Закарпаття: "Куди ж дивиться санепідемстанція?.."

— Віро Григорівно, все ж таки «куди дивиться СЕС» і чи часто претензії, які доводиться чути на адресу санепідемслужби, справді, мають під собою підґрунтя?

— Вода з-під крана має неприємний запах, ртуть розлили в школі, відходи шкідливого ви: робництва скинули у ргчку, в неналежному стані зберігаються пестициди чи сумнозвісний премікс... Люди вважають, що все це — сфера нашої відповідальності. Певною мірою це так, адже коло діяльності СЕС охоплює все життя людини від народження до смерті. Від виявлення внутрішньолікарняних інфекцій у пологових будинках до контролю санітарного стану моргів і кладовищ. Разом з тим нагадаю, що сміття ми не вивозимо, це роблять комунальні служби. На базарах не чергуємо — це обов'язок ветеринарів і адміністрації ринків. Водогонів не ремонтуємо, цим має займатися місцева влада. Ми - лікарі: епідеміологи, гігієністи, які на відміну від лікуючих лікарів (педіатрів, хірургів, терапевтів) допомагають не конкретній людині-, а суспільству в цілому, як це не пафосно звучить. Сфера нашої діяльності перебуває поза лікувальними закладами. Фахівці санепідемслужби, починаючи від рядового лікаря районної санепідемстанції і закінчуючи провідним науковцем, виявляють негативні фактори середовища (біологічні, хімічні, фізичні і т.п.), в якому живемо і які впливають на здоров'я людини, розробляють гігієнічні нормативи, організовують нагляд за їх дотриманням. Тобто, контролюємо наявність небезпечних збудників речовин чи факторів у повітрі, воді, ґрунті, продуктах харчування, будівлях, у містах і селах. Також встановлюємо гранично допустимі норми і фізичних факторів — шуму, радіаційного забруднення тощо.

— Фактично санепідемслу-жба працює на профілактику тих чи інших захворювань?

 — Так. Але, на жаль, зараз дуже вузько розуміють, що таке профілактика. Взагапі-то це більш широке поняття. Візьмемо, наприклад, туберкульоз. Декларуючи, що потрібно знижувати захворюваність, дуже багато коштів витрачається на лікування. Це безумовно необхідно. Але якщо забезпечити належні умови водопостачання, каналізування інфекційних стаціонарів (в т.ч. протитуберкульозних закладів), якщо будуть створені нормальні умови для лікування хворих, то вже тільки це сприятиме оздоровленню навколишнього середовища і як наслідок — зниженню рівня захворюваності.

—  Коли ми вже завели мову про профілактику, неможливо не торкнутися теми щеплень. Зараз деякі батьки, посилаючись на публікації у ЗМІ, та поради гомеопатів, категорично відмовляються робити щеплення своїм дітям...

— В ідеалі було б добре, якби перед вакцинацією проводилось вивчення імунного статусу людини, а потім, в залежності від цього, проводилося щеплення. На сьогодні це дуже дорого, і суспільство до цього ще не готове. А тому, враховуючи, що нині у нас реєструються високі рівні захворюваності, викликані окремими інфекціями, відмовляючись від щеплення дитині, батьки свідомо піддають малечу ризику захворіти на небезпечну хворобу. Тому щеплення є і буде залишатися тим рятівним бар'єром, що стримує розвиток небезпечних інфекцій і допомагає зберігати здоров'я мільйонам наших громадян. Історія знає багато прикладів, коли завдяки проведенню масових щеплень рівень захворюваності вдавалося знизити в десятки, сотні разів. І не тільки в Україні, а й у всій Європі.

— Медиків в області — близько 23 тисяч. А скільки ж у нас працівників СЕС?

— В області працює близько тисячі фахівців. Це не тільки- лікарі, але й медики середньої ланки, і допоміжний персонал, й інженери, і біологи, і ентомологи — всі ті, хто допомагає лікарям в їхній професійній діяльності. Лікар — гігієніст, епідеміолог, це не тільки професія, це поклик душі, це спосіб життя, особливе мислення, нестандартні рішення, і коли до нас приходять'працювати молоді спецїалісти після лікувального факультету <для санепідемслужби кадри готувались на санітарно-гігієнічних факультетах медичних вузів, але в середині 90-х років їх чомусь ліквідували), їм дуже важко зрозуміти завдання санепідемслужби, перебудувати мислення від конкретного хворого на громадське здоров'я. Після відновлення в вузах меди-ко-профілактичної справи з'явилась надія на поліпшення ситуації в забезпеченні кадрами. Але сьогодні СЕС тримається тільки на тих людях, які пропрацювали тут переважну частину свого життя. Робота-в нас оперативна, вимагає ґрунтовних знань. Упродовж доби лікарю, особливо в сільській місцевості, доводиться вирішувати безліч питань: від комунальних до проведення щеплень і організації навчання дітей та підлітків, аналізу захворюваності. Це — велике навантаження і велика відповідальність. На жаль, молодь неохоче йде до нас. Потрібно створити належні умови праці, яка має гідно оплачуватись. Санітарний лікар не повинен залежати ні від підприємця, ні від влади. А якщо зарплата молодого лікаря, який приходить до нас працювати, становить 600 гривень, то про яку ефективність можна говорити? Тому й маємо ситуацію, коли в окремих районах бракує лікарів, які займаються гігієною дітей та підлітків, там цю роботу проводять середні медичні працівники. Така ж картина, коли йдеться про інші напрями нашої діяльності.

— Якщо вже згадали про проблеми, то які з них потребують першочергового вирішення і є найбільш гострими?

— Передусім я б згадала про проблему профілактики захворювань вірусним гепатитом, лептоспірозом, які тісно пов'язані із забезпеченням області доброякісною питною водою та каналізуванням населених пунктів. Особливо актуальна ця проблема в сільській місцевості, оскільки тільки 10—15% сільського населення користуються водопровідною водою. Якість води, що подається населенню, також не дом Цих фахівців перебуває близько 7 тисяч об'єктів починаючи від потужних підприємств харчової промисловості й закінчуючи підприємствами торгівлі, маленькими торговельними точками. Коло питань дуже широке: від нагляду за харчовими підприємствами, експертизи продуктів до пропаганди принципів раціонального харчування. Хочу нагадати, що мета СЕС полягає не в тому, щоб бути караючим органом, а в тому, аби визначити небезпеку для здоров'я, життя людини, повідомити про неї і запропонувати, як з цією бідою боротися. І якщо підприємець або підприємство налаштовані на розвиток, то ці вимоги санітарного законодавства виконуються. Коли ж шукають шляхи, якими можна їх уникнути, тоді, зазвичай, застосовуються заходи адміністративного впливу.

— Якими є нині штрафи і чи примушують вони підприємців виконувати вимоги СЕС?

— Мінімальний штраф 17 грн., а максимальний — 425 грн. Крім штрафів, ми можемо застосовувати призупинення експлуатації об'єктів. Якщо не виконуються наші пропозиції, то справи передаються у прокуратуру. Звичайно, є випадки, коли деяким підприємцям простіше платити щомісяця штрафи і не виконувати встановлених вимог

— Чи багато зараз людей звертаються до СЕС за роз'ясненнями та скаргами?

—  Останнім часом кількість звернень зменшилась. Проте, з'явились такі, в яких оскаржуються дії працівників СЕС. Те, що наша служба вимагає по закону, виконувати не хочуть. Вважають, що підприємства можуть працювати без вентиляційних систем, порушувати режим відпочинку людей упродовж ночі в житловому масиві, недотримуватися вимог санітарного законодавства і т.п. Так, підприємці, буває, проводять реконструкцію будівель без погодження з фахівцями СЕС. При перевірках виявляємо, що роботи проведено без дотримання вимог санітарного законодавства. Пропонуємо виправити ситуацію, що, звичайно, вимагає додаткових коштів. Багато хто не хоче на це йти і тоді звертається до суду. Але ми вимагаємо виконання санітарного законодавства, а не особистих примх. Тому досі не було таких справ, щоб ми програли.

Із своєї практики я зробила висновок, що ті люди, які справді, хочуть працювати, розвиватися, отримувати прибутки, перед тим, як щось робити, самі приходять до фахівців СЕС і просять проконсультувати їх, щоб потім не було проблем.

— Наша область межує з чотирма  країнами. Вступ наших сусідів до Євросоюзу посилив прикордонний бар'єр. Разом з тим не таємниця, що через Закарпаття транзитом йдуть сотні нелегальних мігрантів. Пункт тимчасового тримання у Павшині вже давно переповнений, на наших вулицях можна побачити представників усіх рас із східно-азійських та африканських країн. Вас, як лікаря, не лякає можливість перетворення нашої області в зону скупчення людей з екзотичними хворобами?

— Так, це питання надзвичайно актуальне, і ми на цьому постійно наголошуємо. Звичайно, ризик виникнення нових хвороб буде збільшуватися. Тому на рівні облдержадміністрації у 2006— 2007 роках були розроблені і запроваджені плани заходів, спрямовані на профілактику інфекційних хвороб, а саме малярії, особливо небезпечних і інших, не характерних для нашої області інфекцій.

— Що сьогодні потрібно санітарно-епідеміологічній службі в першу чергу? Помрійте трохи...

— Розуміння, що діяльність санітарно-епідеміологічної служби спрямована на збереження здоров'я людини. Що . стосується матеріально-технічної бази, то хотілося б мати сучасне лабораторне обладнання і транспорт. Ми повинні ідентифікувати той чи інший збудник не впродовж кількох діб, як зараз, а залічені години. А це можна зробити, застосувавши сучасні молекулярно-біологічні експрес-методи. Але за останні 10-15 років на придбання та переоснащення лабораторної бази санепідемстанцій з держбюджету не надійшло ані копійки. А щодо транспорту, то у нас в окремих районах є тільки одна машина, і тій 20-25 років...

Користуючись нагодою, хочу від щирого серця привітати всіх фахівців державної санепідемслужби області з професійним святом. Завдяки вашій плідній и самовідданій праці забезпечується санітарне та епідемічне благополуччя населення області. Незважаючи на непрості умови роботи, ви завжди на передньому рубежі у боротьбі з епідемічними ускладненнями, надзвичайними ситуаціями, стихійними лихами тощо. Найбільшою нагородою для кожно-го лікаря є слова вдячності закарпатців, яких ви уберегли від небезпечниххвороб,подарувавши повноцінне життя та здоро-в'я. Хочу побажати вам творчої наснаги, професійних здобутків, міцного здоров'я, віри, надії, любові.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати