Геть нудьгу, або Молодь закарпатських Циганівців уперше влаштувала собі свято

Турнір з міні-футболу - один із видів програми свята молоді села Циганівці.
Найстаршому тенісистові - 74 роки!
«Футбольною командою, як Великі Лази, наше село Циганівці похвалитися не може. -розповідає Оксана Сусак, завідувачка місцевої загальноосвітньої початкової школи. - Та це не означає, що наша молодь не полюбляє футбол. Щонеділі на цьому майданчику точиться така боротьба, що «профі» можуть позаздрити! Грає наша молодь із задоволенням і волейбол, і настільний теніс. А оце за їхньою ініціативою та виконкому Великолазівської сільради вперше вирішили провести свято молоді, акцентуючи передусім на спортивні ігри. І воно, як бачите, вдалося!».
У програмі свята - турніри з міні-футболу, волейболу та настільного тенісу, дискотека. Учасники - вся молодь села. І тут, як мовиться, не грало роль, хто виграє. Головне - взяти участь, розвіяти нудьгу. Проте переможці без нагород не залишилися. Команду-переможницю грамотами та футбольною сіткою особисто нагородив Великолазівський сільський голова Лука Шпонтак.
Тільки-но завершились змагання з міні-футболу, як відбулось жеребкування пар із настільного тенісу. До речі, ця гра - одна з найулюбленіших у сельчан. Між іншим, найстаршому сільському тенісистові Михайлові Чігашу - 74 роки! Втім, для цієї гри вік ролі не грає. Було б тільки бажання. Чемпіоном села став Олександр Костич, друге місце - Іван Кузьма, третє - Василь Комар. А чемпіоном серед ветеранів -Михайло Чігаш.
«До мене підійшли з ініціативної групи Крістіна Тарці й Андрій Товт, - розповідає «ВУ» - Великолазівський голова Лука Шпонтак. - Так і так, мовляв, бажаємо провести в селі молодіжне спортивне свято - допоможіть! У виконкомі нашої сільради тільки вітали таку ініціативу. Бо, щиро кажучи, нині не тільки в цьому селі, а й в інших, люди стали інертні. Більше сподіваються, що хтось інший проведе за них цікавий захід, тільки - не вони. А, подивившись, як циганівці азартно та майстерно грають у футбол, ми впевнились, що у селі є цікаві молоді й перспективні футболісти. Тож, на мою думку, варто створити сільську команду, яка виступала б у районній першості.
Втім, ми над цим питанням разом із колишнім депутатом сільради Володимиром Юрійовичем Фленьком попрацюємо, й футбольна команда в Циганівцях обов'язково буде!».
Та для проведення свята потрібні кошти, а відтак - спонсори. На прохання виконкому В. Лазівської сільради, спортивні майданчики дитячого оздоровчого табору, що діє на території села, спортінвентар (і не тільки!) вкотре люб'язно надала Ужгородська територіальна профспілкова організація Львівської залізниці (голова Ярослав Афта-нас), матеріально допомогла кредитна спілка «Мрія» (голова правління Євген Бевзюк). У проведенні свята активну участь взяли депутати В. Лазівської сільради Оксана Сусак, Іван Томчаній.
Село - з неоліту
Циганівці, Що на околиці обласного центру, нічим особливим від інших навколишніх сіл не відрізняється. Хіба що яскравими краєвидами - хоч бери мольберт і пиши пейзаж! Уперше село в письмових джерелах згадується 1586 року під назвою «Ciganyoc». За легендою, його заснували за волоським правом на околиці Великих Лаз в'урочищі Новий Лаз вісім циганських сімей. Звідси й назва села та місцевого потічка. До речі, крім назви, у селі нема жодного цигана.
Та люди жили тут з незапам'ятних часів. На території Великих Лаз, в сільраду якої входять і Циганівці, археологи віднайшли останки двох поселень часів неоліту (V тисячоріччя до н.е.) та міді (IV-III тисячоріччя до н. е.) й бронзовий меч (Х-ІХ віків до н. е.)
У 1599 році в селі налічувалось 6 домогосподарств, в тому числі господарство шолтейса. Циганівці вважалися малим селом, в якому жили виключно залежні селяни. B XVI-XVII ст. село належало Невицькому домену Другетів. Джерела XVIII ст. Циганівці вважають руським селом.
Найпримітнішою історичною спорудою є місцева школа, 100-літній ювілей якої відзначили сім років тому. А до Другої світової війни Циганівці славилось далеко за межами Підкарпаття своєю лікувальною купіллю, в якій оздоровлювались багаті пацієнти з Будапешта, Праги, Відня. А ті, хто не міг сюди потрапити, наби-
рали воду й оздоровлювались удома. На базі цієї мінеральної води й нині діє оздоровча лікарня (щоправда, тільки влітку).
Молоді в селі вистачає. Останнім часом, на відміну від попередніх років, більшість із них залишається в селі. «І це радує, - провадить далі пані Оксана. - А з іншого боку, у вільний від навчання та роботи час наша молодь нудьгує. Будинку культури в нас нема - куди подітися? Нема, на жаль, ані гуртків за інтересами чи вокальних ансамблів. Добре, хоч бібліотека є. Останній раз у селі ми святкували сім років тому, коли відзначали 100-літній ювілей школи».
І раптом культурний вибух -сільське свято молоді! Втім, скільки можна нудьгувати? З пані Оксаною ми поспішали на волейбольний майданчик. Там вирували пристрасті. А в спортзалі готувались до дискотеки. Гуляти, так гуляти!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати