Ціна вільного дихання відома лише астматикам та алергікам

Розплата за науково-технічний прогрес

Статистика свідчить, що за останні 30 років алергічні захворювання, і в тому числі бронхіальна астма, стали чи не найпоширенішими у світі. Причому рівень захворюваності зростає як серед дорослих, так і дітей. Зокрема нині кожна третя європейська дитина страждає на алергію, а кожна десята — на бронхіальну астму. В Україні розповсюдженість бронхіальної астми становить близько 5-6% населення. А на яке-небудь алергічне захворювання, за неофіційними даними, недужає як мінімум третина українців. Більше того, з проявами алергії — кропив’янкою, легким ринітом, подразненням слизової очей, дертям у горлі — хоч раз у житті стикався ледь не кожен.

— За роки моєї роботи кількість алергічних хворих збільшилася втричі, — розповідає Алла Сіра, алерголог із 15-річним стажем. — Проте сучасні вчені, незважаючи на численні розробки, і досі не можуть дати однозначну відповідь, що спричиняє гіперчутливість організму до зовнішніх подразників (а саме так визначають алергію) і зростання кількості алергічних захворювань. Причин є чимало. Насамперед погіршення екологічної обстановки, широке застосування хімічних препаратів, безконтрольне використання лікарських засобів. Помічено, що алергічних хворих більше в індустріально розвинених країнах та у великих містах. Воно й зрозуміло, тут висока забрудненість повітря вихлопними газами. А оскільки дихальна система є однією з найбільш уразливих, то саме вона “розплачується” за науково-технічний прогрес.

Наявність гельмінтів, хвороботворних бактерій, вірусів та інфекцій, що перебувають у неактивній фазі, важкі метали, токсини та інші навантаження на організм теж підривають роботу імунної системи, і як наслідок підвищується чутливість органів, якими ми контактуємо із зовнішнім середовищем. Це ніс, бронхи, шкіра. Різкі перепади температури, спека або холод також провокують гіперчутливість організму. В дорослих іноді може виникнути така реакція після тяжкого емоційного потрясіння або на фоні гормональних порушень. Алергію провокують і деякі види продуктів, наприклад, незбиране молоко, яєчний білок, морська риба, раки, краби, суниці, горіхи, мед, цитрусові, шоколад. У немовлят ранній і різкий перехід до дорослої їжі майже завжди викликає алергічні реакції.

У більшості хворих є спадкова схильність до алергічних захворювань. Так, якщо хтось із батьків хворий на алергію, то на 50% є ймовірність, що дитина теж її матиме. Коли ж обоє батьків — то практично в 90% випадків їхнє чадо матиме прояви чи харчової, чи медикаментозної, чи пилкової, чи епідермальної алергії — видів надзвичайно багато, залежно від алергену, що їх спричинив. Причому спочатку організм реагує на якийсь один вид алергену, з роками їх кількість збільшується і виникають перехресні реакції.

Мирно співіснувати можна

У багатьох людей алергічні прояви минають дуже швидко. Але є й такі, в котрих на їх фоні можуть розвинутися важчі захворювання, навіть бронхіальна астма. “Усе починається з алергії верхніх дихальних шляхів, очей, носа, які безпосередньо контактують із зовнішнім світом. Якщо ці симптоми не лікувати, в процес втягуються трахея і бронхи. А це вже типова бронхіальна астма, при якій потрібен практично постійний прийом ліків. Для чого доводити організм до такого стану?!” — каже Алла Юріївна. Аби цього не сталося, навіть коли алергічні прояви не дуже серйозні, слід уважно за ними простежити. Особливо має насторожити, якщо застуди повторюються однієї пори року, бува, навіть в один і той же час; коли пацієнт чітко бачить причину, наприклад, при перебуванні в приміщенні починають свербіти очі чи з’являється нежить. У всіх випадках обов’язково треба звертатися до алерголога. А він уже визначить, є алергічні проблеми чи нема.

Лікування будь-якого захворювання ґрунтується насамперед на правильній діагностиці. “Для підтвердження чи виявлення алергену робимо алергічні проби. У нас хороші умови для їх проведення: маємо велику кількість алергенів, спеціальне обладнання, — розповідає лікарка. — При цьому проби потрібні не лише аби сказати пацієнту, контакту з якими речовинами йому слід уникати, а й для того, щоб за визначеною схемою лікувати цими алергенами. Вводячи їх сильно розведеними в організм, потроху привчаємо його до зустрічі з подразником. Щоправда, такий метод можливий, доки захворювання на легких стадіях і не дійшло до крайніх ситуацій”.

На жаль, досі не існує жодного методу, який повністю виліковував би від алергічних захворювань, але мирно співіснувати з цією хворобою, позбавляючись від алергену, цілком можливо. “Хоч якимось чином, та ми вміємо зарадити алергії: медикаментами, лікуванням у Солотвинських шахтах, реабілітацією, рекомендаціями відносно режиму. А це вже реальний шанс не допустити виникнення бронхіальної астми, її важких форм, коли настає зміна в тканині легенів і назад дороги нема”. Пацієнтів, котрі перебувають на такій стадії, чимало, “ця група хворих для нас найважливіша”.

Талан молодих?

Що ж до бронхіальної астми, то це хронічне захворювання з періодичними нападами ядухи різного ступеня важкості — від слабкого покашлювання і важкого дихання до загрозливих для життя проявів. Якщо не купірувати такий напад, це може призвести до незворотного ушкодження органів, аж до летальних наслідків. “Коли ми здорові, то мало надаємо уваги своєму диханню, — каже Яна Стряпко. — Його ціну знають ті, хто страждає на задуху. Повірте, бачити людину, котра задихається, дуже страшно. Та незрівнянно страшніше хворому, коли навколо нього повітря, а він не може його вдихнути”.

На астму страждають і дорослі, і діти — це захворювання може розвинутись у будь-якому віці. Однак його все ж визначають як талан молодих, зазначає Яна Іванівна, вперше виявлені випадки саме в них. Більше того, малюк може з’явитися на світ уже з першими ознаками астми, якщо його батьки страждають на неї чи алергію. І дуже рідко ця недуга формується в зрілому віці. Старші люди страждають переважно на хронічні обструктивні захворювання легенів (ХОЗЛ). Щоправда, це захворювання пацієнти — курці — наживають собі самі. У них поступово під впливом подразників (тютюнового диму) слизова бронхів змінюється, і пацієнт практично постійно кашляє та відчуває нестачу повітря, особливо при фізичному навантаженні. “Ми тільки можемо запобігти тому, аби це захворювання не прогресувало”, — каже лікарка. ХОЗЛ значною мірою знижає якість життя хворих, спричиняє тривалу тимчасову непрацездатність та інвалідизацію. Правда, медична наука не стоїть на місці, вдосконалюються методи діагностики, з’являються нові ліки, а отже, змінюється лікування цієї недуги.

— У плані лікування згідно з міжнародними рекомендаціями за 2 роки ми зробили в нас у місті крок уперед, — розповідає Алла Сіра. — Найперше змінили ставлення хворих до інгалятора. Раніше вважалося, що коли людина починає користуватися ним, з’являється залежність. Але насправді це не так. Ми кожному пацієнту пояснюємо: інгалятор — це засіб для доставки препарату безпосередньо туди, де в ньому є потреба, в бронхи чи легені. І жодної залежності не виникає. Більше того, від нього значно менше побічних дій. До всього нині величезна кількість інгаляторів, а не як колись 5—6, і ми можемо підбирати їх індивідуально. Якщо адекватно призначене лікування (для астматика це базисна терапія у вигляді одного чи двох інгаляторів — лікуючого і бронхорозширювального), комбінуючи види і дози інгаляторів, при регулярному прийомі ліків, ми тримаємо астму під контролем, тобто нападів задишки взагалі не має бути. Звісно, трапляють виняткові ситуації: застуда, перебування в якихось несприятливих умовах. Виник напад — пацієнт повинен знати, який препарат йому прийняти. І якщо раніше астматик був однозначно інвалідом, нині це повноцінна людина — завдяки препаратам якість життя якої практично не порушується. Значно рідше адекватно лікований астматик потрапляє в стаціонар, реанімацію. Такий пацієнт веде нормальний спосіб життя й, окрім необхідності прийому препаратів, нічим не відрізняється від здорових людей.

Єдине: він повинен усвідомлювати свою хворобу, розуміти її перебіг, “чути” себе і співпрацювати з лікарем.

Звісно, в розмові ми не могли оминути увагою лікування алергії та бронхіальної астми в соляних шахтах, тим паче вони в нас “свої”, неподалік. “Однозначно це унікальний метод лікування, — зазначила Яна Іванівна. — В його основі лежить використання мікроклімату соляних шахт. Такі шахти, окрім нашого Солотвина, є в Польщі та Румунії. Але склад наших — і це визнають спеціалісти — кращий тим, що тут немає кремнієвих добавок, лише натуральна сіль. У підземному відділенні на глибині до 300 метрів підтримується постійна температура повітря 22—23 градуси й вологість 20—60%. Вміст мікроорганізмів у повітрі в 10 разів нижчий, ніж в операційній. Тут відсутні алергени та шкідливі гази, повітря насичене біологічно активним аерозолем хлористого натрію, що справляє лікувальну дію на органи дихання. Після перебування в шахтах гіперреактивність організму значно менша (але це не говорить про те, що слід припинити приймати ліки, просто зменшується доза препарату). А якщо таке лікування пройти протягом 2—3 років підряд, може настати тривала ремісія. Були випадки, що й на 10 літ.

