Олег Гаваші: "Що б у Києві не відбувалось..."

ЦІНА НИЖЧА, КОЛИ НЕМАЄ МОНОПОЛІЇ

— Напевно найболючішою останніми днями була проблема подорожчання хліба. Політики обмінювалися звинуваченнями, «шукали» винуватців, урядовці запевняли, що з кожним регіоном все буде вирішено, згідно заявок. Тож чи буде хліб і за якою ціною?

— Ажіотаж щодо зростання ціни на хліб, різко спав, розмови припинилися і хоч ніяких кардинальних дій не зроблено, ціни повернулися майже до попереднього рівня. Вважаю, це була політична акція, яка ґрунтувалася на непродуманих діях уряду та істерика, що почалася через прогнози на поганий урожай. Частина виробників скористалися цими розмовами і підняли ціни. Відтак усе нормалізувалося і підвищення цін ближчим часом не буде.

Можна багато розповідати про кроки, які були зроблені для забезпечення Закарпаття хлібом. Щойно підписано розпорядження, за яким, через те, що очікується не дуже хороший урожай, у кожному районі має бути створений тримісячний запас зернових. Уже виділено для цього кошти.

— У різних районах області значна різниця цін на основні продукти харчування. З одного боку, цим має керувати ринок, але в усьому поганому у нас звикли звинувачувати владу. Чи можете впливати на ситуацію?

— Це питання не одного дня і регулювати все актами неможливо. Ми ж не можемо видати розпорядження, що мінімальна зарплата має бути така, середня така, а ціни такі. Треба створювати умови – де є оптові склади, конкуренція, там і ціни нижчі. Постійно аналізуємо, бо дуже дивно, коли в районах, де хороші умови для ведення сільського господарства, картопля дорожча, ніж у гірських -- де і землі нема, і погода гірша, і доставляти туди дорого. Пробуємо регулювати ці питання, насамперед, ринковими методами.

ОСНОВНА ПРОБЛЕМА — НАСЕЛЕННЯ НЕ ПЛАТИТЬ

— Надворі літо, але багато людей з острахом думає про майбутню зиму, чи буде тепло у домівках.

— Насамперед маємо вирішити питання з котельнями, які є і переводити їх на енергозберігаючі технології. У кожному районі розроблені програми щодо бюджетних закладів -- реконструкція котелень, перехід на котли з більшим ККД, утеплення вікон, встановлення сучасних пакетних вікон та дверей. Всі об’єкти, які будуються, та навіть ті, що здавалися у минулому році, зроблені із застосуванням нових енергозберігаючих технологій. Встановлюємо лічильники газові, для обліку води.

— Ця робота розпочалася ще торік. Вже є результати?

— Так, але багато треба й зробити. Торік було дві проблеми – забезпечення теплом Ужгорода та колишнього військового містечка у Мукачеві – Шипки. Щодо останнього, то зараз йдеться про передачу котельні на баланс міста і вже воно буде вирішувати: проводити її реконструкцію чи переводити квартири на індивідуальне опалення.

По Ужгороду ж питання стоїть надзвичайно гостро – темпи робіт з реорганізації котелень незадовільні, бачу, міська влада сподівається, що люди самі забезпечать себе теплом. Проте в цьому напрямку треба діяти системно, і не лише в Ужгороді. Якщо у багатоповерхівці залишається 5-7 квартир, які не перейшли на автономне опалення, то владі треба вирішувати з ними – допомагати, якщо це малозабезпечені сім’ї, взяти позику чи виділяти кошти, а не допускати, щоб до таких 5-7 квартир постачання йшло з котелень теплокомуненерго.

Проте не все залежить тільки від влади. Чи не найгірша ситуація з оплатою за газ, насамперед підприємствами теплокомуненерго. По Ужгороду заборгованість близько 8,5 млн. грн., по Мукачеву – 2,5 млн. Угоди щодо реструктуризації підписані, проте поки люди не почнуть системно розраховуватись, сподіватися на те, що буде підписана угода і з нового опалювального сезону виділятимуть газ – нічого.

В області працює бригада фахівців з Кабміну, яка вивчає підготовку до зими. Матеріали буде узагальнено і ми тоді зможемо порівняти не тільки як спрацювали у цьому році в порівнянні з минулим, а й як «виглядаємо» у порівняні з іншими регіонами України.

