Українка в Україні

Маманя – це Віра Опанасівна Найдьонова (за чоловіком), народилась на Херсонщині в родині «потомственных» кубанських козаків. Могутня (козачка!), струнка і гарна в свої за 65 жінка, овдовіла в молодості (сину йшов четвертий рік), після цього заміж не виходила, всю свою енергію, любов і ласку віддавала родині і… роботі. Зуміла закінчити бувший Київський інститут народного господарства (зараз Національний економічний університет України ім. В.Гетьмана). Вона не захищала ніяких дисертацій, але є Почесним членом Академії аграрних наук України (ААНУ), а з 2009 року – Герой України.  Я знайомий з декількома живими  Героями України, але на перше місце серед них я ставлю саме Віру Опанасівну. Чому?, а тому, що…                                                         

Наша  Маманя ще у 1985 році очолила радгосп села Тавричанка «Асканійський», який у 1991 році був реорганізований у «Дослідне господарство  «Асканійське» і війшов до складу ААНУ як науково-експериментальна база в галузі рослинництва, тваринництва, генетики і селекції олійних культур. Про все це  можливо детально довідатись в літературі чи в інтернеті…А я хочу сказати лиш про… Лиш про те, що Віра Опанасівна – Українка, село (майже три тисячі мешканців) – українське, ділова розмова в роботі, між собою і, зокрема, з будь-яким  начальством – українська. В селі великий і гарний будинок культури, у якому постійно співають-танцюють-малюють-вишивають-декламують… І все по-українськи, молодь не біжить із села, народжуваність перевищує смертність, як і у Закарпатті, хоча там немає ромів…  Навіть богослужіння у прекрасній новій церкви, збудованій дякуючи тій же нашій Мамані, в основному відбувається на українській мові, хоча це і Московський  патріархат, адже батюшку до церкви вибирала  сама Віра Опанасівна. Розповсюджена думка, що Херсонщина, Південь України, переважно «русскоязычный» регіон. Можливо це так і є. Але, хочу наголосити, що дуже велике значіння має «керівник», який очолює село-район-область. Якщо цей «очільник» патріот,  ґазда, українець (за духом), чесний і порядний, тоді і вся його «паства» буде такою ж, як він, якщо він – це Він, Людина на своєму місці…

Херсонщина, як і Закарпаття, багатонаціональна область і, повірте, там живуть Українці. Але там немає, як у нас, сидорів-жупанів-ґецків, жалив і різних там gazember-ів… Там живуть  люди, які, як і всі ми, хочуть добра і щастя, хочуть ростити дітей, хочуть любити і жити по-людськи, хочуть бути Людьми і своїй державі…

P.S. Я, власне, не збирався писати цю інформацію, але останні події у «нашому Парламенті» навколо «мовної теми» сприяли цьому. Тепер (ура!), якщо в Закарпатті набереться більше 10 % русинів, то!... Але де ж та «русинська» мова, бо в мойому районі, на Виноградівщині (на Сивлюшчині) є не менше трьох діалектів, є ґуґлі-кийзлики-кремзлики…, є крумплі-ріпа-бараболя-крартопля-картошка… Це мож продовжувати довго-довго.

м. Київ, 7 червня 2012 р.

Теги: мова, українка, український

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати