Олександр Гаврош: "Для чого популяризувати чужих розбійників, якщо маємо своїх?"

Інтерв’ю закарпатського письменника відомому українському книжковому часопису

Олександр Гаврош: "Для чого популяризувати чужих розбійників, якщо маємо своїх?"

Дебютною книжкою відомого закарпатського журналіста Олександра Гавроша стала збірка еротичної поезії „Фалічні знаки”. Однак видавши наступну книжку у цьому жанрі, він несподівано написав повість для дітей – та ще й яку! Адаптований життєпис закарпатця Івана Сили – найдужчої людини світу – навіть рекламував всесвітньо відомий український богатир Василь Вірастюк. Ну, а п’єси, над якими теж працює невгамовний Олександр, двічі були відзначені на „Коронації слова”. Виявляється, причина такої творчої розмаїтості – у пошуку нових відчуттів, про що Олександр Гаврош і розповів "Другу читача".

– Останнім часом закарпатські літератори подалися у світи. Сергій Степа живе в Угорщині, Вікторія Андрусів – у Чехії, Оксана Луцишина – у США. Лесь Белей вчиться в Польщі. Ти ось деякий час мешкав в Одесі…
 
– Можливість побачити світ – саме те, чого закарпатцям завжди бракувало. Адже ми навіть географічно замкнуті кордонами і горами. Тому витворити у цій закутині щось вартісне, сказати б – всепланетарне – можна, але важко (сміється). Саме з розширенням світоглядних горизонтів я пов’язую вибух молодої літератури на Закарпатті.

– А що ти шукав на березі Чорного моря?

– Після навчання у Львові я на цілих 15 років "осів" у рідному Ужгороді. І хоча журналістська доля носила мене світом, але не довше, ніж на кілька тижнів. Тож я відчув, що від довгого перебування в одному середовищі втрачається гострота сприйняття життя. Відчувалася потреба термінового "струсу" і я вирішив тимчасово перебратися в зовсім інакше за духом місце. Я би навіть сказав – протилежне. Одеса і Ужгород – дві зовсім різні планети, хоча обидві – доволі симпатичні.

– А що виявилось у них спільним?

– Акації і платани, які є символами Одеси, але чудово себе почувають і в Ужгороді. Натомість на "нашу" сакуру там не претендують (усміхається). Спільною залишається і непроста історична доля обох регіонів. Як на Закарпатті мешкають помітні громади угорців, румунів, ромів, словаків, німців, так і на Одещині прижилися болгари, молдавани, гагаузи, євреї, албанці, греки... Це робить наші регіони колоритнішими, строкатішими, екзотичнішими. Звідси і набута толерантність закарпатців та одеситів до співмешканців іншої національності чи віросповідання.

– В Одесу ти поїхав займатися творчістю. Одні згадують тебе як еротичного поета, другі – як дитячого письменника, треті – як драматурга… Хто ж ти насправді?

– Людина, що пише (посміхається). І це свята правда, бо без писання не можу прожити й кількох днів. Крім усього іншого, я ще й журналіст. І саме журналістика тримає мене у "спортивній" формі, не дозволяючи розслабитися. Так сталося, що нічим іншим я заробляти на життя не вмію. Тому доводиться жити на гонорари…

– То ти ще остаточно не визначився із жанрами, в яких працюєш?

– Поки що – ні. Я порівняно "молодий" літератор: перша книжка "Фалічні знаки" вийшла чотири роки тому. Тому закономірним є процес пошуків. А розмаїття жанрів дає відчуття легкості, яскравості. Ти не встигаєш закостеніти.

– Гаразд, тоді давай по порядку. На твої еротичні вірші – абсолютно різна реакція: від повного схвалення до цілковитого заперечення. Що ти сам про них думаєш?

– Це один із моїх проявів, найбільш "зухвало-юнацький". Еротична поезія в українській літературі досі залишається темою мало розробленою. А в патріархальному Закарпатті – й поготів. Тому певний елемент "провокації" в цьому був. Але з приємністю спостерігаю, що з кожним роком – буквально на очах – "температура" цієї теми знижується, на перший план виходить не „полуничка”, а якість тексту.

– Дві твої п’єси відзначені найпрестижнішим літературним конкурсом "Коронація слова". Що думаєш про сучасну українську драматургію?

– Важко шукати чорну кішку в темній кімнаті… Я два роки працював завлітом у Закарпатському українському музично-драматичному театрі, що й спонукало мене до "театральної" творчості. Там постійно чув нарікання, що нема сучасних українських п’єс. Але театр – дуже складний механізм. Ставлять усього кілька вистав на рік. При цьому хочуть, щоби провінційний глядач заповнював залу. Тому вибирають Шекспіра чи "Шрека" — класику та розкручені бренди, а не нікому невідомого автора. От і виходить замкнуте коло: драматурги не пишуть, бо їх не ставлять; а театри не ставлять, бо драматурги не пишуть.

– „Весела” картина... Давай краще перейдемо до дитячої літератури…
 
– Еге ж, тут справи значно кращі.

– Чи задоволений ти долею своїх "Неймовірних пригод Івана Сили" та "Пригод тричi розбiйника Пинтi" (остання здобула перемогу у одній з номінацій Всеукраїнського рейтингу „Книжка року 2008”. – Прим. авт.)?

– "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу" – багато в чому унікальна книжка. Вона привернула увагу багатьох до майже невідомого в Україні силача із закарпатського села Білки. Про нього згадали десятки видань – від "Комсомольської правди" та "Дзеркала тижня" до іршавської районки. Приємно, що мою книжку підтримав Василь Вірастюк. Як і реальний Іван Сила, він теж є найсильнішою людиною світу і теж родом із Карпат. А розділяє їх одне століття.

А щодо книги "Пригоди тричі славного розбійника Пинті", яка теж входить до серії „Українська сила”, то вона розповідає про наш історичний феномен – карпатське опришківство. Я не хочу ідеалізувати розбійництво, але чому Робін Гуд чи пірати Карибського моря стали кумирами мільйонів? Чому ми маємо популяризувати чужих розбійників, якщо маємо своїх?
 
Кармелюк, Довбуш, Пинтя, Шугай – чудові персонажі для книжок, фільмів, коміксів, комп’ютерних ігор. Про опришківство написано десятки романів, поем, драм. Є навіть опера і балет про Довбуша. Але я ще не зустрічав дитячої книжки, хоча це така благодатна тема для юнацтва! Тому я й вирішив написати дотепну повість про нині майже забутого розбійника Пинтю, якого за життя називали "хоробрим" і ватага якого навіть брала участь у війнах того часу.

– Це біографічний твір, як і у випадку з Іваном Силою?

– На жаль, біографії багатьох розбійників невідь-де починаються і хтозна-де закінчуються. Це стосується і Григора Пинті, за голову якого сам австрійський цісар пропонував шалені гроші. Але історики нам поки що навпроти його прізвища малюють одні знаки запитання.

Тому я пішов іншим шляхом. Опришківство – феномен справді народний. Адже народ їх не тільки годував, але й оспівував, зберігаючи тим самим для історії. Я проштудіював увесь доступний мені фольклор про "чорних хлопців" і на його основі написав дитячу повість. Мені приємно, що в ній нема жодного вигаданого мною епізоду.

– А взагалі, що думаєш про сучасну українську літературу для дітей?
 
– Як влучно висловився Тарас Федюк, наша література розвивалася "від розстрілу до розстрілу". В умовах тотальних репресій і гніту важко народити щось вічне. Хоча кілька творів таки маємо: дитячі повісті Григора Тютюнника, "Шхуна "Колумб"" і "Лахтак" Миколи Трублаїні, "Тореадори з Васюківки" Всеволода Нестайка... Можливо, їм потрібна більша інформаційна підтримка, "розкрутка", аби кожне покоління знало, що це – наше, і воно – вартісне.

Дитяча література в Україні останнім часом значно пожвавішала. З’являється більше книжок, авторів і навіть видавництв, які на ній спеціалізуються. Мені імпонують стилі одесита Володимира Рутківського та нашої землячки Галини Малик. На жаль, наш божевільний час не сприяє читанню. Книжці важко конкурувати з DVD та комп’ютерами. Але я вірю, що Україна таки народить автора, якого залюбки читатимуть не тільки свої, але й "діти різних народів" (сміється).

"Друг читача"
19 червня 2009р.

Теги: письменник, книжка, література, журналіст, Гаврош, еротичний

Коментарі

Юрий 2009-07-14 / 15:12:00
ember 23.06.2009 14:50


Pintea Grigor byl rumunskim

Оскільки "товарищ не понимает" нагадаю, навіть у часи страшної монгольської навали галицько-волинське русинське королівство за територією перевершувало сучасну Україну (а це в ті часи було супер) і це була конкретна територія із конкретним русинським етносом, адміністрацією. Натомість терміну Румунія на той час не існувало, тим паче на цьому просторі. У ті часи події розвивалися навпрочуд повільно. Тому вважаю необхідним угамувати пристрасті і не пересмикувати, вигадуючи псевдоісторичні версії. І взагалі, чи не набридла Вам совковська українофобія? Скільки можна тупіть?

ember 2009-06-23 / 14:50:00
Pintea Grigor byl rumunskim razbojnikom. V 1703 godu, posle nachala vosstanija Rákóczi Ferenca, on i evo saratniki zanjali Nagybánya (teperj po rumunski Bae Mare), vybili ottuda avstrijskuju armiju. On priblizhalsja k Rakóczi. Knjazj evo i prinjal by v svoi rjada, no on, to jestj Pitea, ne zabyl svoju proshluju "professiju", so svoimi nachal grabitj gorord. Za eto 22-vo avgusta tovo zhe goda evo rasstrelili.


Vyvody delajte sami!

х 2009-06-23 / 10:09:00
Прошу автора книжки подарувати одну книжку начальнику Зак.міліції полковнику Кононенко!

:) 2009-06-23 / 06:35:00
Григір Пинтя належить усім Карпатам. Бо діяв не тільки на Мараморощині, але й на Франківщині. Це історичний факт.

rumun 2009-06-22 / 22:42:00
Grigor Pinte nash, ostav evo v pokoje!!!!!

Миша 2009-06-22 / 11:05:00
Молодець! Продовжуй відкривати світу наших героїв.

Урзус 2009-06-20 / 12:51:00
Та шо ж таке? Під статтею про світило закарпатської літератури - жодного коментаря! Ну, то я почну, для затравки - "Гаврош - наше всьо!"

НОВИНИ: Культура

10:52
Сьогодні, у четвер, в Ужгородському скансені відкриється виставка Мирослава Ясінського "Карби"
17:49
В ужгородському скансені відкриється виставка "Світ писанки"
05:49
У квітні в Ужгороді пройде VIII Міжнародний фестиваль "Музика без кордонів"
00:16
У середу в Хусті стартує IІ Всеукраїнський театральний фестиваль "FantaziaFest"
13:31
У скансені в Львові завершують масштабну реставрацію садиби з закарпатської Іршавщини
05:50
Із безодні
22:26
"Закарпатську" "Маріупольську драму" з успіхом показали в Києві
17:55
У Хусті відбулися нагородження переможців і гала-концерт ХІІІ Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
15:41
Відвертий щоденник чи казка для європейців: як читати "Війну з тильного боку" Андрія Любки
15:09
У Хусті відбудеться нагородження переможців та гала-концерт Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
14:25
Закарпатський облмуздрамтеатр розповів про свої найближчі події
14:26
У суботу в Хусті зіграють прем’єру вистави про Августина Волошина
15:11
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
08:20
/ 1
Обережно, любов
11:16
/ 1
Автор споруд ПАДІЮНу і "Едельвейсу" представив в Ужгороді виставку акварелей
22:08
/ 1
"Маріупольську драму" покажуть в Ужгороді та Києві
10:12
/ 1
У четвер відбудеться концерт Закарпатського народного хору "Загуди ми, гудаченьку"
11:08
Закарпатська філармонія запрошує на концерт "Музичне мереживо бароко"
05:09
У коледжі мистецтв ім.А.Ерделі провели конкурс дитячого малюнку
17:34
/ 1
В Ужгороді відбудеться "вуличний" поетичний марафон
20:11
До Дня Валентина в Ужгороді відбудеться романтичний вечір "Любов в опері"
03:44
/ 2
Кошиці, Пряшів і Михайлівці
11:06
У Румунії вийшла книжка про князя Корятовича
18:00
В Ужгородському замку "камерно" виставили "Художню спадщину Імре Ревеса на Закарпатті"
17:48
/ 2
"Жадан і Собаки" відвідають Ужгород і Мукачево в межах Благодійного зимового туру
» Всі новини