України стало менше

Це у мене така думка. Адже в Україні не стало Богдана Сільвестровича СТУПКИ. Сьогодні, 24 липня, о 14-й годині на Байковому цвинтарі в м. Києві відбудеться траурна церемонія поховання Великого сина України.

Я щойно повернувся з Аскольдової могили, де у нашому греко-католицькому храмі Святого Миколая з другої половини дня відбуваються святі богослужіння за  померлим, а зараз, всю ніч, читають там псалтир і прощаються з Богданом близькі і друзі, знайомі і незнайомі. До храму зійшлося сотні людей, основна маса яких без головних уборів молилися-хрестилися навколо церкви і чекали своєї черги, щоби зайти всередину…             

З 10-ї ранку тіло Богдана буде встановлено на великій, траурно убраній сцені Національного театру ім. Івана Франка, на сцені, на якій Богдан Сільвестрович з початку 70-х років минулого століття створив  десятки незабутніх, геніальних образів різних героїв… Останні більше десяти років він був художнім керівником театру, Батьком колективу франківців. Звідси о 14-й годині труну з тілом траурною процесією понесуть на цвинтар.                       

Особисто я познайомився з Богданом Ступкою десь о 23-й годині одного літнього дня 1971 р.(здається) в театрі ім.. І.Франка, у якому проходили  гастролі  Львівського театру ім. Заньковецької. В цей пам’ятний для мене вечір йшов спектакль за п’єсою В.Шекспіра «Річард третій», де Богдан виконував роль Річарда. По закінченню спектакля Іван Миколайчук провів мене «за куліси», де і познайомив з Богданом. Вже десь через годину ми втрьох були на вул. Серафимовича у Івана вдома (Марічка в цей час була на Буковині). І тут з’ясувалось, що дома – «хоч шаром покати…». Все є, а закусити нічим.  А Іван на кухні – «повний депутат», нічого не вміє… Добре що в хаті десь знайшлося кукурудзяне борошно (мелайна мука), якесь «доґошне» сало і, слава Богу, пара великих цибулин. А далі – токан зі смаженою на шкварках цибулею і вся ніч попереду, аж до «третіх півнів»…         

Після цих гастролей Львівського театру Богдан Сільвестрович був запрошений до Києва в театр ім. І.Франка, сцені якого він не зраджував ніколи і на який сьогодні він побуває в останнє…  

Будучи невеликий час свого життя Міністром культури уже в незалежній Україні пан  Богдан любив говорити, що «коли ти артист – тебе всі хвалять і обожнюють, а коли міністр – тебе критикують і сварять…».                                         

Я не був «дуже близько» знайомй з Богадном Сільвестровичем. Ми відносно часто зустрічались з ним «в епоху створення і діяльності РУХ’у» і коли він бум міністром. А так – тільки інколи. Правда, був епізод у моєму житті, коли Ступка не з’явився не зйомку фільму І.Миколайчука «Така  тепла, така пізня осінь», яка відбувалась у павільйоні Кіностудії ім.. Довженка. Богдана довго шукали і не могли знайти і мене попросив Іван «прорепетиировати» два невеликих епізоди замість Богдана, поки його розшукають. Але його так і не знайшли і мені прийшлось «по-справжньому» зіграти  роль лікаря у фільмі, яку повинен був грати Б.Ступка. (Пізніше він похвалив мене – «я би сам не зіграв цю роль так, як це зробили ви..» Звичайно, він перебільшив, але мені було приємно).                                 

Не люблю говорити «пішов з життя…» Адже Богдан Сільвестрович залишиться в нашому житті, в житті наших онуків-правнуків довічно, поки буде Україна, поки буде історія України, поки буде цивілізація… Єдина біда, але біда неминуча, що після Б.С.Ступки України стало менше!..

м. Київ, 24 липня 2012 р.

24 липня 2012р.

Теги: Ступка

Коментарі

Felix 2012-07-28 / 13:57:27
Микола Іванович!
Дякую за епізоди з життя Боглана Сільвестровича та Івана Миколайчука. Вони дають особливу картину з життя цих незвичайних осіб.
Про що Ви розмовляли тій ніччю?
Чому такий обов"язковий п.Богдан не прийшов на зйомку в той день, коли Вам судилося стати актером?
З задоволенням прочитаю Ваши спогади.

З повагою,
Felix