Важливо

Проте будь-яке лікування не дасть ефекту, якщо пацієнт сам не захоче бути здоровим, каже Алла Сіра. Лікар може допомогти йому лише на 20 відсотків. Решта 80 — у руках хворого. У випадках із алергією та бронхіальною астмою насамперед це відмова від шкідливих звичок: куріння, вживання алкоголю, переїдання. Показані свіже повітря, відпочинок на морі, тривалі прогулянки, плавання, лікувальна гімнастика — кожен хворий отримає рекомендації лікаря відповідно до його стану. Слід остерігатися ГРВІ та грипу, а як засіб запобігання їм — вчасно проведена протигрипозна вакцинація. Її ефективність доведена на практиці.

Крім того, алергіки та астматики мають певні обмеження в професійному плані. Наприклад, їм не рекомендовано працювати в салонах краси, магазинах парфумерії та побутової хімії, на швейному виробництві, у вологих запилених приміщеннях.

У квартирі таких хворих простирадла та ковдри повинні бути з бавовняних тканин, також доцільно замінити постільні речі з пуху та пір’я на синтетичні матеріали. Важливо не захаращувати квартиру меблями. Загалом, щоб забезпечити “неалергенність” квартири, треба уникати в ній пластику, а використовувати дерево, цеглу, камінь, керамічну плитку, замість килимових покриттів, просочених формальдегідом, постелити на підлогу килимки, які можна випрати. При бронхіальній астмі нерідко доводиться розпрощатися з домашніми улюбленцями — собакою і кішкою, не мати в кімнаті акваріума з рибками, оскільки сухий корм для рибок — сильний алерген.

Про все це лікарі розповідають хворим під час прийомів, а також про їхню недугу, шляхи і методи лікування; навчають користуватися інгаляторами, засобами індивідуального контролю за перебігом хвороби, зокрема пікфлоуметрами. Бо зробити терапію максимально гнучкою, ефективною можна тільки за активної грамотної участі пацієнта у власному лікуванні.

До теми

Останнім часом медицина все більше поєднує психічну, душевну сферу людини з фізичним станом її організму. Така наука, як психосоматика, проводить широкі дослідження в цьому напрямі й стверджує, що майже кожну хворобу треба лікувати разом із вирішенням психологічних проблем людини у стосунках із самим собою та оточенням. Будь-який конфлікт — це завжди дискомфорт, тому підсвідомо ми намагаємося його не помічати. Але проблема від цього не зникає, вона не проходить сама по собі й буде час від часу про себе нагадувати у вигляді душевних переживань та на фізичному рівні. Імунна система реагуватиме алергічними реакціями. До речі, фізично міцні люди майже не страждають на алергію, хоча певні психологічні проблеми мають усі.

Ми часто кажемо: “У мене на нього алергія!”, “Вона мені дихати спокійно не дає!”, використовуючи ці фрази, щоб виявити своє небажання спілкуватися чи стикатися з кимось або чимось. Якщо сльозяться очі, треба замислитися, можливо, вам не хочеться чогось бачити. Спазми в горлі кажуть про те, що ви боїтеся висловити наболіле, а астма, яка часто має алергічний характер, — ознака нагальних проблем. Подразнення, висипання, почервоніння, свербіж говорять про те, що людина не задоволена собою, результатами своєї праці або навчання чи якимись іншими життєвими обставинами. Шкіра, бронхи, слизова, лімфатична система — це ешелони захисту організму. В психоаналітичній інтерпретації алергічна реакція означає відмову від контакту або страх зіткнення з оточенням. Останні дослідження навіть установили зв’язок між типом алергії й особливостями емоційного складу людини, її темпераменту. Тривожні, боязкі люди схильні до шкірних висипів і алергічного нежитю — таким чином їхні емоції ніби “виходять” із тіла. Для інтровертів, котрі здатні тримати свої емоційні переживання глибоко в собі, характерні навіть серйозніші порушення — запальні процеси, пухлини. Люди, схильні до алергічного риніту, мають незалежний характер. Астматики, навпаки, більш залежні, шукають щирого піклування й любові, іноді підсвідомо. У дітей психосоматичний аспект астми напряму пов’язаний зі стосунками з матір’ю. Нестача уваги матері або, навпаки, її надмірний контроль призводять до неможливості вільно дихати, викликають шлункові порушення, і це яскравий приклад психосоматичної реакції з розряду алергічних. Отже, з точки зору психосоматики, можна сказати, що багаторічна алергія — це привід замислитися над тим, що варто змінити у власному житті, аби досягти гармонійних стосунків із собою та оточенням.

Теги: здоров’я, астма, алергія, захворювання, бронхи, бактерії, лікування, ГРВ, грип

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати