Вірмени Закарпаття відзначають 20-ту річницю землетрусу в Спітаку

Серед національних меншин Закарпаття вірмени мають чи не найменшу чисельність громади. Вперше вони з'явилися у нашому краї після другої світової війни — тоді тут залишилося близько двадцяти офіцерських родин. Друга колонія прижилася під час будівництва газопроводу «Уренгой - Помари - Ужгород*, коли саме кавказцям доручили провести газопровід через Карпати. Але основна частина вірменів приїхала до нас після відомої на весь світ катастрофи - землетрусу 1988 року, який назвали Спітакським, за назвою міста, яке землетрус буквально зрівняв із землею.

Вірмени Закарпаття відзначають 20-ту річницю землетрусу в Спітаку

Щойно сів до автомобіля, аби їхати на роботу, будинок рухнув

Передбачити землетрус силою в 10 балів не змогли навіть прилади сейсмологічного інституту, який працювавузруй-нованому Спітаку. Пізніше геологи заборонили людям оселятися у цій місцевості, адже Спітак знаходиться просто на розломі земної кори, яка в майбутньому може спровокувати подібну трагедію.Та вірмени - народ, дуже прив'язаний до рідної землі, тому покидати місто й навколишні території відмовилися категорично. Власне, Вірменія невелика країна і переселити громадян у безпечніші місця можливості майже немає, тому силами Радянського Союзу та країн зарубіжжя постраждалі від землетрусу міста почали відбудовуватися. Допомагали в цьому і закарпатські інженери-будівельники.

Ужгородець Степан Шевельов у складі будівельного інституту «Агропроект» при'іхавдо Гукасянського району в 1989
році. За два місяці відновлювальних та будівельних робіт наслухався таких історій, що кров застигала. Якось він познайомився з чоловіком, котрий чудом уцілів у Спітаку: щойно він вискочив з будинку і сів до автомобіля, аби їхати на роботу, - будинок рухнув, як іграшковий, поховавши під завалами його дружину і двох дітей. Подібних історій безліч. У Вірменії ходять легенди про єдиного лікаря, котрому вдалося вижити у Спітаку. Незважаючи на загибель усієї його родини, він організував щось на зразок польового госпіталю на полі місцевого стадіону і мужньо боровся за життя кожного пораненого. Потім він згадував, що найтяжче йому давалися ампутації кінцівок три-чотирирічних малят, тим більше, що обладнання і меликаментів не вистачало катастрофічно.

Вірмени Закарпаття відзначають 20-ту річницю землетрусу в СпітакуНа допомогу постраждалим у Спітаку, Ленінакані (тепер Гюмрі), Кіровакані та інших містах і селах поспішили медики та професійні рятувальники із 64 країн світу. Найбільше у Вірменії згадують французьких рятувальників, котрі прилетіли зі спеціально натренованими собаками, які розшукували у завалах людей та пристроями, здатними вловлювати вібрацію. До цього вони працювали під час землетрусу в Мексиці, а у Спітаку показали справжній клас, знаходячи живих у здавалося б неможливих для цього завалах. На жаль, брак техніки, а особливо кранів, здатних піднімати перекриття та плити, не давав рятувальникам можливості працювати на повну силу.

Кількість загиблих склала 25 тисяч Незважаючи на гуманітарну допомогу, яку літаками привозили до Єревана, люди кілька діб отримували лише хліб та мінеральну воду (одного разу в місто, яке не мало водопостачання, завезли оселедці та інші зайві тут речі), не було палаток, тож люди мусили ночувати біля вогнищ (нагадаємо, що діло було в грудні і часом навіть залітав сніг). Але ніхто не скаржився, адже розуміли, наскільки їм пощастило. Загальна кількість жертв тоді склала 25 тисяч загиблих, 100 тисяч отримали травми різного ступеня важкості, більш ніж 500 тисяч вірменів залишилося без даху над головою.

Один із тих, кому вдалося вижити у наполовину зруйнованому Кіровакані (нині місто зветься Ванадзор) нині живе в Ужгороді. Це Сергій Нікогосян, голова товариства вірменської культури «Арарат». Йому пощастило: усі його рідні залишилися живими, замість зруйнованого будинку родині колишнього працівника Комітету держбезпеки Вірменії виділили квартиру, щоправда далеко від рідної землі, в Ужгороді. Коли родина Сергія Сенікірімовича була евакуйована із зони стихійного лиха до України, він на півтора року залишився у Кіровакані, працював над його відновленням. Спочатку, згадує, весь час перебував у ледь не шоковому стані - так багато навкруги було смерті і людських страждань, але згодом звик. І не він один, а усі. Після того, як з міста вивезли усіх жінок та дітей, чоловіки взялися до розчищення завалів. Коли знаходили чиїсь тіла чи їхні частини, вже незворушно викладали їх рядочком на землю. А вулицями блукали люди, котрі без емоцій оглядали кожне тіло, чи бува це не їхній рідний чи знайомий - і настільки спокійно, ну, як поміж прилавків у магазині.

