Лист

Шановна редакціє!

Щойно повернулася із Пряшева, де була у своєї сестри, яка там віддалася і вже живе більше 30 років. Із цієї поїздки я привезла додому дуже прикрі враження, про які хочу розказати читачам газети. На свято Богоявлення, 19 січня, сестра повела мене до місцевого греко-католицького собору – це файна стара церква, яка дуже подібна на наш Ужгородський собор. Сестра мені зразу сказала, що свято Богоявлення вони вже відсвяткували 6 січня, тому на вечірній Літургії ніщо не нагадувало величне свято. Спершу я собі подумала, що, може, воно і ліпше, бо всі в’єдно святкують праздники. Та правдивим шоком було, коли розпочалася Літургія – усе від початку до самого кінця по-словацьки. Я не почула ні одного слова чи то по-церковнослов’янськи, чи по-українськи, чи по-русинськи. Може, у Пряшеві і є греко-католики-словаки, а то що там були і там має бути много греко-католиків-українців або як декотрі себе там зачали називати русини, то можна не сумніватися. Пряшів – то славний центр греко-католицької церкви, тут жив О.Духнович, тут вже майже сто років стоїть йому пам’ятник. Не словаки, а наші люди йому поклали пам’ятник, то де вони поділися, чому у нашій церкві, де правив по-нашому О.Духнович, нині служать по-ненашому? У нас так багато говорять про потребу дотримуватися традицій, причому це я не раз чула від священиків, які приїжджали до нас із Словаччини, а тут, у самій Словаччині, від традицій легко відмовилися та перейшли на новий календар, а потім змінили і мову. Чому тоді самі священики забули традиції та свою мову і служать по-словацьки? Видко, говоріння про традицію, то лиш говоріння, а головне політика. І я у тім переконалася, коли сестра мені призналася, що уже на двох переписах вони з чоловіком, а він українець і греко-католик із Ублі, що коло Малого Березного, записалися словаками. Діти їх та онуки само собою – словаки, але племінник став ще реформатом. Від сестри я взяла номер «Blahovistnika”, який Вам засилаю і прошу сфотографувати, аби усі виділи, по-якому там пишуть церковні книжки і чи то нас таке чекає, коли будемо так само як наші брати у Пряшеві дотримуватися традицій?

Із вашої газети я довідалася, що наша Мукачівська єпархія сама по собі і не залежить від Києва. Як то може бути? Що у нас інакша греко-католицька віра, ніж у Львові або Києві? Коли така словакізація та мадяризація йде на землях, що колись належали до Закарпаття, то чого ми, коли живемо в Україні, наша церква окремо від греко-католиків України. Думаючи про моїх пряшівських родаків, я зрозуміла, що нам спершу затовкають у голови, що ми, закарпатці, інакші, ніж українці, а потому заберуть нам наш календар, наші свята, нашу мову та зроблять   із нас словаків або мадярів, як то зробили вже у Пряшеві та Марія-Повчі.

Анна Синитар

Закарпатська греко-католицька спілка імені Івана Маргітича, Закарпаття онлайн.Громадські організації
10 квітня 2012р.

Теги: греко-католицька, Словаччина, Пряшів

Коментарі

Це я 2012-04-16 / 12:38:22
Пані Ганна (так буде правильно українською) обурена тим, що молода країна проводить ословачення національних меншин, вводить державну мову у богослужінні, знайомі-рідні записуються словаками.
Але на закарпатті хоче аби було так само: русини записувалися українцями, вводилася українська мова у церквах, всі забули свою історію. Чим не подвійні стандарти?

Гість Леонідові 2012-04-14 / 23:29:44
Я випря хорошаю і добре годую док не заріжу. Циви би ся згодили й на вирізані яйця йби вас добре годовали?

Леонід-марії 2012-04-10 / 14:18:34
Бог один.І не правильно критикувати на якій мові людина молиться.Хоч на китайській,бо китайці теж люди))а молитва вона і по китайські буде молитвою.

Марія - Леоніду 2012-04-10 / 12:33:10
Оцього вони (влада) і добиваються, щоби ми так думали. Називайте нас, як хочете, моліться в церквах хоч по-китайськи, тільки дайте дешевої ковбаси. Так? Примітивно так думати, нерозумно.

Леонід 2012-04-10 / 10:55:24
Хай з нас зроблять кого завгодно але щоб ми нарешті почали жити по-людські.Бо на даний час ми не не українці, а раби нашої влади.

/ 8Чи оправдане "наше" русинство?
/ 35За лаштунками урочистостей хіротонії владики Ніла
/ 38Як хрестили Русь-Україну?
/ 7Мудрий душпастир
/ 4Пам’яті о.Йосипа Штилихи
/ 3Владика Ніл – єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії
/ 2Промова Глави УГКЦ на могилі Вла­­дики Івана Маргітича
/ 8Деміфологізація чи незграбна міфотворчість?
/ 21Олександр Духнович – подвижник нацiонально-визвольної боротьби українцiв Закарпаття
/ 8о. А. Пекар, ЧСВВ. Греко-католицька церква під час мадярської окупації Закарпаття (1939-1944)*
/ 4Ще раз про хрещення Русі-України
/ 73Sui iuris Мукачівської греко-католицької єпархії: примара чи надбання колоніального минулого?
/ 6Чому вдома по-чужому?
/ 56Мiфи i реальнiсть про перебування св. Кирила на теренах сучасної України
/ 4Канадський парламент оцінив діяльність митрополита Андрея Шептицького
/ 2Схиляємо голови в тихій молитві. Слово про о. Монс. Авґустина Волошина
/ 1Книжкові новинки: В Ужгороді видали Великопісний молитовник
/ 38SUI IURIS Мукачівської греко-католицької єпархії,
/ 4Світлій пам'яті пастиря
/ 4Хто ініціював непристойну бійку за місце глави УПЦ МП?
/ 27Інцидент, що межує із вандалізмом. І не тільки…
/ 30Спілка імені Маргітича звернулася до владики Мілана і Папи Бенедикта ХVІ
/ 242В Ужгороді вшанували пам’ять владики Маргітича та прийняли звернення проти «русинської церкви»
/ 4В Ужгороді вшанують пам’ять єпископа Івана Маргітича
/ 4УГКЦ: від митрополії до патріархату
» Всі записи