Боротися й шукати! Знайти – і не здаватися! (до 140-річчя Руала Амундсена)

2012 рік славний не тільки подіями спортивного та соціально-політичного характеру. Він також багатий ювілейними датами, пов’язаними з видатними особистостями в стародавній, новій та новітній історії людства. Цей нарис присвячено видатному норвежзькому мандрівнику, вченому, підкорювачу Південного полюсу нашої планети Руалю Амундсену, 140-річчя народження якого вся прогресивна громадськість відзначає в понеділок, 16-го липня...

Руал Амундсен
Руал Амундсен

"Боротися й шукати, знайти і не здаватися"

Альфред Лорд Теннісон. «Уліс»

 

     Незвично лагідного літнього дня 1928 року Амундсен сидів в одному із затишних кафе Осло. Він вже майже допив каву, коли офіціант покликав його до телефону. Дзвонив військовий міністр Норвегії.

      - Експедиція італійського генерала Умберто Нобіле не виходить на зв'язок. Ваша допомога буде найбільш швидкою та найбільш потрібною, - сказав він.

      - Я згідний, - відповів Амундсен.

     На порятунок експедиції Умберто Нобіле вирушили моряки і льотчики Італії, Норвегії, Радянського Союзу, Фінляндії, Франції, Швеції.

     18 липня 1928 року Руал Амундсен вилетів на французькому літаку «Латам» з міста Тромсьо на півночі Норвегії і попрямував до Шпіцбергену на пошуки Нобіле. Через дві години, коли літак перебував у районі острова Медвежий в Баренцовому морі, радист повідомив, що політ триває в густому тумані та попросив радіопеленгацію. Незабаром після цього зв'язок обірвався…

     Про нього не було вістей, але хвилювалися мало: ніхто не вірив, що з Амундсеном може що-небудь статися. Довго не вірили…Довго сподівалися...

     Що сталося, наразі залишається невідомим, оскільки літака Амундсена й досі не знайдено.

     Руалу Амундсену було всього 56 років…

     Умберто Нобіле, що став при Муссоліні (дуче) генералом, у 1928 році задумав повторити переліт над Арктикою на новому дирижаблі «Італія» — цього разу в ролі керівника експедиції. 23 травня він вирушив зі Шпіцбергену і досягнув полюса в запланований час. Однак на зворотному шляху радіозв'язок з ним перервався: через обледеніння зовнішньої оболонки дирижабль притиснуло до землі. Він розбився в крижаній пустелі... Дев'ятеро вцілілих аеронавтів були викинуті на дрейфуючий лід.

     Умберто Нобіле та ще сімох його супутників виявили через п'ять днів після загибелі Руала Амундсена. Сам генерал дожив до глибокої старості. Він без особливих втрат (все ж таки генерал фашиської Італії - сателіта Німеччини) пройшовши буремні роки ІІ світової війни, пережив дуче та почив у Бозі в 1978 році на 94-му році життя…

     Іронія долі…

     Важко уявити, щоб людина сама, добровільно обрала собі таку непросту долю. Нерухомість безкрайньої чорної ночі, серед якої живе тепло кают‑компанії - немов хисткий язичок свічки на степовому вітрі... Багатомісячне життя в колі лічених людей, з якими усе вже говорено‑переговорено; чиї лиця, жести, слова й мовчання вже не можуть не дратувати. Важкі випробовування тіла й духу…Випробовування, на які ти сам себе прирік не на визначений термін, а назавжди, до смерті. І заради чого?! Слави? Грошей? Лічене число днів, проведених у своєму будинку недалеко від Осло, він жив відлюдником: сам готував обід, прибирав будинок. І слава, і гроші, уся ця мізерна плата за роки холоду та мороку потрібні йому були лише для того, щоб знову піти в морок і холод. Навіщо?

«Бельгіка» у льодовому полоні. Фото Фредеріка Кука, 1898 рік

     Руал Амундсен відповідав так: "Те, що досі ще невідомо нам на нашій планеті, тисне якимось гнітом на свідомість більшості людей. Це невідоме є чимось тим, чого людина ще не перемогла, якимось постійним доказом нашого безсилля, якимось неприємним викликом до панування над природою".

     Він любив лід, хутро, вищання собачих запряжок. Руала не обтяжувало вузьке коло товаришів. Цього норвежця притягували, наче магнітом, тороси й айсберги, як нас зовуть квітучі сади та березові гаї...

     Сніг - його доля.

     Амундсен - прагматик. Він заводить товстий зошит і педантично записує до нього всі відомості про полярні подорожі: одяг, взуття, спорядження, їжу. Потрібно загартувати себе, - і він, таємно від матері, відкриває на ніч зимову раму. Потрібно зміцнити тіло,  - і він пробігає на лижах до 50 кілометрів за день. Потрібно стати моряком, щоб виключити двовладдя в майбутніх експедиціях, - і він наймається матросом на звіробійну шхуну. Амундсен майже ніколи не потрапляв у важкі ситуації. Подорожуючи усе життя, він уникав пригод, здавалося б, невідворотних для мандрівника. Уникав свідомо.

     Розробляючи загальну стратегію своїх експедицій, він до дрібниць програвав кожен день подорожі: він точно знав, на якому кілометрі потрібно змінити хутряні унти; в який час застрелити собаку, щоб нагодувати інших собак. Відомий радянський полярний дослідник В. Ю. Візе писав, що "похід Амундсена до Південного полюса можна порівняти з бездоганним розігруванням музичної п'єси, в якій кожен такт, кожна нота були заздалегідь відомі й продумані".

     Немає людини, яка б зробила більше для дослідження полярних областей нашої планети. Він першим пройшов з Атлантики до Тихого океану вздовж північного узбережжя Американського континенту, зробивши те, що безуспішно намагалися зробити його попередники протягом чотирьох століть. Потім він пройшов з Атлантики до Тихого океану вздовж берегів Сибіру, уперше зробивши таким чином кругосвітню полярну подорож водами Льодовитого океану. Він першим досяг Південного полюса. Він передрікав: "Майбутнє полярного дослідження тісно пов'язане з авіацією" - і першим перелетів - на дирижаблі - з Європи до Америки через Північний полюс. Будь-якої з цих експедицій вистачало б, щоб прославити його ім'я, і він правий, коли говорив: "Мені було дано виконати те, до чого я себе призначав. Цієї слави достатньо для однієї людини".

     Молодість промчала наче вихор... Здається, він завжди був дорослим. Коли йому було 33, йому давали 70. Суворою був людиною, прямою, чесною. Можливо, і був від народження таким, а можливо, льоди зробили його таким. Дуже впертий та затятий. Під час плавання на "Мод" зламав плече. Перелом був важким, та й зрослося не так, як потрібно. Пересилюючи біль, лівою рукою піднімав хвору праву, тренував. Через декілька місяців в Сіетлі лікарі зробили йому рентгенівський знімок і дійшли висновку, що рука працювати не може. Принципово!  А вона працювала!!! Потім отруївся газом. Фахівці вимагали, щоб він забув про походи, стверджували: тільки спокій врятує його життя. Після цього він літав до полюса на літаку й перелетів до Америки на дирижаблі.

Амундсен до і після спроби авіаперельоту

     Льоди навчили його цінувати людей. Він багато страждав від несправедливості та просто від елементарного обману, не любив метушні, дріб'язкового марнославства. Після перельоту на дирижаблі "Норвегія" Руал Амундсен написав книжку "Моє життя". Там багато сторінок присвячено італійцеві Умберто Нобіле, командирові дирижабля. Нобіле претендував на роль повноправного керівника й по трішки, де міг, вихоплював крихти слави. Яким не є стриманим Амундсен в книзі, видно: не любив він італійця. Книга вийшла у 1927 році. А через рік Нобіле потерпів аварію на дирижаблі "Італія" й опинився дрейфуючій крижині. Розпочалася знаменита епопея порятунку червоного намету, з якої ми й розпочали нарис.

      У Костянтина Симонова є про нього вірш "Старик". Він закінчується так:

Под осень, накануне ледостава,

Рыбачий бот, уйдя на промысла,

Нашёл кусок его бессмертной славы,

Обломок обгоревшего крыла…

15 липня 2012р.

Теги: Руал Амундсен, 140-річчя від дня народження, відкривач південного полюсу

Коментарі

местный 2012-07-16 / 10:34:17
это да. но применительно к участникам той самой "гонки" - Скотту со товарищи этот девиз приобрел и другой смысл: мало бороться, искать, нужно еще не сдаться после того, как нашел - дело в том, что ты можешь найти не то, что ожидал (типа норвежского флага на полюсе) и утратить смысл бороться и жить дальше.
а Амундсен, потом, после гибели Скотта, двадцать лет не находил себе места, искал смерти как искупления и встретился с ней в упоминаемом Вами полете.

з.ы. насчет лозунга пионеров, я помню другой: "Будь готов - всегда готов!". собственно, пионеры стырили его у скаутов...
впрочем, это никак не затеняет героической и трагической жизни и смерти Амундсена и Скотта

Віктор Бунда 2012-07-16 / 10:03:52
Пану "местному"
Взагалі-то винесена мною у заголовок нарису фраза "Боротися й шукати! Знайти - і не здаватися" є останньою строфою вірша "Уліс" чудового англійського поета вікторіанської епохи Альфреда Лорда Теннісона. Вріша присвячено гомерівському персонажу Одісею (Улісу - в римській міфології). Дійсно, цей напис зроблено на деревяному хресті на могилі Роберта Скотта та його спутників.
Цей же самий вираз використав відомий письменник Венімін Каверін в епіграфі свого роману "Два капітани". Цей же вираз є девізом представників скаутського руху у багатьох країнах світу. Навіть у багатьої піонерських загонах СРСР був цей девіз! Тому говорити про "жездкую иронию применительно к Амундсену" (цитую ваш текст)не має сенсу. На правах автора нарису маю право виносити до заголовку епіграфи на свій розсуд.
P.S. До речі, Роберт Скотт разом із спутниками має могилу! Місце загибелі Руала Амундсена разом з екіпажем французького літака наразі не відоме...

Faust 2012-07-15 / 18:40:11
Пане Вікторе, пишіть ще, просвіщайте наш люд. А за Амундсена - велике Дякую!

местный 2012-07-15 / 12:19:44
пан Бунда, жёздкой иронией применительно к Амундсену выглядит это "БОРОТИСЯ Й ШУКАТИ! ЗНАЙТИ - І НЕ ЗДАВАТИСЯ!", вынесенное в заголовок. Вообще-то это эпитафия на могиле его соперника по антарктической "гонке" - Скотта и четверых его товарищей. Амундсен до конца своей жизни не мог простить себе эту "гонку", стоившей жизни английским полярникам, чего он, конечно же, не желал...


Віктор Бунда
Публікації:
/ 3Сорок днів без Віталія... ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ!
/ 3«Идет охота на волков, идет охота!» Старовойтова… Березовський… Борис Нємцов…Quis fiducia???
/ 2In memoriam. Світлій пам’яті Віталія Постолакі
/ 7Стів Джобс: Маловідомі факти з життя великого бізнесмена
/ 5Шредінгер, Гейзенберг, Дірак та хвильова природа матерії
/ 7"У геометрії я знайшов недосконалість" (до 220-річчя від дня народження Миколи Лобачевського)
/ 5"Я спрямував дослідження до небес…" (до 370-ї річниці зі дня смерті Галілео Галілея)
/ 1Я хотів відкрити вічні закони… До 350-річчя зі дня смерті Блеза Паcкаля
/ 8Ті, що стояли на плечах гігантів
/ 5Знайдено бозон Хіггса - "частинку Бога"!
/ 17Анунаки, Юля та планета Нібіру
/ 2Тести, модулі, кредити... Quo vadis?
/ 7MAGNA CHARTA UNIVERSITATUM ТА ВІТЧИЗНЯНА УНІВЕРСИТЕТСЬКА АВТОНОМІЯ
/ 5БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС: НЕРОЗУМІННЯ ЧИ СТЕРЕОТИПИ
/ 2СОРОКОВИНИ СВІТЛОЇ ПАМЯТІ СТІВА ДЖОБСА
ЯВИЩЕ НАДПРОВІДНОСТІ ВІДЗНАЧИЛО У ЦЬОМУ РОЦІ СТОРІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ
» Всі записи