Лише травма завадила закарпатцю боротися на Олімпіаді-2008

 Попри це, прізвище Логойда прозвучало серед призерів нинішніх ігор. Друге місце у ваговій категорії до 66 кіло­грамів виборов молодший брат Володі – 18-річний Віктор. Коли численні учасники змагань роз’їхалися, ми поспілкувалися з Володимиром та його тренером Іваном Кукушкіним.
Наші знову серед найкращих
Заслужений тренер України був задоволений результатом своїх вихо­ван­ців. Окрім Логойди-молодшого, до­бре виступили й інші мукачівці. Так, Сергій Молнар після п’яти місяців хвороби практично без підготовки посів 5 місце, а Іван Волос став третім у найсильнішій за складом учасників ваговій категорії до 84 кг.
«Це були відбірні змагання до чемпіонатів Європи та світу, які проходять раз у році, – каже Іван Кукушкін. – Спортсмени демонструють, чого досягли в під­готовці впродовж цілого року. Призери нинішніх змагань зможуть взяти участь у чемпіонаті Європи, який пройде за два місяці в Словаччині, та світовій першості, що відбудеться в Туреччині».
Розраховував тренер і на чемпіонство Володимира. Він мав боротися, пройшов зважування, та лікар заборонив. Володя розказує, що 2006 року на Кубку України серед дорослих зазнав серйозної травми – під чашечкою тріс­нуло коліно. Йому зробили операцію, але період відновлення після неї дуже тривалий. І все-таки майже без тренувань того ж 2006-го наш борець поїхав на чемпіонат світу в Китаї, де посів 5 місце.
Іван Кукушкін сподівається, що Володя зможе виступити на цьогорічному чемпіонаті світу: «Якщо встигнемо його відновити, то виставимо. Нині робимо знімки, відправимо їх Москву, а там що скажуть – чи оперувати, чи лікувати медикаментозно. Поки лікарі забороняють боротися».
На чемпіонат Європи Володимир поїхати точно не зможе. У федерації таке правило: чемпіон країни їде на першість Європи. Якщо він там виступить погано, то розглядають 2 і 3 номери. Оскільки не відомо, чи залікують травму Логойди, мукачівці не можуть гарантувати Києву, що спортсмен буде у формі. Якщо встигне відновитися до останнього збору перед Європою, який пройде в Мукачеві, тоді можна буде про щось говорити.
За 12 років він нічого не програвав
Втрата Володимира буде відчутною для української збірної. Наш спортсмен виступає дуже надійно. У свої 20 він є майстром спорту міжнародного класу. Володимир довго перераховує титули: 5-разовий чемпіон України серед кадетів, 3-разовий – серед молоді, 3-разовий чемпіон Європи, срібний призер України серед дорослих спортсменів. На чемпіонатах світу в Ґватемалі та Китаї Володимир двічі виборював 5 місце. А Іван Кукушкін із гордістю підсумовує: «Протягом 12 років він узагалі нічого не програвав із великих змагань».
Хлопець пригадує, що батько вперше привів його до тренувального залу у сім років. А дебютував на змаганнях у ваговій категорії до 21 кг. І чи не одразу здобув першу перемогу на турнірі в Полтаві в категорії до 27 кг. Тоді привіз додому перший кубок.
Іван Кукушкін пояснює, як треба працювати, аби досягти серйозних результатів у греко-римській боротьбі. «Малі хлопчаки тренуються тричі на ти­ж­день, а з 14 років – шість днів на тиждень раз у день. Вже з 16–17 років переходимо на тренування двічі на день шість днів на тиждень. А як готуємося до змагань, наприклад, до чемпіонату України, то тренуємось тричі на день по дві години плюс зарядка. Хлопці йдуть у зал як на роботу» – всміхається тренер.
Результат такої праці очевидний. Упродовж 10 останніх років один мукачівський клуб постійно у трійці най­кращих серед областей України. А Володимир у 20 років є членом дорослої збірної України. Його кандидатуру розглядали на участь в Олімпійських іграх, що пройдуть улітку в Китаї. Якби не травма, він цілком реально міг би претендувати на поїздку до Пекіна.
«Нічого страшного, що цього разу не поїде – заспокоює тренер. – Він ще молодий, спокійно може потрапити на наступні Олімпійські ігри. Наш вид спор­ту – віковий, як штанга чи бокс. Спортсмен у 20 років тільки починає мужніти, а розвивається до 30–35. У Володі, я впевнений, усе ще попереду».
«Радий, що влада допомагає»
 Тренер мукачівських борців каже, що останнім часом значно поліп­шилося фінансування спорту. Завдяки Івану Балозі є нормальне фінансування багатьох видів спорту, не тільки греко-римської боротьби.
«А взагалі, першим мені допоміг Віктор Балога ще 2000 року, – пригадує Іван Кукушкін. – У мене тоді був перший спортсмен на чемпіонаті Європи, а фінансування взагалі не було. Віктор Іванович допоміг, виділив авто­бус, і, до речі, тоді на ньому ми повезли всю збірну України. Нині маємо фінансування з райдержадміністрації на всі чемпіонати України в усіх вікових категоріях. Насамперед ставлення влади до спорту залежить від керівника району. Наприклад, нинішній голова райдержадміністрації Ілля Токар є нашим президентом. Завдяки йому існує секція, його стараннями виїжджаємо на змагання за кордон».
Приємно було дізнатися, що Мукачівська райдержадміністрація виділила 150 тисяч гривень на придбання квартири для Володимира Логойди. Житло вже знайшли, залишилося оформити документи. Перед тим також у Мукачеві квартири отримали наші олім­пій­ці-фристайлісти – Енвер Аблаєв і Станіслав Кравчук.
«Я радий, що влада звертає увагу на спорт, – каже Іван Кукушкін. – Бо лю­дям, які досягають вершин у цій сфері, треба допомагати. Я, як тренер, дуже задоволений. Це ж і для нас важливо, бо тоді є стимул працювати. Адже дуже образливо, коли роками працюєш із спортсменом, виховуєш його, вкладаєш душу, а потім його треба віддавати в іншу область. Щороку до нашої секції приходить 360 дітей. Із цієї маси залишається кілька талановитих хлопчиків. І наше завдання – їх утримати, навчити, виховати добрих спортсменів».
 Насамкінець пропонуємо читачам бліц-інтерв’ю з Володимиром.
– Володю, як зганяєш зайву вагу, коли треба вкластися у вагову категорію?
– Поступово – тренуваннями й ді­єтою. За одне тренування спортсмен скидає до 2 кілограмів. Коли треба прибрати 10 кг, тиждень іде дуже потужне навантаження на тренуваннях, а за 4–5 днів до старту виключається з раціону мучне, сідаю на калорійну дієту – фрукти-овочі, відварне м’ясо.
– Пригадуєш свій найскладніший герць?
– Добре пам’ятаю всі фінальні поєдинки на чемпіонатах Європи. Мабуть, найскладніше було 2006 року в пів­фі­налі чемпіонату Європи в Угорщині. Я тоді переміг турецького борця, який за рік перед тим став чемпіоном світу і після першості Європи за два місяці знов виграв на світовому форумі в Ґватемалі.  
– Зізнайся, ніколи не виникало бажання кинути спорт?
– Та поки що ні. Важко було. Та завжди важко, це ж і справжня робота, коли по шість годин тренуєшся. Але залишати боротьбу ніколи не думав. Нас із братом підтримують батьки, що дуже важливо. Тато, наприклад, їздить зі мною навіть на міжнародні змагання...
– Як плануєш життя? Що цікавить, крім спорту?
– На першому місці боротьба. А крім того, я заочно вчуся на юридичному факультеті в Києві, в університеті МВС. Порадився з батьками і так вирішили.
– Молодих спортсменів завжди питають, яка найбільша мрія?
– Виграти олімпіаду, звичайно – (усміхається).

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати