Мешканці відомчого житла "ВАТ "Ужгородхліб" будь-якої хвилини можуть опинитися на вулиці...

Сьогодні ця проблема набула загальнонаціонального значення. Про це свідчить хоча б величезна кількість звернень на адресу Фонду Держмайна України в особі Валентини Семенюк з проханням повернути їм помешкання і дати право приватизувати житло. В Ужгороді одним із таких гуртожитків є відомча п’ятиповерхівка ВАТ «Ужгородхліб», що на вулиці Богомольця, 20.

ЧИ ЗАКОННА ПРИВАТИЗАЦІЯ?

Власне, гуртожиток — один із кращих з-поміж собі подібних. Його мешканці самотужки роблять ремонти. І не лише у своїх кімнатах, але і в під’їздах. Працівниця ВАТ „Ужгородхліб” та мешканка квартири у будинку на Богомольця, 20 Наталія каже, що їхній будинок набагато кращий за „хрущовки”. Дехто навіть зробив у своїх помешканнях перепланування. Однак ніхто не знає, чи завтра його відремонтоване „вичесане” житло не прибере до рук хтось інший. Після спілкування із працівниками ВАТ „Ужгородхліб”, з’ясувалося, що підстави для таких засторог є...

Згідно з довідкою Ужгородського міжрегіонального бюро технічної інвентаризації, гуртожиток по вулиці Богомольця, 20 був споруджений у 1989 році і належить комбінату хлібопродуктів. Про це йдеться і в рішенні Ужгородської міської ради ? 216 від 30.11.1989 року. За даними архівного витягу виконавчого комітету Ужгородської міськради від 05.05.2005 р. за №71, виконавчим комітетом Ужгородської міської ради народних депутатів від 26.04.1989 р. за №72 був затверджений план дольової участі в житловому будівництві та розподіл квартир у 1989 році в гуртожитку хлібокомбінату, а також додатком № 21 до рішення виконкому №72 від 26.04.1989 року був затверджений план розподілу місць в гуртожитку хлібокомбінату: 1) хлібокомбінат – 107 місць; 2) маргариновий завод – 30 місць; 3) видавництво „Радянське Закарпаття” – 14 місць; 4) завод побутової хімії – 20 місць; 5) АТП-12107 – 20 місць; 6) міськвиконком – 41 місце.

Яким чином гуртожиток був включений до статутного фонду ВАТ „Ужгородхліб”, не зрозуміло, адже частка власності самого Ужгородського хлібокомбінату в гуртожитку, який увійшов в статутний фонд, становила лише 46 %, а 54 % в гуртожитку складала власність інших на той час державних підприємств Ужгорода.

Як і Ужгородський хлібокомбінат, який вклав 220 тисяч карбованців, участь власними коштами в дольовому будівництві гуртожитку брали також: видавництво „Радянське Закарпаття” – 18 тисяч карбованців; завод побутової хімії – 56,6 тисяч карбованців; АТП-12107 – 76 тисяч карбованців. Міськвиконкомом було виділено землю для будівництва. Тому він теж став пайовиком при розподілі житла.

Акціонер ВАТ „Ужгородхліб” та мешканка гуртожитку по вулиці Богомольця, 20 Неля Тирпак, котра наразі представляє інтереси мешканців п’ятиповерхівки в судах, прокуратурі та інших державних установах, розповіла „Чистій політиці”, що проблеми в гуртожитку почалися одразу після його приватизації. Хоча, за її словами, насправді у підприємства була можливість провести капітальний ремонт, щоб замінити систему опалення, водопостачання та каналізації, які з кожним роком завдавали мешканцям чимало проблем. Однак керівництво бездіяло, пояснюючи мешканцям, що гуртожиток збитковий, тому ремонт тут робити не вигідно. З іншого боку, така збитковість була вигідна ВАТ, бо згідно з нормативни ми актами, збитки по гуртожитку списуються з прибутку підприємства, тобто є хороша можливість для заниження сплати податку з прибутку. Тож мешканцям доводилося самотужки проводити ремонти.

ЗА ХОРОШІ ГРОШІ І МІСЦЕ ЗНАЙДЕТЬСЯ

Aідчувши себе повноправним хазяїном та побачивши, що ніхто з пайовиків не виявляє інтерес до гуртожитку, голова правлі ння ВАТ „Ужгородхліб” Анатолій Токарчук починає проводити політику кабальних розцінок за проживання та витіснення працівників-пайовиків з гуртожитку.

Так, наприклад, згідно з договором від 01.01.2000 року, між ВАТ „Ужгородхліб” та пайовиком — проектним інститутом „Закарпатдіпроміст”, „Підприємство (ВАТ „Ужгородхліб”) надає пайовику для про живання в гуртожитку 4 ліжко-місця по вулиці Богомольця, 20 (хоча насправді згідно з розподілом їм належало 9 ліжко-місць)». У той же час ВАТ „Ужгородхліб” виставляє претензію проектному інституту „Закарпатдіпроміст” від 15.06.2000 р. за № 194, де йдеться: „Так как вам вuделено 9 койко-мест, комнатu №№ 121, 123, 124, 402 в нашем общежитии, вы обязаны возместить нам затраты по содержанию, текущему и капитальному ремонту общежития за время с 01.01.1999 г. по февраль 2000 г. – 1933,78 грн. согласно прилагаемого расчета”. Оскільки підприємства– пайовики на той час мали інші проблеми, вони фактично не заглиблювалися в структуру затрат по гуртожитку, довіряючи порядності балансоутримувача, який у свою чергу списував затрати на гуртожиток. Починаючи з 2000 року, з гуртожитку за борги були витіснені майже всі мешканці, за якими були закріплені місця. А саме: працівники міськвиконкому, частина мешканців з маргаринового заводу (ВАТ ”Геліос”), частина мешканців заводу побутової хімії (ВАТ „Софора”). Свої місця (14 ліжко-місць) змогли зберегти за собою працівники ВАТ “Видавництво „Закарпаття”, які в подальшому активно відстоювали своє право власності в суді. Мешканці гуртожитку, в основному представники бюджетних організацій, не маючи на той час можливості утримувати житло, залишали свої ліжко-місця. На звільнені місця поселялися працівники ВАТ ”Ужгородхліб”. Це були „потрібні” люди. Решта місць роздавалася за хороші гроші, які йшли керівництву в його особистий гаманець. На гуртожиток же списувалися ремонти, матеріали, нараховувалася заробітна плата будівельній бригаді, яка в той час працювала на будівництві приватного будинку пана Токарчука. На початку 2000 року, будучи не в змозі сплачувати кабальні розцінки, мешканці гуртожитку звернулися по допомогу до депутата Ужгородської міської ради Феделещака. Він у свою чергу звернувся із запитом до державної інспекції з контролю за цінами в Закарпатській області.

Минав час. 22 грудня 2006 року Ужгородський міськра-йонний суд прийняв рішення про виключення зі статутного фонду ВАТ „Ужгородхліб” вартості гуртожитку по вулиці Богомольця, 20 та зобов’язав керівництво підприємства передати його у комунальну власність міста. Однак це рішення дотепер так і не виконане. Навіть незважаючи на те, що 27 лютого 2007 року прокуратурою міста Ужгорода було порушено кримінальну справу № 6101807 за фактом незаконної приватизації державного майна у великих розмірах, яка була вчинена за попередньою змовою групи службових осіб ВАТ „Ужгородхліб”. Але віз і нині там. Голова правління ніяк не наважиться поставити у цій ситуації крапку, мотивуючи свої дії тим, що в нього є купа важливіших справ.

У коментарі нашому кореспонденту Анатолій Токарчук розповів, що через проблеми з гуртожитком від нього намагаються відібрати все підприємство. З його ж слів, це під замовлення планують зробити рейдери, котрі вже давно „точать зуби” на „Ужгородхліб”. Разом з тим про стан гуртожитку та про те, як почуваються в ньому працівники ВАТ „Ужгородхліб” Анатолій Павлович розповідати не став. Каже, що це для нього не дуже приємна тема...

Мешканці ж, у свою чергу, поки чекають на реакцію Фонду держмайна. У той же час їхній представник Неля Тирпак стверджує, що гуртожиток по вулиці Богомольця, 20, як і увесь ВАТ „Ужгородхліб”, ще на початку року, згідно з постановою Кабміну був включений у перелік об’єктів, що підлягають продажу...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати