Крім вже відомого понад 1000-літнього Дідо-дуба на Закарпатті росте ще багато необлікованих старих дерев

В середині літа я отримав електронного листа від свого знайомого, директора Київського еколого-культурного центру Володимира Борейка. Ті, хто мають звичку дивитися новини по телевізору, мають часту нагоду бачити цього лисуватого чоловіка міцної статури - столичні журналісти звертаються до нього, коли треба прокоментувати чергову екологічну проблему.

Крім вже відомого понад 1000-літнього Дідо-дуба на Закарпатті росте ще багато необлікованих старих дерев

Володимир мав до мене незвичне прохання – сфотографувати у лікарняному саду мого рідного Берегова кілька старих дубів, заміряти їхній обхват, описати загальний стан дерев та повідомити результати.. Справа в тім, що київські природозахисники затіяли незвичну акцію – провести спільно з Держслужбою заповідних справ України всеукраїнський перепис найстаріших дерев України. На облік мали стати,  насамперед, дуби, що мають на відстані 1.3 м від землі обхват стовбура більше шести метрів  (це відповідає їх віку у 600-700 років), липи  з обхватом стовбура понад 5 м (тобто, мають понад 500-річний вік), а також усі дерева інших порід (окрім тополі й верби) з 4-метровим обхватом  (а значить, їм як мінімум двісті років). Очевидно, що дерева-старожили, як найстаріші живі істоти на нашій землі, мають неоціненну екологічну, історичну, естетичну цінність. Відтак, у всіх розвинених країнах до вікових дерев надзвичайно шановливе відношення: їх заповідають, лікують, влаштовують тематичні фестивалі та конкурси, обираючи національні дерева-довгожителі, включають у туристичні маршрути, роблять цікавими туристичними об’єктами. На жаль, і в цій справі наша країна „пасе задніх”. Якщо у сусідній Польщі під державну охорону взято 53 тисячи вікових дерев, і навіть в перенаселеній та урбанізованій Великобританії – 22 тисячи (із планом довести цей показник до 2010 року до 100 тис.), то в Україні під охороною всього 2600 рослин-старожилів.

Для того, аби виправити ситуацію, як і в будь-якій справі, починати треба з інвентаризації – в даному випадку усіх старовинних дерев, що ростуть у населених пунктах України, заповідних та звичайних територіях тощо. Час по часу такі інвентаризації робляться державними органами, та відомо, що грошей на охорону довкілля традиційно виділяється недостатньо, відтак, і роботи виконуються нерегулярно та й нерідко формально – просто переписуються дані зі старих довідників, мовляв, десяток-другий років назад дерево було таке саме, що з ним станеться? На жаль, це не так: дерева, як будь-які живі істоти, можуть хворіти та є смертними. До того ж, подекуди доля не щадить їх так само, як і людей – кого зламає буря, в кого влучит блискавка, а кого й зріжуть при черговій забудові. А ще різні довідники містять подекуди надто протирічиві дані про одні й ті дерева, наприклад, їхній вік може коливатись у межах кількох століть! Традиція заповідати рослинних велетнів, заносити їх у різноманітні реєстри тощо давня. Але трапляється, що безумовні пам’ятки не лише природи, а й історії залишаються поза увагою – і звичайний ЖЕК чи підприємець може спиляти їх, якщо заманеться!

Розчарування, знахідки, сенсації

За допомогою у проекті з перепису найстаріших дерев еколого-культурний центр звернувся до обласних держуправлінь Мінприроди України, лісгоспів, станцій юних натуралістів, ботсадів, нацпарків, заповідників, окремих ентузіастів-краєзнавців, в тому числі й журналістів із регіонів. Так до акції долучився й автор. Зрозумівши, наскільки „важливою й актуальною” є тема, про яку я раніше якось не думав, найближчого ж вихідного дня відправився із дружиною у лікарняний парк, так би мовити, із науковою метою – озброївшись рулеткою та фотоапаратом.  Дуб, що росте посеред парку біля старого корпусу лікарні, збудованої чехами у 30-х роках минулого століття, пам’ятаю з дитинства – колись товариш по дитячих забавках натхненно збрехав, мовляв,  він такий старий,  що його гілки обгризали ще динозаври. Гарна видумка, назавжди врізалась у пам’ять. Насправді той бургундський дуб має близько 700 років – якщо судити з його обхвату в 6 метрів (що на два століття більше, ніж дає дереву виданий у 1998 році довідник „Природно-заповідний фонд Закарпатської області”). Два інші бургундські дуби, по 4 метрі в обхваті, також тягнуть на півтисячи років. На жаль, жодних табличок навколо старожилів немає. Як немає й огорожі, підведених доріжок – як це водиться в цивілізованих країнах. Гірше того – найстаріший з дубів виявився сильно пошкодженим. В його випаленому дуплі нині легко розміститься людина, а одна з гілок може зламатися під час чергової бурі. Київські екологи мають чималий досвід лікування таких хвороб. Згідно порад із книги „Охорона вікових дерев”, слід вичистити гниль у дуплі, обдати його дезінфекційним розчином, посипати золою та заробити пломбою. Пломбу роблять із цегли, і заліпляють сумішшю з гіпсу, глини та церозіту. Для гілки, що може зламатися, слід зробити найдійну підпірку. От тільки  хто візьметься за таку шляхетну справу?

  

Після нового (для себе) відкриття, здавалося б, з дитинства знайомого дуба я вирішив не зупинятись. Володимира Борейка дуже зацікавило повідомлення з довідника про 800-річний дуб у селі Часлівці, що під Ужгородом. Озброївшись рулеткою та фотоапаратом, я вирушив до дитячого будинку-інтернату. Заклад розташований у колишньому маєтку заможного пана, а такі палаци завжди мали оточуючий парк. Та мусив розчаруватись – виявилось, що дерево, вказане в довіднику, вже багато років як померло. Директор інтернату розказав, що років із двадцять тому його довелося спиляти, оскільки ріс дуб безпосередньо біля основного корпусу, всох та загрожував падінням. Нині від нього залишився колосальний „пень” із дахом. Спиляний стовбур лежить неподалік, у парку – він настільки широкий, що розрізати його на частини нікому не вдавалось. Однак негативний результат – теж результат. Принаймні, тепер відомо, що у солідному довіднику є помилка, яку слід виправити при перевиданні.

 Від 800-річного дуба в закарпатському селі Часлівці залишився тільки колосальний пень із дахом

Наступим було прохання Володимира Борейка зняти параметри з відомого усім ужгородцям ясеня, що на набережній, біля бару „Над Ужем”. Виявляється, цей красень досі не заповіданий, і оберігається лише доброю волею власників бару. На щастя, трьохстотрічний ясень здоровий, огорожений зручною лавицею, і небезпека над ним не висить. Утім, табличка з даними, що то за дерево, йому б не завадило – хіба багато хто із закарпатців-городян, а тим більше гостей краю, нині розбирається в деревах і може відрізнити ясень від граба чи бука тощо? Так само нічийним виявився й старовинний платан у центрі вкрай занедбаного міського парку зі стандартним радянським прізвиськом „імені Горького” (хоча давно пора повернути справжнє – Підзамковий, і привести до ладу, само собою). Велетень шести  метрів в обхваті росте собі, мов би кинутий напризволяще – жодного знаку, жодної огорожі. А він і в історичному плані не простий – понад півтисячоліття тому це дерево, згідно легенди, власноруч висадив граф Валентин Другет, місцевий феодал, якого, втім, згадують незлими словами (в Ужгороді навіть є вулиця, якій в наш час повернули назву „вулиця Другетів”).  

 300-річний ясен на набережній Незалежності в Ужгороді досі не заповіданий


 Сюрпризом і для мене, і для організаторів акції виявилось випадкове обстеження липи у лікарняному парку тубдиспансера у селі Довге Іршавського району. Цей лікарняний заклад знаходитсья в колишньому палаці феодалів Довгаїв, і про долю цього цікавого, але вкрай занедбаного пам’ятника архітектури варто почитати  окремо (див. "Довгий шлях до відродження замку Довгаїв" http://h.ua/story/224423/). У замковому (тепер – лікарняному) парку ростуть кілька лип, яким вже згадуваний довідник „Природно-заповідний фонд Закарпатьської області” дає по 180 років. Та виходячи із замірів – найбільша в 6 метрів в обхваті, друга за величиною – 4 метри, еколог Борейко робить висновок: найстаршій липі у замковому дворі близько шести століть. 

 В Україні стартував перепис населення – найстаршого

Таких несподіванок, приємних (якщо виявляється, що дерево значно старше, аніж вважалося) і не дуже (коли вказана як жива, пам’ятка природи виявляється загиблою), чимало як по Закарпаттю, так і по всій Україні. Наведу два приклади.  У  селі Плав’є Свалявського району десять років тому засох шістсотрічний дуб. Ще в радянський час, розвалюючи дерев’яну церкву, бульдозером йому пошкодили коріння, і дерево почало повільно вмирати. А цього літа велетень, якого вже вважали померлим, раптом зазеленів! Інший приклад – під час акції з обліку дерев сюрпризом навіть для закарпатських краєзнавців стала інформація з Мінприроди. Виявляється, саме в Закарпатті росте найстаріше дерево України – „Дідо-дуб”  у селі Стужиця Великоберезнянського району. Він був заповіданий ще 1968 року, але інформацію про нього довідники давали хибну – „вік – понад 300 років”. Хоча насправді, судячи з його параметрів – 9.10 метри в обхваті, це дерево є найбільшим і найстарішим в Україні. Біологи оцінюють вік цього дуба у 1100, а може, й 1200 років.

Акція триває, долучайтесь!

На початку вересня Київський еколого-культурний центр подав у  Державну службу заповідних справ України аналітичну записку, по суті, звіт про добровільно виконану роботу. В ході поїздок по регіонах, вивчення та перевірки наявної інформаційної  бази (яка, як бачимо на прикладі Закарпаття, містить багато помилок), за допомогою фахівців та добровольців був зібраний великий та унікальний матеріал, який зараз аналізується й систематизується.  Але вже можна говорити про чималі результати. Зокрема, тепер можна стверджувати, що в Україні є принаймні 16 дерев, які мають 1000-річний вік (раніше „тисячниками” вважалось усього чотири рослини). Окрім 8 дубів (чотири в Черкаській області, два на Київщині, один у Рівненській та один в Закарпатській областях), це вісім інших дерев – три тиси, дві фісташки, два ялівці та один суничник, і всі вони збереглися у Криму. Унікальними, бо мають дуже поважний як для свого виду, вік, є також вісім лип шести-дев’ятивікової давності.

У всіх цих дерев, як і в інших, ще невідомих, не описаних, не інвентаризованих, різна доля – як у людей. Більшість велетнів страждає від своєї ж матінки-природи – перш за все,  в них потрапляють блискавки під час гроз. Прошу пробачення за тавтологію, але в природі це природно: задовго до появи людини горіли запалені з неба ліси, та й вітри валили найміцніших рослинних богатирів, і їх же повільно зжирають дрібні паразити. Такий вже безкінечний цикл життя...  Та з появою людиною той цикл радикально змінився. Не будемо зараз поглиблюватись в історію екологічної кризи, зосередимось на деревах-старожилах. Навіть якщо їм пощастило не впасти під сокирою чи пилою, то неприємного знайомства з „вінцем творіння” уникнути вдалося не багатьом. Так, відомий дуб Максима Залізняка (хутір Буда Чигиринського району на Черкащині) став об’єктом тренувань екстремального лазання по деревах. Окрім того, туристи, що відвідують заповідник „Чигирин”, мають звичку віддирати кору з цього дуба – для покращення свого здовор’я. Якщо один з дубів Шевченка (с. Будище Звенигородського району, Черкащина) заповіданий, та знаходиться під труботою – запломбовані його дупла, скріплений стовбур, підперті гілки, то другий, неподалік, заповідним чомусь не став. І цей нещасний  „брат”, точно у казці, живе зовсім іншим життям – фактично гине через велике дупло, важкі гілки, що обламуються, та ще й ризикує бути підпаленим, бо під його кроною збираються зовсім не шанувальники поезії, а місцева молодь із „гaрячими” напоями. 

Незавидна доля й в інших багатовікових дерев – за браком місця неможливо розповісти навіть про частину з них. Варто лише зауважити, що принаймні два тисячолітніх дерева (дуб та горіх), і низка багатосотрічних загинули в Україні вже в наші дні через недбалість людей або й злочинні дії. Відтак, організатори акції з перепису найстаріших дерев закликають Держслужбу заповідних справ оголосити ботанічними пам'ятниками природи місцевого значення всі не заповідані дерева.  Окрім того, обладнати громовідводами усі вісім тисячолітніх дубів (наразі такого немає в жодного, хоча за кордоном це звичайна справа), зробити огорожі та охоронні знаки для всіх дерев, які цього не мають, встановити підпорки під стовбури та гілки тим з рослин, які цього очевидно потребують, удобрити грунт гноєм у всіх дубів (окрім дуба Залізняка, який свого часу добре підгодували тушами здохлих тварин – це традиційний спосіб, до речі).  Ну, і в дусі нашого інформаційного суспільства, необхідно „розпіарити” справу – видати буклети про унікальні дерева, що ростуть у регіонах, а також провести конкурс „Національні дерева України”, із яких обрати кілька найбільш цікавих.

Наші читачі також мають нагоду прийняти участь у шляхетній справі. Адже інформації з регіонів все одно бракує, цілком можливо, що чимало рослинних унікумів залишилось поза увагою. Тому було б вкрай корисним, якби читачі газети долучились до акції і повідомляли Володимира Борейка (kekz@carrier.kiev.ua) про долю місцевих багатовікових дубів, лип, ясенів тощо. Вкрай корисними стали б фотографії цих дерев,  параметри (обхват на висоті 1.3 метри та, по можливості, висота) та опис стану. Фотографії дерев, з іменами тих, хто їх прислав, будуть згодом розміщені у віртуальній фотогалереї „Найстарші дерева України” http://ecoethics.ru/category/ukrtrees , про них дізнаються і в нашій країні, і за її межами.

Олег Супруненко, Соціально-екологічна громадська організація "Чистий Берег"
02 жовтня 2009р.

Теги: Дідо-дуб, екологічний, перепис, найстаріші дерева

Коментарі

00009999900000009999900000000999999000000099999000000999990000009999990000000999999 2010-02-20 / 21:15:00
Оце так

Микола Староста (Жалива) 2009-10-04 / 21:26:00
http://i078.radikal.ru/0910/44/83ad2d44c4ba.jpg

Микола Староста (Жалива) 2009-10-03 / 11:29:00
http://s45.radikal.ru/i107/0910/e8/c2d6b8c15a3e.jpg

http://i041.radikal.ru/0910/4e/0ed89ae7d2b1.jpg

Вот "Три дуба" Обхват 3.80. (молоды)..

Микола Староста (Жалива) 2009-10-03 / 09:24:00
На рахунок токану ... то він дійсно відрізняється від мамалили чи галицької кулеші... хотя основа одна кукурудзяна мука (каша). Наприклад у нас роблять кашаники (голубці з мелайної каші) , що в Україні не практикується. Наша кухня набагато ширша і смачніша чим українська... так склалося історично , що у нас є багато з мадярської кухні,словацької,румунської,єврейської короче

все що було смачне у них ... то зараз у нас :)

Князь Корятович 2009-10-02 / 22:21:00
Цікаво мені чи 'русинський' банаш (токан) таки на справді такий інакший чим буковинська мамалиґа або навіть галицька кулеша? Думаю що всі три варіанти належуть до української кухні і є одно і те саме. Але на певно Ви будети мене переконати що токан належить до чужої національності кухні. Мабуть прийдетьс1я сам узнавати...

Від імені ГО "Чистий Берег" 2009-10-02 / 21:43:00
Шановний пан Микола Староста, Ви б зробили добру справу, якби заміряли свої дуби на висоті 1.3 метри і повідомили про їхній обхват. А заодно прорекламували свій заклад - де ж то він знаходиться :)



І ще повідомлення для закарпатської преси: у 330 метрах вище за сторожницький Дідо-дуб, про які вже розказали усі (ця стаття виходила у "Новинах Закарпаття" з місяць тому) росте ще один велетень, він товстішій на півметра і, можливо, старіший на століття. Організатори акції (Київський еколого-культурний центр) назвали нововідкритого рекордсмена "Дуб-чемпіон".

Микола Староста (Жалива) 2009-10-02 / 20:56:00
Можете подзвонити 80664900300... покажеме тай розкажеме ... напойме тай нагодуеме.

Микола Староста (Жалива) 2009-10-02 / 20:54:00
У нас не мамалига , а токан (банош.... у мене в ресторані мож його поїсти з бринзов , або файними шкварками. Старавуся усю кухню робити нашов русинськов. Можу голубці , пасюлю мачанку учинити , чи шовдирь зварити.... што наші мамки тай бабки робили. Найшов едну страру кулінарну книгу , тамрецептів на каждий динь... иншакий мож робити. Приїзжайте у Виноградово

де "Три Дуби" ВАС справлять.Буду радий.

Князь Корятович 2009-10-02 / 20:30:00
Пане Староста - ми вже не один раз зустрічаємося на цих електричних сторінках, часом як однодумці, а часом як противники на тему 'русинства'. Але я все Вас поважаю за те що Ви підтримуєти культурну спадщину русинів закарпатті. Одна різниця у наших поглядах є те що я уважаю цю спадщину як частиною загальної української культури. Я би хотів би колись завітати до Вашого ресторану і сісти під дубами з Вами і поїсти справжню 'русинську' мама лиґу, але не знаю де воно знаходиться і як називається...

Микола Староста (Жалива) 2009-10-02 / 18:46:00
Дуби мають лікувальну властивість... головна ... вони допомагають прийняти правильне рішення.

Микола Староста (Жалива) 2009-10-02 / 18:39:00
У мене ресторан так і називатися : "ТРИ ДУБИ" моїм дубам біля років 300 років... обхват близько 5 метрів

Князь Корятович 2009-10-02 / 18:19:00
Хотів би ще дати до уваги читачам що в Чернівцях, а саме в Садгороді (на шанцях) також можна знайти дуже старовинний 'білий дуб'. Легенди про цйого велитина вказують що вже в часах Мазепи, коли він із Орликом втікали від Петра через буковину в Молдавію, то йому було показено це чудо. Я сам бачив цю деревину, і можу сказати що точно бере 5 чоловік щоби його окружити руками!

green 2009-10-02 / 14:14:00

Уточнення: Соціально-екологічна громадська організація "Чистий Берег".


Випало випадково :) Виправили. Читайте також переклад російською в російській версії сайту. Популяризуємо разом з вами. Адмін

НОВИНИ: Соціо

11:12
Чехія допоможе звести реабілітаційний центр в Ужгороді
22:04
Протягом минулого тижня в Ужгороді народилося 53 малюків, у Мукачеві – 34
12:40
/ 1
У 9 закладах Закарпаття можна отримати безкоштовну медичну допомогу при інсульті
11:25
/ 18
В Ужгороді сквер міської лікарні реконструюють і облаштують за 40 млн грантових гривень
17:48
На Закарпатті у березні 2024 року порівняно з груднем 2023 року ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
17:12
Цьогоріч у березні на Закарпатті ціни зросли на 0,7%
11:09
В Ужгороді "комунальні" повідомлення про порушення ПДР залишатимуть на авто у червоних зіп-пакетах
10:51
22-річного Івана Бориса з Заріччя, якого з серпня 2022 року вважали зниклим безвісти, зустрінуть і поховають у понеділок
22:15
/ 2
Стало відомо про загибель в лютому під Авдіївкою Віталія Старости з Великої Копані Виноградівської громади
11:36
У Тересві попрощаються з полеглим Героєм Михайлом Руснаком, що більше року вважався зниклим безвісти
22:27
В Ужгороді попрощалися із полеглим Героєм Олексієм Кобцем
15:44
На Закарпатті в теплицях почали збирати ранню картоплю
15:34
/ 1
Юрій Лущай з Краматорська, що поліг на Донеччині і похований у Великих Лучках, був істориком і відомим вікіпедистом
11:33
/ 1
На Сумщині поліг Василь Цинканич з Бегендяцької Пастілі Великоберезнянської громади
10:56
На війні з росією поліг Олексій Кобець з Ужгорода
19:16
/ 1
На Закарпатті військовий уник реального покарання за переправлення "ухилянта" через кордон
15:47
/ 9
У Буківцьові на колишній Великоберезнянщині створили новий монастир УПЦ Московського патріархату
11:17
/ 1
Дубівська громада сьогодні попрощається з Василем Скрипником з Красної, що загинув ще в травні 2022-го
22:28
/ 1
На Запоріжжі поліг Іван Гецко з Кушниці Керецьківської громади
18:31
На Сумщині загинув Михайло Мегеш з Великих Ком’ят Виноградівської громади
11:22
В Ужгороді у неділю відбудеться благодійний забіг під сакурами
10:46
/ 4
У Закарпатському апеляційному суді скінчилися марки. Тому він припиняє листуватися
10:22
/ 1
Стало відомо про загибель понад рік тому під Бахмутом Павла Головка з Виноградова
19:54
За підсумками 2023 року Закарпаття посіло 4 місце по Україні за показником захворюваності на туберкульоз
15:00
На Запоріжжі поліг Михайло Будул з Керецьківської громади
» Всі новини