Нинішній ювілей Павла Бедзіра відзначать в Ужгороді в липні оригінальним заходом "П. Бедзір. 90"

Павло Бедзір, син священика, ще у початковій школі познайомився із репродукціями картин Й.Бокшая і вже у 7-річному віці почав малювати. Під час навчання у Мукачівській торговельній академії ходив на студії до майстерні художника-графіка Вільмоша Береца.

У 1944 році, як зазначав сам мистець, для нього настав переломний період - почав серйозно вивчати східну філософію, історію світової культури, познайомився з йогою. Художник був дуже ерудованою людиною, вивчав угорську мову, щоб мати доступ до філософських та мистецтвознавчих книг. Його найтриваліша серія робіт під назвою "Із життя дерев" – є символом Павла Бедзіра. Саме у графіці , присвячених світові дерев, прагнув відтворити одвічні проблеми людського буття. Манера виконання оригінальна - продряпував тоновану чорну поверхню картону до білого грунту.

«Він не пропускав жодної хвилини земного життя даремно – навіть сидячи за кавою, весь час (навіть на коробках сірників) вимальовував образи. Ми могли говорити з ним годинами і він завжди пам’ятав на чому ми завершили попередню розмову (про цивілізації, розвиток людини і її психологію, про цінності на землі, про релігії)….Його мрія полягала в тому, щоб всі дерева були добрими і приносили добрі плоди, а відтак - і всі люди ставали б добрішими - чим і збережеться життя на нашій прекрасній Землі. Він вірив в це – і віра його підносила до великих висот», - писала у спогадах ужгородка Марія Матола-Бомбик.

До нього тягнулися студенти, багато нинішніх художників вважають його своїм вчителем. "Павло ніколи не говорив, що я є його учнем. Проте я вважаю його своїм вчителем", - розповідає закарпатський художник Павло Ковач. "Вперше ми зустрілися із Павлом у 1978 році, коли я навчався на 3-му курсі Ужгородського училища прикладного мистецтва. З того часу було постійне спілкування, я ходив до нього додому", - розповів митець.

Нині Павло Ковач є своєрідним охоронцем речей вчителя (пластинок, листів із приватною перепискою із дружиною - художницею Єлизаветою Кремницькою, окремих документів). Ба, навіть більше - майстерні митця, що у колишньому приміщенні художфонду. Нині там триває ремонт, тому відзначення 90-річчя Павла Бедзіра планують організувати у липні на Петра й Павла. Саме 12 липня 2002 року через кілька днів після смерті вчителя художники зібралися у художфонді і влаштували виставку, присвячену вчителю. Так і народилася неформальна галерея «Коридор», яка нині знана у мистецьких колах України. Щодо літнього заходу, то він буде оригінальним і матиме назву «П.Бедзір. 90».

Організатори представлять світлини, роботи художника, приїдуть гості зі Львова та Києва. Кожен принесе щось зі своїх архівів. Що відрадно, нині існує навіть премія ім.П.Бедзіра, яку заснували у 2010 році, каже Павло Ковач. Присуджують її щороку тим, хто на Закарпатті робить цікаві мистецькі проекти. Вже є п»ятеро лауреатів. Словом, дерева, які «посадив» Павло Бедзір ростуть і нині….

Довідка

Павло Бедзір народився 27 січня 1926 року в с. Калини Тячівського району; 

У 1946 році закінчив живописне відділення Ужгородського училища прикладного мистецтва. Педагоги з фаху : Манайло Ф.Ф., Контратович Е.Р. 

Член Національної Спілки художників України з 1968 р. Учасник художніх виставок – обласних (із 1946 року), республіканських та закордонних (із 1955 року). Персональні виставки : 1994р. - м. Ужгород, 1995р. - м. Будапешт ( Угорщина). Учасник міжнародних пленерів. 

Твори закуплені Дирекцією виставок Національної Спілки художників України та Міністерством культури і мистецтв України.

Помер художник 10 липня 2002 році в м.Ужгород.

Теги: Бедзір, ювілей, відзначення

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати