Скульптурне обличчя Закарпаття: Богдан Корж працює виключно собі на втіху

Про Богдана Коржа важко писати. Аж надто він багатогранний, тому в оповіді про нього постійно ризикуєш зійти на банальність і заяложені фрази. Але я вирішив ризикнути і розповісти про одного з найвідоміших за кордоном закарпатських скульпторів. Його роботи виставлялися в Угорщині, Словаччині, Сербії, Хорватії, Чорногорії, Єгипті і, звісно, в Україні. Дивує, чому Ужгород заполонили, на мою думку, абсолютно бездарні скульптурні роботи, коли в нас під боком живе майстер міжнародного рівня? Для того, аби зняти пелену таємничості з постаті і творчості Богдана Васильовича, я задав йому кілька запитань:

Богдан Корж біля свого пам’ятника угорському королю Андрашу І та його дружині, київській княжні Анастасії
Богдан Корж біля свого пам’ятника угорському королю Андрашу І та його дружині, київській княжні Анастасії

«Я – скульптор. Крапка»

– Отож, почнемо. Розкажіть трохи про себе.

– Що я можу про себе розказати? Я – скульптор. Крапка. А почав я ним ставати далекого 1952 року в місті Яблонець-над-Тисою в Чехії, де народився. В 1972 році закінчив Ужгородське художнє училище, а в 1978 – Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Член Національної спілки художників України з 1985 року. В 1997 році отримав обласну премію імені Бокшая – Ерделі.
 
– А в яких жанрах працюєте?

– Передовсім у жанрах скульптурного портрета, медальєрного мистецтва, скульптури малих форм, садово-паркової та монументальної скульптури.

Меморіальна дошка на честь 100-річчя поселення українців у Хорватії авторства Богдана Коржа

- Ви згадали, що почали ставати скульптуром ще з дитинства. Що цьому сприяло?

- Там, де я народився, було багато каміння, я виріс, граючись з ним. Це було щось цілком неусвідомлене, але постійне - я не пам’ятаю себе такого, щоб щось не робив, це були дитячі наївні речі, але головне, що вони були: я завжди щось довбав, ліпив. Тоді я ще не знав, що це стане справою всього мого життя.
 
- В чому ж, як нині модно казати, «фішка» скульптури, її родзинка?

- Засадничою особливістю скульптури є те, що вона, так би мовити, - статична динаміка, вона має передавати і певну зупинку в часі і просторі, і в той же момент рух, пластику думки. Скульптура - це 360 градусів, її можна роздивитися з усіх боків, така собі трьохвимірна реальність. Цим вона відрізняється, скажімо, від малярства, бо художник мазь-мазь за сорок хвилин, потім - гопс! - цвях і на стінку до якогось начальника, а в нього крісло забрали, він і картину забрав, а цвях залишив. Скульптору ж потрібно довго працювати, обдумати витвір з усіх боків, вписати його в архітектурний чи інтер’єрний ландшафт. Зрештою, скульптура - для масового поціновувача, на площах вона стає надбанням історії, створює ауру міста. Скульптура - річ довготривала. А середовище диктує пропорції, величину. Для скульптури важлива цільність форми, ліній, пропорцій. Взагалі, ідеальна скульптура - яйце, куля.
 
- Ваша скульптура - яка вона?

- Перш за все, я роблю всобі на втіху. Мої твори - це більше символічна скульптура, я прагну, аби вона була зрозуміла всім людям - і українцям, і єгиптянам, і китайцям. Я бачу те, що я хочу робити. У людини ж має бути право співтворчості, право домислювати і уявляти, бачити в скульптурі те, чого в той момент бажає її душа, чого потребує енергетика внутрішнього світу людини. Ідеї моїх робіт близькі кожній людині. Висока ідейність була в СРСР, слава Богу, минулося. Тепер я можу працювати відкрито, робити те, що хочу, а не ховати свої роботи під стіл. Я працюю, як птах співає (Сміється – Авт.).

Богдан Корж за роботою- А що можете сказати про закарпатську скульптурну традицію, про сучасне середовище?
 
- Тут дуже давні скульптурні традиції. Ще древні люди робили знаряддя праці, обробляли каміння - це примітивна скульптура малих форм. Традиції професійної скульптури Середньовіччя і Ренесансу слабкі - декілька рельєфів, пов’язаних з архітектурою. Що ж до середовища, то воно розрізнене, скульптори якось «кучкуються». Але творче сере­довище мене не хвилює, в мене своя «кухня», де я роблю, що мені заманеться.  
 
 «Такі речі роблять в Будапешті, Парижі. І, виявляється, в Ужгороді!»

- Чи пам’ятаєте якісь кумедні випадки, пов’язані з вашими роботами?

Пам'ятник угорському королю Андрашу І та його дружині, київській княжні Анастасії- Чому ж ні, пам’ятаю. Свого часу я зробив пам’ятник угорському королю Андрашу та його дружині Анастасії, встановлений в королівському угорському місті Тігань. Через декілька років в Угорщині відбувався пленер, нам зробили екскурсію. Ну ось, привезли нас, скульпторів, в Тігань, показують різні пам’ятники. Підійшли ми до скульптури, яку зробив я. Гід каже: «Ось це пам’ятник королю Андрашу й Анастасії роботи угорського невідомого скульптора». Екскурсовод навіть уявити не могла, що пам’ятник угорському королю у колисці мадярського аристократизму міг зробити українець. Вже потім я показав їй кириличний підпис роботи, щоб довести, що це моя скульптура!
 
- Більшість ваших робіт - за кордоном. Чому?

- Бо там на них є попит. Саме там мене цінують і знають найбільше, звідти - найбільше замовлень. Часто закордонні критики кажуть із величезним подивом: «Такі роботи могли зробити в Будапешті, Парижі. І, виявляється, в Ужгорорді!» А чорногорцям, скажімо, взагалі було дивно, що в Україні є професійні скульптори.
 
- В такому разі, чи ви не плануєте переїхати за кордон?

- В жодному разі. Ужгород - моє місто, тут мені добре працюється. Зрештою, неважливо, де ти перебуваєш, важливо, що ти робиш, і наскільки це якісно. Свого часу я міг залишитися у Львові, але тут мені значно краще. Я можу творити тільки в Закарпатті, лише вдома.
 
- А чи важлива для митця освіта?

- Звісно, але головне - самоосвіта, робота над собою. До прикладу, Кашшай не мав освіти, Контратович закінчив школу Ерделі, Свида... Всі вони - самородки.
 
- Чи є в нас молоді самородки?

- Є досить багато обдарованих, але я виділю найкращих - Цубина, Колодко, Єлізаров. Зараз ці прізвища мало що комусь говорять, але в скорому часі вони стануть відомими, бо заслуговують на це рівнем своїх робіт.
 
- Ви член Спілки художників. Що це дає і чи варто туди вступати?

- Для таланту і професійної роботи це не дає майже нічого, але це ще і право на майстерню, на участь у різноманітних звітних виставках. Зрештою, можна прекрасно обійтися і без спілки, головне – мати дар, тягу до каменю.
 
- Читачам, напевно, буде цікаво дізнатися - чи робили ви колись Ленінів і подібну нечисть?

- Був змушений робити, хоча можу похвалитися тим, що зліпив всього трьох Ленінів і одного Дзержинського. За це платили, таким чином я міг годувати сім’ю, за рахунок цих робіт я потім три місяці працював у своє задоволення - але під стіл. Великих, фігуральних Ленінів на Закарпатті не робили, їх привозили з центральних майстерень. Я більше любив ліпити жіночі фігури, навіть запрошував до себе натурниць, хоча професійних в Ужгороді немає.
 
 «Скульптурний стиль Ужгорода – дебілізм»

 - Ви живете в Ужгороді, чи не хотілося б вам прикрасити рідне місто своїми роботами?

- Ні. Я маю роботу в замковому музеї - там бюст моєї роботи нашого славного земляка Августина Волошина. А щодо міста... Я не з тих, хто буде ходити по високих кабінетах і випрошувати, кланятися начальству я не буду. Мої роботи мають успіх за кордоном, а тут ще належним чином не оцінені.

 - Як би ви оцінили теперішній стан Ужгорода?

- Скульптурний стиль Ужгорода - дебілізм (не плутати з прізвищем відомого скульптора. - Авт.), місто стає нецікавим. Та й місцевим жителям не вельми гордо за ті пам’ятники, що «прикрашають» місто. Але на все свій час, маю надію, що все колись зміниться на краще.

- Ваші еротичні, жіночні роботи - чому вони такі особливі? 

- Я передаю жіночність через пластику тіла, лінії. Мої жіночі фігури - без голови, рук, ніг, які в класичній скульптурі є лише придатками - суцільна фемінність, наелектризована еротика.

- Що ж тоді найголовніше в скульптурній фігурі? 

- Вважаю, що найголовніше - не вираз обличчя, а хребет. Саме його вигини, міцність свідчать про характер людини, її силу. Недарма його називають ще харизмою.

- У вашій майстерні всі роботи затягнуті ширмою. Для чого? 

- Це для творчого процесу. Мені йдеться про те, аби старі роботи не впливали не мене, коли я творю.

- А чи є роботи на замовлення? 

- Дякувати Богу, є. Це - хліб скульптора. Останнім часом побільшало замовлень від «нових українців», бізнесменів, це радує, бо люди нарешті зрозуміли цінність авторської естетичної роботи в порівнянні з базарною дешевкою. Але, як людина творча, залишаю за собою право не робити, якщо задум замовника мені не до вподоби.

- Скільки всього робіт ви зробили? 

- О, на це питання так з льоту і не відповім. Я робив багато різних речей: пам’ятники, медалі, бюсти, надгробки, статуї, пам’ятні дошки. Всього, напевно, майже тисяча робіт, це з тих, за які не соромно, які дороблені і формують ім’я, бренд скульптора.

 - Якими своїми роботами пишаєтеся?

- Ще не зробленими (Сміється – Авт.).

- Які маєте плани? 

- Маю багато цікавих ідей, купу ескізів. Мені є над чим працювати. Наразі готуюся до виставки в Києві, монтую, чищу роботи. В листопаді буду мати планову виставку в Ужгороді до свого ювілею - мені буде лише 55 років. Життя - попереду.

- А кого з відомих людей хотіли б зробити? 

- Я вже маю Чендея, Волошина. Щоправда, Волошина хотів би зробити більшого - у повен зріст, та поки що замовленння не надходили. Із політиків зробив би якийсь гумористичний шарж. Хотів би Контратовича зробити. А ще з радістю я б зробив скульптуру Скунця. Скунця б я добре зробив.

Андрій Любка,"НЕДІЛЯ"
18 жовтня 2008р.

Теги:

Коментарі

:) 2008-10-20 / 09:48:00
Корж -- класний дядько. І не треба його ображати.:)




Це справді один із кращих скульпторів Закарпаття. Про що свідчать його роботи за кордоном. Там "лупину" не ставлять. :)

метелик 2008-10-19 / 18:55:00
Єдине, що сподобалось - правильний висновок автора "працює собі на втіху". Усе, що побачила на фотці, що прочитала - суцільний дебілізм. Так автор-скульптор себе висловив.А підтримав його автор-журналіст. Шкода, що Коржа зарахували до "скульптурного обличчя Закарпаття".

НОВИНИ: Культура

10:52
Сьогодні, у четвер, в Ужгородському скансені відкриється виставка Мирослава Ясінського "Карби"
17:49
В ужгородському скансені відкриється виставка "Світ писанки"
05:49
У квітні в Ужгороді пройде VIII Міжнародний фестиваль "Музика без кордонів"
00:16
У середу в Хусті стартує IІ Всеукраїнський театральний фестиваль "FantaziaFest"
13:31
У скансені в Львові завершують масштабну реставрацію садиби з закарпатської Іршавщини
05:50
Із безодні
22:26
"Закарпатську" "Маріупольську драму" з успіхом показали в Києві
17:55
У Хусті відбулися нагородження переможців і гала-концерт ХІІІ Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
15:41
Відвертий щоденник чи казка для європейців: як читати "Війну з тильного боку" Андрія Любки
15:09
У Хусті відбудеться нагородження переможців та гала-концерт Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
14:25
Закарпатський облмуздрамтеатр розповів про свої найближчі події
14:26
У суботу в Хусті зіграють прем’єру вистави про Августина Волошина
15:11
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
08:20
/ 1
Обережно, любов
11:16
/ 1
Автор споруд ПАДІЮНу і "Едельвейсу" представив в Ужгороді виставку акварелей
22:08
/ 1
"Маріупольську драму" покажуть в Ужгороді та Києві
10:12
/ 1
У четвер відбудеться концерт Закарпатського народного хору "Загуди ми, гудаченьку"
11:08
Закарпатська філармонія запрошує на концерт "Музичне мереживо бароко"
05:09
У коледжі мистецтв ім.А.Ерделі провели конкурс дитячого малюнку
17:34
/ 1
В Ужгороді відбудеться "вуличний" поетичний марафон
20:11
До Дня Валентина в Ужгороді відбудеться романтичний вечір "Любов в опері"
03:44
/ 2
Кошиці, Пряшів і Михайлівці
11:06
У Румунії вийшла книжка про князя Корятовича
18:00
В Ужгородському замку "камерно" виставили "Художню спадщину Імре Ревеса на Закарпатті"
17:48
/ 2
"Жадан і Собаки" відвідають Ужгород і Мукачево в межах Благодійного зимового туру
» Всі новини