Не бійтеся, я з Вами! І над Вами!

Хоча й без такого Хренометра! Але всі ми під часом!

Мишко Ратушний: «У нас демократія: хто як хоче, так і дроче. А якщо хоче, то ще й обкурюється». Фото з вежі Невицького замку  Едика Однокакашника. 8 березня 2010 року
Мишко Ратушний: «У нас демократія: хто як хоче, так і дроче. А якщо хоче, то ще й обкурюється». Фото з вежі Невицького замку Едика Однокакашника. 8 березня 2010 року

Відкритий, ПРезервативний латексний лист із понтами і піпЄЦькою пічаткою власнику Годинника закарпатської  фірми з китайськими інвестиціями «Нітуясобі!»  Сан Саничу Люксусу

Тук-тук, Наша-Ваша Святосте!

Клопкаю вранці на старенькому ноутбуці «Асус-Фосус-ПееРЄЦус-12BMW», сидячи на шпилі годинникової вежі  центральноєвропейської  ратуші. Трохи морозюся, бо вітряно, трохи ссу в штани, бо  висота зашкалює, але налаштований зухвало почати й фонтанно кінчити. Почати надихнули мукачівські красуні, що снують піді мною, а кінчити надихне «Камасутра», а фонтанно – росвигівський музичний гейзер. Оскільки мій ноутбук лише другого писку моди, то спочатку глючив інтернет. Очевидно, це витівки хакерних риґіоналів, котрі мене вже засікли й забили на сполох. Я не розгубився – і засунув собі в рот срібну флешку останнього покоління. Cлава Йсусу Христу та й Іуді (адже перший  не відбувся б як Спаситель без Запроданця), що все вже  паше так злагоджено, як годинник на башті: щоп’ятнадцять хвилин бім-бом, бім-бом, бім-бом, а щогодини бом-бом, бом-бом, бом-бом (я мало випив, тому мені чується бум-бум, бум-бум, бум-бум). Це трохи заважає струйово писати й тужитися враженнями, але в житті завжди щось кумарить. А тут ще й шпиль у гузиці. Та й хвилі електричних ліній впливають на мізки. Та хай там як, а в екстремальних умовах глибші думки пірнають з небес у голову.

О-о, оба-на, гобса, Наша-Раша Радосте: я ще лише клавіатуру розігріваю, а вже всі закарпатські, українські і навіть три провідні європеські сайти рясніють топ-новиною, що якийсь неадвекат, шизик і ковдош М.Ф. (це закарпатьскі), дурень, бевзень і  дундук  Михайло Ратушний (це українські), філософ, борець і позашлюбний син  Юлі і Юри  Мichaylo Munkacsy (це європейські) вночі заліз на вежу з ноутбуком і  достукується до самого себе, отже, йому негайно треба лікуватися в  Берегові (це крайові майже хором), вимагає в губернатора саморозпуститися й опуститися, відтак  «парню надоела демократия, пора ему в Лукьяновке юшку хлебать и хлебушек жевать» (це цитата з офіційного сайту Президента, бо на неофіційному у кльовочкінців ідеться лише про відкати і лише ненормативною лексикою),  від  безнадії обрав «такий спосіб листування з цивілізованими державами, тому заради цього мужнього, приємного чоловіка з голубими очима й рожевими мріями  варто одночасно зібрати позачергові засідання ПАРЄ і ОБСЄ» (вибачте, якщо я, перекладаючи з англійської і французької,  десь  щось несвідомо перекрутив).

Ой, на «Тойоті Кемрі» приїхав на роботу другий господар ратуші Зол Золич Лендкрузер (перший усі людські й фінансові потоки контролює зі столиці). Я, Махайло, радісно махаю йому рукою й ввічливо усміхаюсь (наразі ганьблюся кричати й корчити обличчя), але він завжди такий зайнятий, що й на небо боїться глянути, розуміючи, що це – марна трата часу, що за дві-три хвилини можна дати й письмову вказівку  зробити ремонт в якомусь під’їзді.  Вибачте, будь ласка, що ліричний відступ був задовгим, а тепер по сути.

Наші люди дуже, перепрошую, люблять веселитися й прикидуватися дурниками

Отже, дорогий, як китайський джип «Санг Йонг», Сан Саничу, днями все  ісусно-пісне Закарпаття з барвистими й благовонними квітами, до біса пінистим шампанським і багатозначними поцілунками в щічки й губки – відзначило одну жіночу годину в році, започатковану понад сто років тому чаклунками Кларою Цеткін і Розою Люксембург. Жони-лесбіянки (я це не вигадав, а колись читав спогади якогось невдахи, якому вони, мабуть, не дали не те що побавитися, а й пощупати і той вирішив помститися пікантними мемуарами) від нічогоділя  

Клара Цеткін (зліва) й Роза Ліхтенштейн Михайлові Ратушному: «Ти, ужгородське падло, кепкуєш з того, що ми були лесбі?! А це в ЄС струйово! А туди ж Ненька прагне! У тебе голубі очі, тому твій громадянський обов’язок ще до вступу в ЄС стати голубим з рожевими замашками.  Ох, скинути б із нас по сто років – ми б тобі показали, як треба палко кидати палку! «Камасутра» відпочивала б». Перше фото Сталіна. 8 березня 1910 року

помітингували в 908-му і нині  півсвіту на 8 Березня влаштовує оргії – на кухні, у постелі, кафе, барах, ресторанах, нічних клубах, а інколи й просто неба. Цьогоріч по-простому не вийшло, бо було зимно. Наші люди дуже, перепрошую, люблять нічого не робити – лише веселитися й прикидуватися дурниками, в тому числі Ви і я. Адже ми також люди. А ще більше люблять, набиваючи у Великий Піст черева м’ясом, ковбасою, тістечками й заливаючи в себе гранчаками алкоголь, жалітися, яка це дебільна держава і як тяжко жити. Це за столом одна з найпоширеніших тем, звісно, й у феміністичний день (сподіваюся, я Вам не відкрив нарвану Америку, чи то пак поліцейську Росію). Починається усе з масних компліментів мужиків дівчатам і жінкам, аби ненаглядні чимшвидше відчепилися й дули дивитися телевізор, а продовжується тим, що Папа Римський (тьху, Даунецький!) правильно зробив, викопнувши Юлю в Харків в Качанівську колонію  (мовляв, хай там вибобується, хай  там харкається й качається від злости), що Ужгородський коньячний завод пора вже перейменувати й перепрофілювати на Донецьку конячну стайню і що, приміром, в якому Годиннику (клянуся, що боюся писати з малої літери!) Ви спокушали кабмінівських клав. А-а, забув додати (вітер уже в голові ґаздує), що  застільним жінкам ще хотілося б слухати  тости чоловіків на кшталт, що нібито яйцеклітини керують  сперматозоїдами,  нібито завдяки першим другі тримаються на ногах, бігають по хаті, чіпляються, зливаються й розмножуються, нібито завдяки доброті дам сперматозаври  фантазують і туди, і сюди, і будь-куди; що нібито завдяки слабкій половині життя сильної наповнене сенсом,  але врешті баби тікають дивитися любовний серіал, вкотре усвідомлюючи, що вже чужі на своєму святі. Насправді ж – нашому…

Блаженна Ваша Радосте, Вас це вставляє? Ні? Тоді дозволю собі дозволити звернути Вашу увагу на Ваш блискучий, як соломонові яйця, Годинник.

Яник був двічі несудимим, то чому б  Вам не бути один раз і гаразд судимим?! 

Я також припух, запух і надувся, як жаба, а потім ще й випав в осадок, як ртуть, коли побачив, з якою іграшкою Ви прийшли на засідання Кабміну. І я не вірю нашим писакам-псам, що це Хренометр Admiral's Cup Challenge Regatta швейцарської фірми «Corum» і що коштує він понад 200 тисяч гривень. Це, мабуть, невичерпні фантазії єцівських комбінаторів. Ні, як акцентується в  доповідних ДСО, Годинник вироблений в підвалі нашого Білого Дому  підпільною фірмою з китайськими інвестиціями «Нітуясобі!» Виявляється, якщо в назві фірми знак оклику, то це не фальшивка.  Також не завадить додати, що, цитую правила з експлуатації, «з Часоміром можна робити все, що заманеться, адже він не горить, не тоне, не топчеться і носиться винятково фраєрами». Правда, водночас ми ф шоці разом з  окуляристим Лендкрузером (слава Богу, що в прізвищі не треба ставити апостроф, який постійно дратує), міцним горішком Потапом і чумачечо цицькастою Настею, чому Його Преосвященство, прем’єр-міністр всія України-Руси Николай Проффесор Второй ще на засіданні не відреагував ну, приміром, так: «Алєксандре Алєксандревічу! Господі, як тяжка вимовляті, таму віднинче ві будєтє проста Алє-Алє!  Ну-ну, цекаво знаті – ві целком ахрєнєлі ілі часткова засвєрбєло, мовіті б, повідрімбоватіся пєрєд київськой жиночой статью? Хєба я давал дозвол? Обєрєжно, я рєвнівий на щот папулярнасті. Залєзно датрімуйтєся нєпісянного правіла: прєзік – пєршій, прємєр – вторий, а ві навєть нє дєсятій, нє двадцатій, а там, гдє мі вирєшімо. Єто залєжить од настроя. Кромі таго, сваім наварочінним гадінніком ві падставляєтє і меня, і нашу патужную партию, рєйтінг какої был бі уже на повпрацєнта большім, якбі нє ваша ігрушка. Ві, напєвно, забулі, што наші раби, пєрєпрашіваю, рахуют кажную грівню. Да рєчі, ві падаткі платітє за свой залатой гатель ілі лажілі? Менє разпавєдалі, што на ранче такіе чарівніци нафарбованніє й мужічкі-тавстапузікі завісают і дажє вначі лєжат адін на адному ілі в обєймах! Якшто калісь захочу, то прілєчу погратіся с какоюсь крошкай, а єслі нє захачу, то падрачу. Та пузть там як, но зарубайтє сєбє на чолє і бажана в мазгах, что я  імєю очкі за 50 тыщ россійской фірми «Імєювсех».

Натомість Ви могли б, керуючись крилатою філософією, що клин вибивають клином,  дати відсіч в такому дусі: «Ваша Величносте, вибачте, але Ви порушуєте мої конституційні права. У нас демократія: хочу ширяюся, хочу клей нюхаю, а хочу Годинником хизуюся! І прошу Вас по-доброму: не ревнуйте свою популярність до моєї, не  чіпайте мій готель і, ясна річ, не лякайте мене сплатою податків, бо я можу Вам дорікнути мільйонними відкатами і віденським палацом вашого любого синульки Алекса».

Звісно, Святий Сан Саничу, я не Глоба, аби достеменно передбачити, що після цього було б, але дуже ймовірно, що поверталися б Ви зі столиці Суперменом –  рачки, з тавром на чолі,  кайданами на шиї і під улюлюкання натовпу. А доки б доповзли, Ваше ранчо «Золота гора» встигли б перебудувати на тюрму «Золоті ґрати».  Ну і що – зате відбували б довічне п’ятизіркове ув’язнення за європейськими стандартами – з плазмовим телевізором, зі своїм Годинником, холодильником-роботом і на  білому коні з «Міс Закарпаття 2000-2030», тобто на вибір: один день одна кіса, на другий – друга, на третій – третя. І так по колу з ними б жартували. Вашою долею переймалися б Євросоюз, Америка, Канада і Ліхтенштейн на чолі з Анною Меркельштайн – хіба це хреново?.. Зрештою, якщо Яник був двічі несудимий, то чому б  Вам не бути один раз і гаразд судимим?!

О-о-о, впала згадка з Венери в дурнешу: а як ви зуміли викрутитися торік улітку, коли на одній з нарад невпопадно наважилися кинути Папі влучну репліку? Правда,  вона  його  чомусь розсердила – і все ж ви після того дивом дивнющим залишилися смотрящим. Бог свідок, що я Вам співчував, думаючи, що після репліки за Вами вже плаче посада сторожа на якійсь єнакіївській шахті з зарплатою 884,01 гривні. І без конверта. Стоп-стоп-стоп! Бажано все-таки відтворити ситуацію на розширеній нараді. «Хто це сказав? Встань, зайдеш, я потім тобі поясню!» – відрубав Папа на Вашу адресу. Я переконаний, що коли засідання закінчилося, то Ви не просто йшли, а розширеними кроками бігли в кабінет до ґазди «Межигір’я». А далі – суцільна загадка. Він навіть не виконав обіцянку приїхати на Закарпуття й влаштувати тут усім тьомную! Отже, сакраментальне питання: що тоді Ви обоє робили в кабінеті? Сподіваюся, не про вазелін або протизаплідні таблетки говорили. До речі, за пляшку продаю ідею: коли будете знову знаходитися в хиткій ситуації, то запропонуйте Папі купити за півціни й селище Міжгір’я разом із жителями і туристами. Гарантую, що втримаєтеся на посаді… 

Ліпше б Ви їздили в Київ не з блатним Годинником на руці, а з  вінком з барвінку на голові

Також дуже-дуже хочу, аби Ви, Швидкоплинна Наша Святосте, знали дещо з моєї біографії. У дитинстві я обожнював пригодницький музичний фільм «Не бійся, я з тобою!» (та й Ви мусіли його бачити, а якщо не бачили, то проваліться від сорому з третього на другий поверх), в якому головними персонажами були Сан Санич і Рустам. До речі, той Сан Санич, чи то пак актор Лев Дуров – не ваш родич? Чого доколупуюся? Останнім часом я  ще ошарашений Вашою безбашенністю й артистизмом. Ви, підозрюю, повторно подивилися комедію і зарядилися  її  позитивною енергією або наковталися сміливих пігулок. Я так давно не гигикав, коли Ви в центрі Європи – в Мукачеві (!!!) – наїхали на самого Міністра Закарпуття. Та ще назвали його партію безперспективною і карликовою. Мені здавалося, що в мене зорові й слухові галюцинації. Виходить так, що члени ЄЦу - це  карлики?  Я правильно зрозумів? О Боже, хіба Ви не боїтеся, що зараз Вам мукачівські жівани в малинових піджаках від Дольче & Ґаббана на чолі з Ван Ваничем і Зол Золичем покажуть, де раки веснують і трахаються, мов березневі кішки й коти,  та ще й доведуть, що Ви винайшли нову формулу «кампєц+піпєц=звіздєц на лбу»? А насамкінець прив’яжуть Вас униз головою за одну ногу між двома шпилями ратуші і лише після виборів відв’яжуть. Та й то з  умовою, що прибутки з Вашого ранчо будуть іти на погашення заборгованости мукачівців по комунальних платежах.

Чесне ПіонеРське і ПРезервативне, уже і я не розуміюся, що відбувається в партійних борделях керуючих і спрямовуючих сил. Ото бойовик будемо дивитися восени! А де ленінська онанімна правиця, яка б нам, саракам, упевнено  вказала шлях у світле майбутнє і ще світлішу дупу?! Йух, тут без пляшки не те що горілки, а вже й слив’янки не можна їх побачити – ні ерекційну правицю, ні  долбануте майбутнє, ні дупу з кружельцем. Хіба що в Арданові, де, як констатують зведення УМВС, в кожному дворку люди варять самогонку, а п’ючи й закусуючи, ложать на владу великий болт!..

О Безпричинна Наша Радосте, до того ж релігійна громада дорогого для мене, як перша кобіта, Мукачева просила Вас посприяти всього-навсього 250-ма тисячами для будівництва храму. Та, йоханий бабай, хіба це для Вас сума?! Ви що – не могли там же, на тусовці, зняти з руки 200-тисячний Годинник і демонстративно кинути голові церковної двадцятки? Зрештою, бодай вибрати секундну стрілку або зірвати ремінець! Ех, такий момент проґавили попіаритися!  Повірте, наші люди такі кмітливі, що й у вогні не згорять, такі бізнесові, як і Ви, такі шарящі, що й без економічної освіти на голому місці суперово зароблять. Та той церківник уже б уранці наступного дня загнав би Вашого надзвичайного Годинника самому Надзвичайнику та й за 300 тисяч. Або й  лише за одну стрілку урвав би 30. А за навар  уже б увечері рисувався й гасав без прав по місту на пристойній тачці! Порівняно з  чорним, як пантера, «Рейндж Ровером» Вас  Васича  вона виглядала б нещасною і хворою, ніби після аварії, та все ж…

Вибачте, але це просто моя, безглузда, банальна й анальна точка зору

О Наше Золоте Горе, бажано (!) бути скромнішим і менше розпальцьованим, адже Ви – публічна особа. До того ж скромність прикрашає людину, а понти – притрушують. Вибачте, будь ласка, але це просто моя, нікому не потрібна, безглузда, банальна й анальна точка зору. Їй-Богу, я не претендую ні на Ваше авторитетне крісло, ні на Вашу гойдалку з наворотами, ні на Ваших гнідих коней (хіба що на ранчівських цариць). Тобто оскільки Ви родом з Барвінкоша, то ліпше  було б їздити  в  Київ не з  розкішним Годинником на руці, а з вінком з барвінку на голові. По-перше, рідне село прославили б, по-друге, завжди були б у центрі уваги, піарячи ПР на шару, а по-третє, змахували б на Юлія Цезаря.  Так, роль імператора Золотої Гори Говерли Вам личить.  Правда, будьте пильними, адже біля Вас постійно крутиться й вертиться, як «шар голубой», Ван Ванич, з котрим Вам є що ділити і котрий також хоче вічно носити парляментську корону на ясній, як звізда, главі. Тому не дивуйтеся, якщо завтра сайт «Латоріца.net» або новинка «Паланок.tak» напишуть, що Ви прийшли на роботу в костюмі РRioni за лимон гривень і щодня обідаєте в ресторані «Лаудон» з Іштваном Лаудоном на тисячку. Натомість  Ваша «Закарпатська праффда» хай бомбане сенсацією, що Ван Ванич без дозволу Вседержителя продав маркет «Лярва» на  ужгородській вулиці Гагага (не можу до кінця вимовити прізвище космонавта, бо чогось перебуваю в невагомости)  й ходить у черевиках зі шкіри мамонта, якого викопали в центрі села Завидово і який жив  дві тисячі років до народження Христофора Колумба. А закарпуцький народ буде завидувати або іржати, як жеребці на Золотій горі, плюватися або верещати, як малі діти, або після дощу  давити великих і пулькатих, ніби після бодуна, коропань…

О Натуральна Наша Мужносте-Балаболе, не бійтеся, я з Вами! І над Вами! І під, і між, і перед Вами! Ви не гнівайтеся, що я десь трохи перегинаю палицю. Кожна палиця  нині має два кінці – ПееРівський і ЄЦівський. Але я вже добре вмазав, тому з ратуші бачу й третій – плинний, як Уж, як Латориця, як Тиса, як золотий і невблаганний час. Як казав граф Антуан де Сент-Екзюпері, на жаль, зазвичай люди не помічають, як біжить час. Але ж Ви маєте чути його пульс, адже у Вас такий блатний Годинник. Е, Ви, мабуть, не любите творчість француза. Тоді, може, заспівати Вам пісню  Алки Галкіної «Старинные часы». Запросто! Уже співаю, уже вию на все Мукачево. Також не до вподоби? Тоді кидаю Вам у вуха два рядки улюбленої поетеси доктора філологічних наук, проффесора і вашого наукового керівника Яника Анни Ахметової: «Опять поминальный приблизился час. Я вижу, я слышу, я чувствую вас…» Сильно, правда? Звісно, якщо Ви догнали…

О Превелебний, як час, Сан Саничу, я вже цілком замерз та й бумбумить мені в голові, та й шпиль натер гузицю, тому злізаю з ратуші. Йой, Лендкрузер опівночі виходить із мерії і йде з роботи додому! Такий, бідолаха, втомлений! Співчуваю, але бодай  якийсь зиск хочеться мати з цього збігу обставин. «Зол Золичу, чи можете під листом для Алє Алє Люксуса поставити печатку?» – запитую по-підлабузницьки. Мер, мріючи про ліжко й сон, хухає  на печатку і ставить її просто на монітор. О Ісусе, дякую Тобі,  мені пощастило: з такою пічаткою лист дійсний навіть у Парижі!

О Публічний Люксусе на «Лексусі», кинути я кинув по електоронці листа в Барвінкош й про всякий випадок у конверті уздовж траси в Білий Дім, але чи отримали й зловили Ви його? Невже отримали, невже зловили? Невже запхали в вуха й межи очі? Так? Не може бути!

         З пристрастю до чарівниць Клари Цеткін і Рози Люксембург,      з  видимою, як секс , повагою до  кави й пива  і невидимою, як Бог, повагою до Вас раб Абсолюта Михайло Ратушний (уже можна просто Мишко)

                                                                 9 березня 42-го, або 2012-го року

           

Алло-Алло, головне в житті – не політичні перепалки, а регулярно й палко кидати палку

Резюмний Р. S. для всіх, у т.ч. й Сан Санича.  О 00-й годині й 12-й хвилині з радости підходжу до пам’ятника Кирилу Мефодійовичу, чи то пак  Віктору Васильовичу, цілую йому ручки, різко розвертаюсь й кричу по приколу, на весь голос і навіжено в глуху закарпуцьку ніч: «Аллоо-Аллоо, Олаа-Олаа, Олее-Олее, Алєє-Алєє, головне в житті – не золоті годинники й не політичні перепалки, а регулярно й палко кидати палку!» По Мукачеву іде відлуння: па-а-а-а-лку, а-а-а-лку, у-у-у-у-у…

Кінчаю і тікаю, бо вже їде бригада на чолі з Золі-бачієм, у котрого за секунду  пропало бажання йти спати…

Шпиль мукачівської ратуші Мишкові Ратушному: «Куди ти втік, лайдаку і бітанґо?» Фото душі Клари Цеткін. 8 березня 2011 року.

Махайло Ратушний Сан Саничу, Ван Ваничу, Вас Васичу й Зол Золичу, а заодно й палким революціонеркам Цеткін і Люксембург: «Час – категорія плинна і невблаганна. І його течію не можна спинити,  так само, як  Уж,  як Латорицю, як Тису… А як вам мої труси? Якщо чесно, то ці я вже доносив – і нині на мені сексушніші. При нагоді покажу». Фото  Віті Ратушного з ужгородської  площі Поштової. 8 березня  2008 року.  

Михайло Фединишинець, Закарпаття онлайн.Блоги
11 березня 2012р.

Теги: Фільм "Не бойся, я с тобой!", презерватив, хронометр, Екзюпері, Ахматова, Ахметов, час

Коментарі

ТАТЬЯНА 2012-03-15 / 19:37:57
Миша,не переживай. Отсутствие результата,тоже своего рода результат. Значит такой стиль или такая тема никого не впечатлили (ЭТО НЕ ТВОЕ). Эта тема не стоит дискуссии. Фединишинец-это скандальный журналист,пишущий,а точнее,критикующий что то,или кого то.Так, что культурных мероприятий в Ужгороде очень мало и писать тебе не о чем. Задействуй все свои силы на написание книги. А еще лучше влюбись. На улице весна и даже щепка на щепку лезет))))) вот и ты, найти или встреть свою женщину. Душа запоет и работа пойдет!( Не переживай,твоі гроші ніхто чіпати не будє)

Фединишинець - Собі, а точніше Себе 2012-03-15 / 19:10:46
За чотири дні - майже жодного комента. Себто один - та і той знайомої. Не знаю, чому такий голяк, але для мене це - поразка, катастрофа, що серпом по яйцях. Відтак оголошую себе в крайовому новинкарстві персоною нон ґрата...

Фединишинець - Закарпуццям 2012-03-12 / 20:56:20
Гей, я щось не доганяю: де коменти? Будь-які! Маю дяку і сваритися, і любитися. Щойно зателефонував добрий цімбор і видав: "Слухай, мусів пересвідчитися, чи з тобою все гаразд. Бо в мене склалося враження, що перед тим, як це народити, ти не пива напився, а підсніжників нанюхався або передрочив". "Та так треба було й написати під ніком!" - кажу. "Я лінуюся. Мені легше так!" - відповів. Та невже всі лінуються? Ей, Журналістко, ти де? Мабуть, якусь чергову лажу шуруєш. Правда, якщо пристойно платять, то правильно робиш. Ей, люба Студентко ЗХІ, ти що - вже диплом отримала і на все чхала? Гей, Микито,Крале,Русине, Інкогніте, Світлано, Ярославе і ..., не ганьбіть мене! Реагуйте якось!..

Фединишинець - Татьяне 2012-03-12 / 20:18:59
Татьяна, я тебя уважаю больше, чем себя! Потому я тебе позвоню - и ты все поймешь. Причем лучше, чем я.

Татьяна 2012-03-11 / 19:17:51
Миша,ты решил с журналистских очерков перекинуться на сатирические рассказы? Или фельетоны. Извини,но ты знаешь я не сильна в стиле письма.