Через негоду рок–фест у Славському зібрав менше людей, ніж очікувалося

Повені не злякались і люди, які майстрували щось власними руками у спеціально влаштованих майстернях. Про те, як рокери місили глину на сільському стадіоні, як туристи серед ночі шукали сухого місця для наметів, ви дізнаєтесь від журналіста «УМ» — очевидця всіх цих подій.
Забрьохані по вуха, наче «УАЗики»
Місцеві мешканці кажуть, що такої сильної повені вони не бачили 30 років. Більш як два тижні поспіль до початку фестивалю в селищі Славське безупину лив дощ. Співачка Росава — ведуча концертів на вечірній сцені — розповіла «УМ», що в Сколе на базарі бачила таку картину: до лавки з гумовими чобітками вишикувалася черга бажаючих придбати вологостійкі «шедеври» за явно завищеними цінами. Ажіотаж був і навколо дощовиків. А жіночки з легкими парео та яскравими купальниками (до них, зрозуміло, ніхто не підходив) тільки сумно зітхали, дивлячись на жваву торгівлю сусідів.
У самому селищі Славське в перший день рок–фестивалю дощовики по 8—10 гривень (звичайна ціна — 4—5 гривень) та калоші й чоботи нормальних розмірів по 30—60 гривень розмели буквально за декілька годин. Опівдні біля залізничної станції їздив дуже крутий джип, з якого дядько продавав дощовики по...18 гривень! І, найцікавіше, люди купували, бо ж не хотіли вимокати... Так завдяки поганій інформованості гостей фесту про погодні «приколи» місцевий народ заробив трохи грошей.
Під вечір першого дня музичного свята до великої сцени прийшли тільки ті, хто мав чоботи, дощовика й гарного ліхтаря, та відчайдухи, які були погано екіпіровані, але не боялися виборсатись по вуха у багнюці. Спершу приємно звучав легкий мелодійний рок від стокгольмської групи «Гірі». Слухачі підтанцьовували, навіть стоячи на балконах найближчих будинків. Тим, хто танцював просто неба, було гірше. Вокаліст з німецького гурту «Мамасвід» навіть пропонував слухачам знімати мокрий одяг і танцювати голяка... Добре, хоч на цей заклик народ не зреагував. Загалом п’ятеро хлопців зі східного Берліна «запалили» публіку на славу, особливо коли змусили гостей фесту співати всім стадіоном. Торік німецький гурт приїздив до Славського в межах європейського туру, який починався в Парижі, потім Севілья, Барселона, а потім було Славське. І було дуже симпатично бачити на сайті групи такий цікавий перелік. Під драйвовий коктейль німців любителі року добре зігрілися. А коли залунали пісні у виконанні Віктора Морозова й групи «Мертвий півень», на стадіоні стало спекотно.
На другий день публіку на вечірній сцені потішили поляки з гурту «Конєц свята», які зліпили докупи панк–рок, ска і фолк, ска–панк–рок–н–рольні італійці «Ла Скарнемурта» й культовий гурт з Англії «Юкрейніанз». Тим часом наметове містечко, де розташувалися гості фесту, підтопило, і вони мусили терміново переносити свої намети на сухіші і вищі ділянки. На мокрому полі залишилися тільки два польські намети. Пани переконували організаторів, що вони досвічені туристи, що їх не змиє в річку. Добре, що вони справді не постраждали...
У німців із гурту «Мамасвід» через повінь навіть народилася ідея залишитися в селищі й писати новий альбом. З огляду на погодні умови це видавалося дуже реальною перспективою. Музиканти подумали: «підніметься ще трохи вода, дороги будуть заблоковані, і що лишається? Мешкати тут? Поки стихія не вщухне. А чим займатися тут? Не марнувати ж час! Записати новий альбом, оскільки є купа вражень від України». Але зрештою погода покращилася, і на третій день фестивалю світило сонечко. Тож гурти «Пропала грамота», «Файно», чехи зі «100 С» та поляки зі «Фарбен Легре» зібрали багато публіки. І хоч болотяка під ногами повністю не висохла, гості фесту були щасливі — з неба не падав дощ...
Публіка в Україні — найкраща
Самі музиканти з інших країн зазначають, що такої публіки, як в Україні, немає ніде. Ніхто б не вийшов у таку зливу в багнюці танцювати в такій кількості, як це було на Славському рок–фесті. Публіка настільки відверта й позитивна, що просто шокувало музикантів. Директор фестивалю Сергій Харчук зазначив: «Хочу щиро зізнатися, що європейських музикантів на цьому фесті приваблюють не гонорари! Для них цікаво бачити нашу публіку, цей вогник в очах, величезний студентський загін у вишиванках, який чемно, не брутально поводиться й отримує задоволення від якісної музики. Нашу публіку не порівняти з прагматичними молодими шведами, які п’ють пиво і скептично дивляться, хто це там щось грає на гітарі. А тут ви самі бачили — з першого акорду починаються стрибки. Європейських музикантів це дуже вражає, оскільки такого емоційного спілкування немає практично ніде».
Барабанщик Кай з німецького гурту вразив журналістів тим, що ламаною російською зазначив: «Я дуже люблю дивитися, як люди танцюють, і дівчата, і хлопці — усі». Згодом з’ясувалося, що хлопець упродовж п’яти років вивчав російську мову в школі! Кай народився в НДР, тому російська була тоді обов’язковою. Музикант зазначив, що вчив мову 15 років тому, забув дуже багато слів, але в Україні міг зрозуміти практично все, і щодня його мова покращувалася.
Європейські музиканти зауважили, що з українськими виконавцями познайомилися тільки під час туру по Україні та самого рок–фесту в Карпатах. Із представників сучасної української музики спільними зусиллями змогли згадати тільки Руслану («Євробачення» назавжди!) та всесвітньо відомий гурт «Гоголь — борделло». Але заразом висловили бажання більше дізнаватися про нашу культуру і музику. Кажуть, це надзвичайно цікаво.
Кіно і німці, чесне слово!
Гостям селища Славське, що на Львівщині, які приїжджають сюди влітку, є чим розважитися, кажуть місцеві мешканці. Туристи, які розбивають наметове містечко або селяться у приватних садибах чи готелях, можуть не лише вийти в гори, скупатися в холодному потічку або влаштувати вилазку по гриби–чорниці. Для туристів тут організовують екскурсії до скелі Довбуша, до мальовничого водоспаду, до Урицького замку, який не має аналогів у Європі, до відновленої криївки УПА та й просто поведуть пішохідну групу в цікаві місця. За певну платню гості селища можуть покататися на конях, навчитися триматись у сідлі й за декілька занять гордо проїхатися без підтримки інструктора.
Як розповів «УМ» менеджер комплексу «Чотири сезони» (який, власне, й займається організацією таких екскурсій) Ігор Пучковський, у місцевих лісах навалом чорниці, грибів, лікарських рослин, занесених до Червоної книги. А ще там можна зустріти чимало диких тварин. «На зиму тут жоден господар не прив’язує свого собаку, щоб тварина могла втекти від вовка, — каже пан Пучковський. — Я не можу показати таку хату в Славське, де б вовк не забрав з подвір’я пса. Влітку вовки людей не чіпають, а якщо мінус тридцять, то й на людей кидаються. Років шість тому був випадок: ішли взимку двоє хлопчиків — 10 та 16 років — і вовк потяг старшого за чоботи в ліс. А малий був у такому шоці, що зміг відбити жертву від вовка. Але була б зграя, то невідомо, чим би все закінчилося...»
У бік Закарпаття за 100 кілометрів від селища починаються заповідні ліси, і навіть місцеві не йдуть туди збирати гриби, бо бояться привернути увагу карпатського ведмедя чи якоїсь іншої тварини.
ПРО РОК
Як зазначив Гого з гурту «МАмасвід», рок — це музика, яка віддає почуття, а не приймає: «Це колосальне відчуття свободи. Нічого не змінилося за 20 років, дух той самий, а змінилися тільки технології. І як 20 років тому треба було сідати й писати музику, і вона так само пишеться зараз».
Кай з німецького гурту: «Музика робить нас щасливими, у нас є можливість зустрічатися, влаштовувати вечірки, веселитися, все це задоволення, можливість грати скрізь — ось це рок для мене».
Ар’юно з італійського гурту «Ла Скарнемурта»: «Різниця між електронною музикою та справжньою живою полягає в тому, що, коли музикант грає, віддається, висловлює свої емоції, він реально стає мокрим, його одяг мокрий. І люди, які його слухають, довкола нього танцюють, також пітніють. І це їх поєднує. Бо це — обмін емоціями, енергією, настроєм. Комп’ютерна музика такого ефекту не дає. У цьому, мабуть, і полягає різниця між справжньою рок–музикою й іншими музичними стилями».

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати