Європейська безпека і НАТО

У дискусіях на тему вступу України до НАТО все частіше звучить теза про можливість участі України у так званій європейській системі безпеки, що нібито становить альтернативу НАТО. Лунають пропозиції, щоб Україна ініціювала «процес створення нової загальноєвропейської системи регіональної безпеки, рівноправними учасниками якої можуть стати країни – члени ЄС, європейські країни – члени НАТО, Росія, Україна та інші країни Європи, які не входять до складу ЄС або НАТО». Аналізуючи джерела, які поширюють цю тезу, можна припустити, що за її впровадженням в український інформаційний простір і у мізки українських керманичів стоять певні російські сили. Оскільки антинатовська агітація «в лоб» абсолютно не сприймається частиною українського суспільства, політтехнологи вирішили запустити тезу, на яку може купитися частина патріотично налаштованих громадян. Але ідеологема про участь у європейській системі безпеки, як альтернативі НАТО має дві неспростовні вади.
По-перше, існування в Європі незалежної від НАТО системи безпеки не можливе. А по-друге, європейська система ще далеко не реальність, а тільки майбутній проект. Відтак, Україна начебто стоїть перед відкритою можливістю не тільки приєднатися до цієї системи, а й взяти активну участь у її формуванні або навіть започаткувати цей процес.
Однак жодної подібної реальної можливості нині в Європі та світі не існує. Суб’єкти європейської безпеки вже визначені, роль НАТО залишається ключовою, а дії ЄС у галузі безпеки та оборони є скоординовані з НАТО і спираються на військовий потенціал Альянсу. ЄС посилює складники безпеки та оборони за погодження з НАТО, а не всупереч йому. Лісабонська угода (прийнята замість Констиутції ЄС), містить пряме посилання на НАТО, причому у такій відповідальній частині, як клаузула солідарності – положення про солідарність і зобов’язання взаємного захисту країн – членів ЄС у разі військової агресії, терористичної атаки, стихійних або техногенних катастроф: «зобов’язання і співпраця країн – членів ЄС у сфері безпеки та оборони мають відповідати зобов’язанням в межах НАТО, яке для тих країн, що є членами його (НАТО) залишаються основою їхньої колективної оборони». Нагадаємо, що з 26 країн – членів Альянсу, 23 – це географічно європейські країни (22 з них – країни – члени ЄС). Зрозуміло, що НАТО навіть подумки не можна уявити як альтернативу «європейській системі безпеки», адже тоді довелося б припустити, що більшість європейських країн діють альтернативно щодо самих себе.
Нове положення про взаємну оборону країн ЄС підкреслює виняткове значення колективних гарантій безпеки у сучасному світі. Це положення не тільки не спирається на ідею незалежності від НАТО, позаблоковості та інші, але створює додаткові юридичні та моральні проблеми для європейських країн з формально нейтральним та позаблоковим статусом (Швеції, Фінляндії, Австрії), які беруть активну участь в оборонній політиці ЄС, включно з військовим складником.
Перебуваючи поза членством в НАТО та ЄС, Україна нині не бере повноцінної участі у системі європейської безпеки і, відповідно, позбавлена гарантій власної. Пришвидшення процесу євроатлантичної інтеграції України залишається нагальною й невідкладною потребою.В умовах глобалізації, коли протистояти новітнім загрозам наодинці неможливо, це означає ризик втрати суверенітету.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати