Побиття немовлят

Р.Бровді зі структурами цієї одіозної особи А.Яценюк навіть змушений був публічно дистанціюватися від колишнього керівника партії на Закарпатті. Утім, Р.Бровді й далі залишився обласним депутатом від ФЗ, хоча сесій практично не відвідував. 

На своїй першій прес-конференції на посаді голови ОДА В.Лунченко озвучив головні критерії для добору своєї команди, один з яких — відсутність корупційного шлейфа. У цьому зв'язку особливо прискіпливу увагу він мусить звернути саме на колишнього партійного шефа — Р.Бровді, якого новий губернатор називає дуже близьким товаришем.

В обласній раді фракція ФЗ займала пасивну позицію, її новий лідер не запам'ятався жодним яскравим виступом або ініціативою. Можливо, причина цього — мала кількість "фронтовиків", хоча є достатньо прикладів, коли навіть невеличка депутатська група перетворюється на ефективну опозицію. Під час парламентської кампанії 2012 р. В.Лунченко разом із тодішнім нардепом від "Батьківщини" Олександром Кеменяшем очолив виборчий штаб об'єднаної опозиції на Закарпатті. У підсумку "Батьківщина" посіла в області друге місце, набравши 27,6% голосів (традиційно найменший результат на Західній Україні), а В.Лунченко (61-й номер у списку "Батьківщини") став народним депутатом України. У складі нового парламенту він увійшов до комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Для широкого загалу і навіть тих, хто уважно слідкує за політикою, прізвище Лунченко нічого не скаже, оскільки якоїсь серйозної активності за ним не помічено. Як свідчить сайт Верховної Ради, за весь час нардеп чотири рази виступив з місця, підготував дев'ять запитів і написав 13 законопроектів (з яких тільки один не в співавторстві — про відзначення річниці президента Карпатської України Августина Волошина). Жоден із них чинним актом не став.

За словами В.Лунченка, посаду губернатора Закарпаття йому запропонував А.Яценюк. Причини свого вибору прем'єр-міністр публічно не пояснив, можливо, він розраховував, що нове обличчя буде позитивно сприйняте громадськістю і не викличе спротиву в місцевого політикуму. Якщо й так, то це не спрацювало. Кредит громадської довіри новий губернатор почав стрімко втрачати, з перших кроків роблячи прикрі помилки. Чим одразу скористався "важковаговик" області Віктор Балога. Останні кілька років серйозні київські політичні гравці співпрацювати з В.Балогою відмовляються навіть попри його активність на Євромайдані. Однак революція змінила обласні розклади — після зміщення губернатора О.Ледиди очолювана рідним братом В.Балоги облрада залишалася єдиним легітимним обласним органом влади. І стала посилати Києву недвозначні заяви, що нові призначення в області слід погоджувати з нею. Коли ж Київ погоджувати кандидатуру голови ОДА не схотів, В.Балога вирішив відігратися на недосвідченому В.Лунченкові і нагадати про себе Києву. Благо, новий губернатор сам надав йому таку можливість.

Першим невдалим кроком В.Лунченка стала спроба посадити в крісло начальника обласного УВС Василя Турдая — керівника Хустського райвідділу міліції. Кожен губернатор прагне мати відданих силовиків, тому цей вибір цілком зрозумілий. Заява самого В.Лунченка, що він не має до призначення начальника міліції жодного стосунку, виглядає, м'яко кажучи, нещирою. Міністр МВС А.Аваков міг зробити нікому не відомого начальника Хустського РВВС головним міліціонером області тільки через протекцію В.Лунченка. Однак особа В.Турдая викликала різке несприйняття в області — йому не можуть пробачити спускання на гальмах резонансної справи про ДТП в Хустському районі, коли п'яний високопосадовець "Закарпатгазу" вбив матір з дитиною і покалічив іще двох дітей. За кілька днів після призначення громадські активісти на чолі з Правим сектором змусили В.Турдая написати рапорт про відставку за власним бажанням (діяльність Правого сектора на Закарпатті за "дивним збігом обставин" сходиться з інтересами В.Балоги, однак це тема іншої розмови). Кількаразові спроби В.Лунченка захистити свого протеже закінчилися нічим — міністр рапорт підписав. Нині схожа історія відбувається і з першим заступником прокурора області Іваном Кайлом, призначеним сюди також із рідного В.Лунченкові Хуста. Посаду обласного прокурора з губернатором узагалі не погоджували, тому він вирішив зробити свою людину бодай першим заступником. При тому, що І.Кайло також замішаний у згадуваній справі з кривавим ДТП і невідомо, чи втримається на новій посаді. 

