Голова Закарпатської облради назвав Героїв Соцпраці золотим фондом суспільства (РОЗШИРЕНО)

     І нині з плином літ вони – шановані і знані в краї особистості. Люди вдячні їм за самовіддану працю в ім’я розквіту Закарпаття.

     Сьогодні відбулася зустріч голови облради Михайла Кічковського та заступника голови ОДА Омеляна Мателешка з Героями Соціалістичної праці Закарпаття.

     На зустріч із владою прийшли: Антонін Біров з с.Петерфоло Виноградівського, Софія Мочкош із с. Ракошино Мукачівського, Василь Шорбан із с. Відричка Рахівського, Янош Варга із с. Паладь Комарівці Ужгородського районів, Марія Петровці–Русинко із м.Мукачева, Ірина Скучка із м. Ужгорода.

Золотий фонд суспільства

     З вітальним словом до поважних гостей звернувся голова облради Михайло Кічковський, який зазначив: „ Не дивлячись на різні оцінки тих днів і років життя, донині важливим залишається те, що Героями Соцпраці в основному ставали люди, які внесли вагомий вклад у розбудову нашої країни. Дякувати Богу, живий – здоровий сьогодні серед нас відомий трудівник сільського господарства, знаний кукурудзовод – двічі Герой Соцпраці Юрій Юрійович Пітра, повний кавалер ордена Трудової Слави – Янош Варга. Ми пишаємося, що у цій когорті Ганна Михайлівна Ладані першою в області була удостоєна цього високого звання двічі“.

     А втім, усі добрі справи вирішують люди – досвідчені спеціалісти різних галузей, самовіддані трудівники. Саме такими були і залишаються Герої Соціалістичної праці, які в усі часи були прикладом для наслідування. Які гуртом творили будні, недоїдаючи, недосипаючи, аби легше жилося в майбутньому прийдешнім поколінням.

     З чого починали? Ставили на ноги промисловість, розгортаючи трудовий фронт. На Закарпатті відроджували лісохімічні заводи – Великобичківський, Свалявський, Перечинській, тютюнову фабрику в Мукачеві, солекопальню в Солотвино, дрібні лісопилки. Після війни, у 1946 році запрацювали швейні фабрики – у Мукачеві, Берегові, Виноградові, та маленька Хустська, яка відтак стала відомою на весь світ - з виготовлення головних уборів або капелюшна. За ними відкривалися інші виробничі об’єкти: маслозаводи, м’ясокомбінати. З роками запрацювали нові галузі. Чинадіївський і Берегівський деревообробний комбінати, лісопереробні підприємства – у Буштині, Ясінях, Воловці, Довгому, Жорнаві, десятки промислових артілей.

     На селі життя також пожвавлювалось. Організовувались колгоспи, хлібороби будували нове звитяжне життя. Що й казати, були у цій справі і свої труднощі, перекоси, необґрунтоване форсування колективізації. Але в цілому село ожило. Спільними зусиллями обробляли люди землю, збирали врожаї, чесно ділили і працю, і її результати.

     Вперше імена закарпатців з’явилися в Указах Верховної Ради СРСР у 1948 році. Тоді країна довідалася про наших Героїв Соціалістичної праці. Ними стали дві 19 - річні дівчата з Вишкова – Ганна Лехман та Олена Сейпі. Обидві – ланкові колгоспу „Прикордонник“ Хустського району, а також ланковий Берегівського винрадгоспу Іван Борат. У цьому списку були й троє ланкових Мукачівщини – болгари – Пенчо Пенчев, Деньо Плеєв, Пенчо Острєв.

     Більш врунистим на цю відзнаку були і наступні роки. У загоні вшанованих державою людей, – далі вів голова облради, – судилося бути і вам, дорогі учасники нашого поважного зібрання. А це – Маргарита Бакша з Берегівщини, Антоніна Біров з Виноградівщини, Галина Бабинець з Міжгірщини, Софія Мочкош з Мукачівщини, Марія Петровці– Русинко з м. Мукачева, два представники села Білок Іршавщини – двічі Герой Соціалістичної праці Юрій Пітра та Марія Симканич, Ірина Скучка – з м.Ужгорода, Василь Шорбан з Рахівщини. Усіх вас – людей різних національностей (українців, болгар, угорців) – об’єднала одна нива – трудова, та спільні риси – наполегливість, працьовитість, доброзичливість і самовідданість. На вас рівнялись, а ви охоче ділились досвідом з іншими. І не тільки із закарпатськими тваринниками, рільниками, механізаторами, спеціалістами, керівниками виробничих підрозділів, а товаришами-побратимами сусідніх держав.

     Більше того, як довело життя, ви не тільки працювали по совісті, а й жили за її законами.

     Сьогодні можу сказати з усією відповідальністю, – підкреслив М.Кічковський, – Ви – золотий фонд суспільства. Серед вас були й такі, що світловий день працювали на полі, за верстатом, а увечір вчилися й здобували професію. Юрій Юрійович вже у зрілому віці здобув професію механізатора широкого профілю. Ганна Ладані разом із чоловіком не гребували навчанням після роботи.

     Сьогодні ви достойні того, аби молоде покоління вшановувало вас і ваші заслуги перед ним.

70 % бюджетного кошика області направлено на поліпшення добробуту закарпатців

     Ми ж, зі свого боку, мусимо зрозуміти, що українська національна ідея сьогодні — це, насамперед, розвиток національної економіки, підтримки віт¬чизняного виробника, зміцнення націо¬нальної валюти, гідне економічне партнерство із колегами сусідніх держав.
     У цьому зв’язку хотів би зазначити, – підкресли М.Кічковський, – що обласна влада докладає всіх зусиль, аби покращити життя людям. Депутатами облради прийнято низку рішень, що спрямовані на розбудову нашого краю та життя в ньому. 70 % бюджетного кошика області направлено на поліпшення добробуту закарпатців, зокрема на розвиток медичної, освітньої та культурної галузей.

Як виглядає Закарпаття на всеукраїнському рівні?

     Наша область займає 4 місце по комплексу показників серед 27 регіонів України. У сфері соціального сектору – перше, державних фінансів та фінансових результатів діяльності підприємств – 2, споживчого ринку –6, реального сектору -8. Все це далося завдяки тісній співпраці обох гілок влади на Закарпатті.

     Головний зміст співпраці облради і ОДА – закріплення позитивних тенденцій розвитку господарського комплексу регіону, підвищення рівня добробуту людей, концентрація зусиль на розв’язання проблем області.

     Іншими словами, область працює в динаміці: виконуються розрахункові показники по доходах, суттєвим є приріст фактичних надходжень і вони пов’язані з позитивними тенденціями, які за останній рік мають місце в розвитку соціально–економічного життя краю.

     Крім того, обласною владою направлено понад 80 листів–клопотань в центральні органи влади щодо вирішення вкрай важливих питань, які тривожать закарпатців. У тому числі й про необхідність надання державної допомоги для погашення боргів, зокрема, з виплати зарплати та виділення коштів для ремонтних робіт солефабрики шахти №9 і проектування будівництва нової, а також відновлення функціонуван¬ня підземного відділення республіканської алерголікарні. Адже під загрозою втрата не тільки стратегічного об’єкта держави, селища Солотвино, а й здоров’я 2 мільйонів наших співвітчизників, які страждають на бронхіальну астму. Цими днями разом із головою ОДА ми направили відповідну телеграму Міністру фінансів України проханням передбачити в державному бюджеті на 2009 рік кошти у сумі 29,0 млн. грн. для вирішення подальшої долі унікальних лікарень. Облрада вдарила на сполох і щодо ситуації на ТОВ „Закарпатполіметали“, у радгоспі „Виноградівський“ і філії „Тячівдержспецлісгосп“ та багато ін.

     Іти до людей, знати їх проблеми, сприяти їх вирішенню – за цим принципом проведено зустрічі депутатів обласної ради із депутатами усіх районних рад, сільськими, селищними головами.

     Досвід кращих сільських, селищних і міських рад свідчить: там, де територіальні громади сповна реалізують права, надані їм законодавством, там проблем із наповненням місцевих бюджетів практично нема. Відповідно діють соціальні програми, міцною є і матеріальна база громади.

     При облраді діє: телефонна „гаряча“ лінія, графік прийому громадян з особистих питань, фонд „Надія“.

     То ж наше завдання – будувати своє сьогоднішнє і майбутнє життя відповідально, спираючись на ваш величезний досвід, усвідомлюючи, що йдеться про долю майбутніх поколінь.

     Від щирого серця вітаю Вас від імені депутатського корпусу краю, від себе особисто з Новим роком та Різдвом Христовим! Веселих Вам свят , – такими словам завершив свою промову голова облради.

     Омелян Мателешка у своїй промові наголосив:„Ми раді бачити вас здоровими, бадьорими. Нема слів, якими б можна передати вам нашу похвалу і подяку за ваш величезний вклад у розбудову рідного краю та України, зокрема. Ви маєте чим гордитись, бо прожили життя плідно, гідно. І завжди будете прикладом для наслідування. Влада зі свого боку робить все можливе, аби край процвітав і людям жилося краще, про що було сказано вище. Але це не означає, що ми використали всі ресурси для розбудови краю. Нам потрібно зустрічатись із вами частіше, пропагувати на сторінках місцевих ЗМІ ваш досвід, у важливих питаннях радитися з вами. Бо тільки спільними зусиллями можна досягти бажаних результатів“.

     Антонін Біров з болем говорив про те, що колгосп „Прикордонник“, який він очолював, був одним із передових в області: люди вирощували ВРХ, засівали ниви, ростили виноградники, сади, будували школи, дитсадки, клуби, бібліотеки, навіть картинну галерею. Словом, життя вирувало у повному розумінні слова. І все це було створено робочими руками. Теперішня влада, – казав він, – повинна продовжити кращі традиції, і зробити одну важливу річ: всіма силами підтримати вітчизняних виробників і організувати нові виробництва, бо тільки так можна розбудувати край і гідне життя в ньому.

     Ірина Скучка щиро подякувала за цю, теплу зустріч з Героями краю, яких залишилось, на жаль, уже небагато, але які можуть розповісти молоді про те, що добробут не впаде з неба сам по собі, а його створюють власними руками. “ Я казала вона, – працювала на Ужгородському меблевому комбінаті 40 років, тричі вибиралась до парламенту. Не за гарні очі, а свої труди. Не раз руки пекли від мозолів, але молодість перемагала все, та й ота добра слава додавала сил. І хочу сказати: якби тоді хтось із парламентарів дозволив собі бодай раз поламати дорогу апаратуру в сесійній залі чи підняти руку на іншого або ж не прийти на пленарне засідання, то вже наступного дня він не те, що попрощався б з титулами нардепа. Він не показався б на люди, бо зганьбили б. А сьогодні нардепи – як у цирку – роблять, що забагнеться. Звідки бути добру, коли ВР України не працює цілими місяцями. Тому влада на місцях повинна сконцентрувати свої зусилля і робити все для того, аби міцніли регіони. Іншого не дано. Ми ж зі свого боку готові порадити, розповісти молоді, що сьогодні державі потрібні оптимізм, воля, напористість, працелюбність, а ці риси притаманні тільки молодим“.

     Софія Мочкош наголосила, що ця зустріч – свято для душі Героїв. Але болить серце від того, що усе те, що збудували вони важкою працею, так легко розвалилося. Земля заростає чагарниками, втрачається цінний гумус чорнозему. Так, того чорнозему, що є найбільш цінним і незамінним багатство країни, еталон якого в міжнародному інституті метрології в Парижі. Тому треба відроджувати село насамперед на місцевому рівні.

     Як наголосив начальник Головного управління агропромислового розвитку ОДА Іван Паук, обласні депутати прийняли 4 програми, що направлені на розвиток сільльгоспвиробництва. Відроджується виноградарство, вівчарство, садівництво. Але, на жаль, державні програми направлені на крупних товаровиробників, а на Закарпатті переважають – дрібні. Тому сьогодні є думка щодо створення кооперативних господарств. І досвід Героїв однозначно – як приклад самовідданої праці та любові до своєї землі.

     На завершення зустрічі Михайло Кічковський та Омелян Мателешка вручили Героям Соцпраці відзнаки ОДА, облради та цінні подарунки.

     А на згадку іменинникам М.Кічковський подарував книжку Ю. Ільницького „Спомини“ з авторським підписом, яка вийшла у світ за сприяння облради та ОДА з передмовою керівника облради, в якій відтворена і світла доля кожного Героя Соцпраці.

     Завершили зустріч колядники – оригінальний подарунок поважним гостям від управління культури ОДА. Вони привітали присутніх з новорічними та різдвяними святами, заколядували, повіншували многая і благая літ.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати