварду аж до Києва і дальше!
О так Ваш хресний батько Маґочі лишив Вас, його рідні діти, без хати, босими і голими і справді сміговісько цілого світу!
Обозриватиль 2010-03-28 / 23:27:00
Пан КК,
Ви неперекручуйте, бо я ваше міфічне видання Історії України не маву. Купіть ту едіцію яку м вам назвав, пак будеме говорити. Магочі-го Історія України широко покривать різні погляди на то, кто такі суть українці, ай од істориків як Манкеев, Кармазін, Погодін, Костомаров ітд. А думки сих історіков ясно говорять, що українці являються Гілков Велікого Русского Народа.
Такоє в книзі Не Є, што русини Пудкарпаття суть Гілков Українського народа!
KK 2010-03-28 / 23:04:00
п. Обозриватиль - Чи Ви не розумієти питання, чи просто мусити зі мною згодитися що в ці книжці Маґочі визнає що русини на закарпатті нічого більше чим частинa українського народу? Відповідайте будь ласка на це пряме питання:
'Чи Маґочі правильно представляє історію русинів на закарпатті? ЧИ ВІН ДЕСЬ У ВАШІ КНИЖЦІ ЗГАДУЄ ЩО РУСИНИ НА ЗАКАРПАТТІ Є ОКРЕМИМ НАРОДОМ ВІД УКРАЇНЦІВ, ЯКі ГОВОРЯТЬ НА СВОЮ ВЛАСНУ ОКРЕМУ МОВУ (А НЕ ДІАЛЕКТ УКРАЇНСЬКОЇ)??? Якщо Ви таке знайдете у Ваші книжці, то будь ласка дайте цитат і сторінку.
Обозриватиль 2010-03-28 / 19:47:00
Иштьи м забов єдну інформацію для вас пан КК, яка ся тиче етно-лінгвістичної карти 42 на страниці 640. Сися карта є сумарна з робот україністів вченних на Гарварді, де Магочі робив и інтересовався Українистиков. В 1930-х роках Львів мав 11% українців, а 89% представляли поляки и євреї. Львів не є Українське місто ани архітектуров. Архітектура Львіва є ближе к архітектурі Віени, Праги и Кракова як Київа.
Обозриватиль 2010-03-28 / 19:33:00
Магочі не має в потреби убо го я, чи другі обороняли, бо обороняє його научна робота. Як то, што русини яких діаспора має в США лем около 700 000, а з них єден написав таку історю України, яка ся употребляє на вшитких коллиджах США? Українська діаспора макє дакулько міліонів, а історика не має якого би ся книга так широко употребляла як Магочі-го історія. Ви поступаєте в традіціах РУЇНИ украйинських дештруктивних політиків, провбуєте біляговати Магочі-го. То украйинцьом не поможе написати ліпшу Історію України, як написав Магочі.
Історія України є о історії на першому місті українців, а не русинів. Зато там не глядайте то о русинах, што ви хочете. О русинах Магочі написав много, а єдна з перших книг яка є не лем пре істориков-спеціалістів називать " Our People. Carpatho-Rusyns and Their Descendants in North America " (Наші люди. Карпато-Русини а іх потомки в Сіверній Америці). Перший раз сися книга бола друкованна в році 1984.
KK 2010-03-28 / 18:21:00
п. Обозриватиль - Я розумію що Вам тяжко обстоювати такого офириста як Маґочія, і не вину Вас що не хочети це робити і даєти причини що у Вас друга версія тієї самої книжки. Мені кажеться що ця книжка уже вийшла у 4 видання. Але суть в цієї книжки така сам. п. Обозриватиль в ті версії що Ви маєте, по Вашому, Чи Маґочі правильно представляє історію русинів на закарпатті? ЧИ ВІН ДЕСЬ У ВАШІ КНИЖЦІ ЗГАДУЄ ЩО РУСИНИ НА ЗАКАРПАТТІ Є ОКРЕМИМ НАРОДОМ ВІД УКРАЇНЦІВ, ЯКі ГОВОРЯТЬ НА СВОЮ ВЛАСНУ ОКРЕМУ МОВУ (А НЕ ДІАЛЕКТ УКРАЇНСЬКОЇ)??? Якщо Ви таке знайдете у Ваші книжці, то будь ласка дайте цитат і сторінку.
Думаю що Ви будети дуже довго цйого шукати і не знайдете. Час прийшов, як я Вам в низу сказав шукати нового батька/няня!
НОВИНИ: Політика
© 2003-2024 Закарпаття онлайн Beta