Еклезіологічні підстави для входження Мукачівської греко-католицької єпархії до УГКЦ

Між греко-католиками України існує певний розкол. Цей розкол при найгіршому розвитку подій теоретично містить у собі небезпечний потенціал для переростання у розкол між найбільшою Східною Католицькою Церквою світу – УГКЦ – і Римським Престолом. А тому що в цьому сценарії не зацікавлена ні УГКЦ, ані Рим, усім зацікавленим сторонам – в тому числі й керівництву Мукачівської єпархії, потрібно негайно шукати розв’язку цієї проблеми, щоб знайти її якомога раніше.

Еклезіологічні підстави для входження Мукачівської греко-католицької єпархії до УГКЦ

Залишімо тут поза увагою питання походження східного християнства на Закарпатті, бо відповідь на нього не є вирішальною для завершення розколу між греко-католиками України. Якби древність місцевої Церкви дійсно мала вирішальне значення для її статусу, то вселенський примат від самого початку й досі був би в Єрусалимської Церкви – матері всіх інших помісних Церков. Однак ми добре знаємо, що насправді це не так – вселенський примат майже від самого початку був у Римської Церкви, тоді як водночас поставали й інші, регіональні примати, прикладом котрих є в 1-му тисячолітті Пентархія, а пізніше й інші автокефалії в Православній Церкві. Славний Ефеський престол, який однозначно був апостольським і пов’язувався зокрема з апостолом і євангелистом Іваном, так і не став патріархатом, натомість він разом із іншими апостольськими престолами Малої Азії ввійшов до складу Константинопольського Патріархату. Еклезіологічний злет останнього був спричинений не відносно пізнім переданням про перебування апостола Андрія у Візантіоні, а становищем Нового Риму як фактичної столиці Римської Імперії.

Отож, попробуємо в цьому доробку, дати відповідь на питання, чому входження Мукачівської єпархії вимагається еклезіологічною логікою, а тому є тільки питанням часу і всім потрібно готуватися до нього вже зараз.

Чому власне «розкол»?

Звичайно, з чисто формальної точки зору між УГКЦ і Мукачівською Греко-Католицькою Єпархією (надалі МГКЄ) поки що розколу немає. Всі греко-католики України перебувають між собою в євхаристійному сопричасті, бо їхні ієрархи знаходяться в повному сопричасті з наслідником Петра – римським папою. В своїй недавній історії вони заплатили за це сопричастя дуже дорого і тому цінують благо церковної єдності. Переслідування комуністичною владою заторкували їх усіх, без огляду на юрисдикцію. Але саме в цьому переслідуванні як ніколи в їхній попередній історії виразилася спільність долі УГКЦ і МГКЄ. Навряд чи більшість простих греко-католиків знають про те, що в Україні є греко-католицька єпархія, що не належить до УГКЦ. Можливо, це пояснюється також неспівмірністю обох еклезіальних величин – адже УГКЦ чисельно є разів у десять більшою, ніж МГКЄ. Відродження УГКЦ в Галичині було набагато успішнішим, ніж відродження МГКЄ на Закарпатті. Можливо, певну роль у цьому зіграв також неординарний статус МГКЄ як Церкви, місцево ізольованої в порівнянні з іншими Церквами України.

На жаль, в юридичній площині МГКЄ на даний час є в Україні еклезіологічно неприродним утворенням – окремою Церквою свого права чи лат. sui iuris, що існує паралельно до УГКЦ. Це суперечить як звичній католицькій еклезіологічній практиці, згідно з якою в одній і тій самій країні повинна бути єдина церковна організація, так і цілій канонічній традиції Східної Церкви (пор. 34-ий Апостольський канон), за якою організація Церкви орієнтується за адміністративною побудовою держави. Іншими словами, МГКЄ є церковною аномалією, походження котрої потрібно шукати в складній історії нашої країни. Вирішальне питання звучить наступним чином: чи виправдовують місцеві особливості подальше існування в Україні єпархії, відокремленої від УГКЦ ? Якщо поглянути на інші конфесії, присутні в Закарпатті, то відповідь на це питання є ясною, і вона буде однозначно негативною. Регіональні особливості не можуть бути причиною для церковного розділення. Всі структури православних і римо-католиків Закарпаття входять у склад загальноукраїнських Церков, включно з УПЦ МП (предстоятелем котрої є митрополит Київський і всієї України) та РКЦ (місцевий єпископ є членом Єпископської Конференції України). Не можна ж всерйоз стверджувати, що греко-католицькі закарпатці є кращими чи більшими закарпатцями, ніж більшість населення цієї частини України. Отже, саме по собі входження Мукачівської єпархії до УГКЦ жодним чином не загрожувало б місцевим традиціям закарпатських греко-католиків, так само як воно не ставить під загрозу й своєрідність закарпатців інших конфесій.

Не будемо також окремо зупинятися на особистості теперішнього правлячого архієрея МГКЄ. Напевно, він є добрим пастирем, як і його новий єпископ-помічник. Нам йдеться про статус єпархії, а не про конкретних осіб чи їхні помилки. Всі ми є люди, всі ми помиляємося, але всі ми також можемо вчитися й змінювати наші позиції відповідно до нових реалій, також еклезіологічних.

А вони є такими, що всі греко-католики України вже понад два десятиліття живуть у спільній, незалежній державі Україна. Отже, регіональні особливості є багатством України, а не приводом для церковних поділів.

Іншим аргументом, який часто наводиться проти об’єднання українських греко-католиків, є той факт, що на Закарпатті живуть представники різних національностей, котрі є вірянами МГКЄ. Але ж і УГКЦ не є Церквою винятково українців. «Українська» в її назві вказує не на українську національність її вірян, а на тисячолітню традицію східного християнства з її природним центром у теперішній столиці нашої спільної держави, древній столиці Київської Русі. До Київської Церкви від самого початку належали не тільки різні слов’янські племена, а й германські варяги і численні угро-фінські племена теперішньої європейської частини Росії. Отже, інтернаціональність Мукачівської єпархії цілком стоїть у цій традиції Київської митрополії. А тому присутність різних народностей на території якоїсь єпархії не може бути раціональною причиною відокремленості від Київського Престолу. Також у сусідній Румунії існують єпархії, до яких належать не лише румуни, але й українці, однак це не є причиною їхнього відокремлення від Румунської Греко-Католицької Церкви. Тут можна було б піти шляхом утворення кількох етнічних вікаріатів у складі місцевої єпархії в складі УГКЦ.Звернення Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій з нагоди 20-річчя відновлення державної Незалежності України стосується також МГКЄ: «Ніхто не має права розколювати українське суспільство за релігійними, національними чи регіональними лініями. Ми – велика країна з давньою і складною історією. На нашій землі віками разом жили представники різних народів та релігій – Галичина і Донбас, Полісся і Закарпаття, Поділля і Крим – це наше різноманіття – регіональне, культурне, мовне, національне, віросповідне. Але це ми – єдиний український народ! Той же, хто, граючи на відмінностях, хоче посіяти ворожнечу, протистояння, ненависть чи навіть прагне розпаду України – чинить зло».1

Київ як природний інтеграційний центр Східних Католицьких Церков слов’янської традиції

Як уже було сказано, УГКЦ не є національною Церквою в тому значенні, що вона була б Церквою винятково для представників титульної нації нашої держави. Тому її мотивація для подолання внутрішньо-греко-католицького розколу в Україні є не етнофілетичною, а еклезіологічною і водночас екуменічною. Теперішня УГКЦ розуміє себе як Київська Церква, тобто Церква, духовним центром якої є Київ як древній центр тяжіння східного християнства візантійської традиції в Середній і Східній Європі.

У чудовому вінку своїх золотих куполів древній град на берегах Дніпра-Славутича об’єднує розповідь про апостольську проповідь св. Андрія Первозванного, хрещення світової держави – Київської Русі, найбільший монастир православного світу – Києво-Печерську Лавру з сотнями її святих подвижників, найдревніший храм східно-слов’янського світу – Святу Софію Київську, та великі богословські напрацювання світового Православ’я в спадковості великого київського митрополита Петра Могили. Еклезіологічний примат Києва, «Нового Єрусалиму», заснований на благодаті, а тому він є регіональним приматом божественного походження. Воістину, ні Карпати, ані зведені людьми кордони чи політичні інтриги не є серйозними перешкодами для притягальної і випромінювальної сили нашої святої столиці.

А тому стремління Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ об’єднати під своїм омофором всіх греко-католицьких християн східно-слов’янської традиції є природним еклезіологічним розвитком – продовженням становлення одного з еклезіологічних центрів християнського світу. Ми повинні єднатися навколо нашого спільного спадку – нашої літургійної традиції, навколо благодаті нашого «Нового Єрусалиму» – золотоверхого Києва, навколо наших історичних зв’язків. Наша сила і наше майбутнє полягають у нашому єднанні, а не в продовженні нашої роздробленості. Це єднання навколо Київського Престолу є практичним здійсненням еклезіології Другого Ватиканського собору на східноцерковному грунті – побудовою помісної Церкви.

Екуменічний вимір теперішнього поділу між УГКЦ і МГКЄ

1. Якщо Рим і надалі толерував би чи навіть підтримував би протиприродне відокремлення однієї греко-католицької єпархії від УГКЦ, то це було б нічим іншим, як фактичною реабілітацією уніатизму – практики здійснення єдності з Римом на кошти Східної Церкви. Внутрішньокатолицький неоуніатизм діаметрально суперечить досягнутому в Баламанді поступові в оцінці непростої історії відносин між обома Церквами. Отже, продовження існування МГКЄ осібно від УГКЦ було б непрямим підривом православно-католицького діалогу.

2. Теперішня позиція курії є суперечливою і непослідовною. Тоді як Перемиська єпархія, що входила до Києво-Галицької митрополії, була відірвана від УГКЦ із вказівкою на нові кордони між Україною і Польщею, у випадку МГКЄ цей принцип державних кордонів усупереч всякій логіці не дотримується, а ігнорується.2

3. Церковне сопричастя здійснюється принаймні на трьох рівнях – від єпархії через патріархат чи митрополію (в нашому випадку – Велике Архиєпископство), тобто помісну Церкву, до його завершення в сані єдності наслідника св. Петра. Тому єпархія Східної Церкви, яка напряму підлягає Римові, є еклезіологічно дефектною, бо їй бракує юрисдикційної інтеграції у регіональний рівень церковного сопричастя. Отже, теперішній статус МГКЄ поза УГКЦ є важким порушенням принципу communio ecclesiarum. Адже єдність Церкви здійснюється не тільки вертикально – в сопричасті з римським єпископом, а й горизонтально – через участь у канонічній церковній організації разом із сусідніми місцевими Церквами відповідної країни, яка маніфестується через сопричастя місцевого єпископа з відповідним главою помісної Церкви.

Що робити?

Не можна дозволити, щоб наявний юрисдикційний розкол між греко-католиками України переріс ще й у розкол ієрархічний, коли керівництво УГКЦ з огляду на постійні звинувачення в бездіяльності збоку частини греко-католиків Закарпаття, врешті-решт буде змушене встановити там паралельну ієрархію УГКЦ. Це мало б надзвичайно негативні наслідки для всієї Католицької Церкви і привело б до конфліктів із непередбачуваними наслідками, в результаті яких програли б усі.

Отож, благо Вселенської Церкви вимагає якнайскорішого, але тим не менш добре продуманого єднання всіх греко-католиків України. А тому обом владикам Мукачівської єпархії потрібно якомога швидше сідати разом із ієрархією УГКЦ за стіл перемовин та домовлятися про якнайшвидший вихід із теперішньої ситуації, який був би прийнятним для всіх. При цьому потрібно врахувати всі легітимні інтереси обох зацікавлених сторін. Апостольський Престол не стане на заваді вирішенню цієї проблеми, бо він також зацікавлений у її вирішенні. Єднання усіх греко-католиків України завжди буде першочерговим завданням керівництва УГКЦ, а тому потрібно відмовитися від ілюзії, що якісь інші проблеми змусять главу й ієрархію УГКЦ відмовитися від легітимних намагань у цьому напрямку. Особливо тепер, коли перебування на Петровому Престолі папи, який має давні зв’язки з УГКЦ, представляє для керівництва цієї Церкви великий кайрос для остаточного об’єднання греко-католиків України.

Висхідним пунктом для порозуміння між УГКЦ і МГКЄ повинно стати визнання своєрідності Мукачівської єпархії керівництвом УГКЦ, а кінцевим – підписання особливого документу, який відображав би особливі права цієї єпархії в складі УГКЦ та зобов’язував би обидві договірні сторони. Наприклад, не можна приписувати закарпатським греко-католикам, якою мовою їм молитися – з огляду на місцеві традиції та інтернаціональність цього краю це має бути внутрішньою справою кожної парафії. Для того, щоб розвіяти страхи перед потенційним засиллям галицького впливу, можна було б юридично закріпити обрання місцевих ієрархів виключно місцевим клиром Мукачівської єпархії.

Можливим виходом із ситуації, що склалася, є також утворення Закарпатської митрополії в складі УГКЦ, для якої потрібно було б утворити принаймні ще одну єпархію – наприклад, у Хусті. Однак і тут вирішальною повинна бути воля самих греко-католиків Закарпаття, бо ж вони краще за всіх знають, чи це було б доцільним. Головним принципом порозуміння між УГКЦ і МГКЄ має стати усвідомлення обома сторонами того, що метою єднання є не тріумф однієї сторони над іншою, а їхнє спільне благо. Отже, права МГКЄ в складі УГКЦ повинні бути не меншими, а, можливо, й більшими, ніж перша мала як Церква «свого права» в юрисдикційному підпорядкуванні Римському Престолові.

У всякому разі, не треба намагатися зробити з Мукачівської Церкви рядову єпархію УГКЦ, бо вона має свою власну історію й свої особливі традиції, котрі потрібно поважати. Їх треба розуміти як потенційне збагачення всієї УГКЦ. Водночас керівництво МГКЄ має збагнути, що єднання з УГКЦ не є тільки примхою останньої, а його вимагає еклезіологічна логіка, екуменічні процеси і передусім благо Вселенської Церкви, бо теперішній статус єпархії є абсолютно неприйнятним для УГКЦ, а тому становить міну сповільненої дії у відносинах між УГКЦ і Римським Престолом. Заперечення реальності цієї проблеми і подальше її невирішення шкодило б передусім самій Мукачівській єпархії, котра хронічно перебуває на грані внутрішнього розколу й керівництво якої постійно обвинувачується в сепаратистських устремліннях не тільки українською громадськістю, а й частиною самих закарпатських греко-католиків. Потрібно оминати схему мислення «більшість» - «меншість», бо для блага Церкви потрібна така розв’язка, яка задовольняла б усіх греко-католиків Закарпаття.

Входження до УГКЦ не повинно зашкодити історичним зв’язкам Мукачівської єпархії з її Церквами-дочками – греко-католицькими Церквами Словаччини й Угорщини, а також Піттсбурзькою митрополією в США (Byzantine Catholic Metropolitan Church of Pittsburgh) і Крижевацькою єпархією на Балканах. Навпаки – вони повинні інтенсифікуватися, тому що в цьому випадку Мукачівська єпархія стала б живою зв’язкою між Київською Церквою та греко-католиками поза межами України, а це в свою чергу лише стало б найкращою запорукою її особливого статусу в складі УГКЦ.
 

Примітки

1 http://www.ugcc.org.ua/news_single.0.html?&tx_ttnews[tt_news]=6096&cHash=4c5dd0a37e77a5ece3c536d00c600751&type=98

2 На що вказує проф. д-р Михайло Димид, пор. http://kolomyya.org/se/sites/np/41023/

 

Микола Крокош, Релігія в Україні

05 квітня 2013р.

Теги: МГКЄ, греко-католицький

Коментарі

555 2013-04-09 / 01:51:14


З україносрачами - на маргінальний сайт до Старости (Жаливи). Коментар видалено. Адмін


васман 2013-04-08 / 14:08:13
на початках після відновлення ГКЦ ,не рідко проводились спільні богослужіння разом із священниками з-за перевалу. останніми роками таке враження , ніби в храмах МГКЕ на саму згадку про УГКЦ накладено вето. не добре то є...

Фатюв 2013-04-08 / 13:03:24


Зі своїм антиукраїнством - на тупиковий ресурс до Старости (Жаливи). Коментар видалено. Адмін


грекокатолик 2013-04-08 / 03:41:38
Правду говорите патріоти України. Історію Мукачівської Греко-Католицької (Г-К) Церкви треба боло уже давно вимазати з памяті христіян через обєднання з Галичськими братами грекокатоликами. Всі епархії які були дерівовані з Мукачівської Г-К епархії, як Пряшівська Г-К епархія, Г-К епархіа Орадеа/Нодьварод, Г-К епархія Герла/Самошуйвар, Г-К епархія Гойдудорог, потім ай Г-К епрхії в США ( Пітсбург, Пасаїк ітд) треба обєднати під одну Українську Львівсько-Київську Г-К юрісдікцію.
Православні епархії Росії, США обєдалися і в процесі обєднання знаходяться православні других держав Європи в том числі ай України. Так ми також братя і сестри маємо обєднатися в одне нероздільне ціле. Хай, найсвятіший Кирил веде в православній вірі всіх православних, а нас грекокатоликів в грекокатолицькій вірі найсвятіший Святослав.

Anders 2013-04-07 / 23:51:52
Русини-москвофіли, що належать до МП, вже хочуть втручатись у справи греко-католиків. Дожились... І це пишуть ті, які мають відношення до Закарпаття, живуть в Чехії, а пишуть мацкальською.

Русины 2013-04-07 / 23:32:37


Нам тупиковий сайт до Старости (Жаливи). Коментар видалено. Адмін


Це я 2013-04-07 / 23:06:06
Щоб помолитися до Бога, людині не потрібні посередники. Церкви існують для того, щоб спільноти віруючих мали можливість справляти свої обряди організовано, згідно своїм традиціям. Традиції згуртовують спільнот. МГКЦ є церквою, яка має свої традиції, виробленої на цінностях європейської культури. Людина яка щиро вірить у Бога, не буде перебігати з церкви до церкви, підлаштовувати свою конфесію під потреби часу, бо як видно на прикладі нашого реґіону, за останні 100 років наша церква могла нічим більше не займатися, тільки оформляти входження то до однієї, то до іншої церкви, у залежності до державної приналежності теріторії.
Сорри згадує 1939. рік. А зі свого боку намагаються вчинити так само, з різницею, що центр бажають мати не в Еґері, а у Києві. Чим у такому разі будете кращими від тих, кого ненавидите.
Божї жорнови повільно мелють. Церква не з тих інституцій, якій притаманно сильно квапитися.Бо вона думає іншими масштабами. Якщо нашій церкві велено бути у складі УГКЦ, то це станеться незалежно від нашого з вами бажання. Наше діло молитися, все інше - політика.

Богдан. 2013-04-07 / 22:15:52
Я перепрошую, а як можна отримати контакт на автора?

Богдан. 2013-04-07 / 22:08:48
Шановні!
Всі ви розумієте, що таким чином питання не вирішується! Ми не є в середньовіччі, і такі питання зараз вирішуються шляхом конструктивних переговорів, і довгої підготовки! А такого нічого не проводиться. Значить ні про яке обєднання не йде мова і не може йти. А ще раз повторюся, від коли МГКЄ з УГКЦ в розколі?
Такі статті (вже не перша) підривають авторитет найперше УГКЦ, я думаю, що подібного роду провокації мали б проходити відповідну фільтрацію! А одна річ що мені сподобалася "не треба намагатися зробити з Мукачівської Церкви рядову єпархію УГКЦ, бо вона має свою власну історію й свої особливі традиції, котрі потрібно поважати". Все інше хворі фантазії! Дякую!

Верховин 2013-04-07 / 19:30:25
Стаття виважена й актуальна. Від того, що я, корінний верховинець, русин-українець, не чую від священиків молитви за предстоятеля УГКЦ, почуваюся незатишно. І бажав би, аби віковічні прагнення закарпатців, в т.ч. греко-католиків, до єднання з Україною, здійснилися б у повній мірі.
Автор вказує і причини нинішньої ситуації,іпричини та шляхи об'єднання.

Русин 2013-04-07 / 18:31:26
Це я. Церква э передусім носієм традицій" Де ти сяку дурницю вископотив? Може твоя"церква", а моя є Божов інституціьов яка веде людину до Бога, по цій земній дорозі,відроджує і освячує. І до твої" церкви" хиба баран бде хотіти належати, бо вна музей, а не Христове Тіло. Коментатори навчіться раз елементарщини і не лізьте в Церковні справи.

сорри 2013-04-07 / 14:08:09
Ну звичайно... :) От тільки не зрозуміло, чому мадяри в після окупації Карпатської України в 1939-му швидесенько ліквідували sui juris МГКЄ і перепідпорядкували її Егерському єпископу? Це, навіть, при тому, що паралельно "ліпили" в цей час з того, що було під руками (і вирізавши всіх українців) лояльну "націю" угроросів... :)

Держава як церква, пане Це я. А тому в контексті ваших слів також не зрозуміло, для чого політичні поводирі наших угорців вимагають перегляду нинішнього політичного статус кво в бік створення угорської автономії? Кому це вигідно? Хто хоче зруйнувати стабільність? Хтот креше іскри за участі того самого Йоббіка, як це було недавно в Ужгороді групою "модьор турісто - обліко морале"?..

Запитань більше, ніж відповідей, пане Це я... :)

Це я 2013-04-07 / 13:44:34
Церква є передусім носієм традицій. Неможливо при всіх змінах державного підпорядкування перебудуватися під нову для нас актуальну церкву. Бо то тоді внас буде не церква, а коньюктурна партія.

сорри 2013-04-07 / 13:27:22
Це я відповідав Це я :))

сорри 2013-04-07 / 13:25:57
Та не зовсім. Он весь народ україни не хоче жити в такій задниці, як живе зараз, але політики і бізнесмени водять його по колу.

Питання окремішності МГКЄ вирішувалося завдяки угорському лоббі в Римі. Про це тут вже писалося. Нинішній Папа мав би бути лояльнішим до українства, бо виховувався українцем, а тому побачимо, що буде далі. Принаймні, вам чого боятися - у цій статті йдеться про те, що у разі приєднання МГКЄ мала б мати ще більшу свободу, аніж має зараз в підпорядкуванні Риму. Точно такий сценарій відстоював завжди і я. Йдеться, швидше, про символічний крок. Бо для українців, які становлять 90% пастви МГКЄ, не зрозуміло, чого ми маємо бути окремо від УГКЦ. І не треба говорити про меншини. Бо, наприклад, греко-католики поляки непогано почуваються в лон УГКЦ. І від жодної меншини скарг на утиски ніколи не було.

читач 2013-04-07 / 13:20:27
Я наприклад за обєднання бо країна у нас одна.

Це я 2013-04-07 / 13:16:08
сорри 2013-04-07 / 12:52:14

А ви звідки берете, що чистокровні(?) русини намагаються досягти обєднання МГКЦ з УГКЦ?
Якби того вони хотіли, вже давно було то здіснено.

сорри 2013-04-07 / 12:52:14
Це я, як людина, предками якої були русини (українці) (бо саме змадярщеними русинами є в 99,9% теперішні угорські греко-католики) ви не можете виступати проти єдності з рештою русинів України. :)

Ну а щодо іншого, то, коментуючи публікацію Миколи Крокоша, ви дали узагальнену негативну оцінку всі УГКЦ. Не маючи для цього ані найменших підстав. Не гарно.

Anders 2013-04-07 / 12:40:39
Є факти, що деяких наших єпископів святили львівські єпископи у Львові у соборі святого Юра (Василь Попович, 1838 рік). По-друге, єпископ Андрій Бачинський мав би очолити руську греко-католицьку митрополію, яка б об'єднувала Мукачівську, Перемиську та Львівську єпархії. Але цьому завадили промадярські сили, які боялись сили візантійського обряду.ю По-третє,галичанин Василь Тарасович розпочав процес Ужгородської унії. По-четверте, у 1707 році Папа Климент ХІ висвятив на мукачівского єпископа знову ж таки галичанина Юрія Винницького, який до того був Перемиським єпископом. По-п'яте, у 1715 році київський митрополит Лев Кішка висвятив на єпископа Юрія Бізанція. По-шосте, у 1888 році Папа Лев ХІІІ оприлюднив план об’єднання Мукачівської та Пряшівської єпархій із Галицькою митрополією. Проте угорський примас, кардинал Янош Сімор оголосив, що реалізація такого плану була б великою образою національних почувань угорців. Тож які висновки, панове.

Це я 2013-04-07 / 12:39:30
сорри 2013-04-07 / 12:13:18

Ви не могли читати від мене про мої католицьтво або протестантство!
Я є вірником Мукачівської грекокатолицької єпархії!

"У вас немає офіційної позиції УГКЦ з цього приводу" - я коментував не офіційну позицію УГКЦ, а публікацію Миколи Крокоша:

"Єднання усіх греко-католиків України завжди буде першочерговим завданням керівництва УГКЦ,..."

НОВИНИ: Соціо

23:51
30 родин із прифронтової Харківщини оздоровилися та відпочили на Закарпатті за час дії програми "Турбота"
23:19
/ 1
Словаччина хоче відновити пасажирське залізничне сполучення із Ужгородом, яке припинилося 80 років тому
18:22
"Укрзалізниця" ще цьогоріч планує запустити потяг "Київ – Кошиці"
15:29
/ 6
Як "танець з бубном" за вітряки на Руні гудуть сільрада, лісівники та закарпатська влада
14:15
/ 1
Приватний поїзд "Прага – Чоп" сьогодні здійснив свій перший рейс
11:22
/ 3
Запис мого діда і сепаратне святкування Паски
11:11
/ 1
У Ракоші Вишківської громади попрощалися з полеглим Героєм Святославом Корнійчуком
20:19
/ 5
В Ужгороді на об'їзній депутати-"слуги" планують "роздерибанити" понад 1 га землі із заниженням вартості в 10 разів
21:59
/ 21
На Закарпатті було зроблено спробу дестабілізації шляхом перекриття доріг "через мобілізацію". Поліція звільнила проїзд
18:44
/ 36
Головою Ужгородського міськрайонного суду переобрано Віктора Данка
18:38
На війні поліг Віталій Петах зі Страбичова Мукачівської громади
02:00
/ 30
Комбат Руслан Каганець: "Без людей виграти цю війну неможливо. Ми не зробимо мільйон роботів із штучним інтелектом, які за нас воюватимуть"
00:32
/ 1
Відсьогодні на Закарпатті розпочалася нерестова заборона
21:48
Біля Солотвинського солерудника виявлено смітники, пластикові пляшки в карстових проваллях і забруднення потоку Глод
16:44
/ 3
В Ужгороді пойдуть чемпіонат України з велоспорту-МТБ та чемпіонат області
11:26
/ 4
На війні з росією поліг Ігор Сакало з Горінчова Хустського району
10:53
У лютому споживчі ціни на Закарпатті в цілому не зросли – статистика
11:15
"Щасливі діти" запускають новий цикл відновлювальних ретритів для мам із дітьми "Сила Карпат"
10:56
/ 6
В Усть-Чорній на Тячівщині попрощалися з полеглим Героєм Октавіаном Коненком
22:53
/ 3
У понеділок в Сваляві проведуть в останню дорогу полеглого 21-річного Героя Василя Томащука
22:20
/ 2
У Великій Копані попрощалися з Віталієм Чонкою, що загинув на Запоріжжі ще торік у червні
15:31
У лютому в порівнянні з торішнім груднем ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
14:57
Торік на Закарпатті прийняли в експлуатацію житла на 17,8% більше, ніж у 2022-му
14:10
/ 1
Кабмін перерозподілив освітню субвенцію на 2024 рік: місцеві бюджети Закарпаття втратили 2,4 млн грн
23:00
/ 3
На війні поліг ровесник Конституції України Василь Цьока з Крайникова Хустської громади
» Всі новини