Закарпатець Михайло Керецман - славний творець музичного мистецтва

Відомо, що у кожної людини своя доля і свій творчий шлях. Свою трудову широку стежину вибрав і Михайло Михайлович Керецман – талановитий митець оркестрового мистецтва, добре відомий композитор, досвідчений педагог, заслужений працівник культури України. А любов до музики, мистецтва і народної пісні у нього зародилася ще у дитячі роки, коли малий Михайлик вбирав у себе все найкраще, що можуть дати йому близькі люди. Сьогодні необхідно розповісти про досвідченого і широко відомого автора музичних творів, пісень, популярного керівника музичних і фольклорних ансамблів. Він ще з малих літ із батьком грав на баяні на вечорницях, свадьбах і пізнав глибинну красу та мудрість народної пісні.

Життєва стежина Михайла Михайловича бере початок у багатодітній родині у селищі Перечин. Тут він уперше побачив світ 16 квітня 1939 року у просвітителя, січового стрільця. Сьогодні він належить до популярних особистостей у царині народного мистецтва. Уже з 1954 року він став працювати акомпаніатором у Перечинському районному Палаці піонерів. У Перечині він закінчив вечірню середню школу. Неодноразово виступав на районних і обласних оглядах колективів художньої самодіяльності, побував у м. Москві під час Декади української літератури і мистецтва. З 1958 року він студент Ужгородського музичного училища – навчався на відділі народних інструментів по класу баяна. Але пам’ятною для нього була поїздка на цілину, де працював організатором культурного відпочинку молоді в одному з радгоспів, за що був нагороджений відзнакою ЦК ВЛКСМ. Певний період він керував художньою самодіяльністю в Ужгородській школі-інтернаті і разом із колективом брав участь у двох мистецьких оглядах-декадах юнацтва України в Києві та Москві. З 1960 року ще будучи студентом училища, працює в Ужгородській дитячій музичній школі, де займав посаду завідуючого відділом народних інструментів, керував учнівським і викладацьким оркестрами народних інструментів. Таким чином, на все життя збереглася його любов до народної музики, якій Михайло Михайлович віддав свій талант музиканта-композитора і наснагу викладача-педагога.

У 1967 році він успішно закінчив оркестровий відділ Львівської державної консерваторії ім. Миколи Лисенка, де два роки проходив композицію факультативно в класі найвідомішого композитора України Станіслава Пилиповича Людкевича, гармонію у Мирослава Скорика, диригентуру у Дениса Хабиля та Семена Арбіта, який чотири роки був головним диригентом опери у Франції, четвертий курс – у Ісака Ізраіловича Паіта, народного артиста СРСР.

Певний період займав посаду художнього керівника концертно-естрадного фольклорного ансамблю "Закарпаття" при Закарпатській обласній філармонії. Він особисто формує репертуар колективу, багато уваги приділяє музичним і пісенним скарбам народної творчості і сам пише музику до текстів В.Гренджі-Донського, І.Козака, А.Драгомирецького. За короткий час цей колектив домагається значних творчих успіхів і широкої популярності у Закарпатських шанувальників фольклору. Тому його колектив блискуче виступав на багатьох сценах краю та на міжнародних фестивалях в Австрії, Словаччині, Чехії, Румунії, Україні.

Михайло Михайлович понад 25 років керував народним оркестром Ужгородської дитячої музичної школи ім. П.Чайковського та музичного училища ім. Д.Задора. З під його талановитого педагогічного крила щасливо злетіли у широкий світ мистецтва – Степан Тихоненко, (керівник ансамблю старовинної музики), Сергій Хваста, (лауреат Гран-прі міжнародного конкурсу акордеоністів у м.Страсбурзі, Франція), Віктор Плоскіна (лауреат міжнародних конкурсів, диригент національного симфонічного оркестру України), Вікторія Свалявчик, (керівник міського симфонічного оркестру), Михайло Рибалко, (концертмейстер Закарпатської обласної філармонії), Анастасія Жужгова, (керівник інструментального ансамблю "Гармонія", Закарпатської обласної філармонії).

Звичайно, ніхто не заперечуватиме широкий діапазон його стабільної творчої діяльності та високої професійної майстерності. Одним словом, Михайло Керецман постать добре відома не лише на Закарпатті, але й далеко за його межами. Це яскраво засвідчує багаторічна високопрофесійна творча праця фольклорного ансамблю чарівної назви "Розмарія", який був створений у 1986 році і багато років працював при обласному центрі народної творчості і при активному сприянні нині члена Національної Ліги українських композиторів Василя Васильовича Кобаля. А збереглася вона і пропагує мистецьку творчість до наших днів. До складу цього чарівного мистецького гурту в різні часи входили прекрасні виконавці – народна артистка України Клара Лабик, заслужена артистка України Олена Поляк, Єва Крон, Михайло Кадар, Петро Горганюк, Віталій Чобаня, Тарас Сегляник, Олександр Безик, Олена та Володимир Короленки, брати Мирослав і Олексій Рябінчаки та ряд інших. Центром сузір’я з першого дня діяльності "Розмарії" був народний музикант, чудовий скрипаль Антон Васильович Кобаль. Він полонив колектив своїм ставленням до народної пісні та коломийки, показуючи приклад шанобливого ставлення до народної творчості та кожного учасника колективу. Всі учасники колективу з великим сумом сприйняли повідомлення про смерть цієї чуйної людини та здібного музиканта.

Невдовзі ансамблю "Розмарія" за значну активну творчу діяльність Міністерство культури України присвоїло почесне звання "народного". Необхідно відзначити і те, що за період високої професійної творчої діяльності М.М.Керецмана цей колектив набув широкої популярності не тільки в області, але й за її межами. Під час виступів названого ансамблю завжди зачаровували слухачів авторські та народні пісні. Це, зокрема: "Три трембіти", "Ой на горі криниченька" Василя Кобаля, "Червена ружа", "Прала мила, прала" Т. Миговича, "Мала баба мужа" М. Керецмана, "Ой, ти мій миленький", "За горою хлопці косять" в інтерпретації В. Калинюка, "Веселенькі мелодії Міжгірщини" в аранжуванні І. Калинича. Михайло Михайлович завжди надавав перевагу фольклору. У наш час ці та багато інших музичних творів стали золотим фондом ансамблю "Розмарія".

Звичайно, життя засвідчує, що Михайло Михайлович став неперевершеним творцем багатьох інструментальних, широко популярних творів малих і великих форм та обробок народних пі-сень для оркестрів народних інструментів, ним написано багато пісень на тексти українських поетів, імпровізацій на теми угорських та словацьких народних мелодій. Ним написані полотна для симфонічного оркестру – увертюра "Чорнобиль" та "Закарпатські візерунки", 57 партитур для оркестрів народних інструментів, 14 романсів.

Сьогодні добре відомо, що фольклорний ансамбль обласного центру народної творчості "Розмарія" неодноразово був учасником Словацьких фестивалів "Маковицька струна" у містах Бардієво, Свиднику, та в селах Камйонка, Пороч, Стара Любовня. Цей колектив завжди успішно виступав і на широких обласних оглядах-конкурсах, на концертах у районах і містах області, а також в обласному центрі на урочистих вечорах. М.Керецман відмінно провів концерти для високої делегації американських та англійських поліцаїв. Особливо приємно те, що цей колектив виступав і перед учасниками високої делегації з Індії. Брав участь у конкурсах у Хмельницькому, Луцьку.

Необхідно відзначити й те, що Михайло Керецман довгі роки успішно керував фольклорно-етнографічним ансамблем, який у 1985 році був створений при обласному управлінні МВ УМВС у Закарпатській області. Тоді це був гурт троїстих музик. До його складу входили два скрипалі, контрабасист, бубнар, сопілкар і декілька солістів-вока-лістів. Самі учасники колективу назвали себе "Джерело". З перших днів своєї діяльності запропонували керувати цим гуртом старшому лейтенанту міліції Емілу Новаку. Правда, у той час уже велась підготовка до участі у всесоюзному огляді-конкурсі художніх колективів органів внутрішніх справ. На щастя цьому колективу випала доля взяти участь у названому творчому змаганні від України. Під час виступу на конкурсі

ансамбль демонстрував спів трембіти, запальні коломийки з танцями і чарівність троїстих музик. Після його виступу зал вибухнув бурхливими оплесками, а голова журі, відомий композитор Іван Карабіц звернувся до колективу зі словами: "Ви показали справжні візерунки, зіткані з музики, пісень і танців. Так, це назва для вашого колективу". Так твір, написаний Михайлом Керецманом "Закарпатські візерунки" і став назвою ансамблю. Таким чином, колектив повернувся з Москви з новою назвою і дипломом лауреата. Крім того відзнаки лауреатів одержали всі двадцять шість учасників ансамблю та начальник управління ГУВД. Невдовзі колектив став "народним", а його художній керівник Михайло Керецман – заслуженим працівником культури України, представником від органів МВС СРСР.Потім ансамбль "Закарпатські візерунки" ще неодноразово був учасником оглядів-конкурсів у столиці України, а також успішно демонстрував свої творчі таланти у Словаччині, Югославії, Австрії. Це був тривалий і успішний творчий шлях названого колективу.У цьому році Михайло Михайлович підбив підсумки своєї творчої діяльності на славу рідного краю.

Щиро вітаємо нашого ювіляра із 70-річчям народження – славного педагога, музиканта, композитора, фольклориста, автора багатьох видань музичних творів. За 2008-2009 роки він видав 18 збірок. Серед яких: "Давні співанки", "Материнські співанки", "Беру в руки гуслі", "Ноти пана Керецмана", "Тонкі струни дитячої душі", "Мелодії серця", симфонічна поема "Чорнобиль" та ряд інших. Ось з таким творчим напрацюванням, із здобутком, справжнім Божим даром Михайло Михайлович відзначив цю приємну життєву дату. Як бачимо, зроблено вже чимало, але планів у нього ще більше. Тож бажаємо йому багато корисних, приємних і радісних років життя, богатирського здоров’я на довгі і щасливі роки. Хай щастить тобі, друже, в творчості і житті.

Теги: Ужгород, музика, композитор, Михайло Керецман, ювілей

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати