НОВОРІЧНІ ПРИГОДИ УЖГОРОДСЬКОГО ДІДА МОРОЗА

Пан Михайло вже 8 років грає дідів морозів професійно, відколи почав працювати актором у Закарпатському театрі. Хоча вперше приміряв на себе цю роль ще у школі. Про специфіку цієї «сезонної» роботи ми вирішили довідатися в нього напередодні Нового року.

– Роботу Діда Мороза можна чітко розділити на дві категорії – у дитсадках та на корпоративних вечірках, - розповідає Михайло Фіщенко. – Особисто мені більше подобається, все ж таки працювати з дітьми у садках. Це найбільш «золотий вік» - починаючи з 3 років до 5-6. Діти нині просунуті і коли йдуть до школи, вже перестають вірити в Діда Мороза. А маленькі вірять. На ранках підходять і просять виконання якихось найсокровенніших бажань – для дитини це може бути навіть якась лялька Барбі, до прикладу. Старші, буває, просять комп’ютер. Дід Мороз, звісно, обіцяє, що подарунок буде, але трошки пізніше, і діти вірять. А батьки вже потім ставлять його під ялинку.

ДІТИ ПРОСЯТЬ БРАТКІВ ТА СЕСТРИЧОК

- А чи просили щось таке, що вас дивувало?

- Дуже часто просять подарувати братика або сестричку. Ну, звісно, я на це відповідаю, що переговорю з татом і мамою і ми постараємося, щоб це побажання виповнилося. Самі батьки реагують на такі прохання дуже цікаво.

- А чи траплялися діти, що намагалися вас викрити?

- Була одна дівчинка в дитсадку – це я запам’ятав дуже яскраво. Після ранку я вже переодягнувся – костюму та бороди не було видно, бо спакував, а от посох особливо не сховаєш. І от коли я вийшов, вона побачила мене, заплакала і сказала: «Я знала! Я так і знала, що ти не справжній Дід Мороз!» Довелося її заспокоювати. Розповів, що я зовсім не Дід Мороз, а таксист, який за ним приїхав і допомагаю поставити речі. Повірила.

- А до власних дітей приходите в образі?

- Ні, я їм розповідаю, що приніс подарунки за дорученням Діда Мороза. Адже сам він дуже зайнятий, повинен привітати діток і у Львові, і в Івано-Франківську, в інших містах, тож всюди сам не встигає. Але це було раніше, тепер мої доньки вже старші і все розуміють.

- Тут доволі просто, а що відбувається на вечірках дорослих?

– Там трохи складніше. На корпоративах, як правило, працюємо цілими командами. Попередньо проводиться зустріч із замовником, щоб дістати мінімальну інформацію про фірму, про досягнення, що були впродовж року, потім складаємо програму, до якої входить і шоу-балет, різні акторські сценки. І, звичайно, під вечір з’являється головний гість – Дід Мороз. У фінансовому плані, це, суттєвіше, аніж робота в садках, але набагато важче – відбирає масу сил. Та й витрати немалі – костюм діда Мороза чи Снігуроньки нині коштує близько 300 доларів. А один костюм може прослужити років 3, після чого гардероб доводиться оновлювати.

КОЛИ НАЧАЛЬНИК ТАНЦЮЄ СТРИПТИЗ – ЦЕ КЛАСНО!

- З дітьми ви спілкуєтеся, вислуховуєте прохання, а що робите зі старшою віковою категорією?

- Як не дивно, але на Новий рік дорослі також стають дітьми, і в конкурсних програмах вони беруть участь навіть з більшим азартом, ніж малеча. Дуже полюбляють конкурси, пов’язані з переодяганням. Наприклад, ми влаштовуємо балет «Лебедине озеро» і одягаємо на чоловіків балетні пачки (несправжні, звичайно, на гумці, аби підійшли під будь-який розмір), на голову одягаємо якісь убори, як в лебедів, і чоловіки із задоволенням танцюють – хтось, підкотивши штани, а дехто, бувало й зовсім їх знімав, танцюючи в одних трусах. Взагалі – це серйозна робота – ми пишемо пісні, записуємо багато фонограм, готуємо реквізити тощо.

- То що, під Новий рік і не треба людей налаштовувати на святковий лад?

- Налаштовувати треба завжди. Причому, чим вища посада, більше звання, тим важче людей рушити з місця. Складно працювати з міліціонерами, митниками. Вони також хочуть свята, це відчувається по їхньому настрою, але підштовхнути важко. Тому що стримує займана посада, якісь обов’язки, врешті-решт дружина, друзі. Такі люди також грають свої посади, як я граю Діда Мороза.

Але зрештою при доброму бажанні, за допомогою тренувань, досвіду, та й алкоголю (ні для кого не секрет, що кілька келихів шампанського чи чарок горілки розслабляють), вони стають звичайними людьми, починають вільно спілкуватися зі своїми підлеглими. На моїх очах люди серйозні перетворювалися на дуже смішних. Коли начальник починає танцювати стриптиз – це класно.
Якось мене здивувала призами одна фірма, які підготувала своїм співробітникам. Підприємство розіграло холодильники, пральні машини, відеокамери, мікрохвильові печі і т.д. І що було дуже приємно, що все розіграли чесно. Такі лотереї часто проводяться на новорічних вечірках, але, буває, просять, щоб призи дісталися конкретним людям. Якось виникла й кумедна ситуація. На одному підприємстві працювали переважно жінки, начальником яких був чоловік. Не знаю чим вони керувалися і що хотіли підкреслити, але попросили, аби приз – такий чоловічок з кактусом, що росте з певного місця – дістався саме шефу. Отам була підтасовка, а на цій фірмі призи розіграли абсолютно чесно. І одна доволі молода сім’я виграла пральну машину. У них була просто радісна істерика. Підбігли, підкидували мене, казали, мовляв, знову повірили в Діда Мороза. Виявилося, що зранку того ж дня оформляли кредит у банку на купівлю пральної машини, але ще не забрали. І тут такий сюрприз.

НАША МІЛІЦІЯ ДІДІВ МОРОЗІВ БЕРЕЖЕ!

- Який Новий рік для вас був найнезвичнішим?

- Цікава історія була кілька років тому, коли я працював в одному ужгородському ресторані. Було доволі важко, бо публіка складалася з молоді, яка постійно влаштовувала «розборки». І кожен раз до мене біг офіціант з криками: «Діду Морозе, там хочуть битися, йди виручай!» В підсумку в тих баталіях мені й палицю зламали, і костюм пошкодили…

А закінчилося свято о восьмій ранку і директор надарував мені коньяку, шампанського – цілу торбу навантажив. А я був настільки втомлений, що не мав сил переодягатися. Дався взнаки й алкоголь, адже з Дідом Морозом кожен хоче випити чарку. Отже я закинув торбу на плечі і пішов так додому. Раптом від ялинки на Театральній площі відривається велика компанія і з криками «Дід Мороз!» біжить на мене. Я не встиг і озирнутися, як мене за руки-ноги підтягнули до ялинки. І тут бачу, два міліціонери шалено розштовхують натовп з криками: «Діда не чіпати!» Виявилося, що правоохоронці мали розпорядження охороняти на території міста Дідів Морозів, бо перед тим був якийсь сумний випадок – одному з моїх колег порвали бороду, костюм. Словом, вони кинулися мене рятувати. Підійшли, глянули й кажуть: «О, діду. Йдеш з нами у відділок». «Без проблем, - відповідаю, - якщо маєте «Бобик», бо пішки не дійду – слизько». « А сфотографуватися можна?» - запитують. Словом, вишикували ту компанію, самі поряд прилаштувалися і ми сфотографувалися.

Я пішов далі і мав необережність послизнутися. Мішок з подарунками упав, всі пляшки порозсипалися. В цей час їде якась крута машина. Звідти висипали чоловіки, кажуть: «Діду! Збирайся, їдеш з нами!». А я встати не можу, бо в шубі це важко та ще й взуття слизьке. Отож продовжую їхати, допомагаючи собі руками. І тут ті два міліціонери підбігають, хапають торбу, починають туди закидувати всі пляшки і знову кричать: «Відчепіться від Діда!». Отак я добирався додому. Так що я вдячний нашим міліціонерам за те, що бережуть Діда Мороза. Вітаю їх з Новим роком!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати