Він міг би бути імператором галичан, буковинців і закарпатців

4 липня минає рік з дня смерті Отто фон Габсбурґа

Отто фон Габсбурґ, 1970
Отто фон Габсбурґ, 1970

17 липня 2011 року у віденському соборі Св. Стефана було відслужено жалобну Месу пам’яті доктора Отто фон Габсбурґа, громадянина Німеччини, Австрії, Угорщини та Хорватії. Під час Служби спочилого, однак, називали «Його цісарською та королівською високістю, ерцгерцогом Австрії та королівським принцом Угорщини Отто», оскільки він був колишнім спадкоємцем австро-угорського трону, сином останнього імператора Австро-Угорщини Карла.

Отто фон Габсбурґ (повне ім’я – Франц Йозеф Отто Роберт Марія Антон Макс Генріх Сикстус Ксав’єр Фелікс Ренатус Людвіг Гаетан Пій Ігнатій фон Габсбурґ-Лотрінґен) упокоївся на 99-му році життя. Важко собі уявити, але його, майбутнього спадкоємця австрійської корони, тримав на колінах ще Франц-Йосиф, цісар Австрії та король Угорщини, що правив 68 років – з 1848 по 1916 рік!

Народився Отто 20 листопада 1912 року в родині Карла Габсбурґа (1887 – 1922) та Зіти з дому Бурбон-Парма (вона, до речі, також прожила довге життя – померла 1989 року 97-річною). 30 грудня 1916 року він брав участь у коронації свого батька як угорського короля Карла IV (він же – австрійський імператор Карл І, король Богемії Карл ІІІ), що проходила в Будапешті. У 1918 році Карл був змушений «усунутися від управління державою», і тоді імператриця Зіта заявила: «Суверен не може зректися трону. Його можна усунути, а його права суверена визнати недійсними. Це – так. Це – сила. Але зректися – ні, ніколи. Я радше впаду тут поруч тебе. А потім, після тебе, буде Отто, і навіть якщо нас усіх вб’ють, то будуть ще інші Габсбурґи».

Отто фон Габсбурґ, 1916 рік

У 1919-му Карл разом із сім’єю був змушений покинути Австрію. Тоді ж австрійський парламент прийняв т.зв. «габсбурзький закон», яким позбавляв Габсбурґів усіх титулів, майна, і забороняв їм перебувати на території країни до тих пір, поки вони не відмовляться від домагань на престол (Отто зробить це у 1961 році, і лише тоді йому буде дозволено відвідати Австрію, куди він уперше приїде тільки 1966 року). «Габсбурзький закон» в Австрії анулюють у 1935 році, однак з приєднанням країни до Німеччини у 1938 році його знову відновлять і відмінять щойно в червні 2011 року, за 10 днів до смерті Отто.

У 1921 році Карл двічі намагатиметься повернутися як король до Угорщини, однак обидва рази йому на заваді стане тодішній правитель країни, регент Міклош Горті (таким чином, до 1946 року Угорщина де-юре буде «королівством без короля»). Після смерті свого батька у квітні 1922 року на засланні на острові Мадейра Отто стає головою дому Габсбурґів та офіційним спадкоємцем уже неіснуючого на той час австрійського престолу.

Отто змалку виховували у дусі вірності до обидвох державотворчих народів колишньої імперії. За рішенням королеви Зіти, Отто навчали вдома зі старих австрійських та угорських книг. А монахи з угорського абатства Паннонголма вчили його угорської мови та літератури. Наприкінці свого життя на знак подяки угорському монастирю Отто заповідав поховати своє серце в його стінах.

Карл і Зіта – батьки Отто

У 1930 році 18-річний принц складає іспити на австрійський та угорський атестати зрілості. Далі вивчає соціологію та дипломатію в університетах Німеччини, Бельгії та Франції. Тема його 368-сторінкової докторської дисертації, яку Отто фон Габсбурґ захистив у 1935 році, звучала так: «Засноване на звичаєвому праві та законодавстві спадкове право і неподільність селянських володінь в Австрії». Один із викладачів дав таку характеристику здобувачеві: «Цей молодий Габсбурґ справді є першим спадкоємцем трону в світі, який чесно здобув докторське звання».

Метою виховання наслідного принца Отто було докладання всіх зусиль для повернення втраченого трону. Антигабсбурзькі настрої в Австрії, здається, потроху минали, і вже починаючи з 1931 року, різні населені пункти країни врочисто йменували Отто своїм почесним громадянином, а у 1932 році в країні виник рух «Залізне кільце», кінцевою метою якого було реставрація Габсбурзької монархії. Особливо прогабсбурзькі настрої в країні посилилися після приходу в 1933 році до влади у сусідній Німеччині Адольфа Гітлера з його планами поглинути Австрію в рамках проекту Великої Німеччини. У 1934 – 1938 рр. Отто кілька разів намагається встановити контакт з австрійськими владними структурами, у лютому 1938-го навіть пише листа канцлерові з проханням призначити його канцлером. Канцлер Шушніґґ відхиляє пропозицію Габсбурґа. За іронією долі, німецький березневий план того ж року з приєднання Австрії до Райху носив назву «Отто»…

У 1920 – 1930-ті рр. в Угорщині діяли т.зв. «легітимісти» – політики-аристократи, які прагнули відновлення монархії. Серед них були такі відомі особи як граф Альберт Аппоні (колишній міністр освіти, автор відомих законів про шкільництво), граф Янош Зічі, колишній спікер парламенту Іштван Раковський та ін. Після смерті Карла IV вони проголосили Отто угорським королем під ім’ям Отто ІІ, який поки що «у зв’язку з форс-мажорними обставинами не може зайняти трон».

Вступ німецьких військ в Австрію застав Отто в Парижі, де він просив від західних держав підтримки проти нацистів, щоправда, безрезультатно, і закликав австрійців до спротиву. Тоді ж у рупорі нацистської партії – газеті «Фелкше Беобахтер» – з’явилася передовиця, де Отто був названий «зрадником вітчизни».

У 1940 році Отто фон Габсбурґ емігрує до США, де живе впродовж чотирьох років. Його кілька разів приймає президент Рузвельт. Під час першої зустрічі Рузвельт заявив Габсбурґу, що розпад Австро-Угорщини був помилкою, в результаті якої були відпущені на волю агресивні сили Центральної Європи. На його думку, і в той час існувала потреба у створені дунайської держави, яка би була здатна перегородити шлях німецькому просуванню на схід і російському – на захід. А у 1943 році завдяки зусиллям Отто в штаті Індіана створюється Австрійський легіон, куди записалися троє братів Отто. Легіон цей, правда, проіснував усього три місяці, після чого австрійців перерозподілили по американських військових частинах. У жовтні того ж року угорський уряд надсилає Отто меморандум, у якому просить його стати на чолі Дунайської федерації, куди б увійшли, окрім Угорщини, Баварія та Польща і, можливо, деякі інші країни. Однак цьому протидіяли союзники – США та СРСР, і тому питання було зняте з порядку дня. Отто довелося виїхати з Америки, і він повернувся до Португалії.

Весілля Отто

У 1951 році Отто фон Габсбурґ одружується з Реґіною Саксонсько-Майнінґенською. У них було семеро дітей. Цікаво, що доньку Андрею хрестили водою з Тиси, Австрії та Йордану. У 1961 році у подружжя народжується перший син, нинішній глава дому Габсбурґів – Карл.

Отто фон Габсбурґ був довголітнім депутатом Європарламенту, головою Європейської народної партії та Пан’європейської унії. Він є автором книг німецькою, угорською та французькою мовами, окрім яких володів іще англійською, італійською, іспанською, португальською та латиною. У 1989 він став одним із ініціаторів т.зв. «Пан’європейського пікніка» га австрійсько-угорському кордоні, коли через відкритий кордон ринули близько 600 східних німців, що через Угорщину та Австрію прямували до Західної Німеччини. А в 2005 році у своїй доповіді «Нова Європа», прочитаній у вашингтонському університеті, Отто фон Габсбурґ заявив, що найбільшою проблемою для Європи є Росія. Він сказав: «Путін дуже відверто заявляє про свої наміри… Такі люди на вітер слів не кидають. Справа може дійти до катастрофи, якщо решта світу ніяк не реагуватиме на існуючі небезпеки».

Угорський історик Ондраш Ґере згадує, як у розмові з ним Отто фон Габсбурґ сказав: «Наша сім’я впродовж 700 років правила у різних місцях Європи. Тому ці останні 80 – 90 років, можливо, це лише інтермецо…» А його син Карл, на чию користь у 1961 році Отто відмовився від домагань на колишні землі його родини, коли його спитали, чи він усе ще плекає надії на повернення до монархії, відповів: «Я реаліст. Але давайте  скажу так. Було би безглуздям мріяти про республіканський устрій у Великобританії, так само як і про монархію у Швейцарії. Але Австрія – хто його зна? Це – відкрите питання». В іншому своєму інтерв’ю Карл сказав також, що у нього та у його сім’ї мало грошей, і вони мусять заробляти собі на прожиття. Однак праця ця є продовженням вікової місії Габсбурґів. Члени цієї родини напевне й надалі працюватимуть, служитимуть своїм ідеалам, вестимуть гідне, респектабельне, хоч і нуднувате життя, знаючи, що доля мусить знову повернутися до них лицем. Адже недарма Іван Павло ІІ проголосив останнього імператора Карла, батька Отто, блаженним. І недарма в їхньому роду були такі видатні особистості як угорські королі Альберт (1437 – 1439), Владислав V (1440 – 1457), імператриця Марія Терезія (1717 – 1780), цісар Франц Йосиф (важко уявити, однак на початку його правління ще не було залізниць, а наприкінці вже літали літаки!) і багато інших, серед яких – Отто фон Габсбурґ (1912 – 2011). Він, як і його предки, міг бути імператором галичан і буковинців і королем закарпатців. Не судилося. Однак він став захисником ідей вільної Європи…Тіло його, як належить, спочиває в Австрії, а от серце лежить в Угорщині.

Використано матеріали та фото з журналу Rubicon (Угорщина)

Володимир Пукіш, Закарпаття онлайн.Блоги
04 липня 2012р.

Теги: Габсбурґ

Коментарі

МИКОЛА РУСИН 2019-05-18 / 11:40:18
..."миколові русину 2012-07-05 / 21:21:05
це вже історія. а кожна культурна людина повинна знати минуле свого рідного краю. знати справжню історію, а не брехливу російсько-комуняцьку, якою нас годували стільки років.краще б росія славила свого царя до сьогодні , як це роблять у англії, швеції та ін . може тоді не була б знищена інтелігенція, і культура росії була б на належному рівні".
ВІДПОВІДАЮ ! - ДО ЧОГО ТУТ моя культура і знання моє української (!!!) історії ? - а вже Рассєю і комуняків приплітати до мого коментарю - це вже "вааще за парєбріком" - де я про кацапів тут згадував ? - і чого так пан турбується про той кацапстан ? - краще прислухайтесь до класиків-
«Если б провалилась Россия, то не было бы никакого ни убытка, ни волнения в человечестве»
- Иван Тургенев

КаО 2012-07-08 / 16:08:12
2Корятович 2012-07-05 / 01:44:14
...майбутьний князь Вільгельм Габсбурґ (Василь Вишиваний).

Кронпринц Отто фон Габсбурґ і ерцгерцоґ Вільгейм Франц фон Габсбурґ (Василь Вишиваний) - обидва є з роду Габсбурґів-Лотрінґен. Про останнього в "Гранях-Т" недавно вийшла в українському перекладі доволы цікава книга авторства американського історика Тімоті Снайдера "Червоний князь".

Слов'янин 2012-07-05 / 22:51:43
Абсолютна монархія - далеко не найгірша форма правління. Інше питання, хто і яким чином виховувати майбутніх венценосних осіб, хто їм надаватиме відповідні знання і, головне, якого ступеню їх генетичне здоров"я, якої вони крові та генетики? Протягом останнього десятка століть європейські монархії виродилися у зв"язку із інцестом та забрудненням крові прийшлими елементами. Це причина втрати імунної системи і для держав, і для підданих. Тому не дивно, що і російська, і австро-угорська імперії-монархії (ще раніше англійська та французська) розвалилися під тиском зовнішніх сил через посередництво п"ятих колон. Микола 2, замість того, аби залізною рукою навести лад і розстріляти гаркавих революціонерів, ходив до церкви та займався "гуманітарними" справами. Приблизно тим самим займалися інші монархи. Їх неадекватність призвела до десятків мільйонів жертв... Нині можна скільки завгодно милуватися освідченністю, ерудованістю, поліглотством масона Отто фон Габсбурга. Але перелічені якості роблять честь науковцям, але аж ніяк не монархам, головне призначення яких оберігати свій народ від біди та потрясінь, якщо потрібно - використовуючи непопулярні методи. Якості пропіареного нащадка династії, що виродилася - одне, якості справжнього царя чи короля - інше. Жаль, що князь Святослав Хоробрий свого часу не зумів внести відповідних коректив...

миколові русину 2012-07-05 / 21:21:05
це вже історія. а кожна культурна людина повинна знати минуле свого рідного краю. знати справжню історію, а не брехливу російсько-комуняцьку, якою нас годували стільки років.краще б росія славила свого царя до сьогодні , як це роблять у англії, швеції та ін . може тоді не була б знищена інтелігенція, і культура росії була б на належному рівні.

МИКОЛА РУСИН 2012-07-05 / 12:08:57
не знаю чому більше радіти... з того,що він уже не буде "нашим" імператором ніколи, чи з того, що - ну дуже вже звикли закарпатці щоб по їхніх спинах лускали чужі пендрики...
то й славлять по церквах кровопийць з різних не дуже дружелюбних і по сьогодні "братніх" країн!!!

Hungi 2012-07-05 / 11:54:51
Молодець Володимир, цікавий та необхідний для збагачення кругозору нашого читача матеріал.

Корятович 2012-07-05 / 01:44:14
Не менш цікавою і мабуть більш потужною особою, вязана з українського питання, це справді гапсбурський майбутьний князь Вільгельм Габсбурґ (Василь Вишиваний). Уже кілька авторів писали про його життя. Ось тут можна більше дізнатися про його цікаве життя: http://www.e-reading.org.ua/bookreader.php/1000107/Gabsburg_Vilgelm_-_Avtobiografiya.html

Faust 2012-07-04 / 07:35:40
Файно дякуву, пане Володимире, за розумну, добру і потрібну роботу Вашу,


Володимир Пукіш
Публікації:
/ 5Закарпатський чернець – екуменіст і поборник Соборності
/ 4Венгры на Кубани
/ 1Українці, русини та росіяни Угорщини у дзеркалі офіційної статистики
/ 4У Криму презентують двомовну збірку угорської поетеси, видану за сприяння закарпатців
/ 6Інов. Закоханий в Закарпаття
/ 5Русини у всеросійських переписах 2002 та 2010 років
/ 5Перший гол угорського закарпатця в Росії
/ 3Виноградарство на Підкарпатській Русі
/ 12Багатоетнічна Росія у дзеркалі статистики
/ 3Маємо добре вино!
/ 7Вулиці Мукачева. Логіка радянських перейменувань
/ 3Наше вино
/ 4Ірландія. Досвід для України
/ 2Як на Закарпатті ходить двічі Миколай
/ 4Золотий Отченаш із Мукачева
/ 8Закарпаття: Традиції відзначення Дня пам’яті померлих
/ 21Словацько-мадярська «мала війна» за Пряшівщину
/ 18Як лаялися предки закарпатців
/ 2Схиархімандрит Георгій (Савва) (1942 – 2011)
/ 63Остання читанка для угорських русинів
/ 45Як галицькі москвофіли ХІХ ст. «вчили» закарпатців
/ 13Південь призначено на другу годину пополудні
/ 15Русини на російському Кавказі сто років тому
/ 18Яке «вікно в світ» мали закарпатці в СРСР
/ 1Деякі зауваги до «кавказько-турецької» теми в творчості Духновича
» Всі записи