Швидке зміщення начальника міліції стало новому губернаторові своєрідним щиглем, який мав вказати на його місце. Далі — більше. 7 березня відбулася сесія обласної ради, де планувалося повернути голові ОДА відібрані в розпал революційних подій повноваження. Передбачаючи, що В.Балога готує йому обструкцію, В.Лунченко не придумав нічого кращого, як організувати на свою підтримку мітинг. На провладну акцію перед будівлею ОДА автобусами звезли сотні молодих людей, котрі аж надто нагадували сумнозвісних тітушок. Паралельно до Ужгорода прилетіли шість нардепів від "Батьківщини", які мали захистити й морально підтримати нового губернатора. Однак ці превентивні заходи виявилися неефективними. На початку сесії невідомі особи навіть дозволили собі не пропустити губернатора до зали (випадок безпрецедентний в історії Закарпаття), він зміг потрапити туди тільки згодом. І був змушений вислухати нотації голови облради стосовно того, що кадри на Закарпатті мають погоджувати з громадою, а не призначати з Києва. Засідання неодноразово переривали, щоб провести консультації з участю нардепів "для пошуку компромісу". При цьому заклик В.Лунченка до голови облради працювати "без викручування рук, без застосування сили, яка є у ваших руках", виглядав не інакше як публічним самоприниженням першої особи області.

Головне питання сесії — повернення повноважень голові ОДА врешті було проголосоване більшістю, однак із застереженням — погоджувати кадрові призначення з обласною радою і громадськістю. Що це означає на практиці, видно з перших спроб призначити голів РДА. Замість оперативно встановити владну вертикаль на місцях і почати працювати, губернатор змушений періодично зустрічатися з "громадськістю", обговорювати кожного претендента на посаду (а знайти кандидатуру, яка задовольняла б усіх, неможливо) і стверджувати, наче "задоволений активністю громадян і вітає конструктивні пропозиції". Фактично ж, недосвідченому губернатору з допомогою революційних гасел зв'язали руки й позбавили можливості створити команду, якій би він довіряв. 

Утім, команди як такої просто немає, що видно з кандидатів на ключові місця в ОДА. Посаду першого заступника губернатора В.Лунченко запропонував Андрієві Сербайлу, до цього першому заступникові голови облради, представнику "Батьківщини" — партії, яка на Закарпатті вже роками не є самостійною і виконує функції опозиції хіба що номінально. 

Посаду звичайного заступника губернатора запропоновано керівникові обласної організації "Свободи" Олегу Куцину. Тому самому, котрий 2011 р. разом із двома партійцями підпалив угорський пам'ятник на Верецькому перевалі, а після суду заявив DT.UA що вважає свої дії адекватними й такими, які повинен зробити кожен українець. 

Ще одним заступником губернатора стане невідомий на обласному рівні Михайло Рівіс (до цього — заступник мера Хуста). 

В облраді губернатор поки що може спиратися хіба що на п'ятьох "фронтовиків" та вісьмох представників "Батьківщини" (депкорпус становить 108 осіб). Сподіватися, що обласні депутати масово переорієнтуються на нового голову ОДА, не варто, вони зробили б це тільки щодо сильної особи. Для чого було призначати на головну посаду області молоду людину без ресурсів, команди й досвіду — незрозуміло. Хіба для того, щоб дати їй можливість спробувати себе в новій іпостасі. При цьому В.Лунченко паралельно й далі залишається народним депутатом. Його пояснення, що заява про складення повноважень написана, просто ще не зареєстрована, не слід сприймати серйозно. Найімовірніше, що новий губернатор відмовлятися від депутатського мандата, як це зробили колишні депутати, а теперішні урядовці від "Свободи", "Батьківщини" та УДАРу, не збирається. А після президентської кампанії буде видно…