Хіба це гори?

У 1990 році Сергій Нікогосян відчув, що вже час йому приєднатися до родини. Закарпаття йому сподобалося, нагадувало рідні місця. От тільки сміється, коли хтось називає Карпати горами. Хіба це гори? - каже - От у нас гори, а тут дуже гарні м'які пагорби. Він знає, про що говорить, бо жив на висоті наших найвищих вершин. Дуже скучив за Вірменією, але вдома з 1990 року жодного разу так і не був — Кавказ постійно «вирує», тож подорожі туди дорогі і досить небезпечні.

1996 року Сергій Нікогосян зініціював створення товариства вірменської культури «Арарат». Основною причиною тоді була постійна перевірка документів, яку чи не щодня влаштовували вірменам, як особам «кавказької національності», міліціонери. «Арарат» повідомив правоохоронні органи про створення товариства та кількість вірменів, що вже досить довго проживають на Закарпатті (нині це близько 530 родин, 230 з яких проживають в Ужгороді та районі, 130 - в Мукачеві, інші - в Берегові та інших населених пунктах). Так товариство стало органом, готовим вирішувати майже усі проблеми закарпатських вірменів, а
від нещодавна - й інших кавказьких національностей.

Аби діти й молодь не забували рідні традиції та мову, товариство створило недільну школу та струнний квартет, який грає виключно вірменські мелодії. Незабаром громада планує побудувати церкву, адже тепер вірмени, котрі сповідують християнство, вимушені відвідувати греко-католицький Кафедральний собор. За планами, це буде невеличка, але дуже гарна церква, зведена у стилі вірменських релігійних споруд, біля якої обов'язково встановлять символічний камінь-хрест - пам'ять про загиблих в Сумгаїтській різанині та померлих внаслідок спітакского землетрусу вірмен.

Мирослава Лойко
06 грудня 2008р.

Теги:

Коментарі

НОВИНИ: Соціо

23:51
30 родин із прифронтової Харківщини оздоровилися та відпочили на Закарпатті за час дії програми "Турбота"
23:19
/ 1
Словаччина хоче відновити пасажирське залізничне сполучення із Ужгородом, яке припинилося 80 років тому
18:22
"Укрзалізниця" ще цьогоріч планує запустити потяг "Київ – Кошиці"
15:29
/ 6
Як "танець з бубном" за вітряки на Руні гудуть сільрада, лісівники та закарпатська влада
14:15
/ 1
Приватний поїзд "Прага – Чоп" сьогодні здійснив свій перший рейс
11:22
/ 3
Запис мого діда і сепаратне святкування Паски
11:11
/ 1
У Ракоші Вишківської громади попрощалися з полеглим Героєм Святославом Корнійчуком
20:19
/ 5
В Ужгороді на об'їзній депутати-"слуги" планують "роздерибанити" понад 1 га землі із заниженням вартості в 10 разів
21:59
/ 21
На Закарпатті було зроблено спробу дестабілізації шляхом перекриття доріг "через мобілізацію". Поліція звільнила проїзд
18:44
/ 36
Головою Ужгородського міськрайонного суду переобрано Віктора Данка
18:38
На війні поліг Віталій Петах зі Страбичова Мукачівської громади
02:00
/ 30
Комбат Руслан Каганець: "Без людей виграти цю війну неможливо. Ми не зробимо мільйон роботів із штучним інтелектом, які за нас воюватимуть"
00:32
/ 1
Відсьогодні на Закарпатті розпочалася нерестова заборона
21:48
Біля Солотвинського солерудника виявлено смітники, пластикові пляшки в карстових проваллях і забруднення потоку Глод
16:44
/ 3
В Ужгороді пойдуть чемпіонат України з велоспорту-МТБ та чемпіонат області
11:26
/ 4
На війні з росією поліг Ігор Сакало з Горінчова Хустського району
10:53
У лютому споживчі ціни на Закарпатті в цілому не зросли – статистика
11:15
"Щасливі діти" запускають новий цикл відновлювальних ретритів для мам із дітьми "Сила Карпат"
10:56
/ 6
В Усть-Чорній на Тячівщині попрощалися з полеглим Героєм Октавіаном Коненком
22:53
/ 3
У понеділок в Сваляві проведуть в останню дорогу полеглого 21-річного Героя Василя Томащука
22:20
/ 2
У Великій Копані попрощалися з Віталієм Чонкою, що загинув на Запоріжжі ще торік у червні
15:31
У лютому в порівнянні з торішнім груднем ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
14:57
Торік на Закарпатті прийняли в експлуатацію житла на 17,8% більше, ніж у 2022-му
14:10
/ 1
Кабмін перерозподілив освітню субвенцію на 2024 рік: місцеві бюджети Закарпаття втратили 2,4 млн грн
23:00
/ 3
На війні поліг ровесник Конституції України Василь Цьока з Крайникова Хустської громади
» Всі новини