— Цьогоріч держава виділила Закарпаттю зовсім мало коштів на проведення газифікації, а люди в багатьох селах вже власним коштом провели мережі. З іншого боку, газ дорожчає і треба переходити на альтернативні види палива…

— Торік нам виділили 11 млн. грн. на газифікацію, в цьому заплановано 2,5 млн. грн., та й ті ще не надійшли. Справа в тому, що у постанові Кабміну зазначалося: кошти на газифікацію у населених пунктах. Але проблема з будівництвом підвідних газогонів, бо в населених пунктах люди створюють кооперативи і проводять газ за рахунок власних коштів. Вже внесено зміни до постанови, я підписав листи, щоб у Кабміні переглянули список, розширили його ще на кілька підвідних газогонів і виділили кошти. Проте загалом скажу, що держава коштів виділяє мало – набагато більше вкладає населення. Торік на 11 млн. грн., які виділялися з бюджету, біля 20 млн. грн. вклали закарпатці. Але, з іншого боку, чим більше маємо газифікованих населених пунктів, тим більші проблеми з оплатою за газ.

Що ж стосується альтернативних видів палива, то крім тих, що плануються у перспективі, як наприклад, гранули з відходів деревообробки, нині дуже актуальним стає використання електрики. Багато закладів переобладнуються чи здаються в експлуатацію з електричними котлами. Щоб у перспективі мати електроенергію, давно йдеться про крайову гідроенергетику. На розміщення трьох малих ГЕС нещодавно підписано угоди і ведеться збір документів. Сподіваюсь, до кінця року вони почнуть будуватися у Рахівському районі.

— Але ж для переведення на опалення електроенергією у нас дуже слабкі електромережі.

— Ще з 90-х років йшлося про будівництво потужних ліній електропередач у напрямку Хуста. Нарешті, виділені кошти і, сподіваюсь, наступного року інтенсивно вестимуться роботи.

А якщо говорити загалом щодо потужностей, які необхідні у перспективі, з огляду на будівництво нових заводів, гірськолижних комплексів (саме у нас планується побудувати три найбільші), мусимо повністю переглянути підхід до енергетичного забезпечення області. Вже розпочалася робота над відповідною програмою на 5-10 років. Але потрібна стабільність – політична, в уряді, в державі, щоб ми робили довгострокові програми, а не як досі – планували на рік-півтора.

ПІД ЛЕЖАЧИЙ КАМІНЬ ВОДА НЕ ТЕЧЕ

— Міністр МНС, коли приїздив на Закарпаття, обіцяв, що область отримає кошти на протизсувні програми і відселення людей...

— Черговий раз закінчилось тільки обіцянками. На цей рік на протизсувні програми не виділено жодної копійки. Найбільше коштів надійшло у позаминулому році – на протипаводкову програму “Тиса” і, в тому числі, на ліквідацію наслідків зсувів.

Нещодавно бачив публікації, що кошти ці не раціонально використані. Запевняю: зловживань щодо коштів немає ніяких, їх передали людям і якщо ті не відселилися, то це тому, що будують нове житло, а це питання навіть не одного року. Після паводків1998 та 2001 років люди ще й нині добудовують, завершують роботи.

— Ще одна наша перманентна «надзвичайна ситуація» — Солотвинський солерудник. Обласна влада вже стільки доклала зусиль для вирішення цієї проблеми, а центральна не поспішає і нещодавно там знову сталася аварія. На що сподіватися?

— Якби не докладали зусиль – може він давно вже був би закритий. Подібна біда не лише на Закарпатті – нещодавно телебачення показало, що робиться в Калуші, де така ж проблема -- ропа, але у більших масштабах.

По солеруднику прогрес є, не можна сказати, що нічого не вирішено. П’ять мільйонів виділили у цьому році, проводиться тендер. А щодо аварії, то обласна адміністрація долучилася до ліквідації, з резервного фонду виділені кошти для встановлення насосів, відкачування води. Для прийняття остаточного рішення треба провести серйозний аналіз ситуації. Думаю солерудник уже б закрили, якби від нього не залежала доля лікарні. Здоров’я людей – найважливіше, тому ми все повинні зробити, щоб шахти працювали і, відповідно, могла працювати лікарня. Вже є порозуміння, домовленості, щоб на наступний рік виділили більше коштів.

— Розкажіть, будь ласка, і про ситуацію на золоторуднику.

— Кажуть, на Закарпатті зростає заборгованість по зарплаті. Наголошу, що з усіх областей у нас найнижча заборгованість, а ось темпи росту високі, бо в абсолютних цифрах це мале число і найменше зростання боргів дає високі відсотки. До того ж, ці заборгованості -- на кількох державних підприємствах, у які держава мала б вкладати кошти і регулювати їхню роботу. Одна з найвищих заборгованостей із зарплати нині якраз на золоторуднику, який майже повністю належить державі, проте не відчувається бажання Мінпромполітики це вирішувати. Добре бити себе у груди, що ми – держава, яка добуває золото, але щоб його добувати, й без шкоди для природи, треба щось і робити. Одна з наших ініціатив: передайте золоторудник в управління області, тоді будемо вирішувати. З цією проблемою, як і щодо солерудника, я був у прем’єра. Підготували відповідні доручення, розписали, всі міністерства наче взялися, прибули комісії, вивчили ситуацію, написали відповіді, тобто переписали частину того, що ми писали, і -- «буде розглянуто», «будемо вирішувати» тощо. Проте нічого не робиться.

— Ще один біль Закарпаття – премікс. Вас вже, напевно, сотні разів запитували: що ж далі?

— До позитивного вирішення питання вивезення його за кордон мине не один місяць, якщо не казати – не один рік. Тому ми і наполягали: треба хоча б контейнеризувати. А щодо преміксу, який знаходиться у залізничних вагонах – хай Мінприроди теж щось вирішує. Укрзалізниця і Мінприроди перекидають проблему між собою і на місцеву владу. Це так само несерйозно, як обласна влада сказала б: це проблема сільського голови.

Додам, що торік ми почали вивезення хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР), скоро, сподіваюсь, вивеземо їх повністю. Кошти для цього, близько 10 млн. грн., виділені, тендер проведено, визначено місця, куди транспортувати.

ЄВРО-2012 — ХОРОШИЙ СТИМУЛ

— Закарпаття завжди розглядають і як територію на кордоні з чотирма країнами, тепер уже країнами ЄС. Передбачається, що чемпіонат з футболу Євро-2012 може стати каталізатором вирішення багатьох стратегічних питань області. Чи є вже якісь конкретні плани, чи чекаємо, коли у Києві вирішаться питання взаємин влади?

— Як би в Києві питання не вирішувались – Євро-2012 буде. Тому треба визначитись, що потрібно зробити на Закарпатті. Це стратегічні проблеми, які планувалось вирішити, можливо, до 2020 року, а тепер можна буде пришвидшити.

Перше питання – розбудова пунктів пропуску, вирішуватимемо спільно з країнами-сусідами. Днями на нараді з митниками і прикордонниками визначимо, що необхідно зробити для збільшення пропускної здатності пунктів перетину кордону.

Друге питання – інфраструктура. Відомо, що на 2012 рік угорці вийдуть з автобаном на кордон, тому мусимо теж визначитись з будівництвом автобану. Принаймні нині вже маємо мінімум – непогану дорогу Чоп-Львів. Щонайменше з пунктів переходу треба зробити нормальні шляхи в об’їзд Берегова до вже існуючої траси у напрямку Києва.

На залізниці – швидкісний потяг Інтерсіті Будапешт-Загонь вже є, швидкісний потяг Львів – Київ теж є, треба вирішити питання по ділянці Закарпаття і до Львова.

Питання аеропорту – Ужгородський, очевидно, перспективи не має. Щоб тут могли сідати більші літаки, треба продовжувати злітну смугу, а робити цього не можемо, бо залежимо від словаків. Є Мукачівський аеропорт, робіт для його реанімації треба провести багато, і чим далі – тим більше треба буде. А ні – доведеться знаходити місце і будувати, наприклад, десь біля Середнього. Але питання аеропорту для Закарпаття обов’язково треба вирішувати, хоча б тому, що зі зведенням сучасних гірськолижних комплексів зросте кількість туристів. Тим більше, що тоді матиме перспективу і розвиток Ужгорода – звільниться велика територія для забудови.

Наступне питання – будівництво готелів. Якщо у Львові, Києві готелі збираються будувати, але постає питання що з ними робити після чемпіонату, то будівництво готелів вздовж трас на Закарпатті має перспективу. Година-півтори поїздки до Львова на матч не складає проблеми, а відтак це будуть туристичні об’єкти, які у нашому мальовничому краї матимуть попит.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати