Закарпаття: божевільна маленька держава, яка випередила історію і кинула виклик нацистам в Європі (ФОТО)

Українська Карпатська Січ стала першою силою, що наважилася дати відсіч наступу нацистів на Європу

У березні 1939 року Чехословаччина ледве дихала. За результатами Віденського арбітражу північно-західна частина Чехії – Судетська область відійшла до Німеччини. Словаччина і українське Закарпаття отримали автономію, хоч і не без конфліктів між місцевими політичними елітами і празькою владою. Угорщина і Польща не приховували своїх апетитів, претендуючи, відповідно, на Закарпатті та Чеський Тєшин.

Уряд в Празі не бажав віддавати всі важелі управління і стежив, щоб до влади в Ужгороді не прийшли занадто самостійні діячі. Хоча в підсумку виявилося, що Андрій Бродій, перший керівник Закарпатської автономії, призначений за сприянням Праги, незважаючи на деклароване москвофільство, працював на угорську розвідку. Однак і воювати за Закарпаття Чехія не хотіла, хоча її армія з озброєнням і рівнем тактичної підготовки була однією з кращих в Європі. Вісім років потому генерал військ СС Юрген Штрооп зізнався співкамернику, бійцю Армії Крайової Казимиру Мочарському, що генералітет Третього Рейху всерйоз побоювався опору чехів – мовляв, «вони нас розвалили».

Хотіли чехи воювати чи ні, але ставало ясно, що без зброї не обійтися. А в українців і зброї, і можливостей її дістати було замало. У листопаді 1938 року за створення майбутніх українських збройних сил на Закарпатті взялася Організація Українських Націоналістів. З її точки зору Закарпаття було тим шансом, який українство чекало з початку 1920-х: скориставшись критичним послабленням одної з держав, що контролювала населені українцями території, методом факту створити осередок української державності.

ОУН почала формувати на Закарпатті власні бойові загони та штаб майбутньої армії під назвою Карпатська Січ. Керівництво штабом взяв на себе Михайло Колодзінський, за постачання зброї відповідав Роман Шухевич.

До березня 1939 року Закарпаття інтенсивно формувало власні управлінські та військові структури. 15 березня, як тільки нацистські війська вступили на територію Чехословаччини Закарпатська Україна проголосила незалежність.

На неї відразу напала Угорщина.

Кілька днів Карпатська Січ тримала оборону і вела виснажливі бої на Красному Полі, поки не була розгромлена. Незабаром вся територія Закарпаття була окупована Угорщиною.

Про те, що Угорщина нападе, українці знали. До березня 1939 року посол Німеччини в Празі кілька разів «рекомендував» закарпатцям здатися і не натикатися на війну з союзником Третього Рейху. Проте командир штабу Карпатської Січі Михайло Колодзінський відповів на ці погрози: "У словнику українського націоналіста немає слова "капітуляція"".

Божевілля? Незважаючи на співвідношення сил, так. На тлі «раціональної» поведінки лідерів Великобританії та Франції у Відні восени 1938 року – безумство в квадраті. Протистояти однією з найсильніших держав континенту українці не могли.

Та й Гітлер на той момент виглядав цілком респектабельно. Голокост і газові камери були попереду, поки євреїв «всього лише» обмежували в правах і всіляко вичавлювали з Німеччини. Концентраційні табори були тільки на території Німеччини, та сиділо там порівняно небагато людей. А про систематичне вбивство душевнохворих і невиліковних пацієнтів нацистська пропаганда воліла мовчати. Тому для зовнішнього світу Третій Райх був процвітаючою державою єдиного народу з сильною економікою, а з його лідером спілкувалися керівники європейських держав.

Однак Закарпатська Україна повстала не тільки проти нацизму, а проти комунізму. Не тільки тому, що Радянський Союз був для ОУН ворогом номер один. Метою самого СРСР було розширитися мінімум до Атлантики, а в ідеалі – на весь світ. Агентами, які допомагали радянській державі в цій справі, стали держави, пригноблені і скривджені поразкою в Першій світовій війні.

Передусім це була Німеччина. Згадаймо, що до виборів, що привели до влади нацистів, співвідношення сил в рейхстазі було таким: Націонал-соціалістична німецька робітнича партія, очолювана Гітлером, мала 42,6% голосів, соціалістична партія – 37%, комуністи – 18%. Однак напередодні виборів нацисти утворили блок з Комуністичною партією Німеччини, яка була одним з головних членів Комінтерну і приймала рішення тільки за згодою Кремля. Прийшовши до влади за сприяння комуністів, нацисти почали розхитувати Європу. Рано чи пізно це повинно було закінчитися великою війною, в якій, за кремлівським планом, «капіталісти» мали знекровити себе.

Австрія і Чехословаччина були першими жертвами, за ними надходила черга Польщі. Раптом у гру титанів утрутилась невелика Карпатська Україна. Божевілля? Мабуть. Але тепер ми розуміємо – а найбыльш далекоглядні політики тих часів, такі як Уїнстон Черчілль, розуміли тоді, що б зупинити нацистів можна було тільки збройною відсіччю. Січовики стали першими, хто ризикнув.

Чи могли вони якщо не перемогти, то принаймні затримати наступ нацистів та їхніх союзників? Історія, на жаль, не має умовного способу. І, враховуючи правду про нацизм, що розкрилася після війни, закарпатські українці і ОУН виявилися ледь не політичними провидцями, відстоюючи власний ідеал у безнадійній боротьбі.

Теги: держава, божевілля, виклик, нацисти

10 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати