To be or not to be в Україні…

«Сподіваюся, це мій останній рік у цій країні. Я не хочу більше тут жити…» - це одкровення мого сусіда по парті (разом вивчаємо англійську в приватній школі) і досі не дає мені спокою. Розумний і адекватний 20-річний хлопець, який приїхав з провінції до столиці вивчати астрономію, спить по годині-дві на день, бо мріє стати великим науковцем і, розуміє, для цього йому потрібні знання – та таких в Німеччині чи США на руках носять. Але не в Україні.

To be or not to be в Україні…

Там, де я вивчаю англійську, переважне число студентів, власне, і є ще студентами.  Київських вузів, а ще – учнями київських шкіл. У нашому класі таких – вісімнадцяти-двадцятирічних – 90 %.

Ну і що тут такого: англійська давно стала мовою світу, скажете ви. Проте у мене одразу виникла підозра, що щось тут не так. Ну не може бути стільки молодих людей, які свідомо прирікають себе на зубріння «to be or not to be», замість розважитися на катку чи в боулінгу або зависнути в клубі.  

Проте, як і мій сусід по парті, більшість цих молодих розумних українців знають, що роблять. Вони крокують до школи англійської – втомлені після пар та уроків - лише з однією метою: щоб назавжди виїхати за кордон.

Серед них немає «мажорів», всі вони доїжджають у школу на перевантаженому пасажирами метро та брудних маршрутках, збирають  стипендію, щоб оплатити навчання, живуть в «общагах», одягаються просто. Вони мріють стати лікарями, пілотами, науковцями, економістами, соціальними працівниками… та неважливо ким саме. Всі ці люди, якщо не тепер, то через 5 чи 10 років будуть потрібні Україні. Коли вже не буде кому лікувати та рахувати зірки…

І мені радісно водночас за них – бо я розумію, що саме там, за невидимою стіною тупості і байдужості, яка оточила українську державу, десь там, в далеких світах, ці молоді українці стануть новими Нобелями і Ейнштейнами, і винайдуть нові ракети, і ще там щось для NASA, і ними пишатиметься американський чи інші уряди. І в Німеччині їм нададуть найновіші, чисті, світлі, теплі та обладнані за останнім словом науки і техніки лабораторії. І нагороджуватимуть стипендіями, і носитимуться з ними, як з писаною торбою.

Але з іншого боку – мені так боляче і образливо. Бо, здається, без них, молодих і розумних, в Україні стане ще більш сіро і пусто. І якось ще більше на вулицях стане помітно молодиків з цигарками і пивом о 8 ранку біля метро, які плюватимуться і затискатимуть таких самих молодиць…  

Але ці думки, наче сніговий ком, породжують у більшості моїх друзів цілком логічну реакцію – і вони віддають дітей у спеціалізовані школи з англійською мовою викладання або ж посиленим вивченням англійської – і все з тією ж метою… щоб хоча б вони, якщо не ми, жили в нормальній країні. І щоб їхні чисельні таланти не втопилися  під плювками неосвічених молодиків, які з переходів метро, цілком можуть переміститися у затишні владні кабінети…

Бо тоді майбутнім українським астрономам залишиться хіба що рахувати дірки у власній кишені...

P.S. Читала в одному з українських журналів, що цьогоріч на отримання "зеленої карти" в США подало 800 тисяч українців...тоді як у попередні роки ця цифра сягала трохи більше 100 тисяч... 

03 лютого 2012р.

Теги: патріотизм, Україні, молодь, освіта

Коментарі

Olesya 2012-02-07 / 10:12:53
Ох, стараюся, МК, будувати навколо себе... Правду кажете - воно йде, але так важко. Починаючи з того, що я вітаюся з усіма людьми, яких зустрічаю в своєму під"їзді. А з них відповідають - ну, може, один з десяти... і так у всьому. Але буду вітатися і далі))) а от як примусити людей не викидати сміття прямо у під"їзд, не палити в ліфті і т.д.? і це таке - я зараз про дрібниці говорю...але з них складається життя.

МК 2012-02-06 / 22:59:55
Олеся, який чиновник допоміг Рудольфу Дизелю, Константину Ціолковському чи Ігорю Сікорському зреалізувати свої винаходи? Чи може Ісааку Ньютону відразу після падіння яблука на голову оформили грант від фонду англійського короля Карла ІІ?

В реаліях нашого життя чиновник + гроші на підтримку обдарованої молоді = корупція. Більше того, в будь якій країні чиновник і витрачання грошей, це як мінімум = НЕЕФЕКТИВНІСТЬ.
В ідеальних випадках, про які Ви говорите, тобто система грантів на підтримку "чогось там молодого і перспективного" - донорами виступають найчастіше неурядові організації, які: або використовують винаходи для впровадження у виробництво і заробляння на цьому грошей, або витрачають кошти якогось мецената (іменні стипендії, Нобелівська премія, тощо) для реалізації благих намірів цього самого благодійника. У світі про неефективність витрачання чиновниками грошей вже знають давно, тому їм простіше простимулювати бізнес до інновацій, ніж витрачати бюджетні кошти для цього.

А повертаючись до головної теми обговорення: еміграція нашої молоді за кордон, ще й в таких кількостях - це погано, я з цим згоден на 100%. Але чи варта все спирати на злого КОГОСЬ: "проффесора- президента", "системи", "олігархів- масонів", "псевдопатріотів- крадіїв" і т.д. і т.п., чи не достойніше було б вибудовувати свою маленьку правильну Україну - в родині, на роботі, в будинку! Правильну - це чисту, доглянуту, неголодну хоча б і забезпечену в міру можливостей. А потім з цих маленьких чистих і правильних Україн, де кожен буде в своїй справжнім самодостатнім господарем (не начальник, сусід чи родич, а він сам) складеться одна велика, правильна - чиста і затишна Україна.
Звісно складно будувати на цьому пустирі, що є зараз, але така вже вона є - Батьківщина, яку не обирають. І будувати треба. Наші з Вами батьки це ж робили.
:)

Olesya 2012-02-06 / 20:17:33
реамрка щодо "для винаходів і винахідників чиновники не потрібні". Потрібні, повірте, знімала сюжет, говорила з винахідниками - знаю точно, з перших вуст. Якби було не так, то в редакції, де я працювала, не приходило б стільки листів з проханнями висвітлити той чи інший винахід, бо жодна з держінстанцій не відгукується. І не тільки про винаходи мова... але науковці, винахідники, митці, словом, талановиті люди вони взагалі потребують особилвої підтримки. Бо вони, як правило, наділені розумом, але позбавлені бізнесової жилки і не вміють "продавати" свої шедеври. Та й не їхня це справа. І саме тому за кордоном існують спеціальні стипендії для таких людей - не лише приватні, а й державні.

Olesya 2012-02-06 / 20:13:28
Местный абсолютно правильно зрозумів мою ідею - нема нічого поганого, що десь там, хто зна де використовують ідеї українців. Страшне - особисто для мене - інше: що тисячі молодих розумних людей виїжджають або мріють про еміграцію і прикладають максимум зусиль для цього. Я їх не виправдовую і не засуджую. Я просто констатую факт, що так є і мені не хочеться, щоб так було. І як журналіст я не можу мовчати про це, бо мені страшно, що ось так - потихеньку - поки хтось буде бити себе в груди з трибун про "псевдо"любов до України, купа розумних людей просто виїде звідси - у пошуках кращого життя. І можемо ми сто разів казати їм, як добре реалізувати себе в УКраїні, вони все одно зроблять свій вибір. Вибір в бік теплої, ситої, чистої країни. І я погоджуюся, що виїзд за кордон не завжди приносить щастя. Так як і не всі щасливі, залишившись в Україні... ну ясно... просто факт залишається фактом - їдуть і їдуть і від цього дуже боляче.

местный 2012-02-06 / 07:14:31
классик полторы сотни лет тому назад сформулировал емко и кратко: "чужому навчайтеся та свого не цурайтеся". нет никакой трагедии в самореализации за рубежом - причем это касается не только Украины, но и многих других стран, которые не могут похвастаться своими "Силиконовыми долинами". Но... здесь-то речь о другом: о том, что тысячи молодых неглупых людей, разуверившись, что здесь можно что-то изменить хотят НАВСЕГДА уехать, порвать все связи с Родиной. Один мой знакомый лет 9 назад мечтал отпраздновать день, когда он станет гражданином большой европейской страны "торжественным" сожжением укр. паспорта. Так и сделал. Был счастлив в тот момент. Но счастья на самом деле это ни ему, ни его семье не принесло.

з.ы. если будет время - может разовью Лесин тезис "щоб хоча б вони, якщо не ми, жили в нормальній країні"...

МК 2012-02-05 / 20:56:38
Для Олесі:
:) для винаходів і винахідників чиновники не потрібні, і жодні спеціальні інстанції теж. Якщо винахід цікавий і його можна практично зреалізувати - він знайде своє життя. Якщо не знайде у нас - знайде в іншій країні, в цьому немає нічого поганого, експорт ідей краще за експорт сировини. А якщо винахід представляє цінність лише для самого винахідника - ну що ж, така у нього доля, тішити чиєсь самолюбство.

До того ж, повертаючись до теми самореалізації: зовсім не страшно, якщо продукт, створений мозком чи руками шустрого українського хлопчини споживають за тридевять земель, це реалії сучасної глобальної економіки. До прикладу: багато наших програмістів пишуть програми для американських корпорацій, при цьому нікуди особливо і не виїзджаючи. Медики, фармацевти, біологи в Україні теж долучаються до спільних проектів, зрозуміло, що зараз в якості "подмастерьев", але це теж питання часу, коли кількість перейде в якість і у нас цією справою займуться не "продвинуті" одинаки, а відродяться свої комплектні науково- дослідні центри.

Все це у нас буде, без сумніву, досвід таких країн, як Турція, Індія, чи Китай особисто мене в цьому переконує. Звичайно що це не буде одномоментно, але час такого перетворення вже залежить від нас самих, і ні від кого іншого.

Тому ще раз - реалізовуватись треба у власній країні, і це можна зробити, було б бажання.

Ужгородка7 2012-02-05 / 12:42:10
Моїй найменшій дитині 10 років. Вона теж дуже захоплено приділяє час англійській, та що говорити, практично вільно володіє. Ми скоріше пропустимо уроки в школі: за її словами,всерівно там ночого нового, бо підручники прочитані ще літом, а вчителі, на превеликий жаль (і це не у рядовій школі!), нічого нового і не подають. З тих причин, що у класах діти різного рівня і викладач просто не має часу на дітей, яким цікаво більше. Зате додаткову англійську чекає як свято. Тому що иам цікаво!!!
А на уроках української нудно!!!.
Але виїзжати кудись закордон ніхто з моєї родини не хоче, хоча можливість є. Сестра вже 20 років живе в США і непогано мається. Проте мої діти вважають, що коли людина хоче, то і на батьківщині можна досягти неабияких успіхів. І старші вже це довели - отримали хорошу освіту, про яку мріяли, знають по 3-4 іноземні мови і обоє реалізовують себе як спеціалісти, яких дуже потребує наша молода держава.

Алекс 2012-02-05 / 00:23:59
Можливість отримати шанс розвиватися а потім реалізуватися у країні вільній від лжепатриотизму, є єдиний вихід із того тупикового становища в якому оказалося сьогоднішнє молоде українське покоління. Тому вважаю, що Олеся Кешеля права, коли стверджує, що тільки у перечислених нею країнах українська молодь зможе насправді себе показати, чого вона варта. Знаю багато таких прикладів.

Бодан 2012-02-04 / 21:11:05
Гарна стаття! Талановита дівчина!Цікаві думки...
Більше таких авторів, а то деякі блоги читаєшь - наче
людина писала - не в собі.
Леся - молодець!

Словянин 2012-02-04 / 19:55:08
Леся Кешеля підняла вкрай актуальну і болючу проблему. Згоден з О.Д., що проблеми починаються у головах конкретних людей, тому одні скиглять, інші - звалюють за бугор (по людськи цих людей можна зрозуміти). Проте піднесення Батьківщини (я в нього вірю) розпочнеться з людей, які тут живуть і працюють. Потрібно бути оптимістом, тверезо мислячим, але оптимістом, інакше немає сенсу життя... В історії були випадки, коли деякі народи знаходились у ще скрутнішому становищі, ніж українці, але в їх рядах знаходились потужні лідери, що не відсижувались по закордонах, а наводили залізною рукою порядок, і ці народи досягали процвітання.

Махайло Фединишинець - О.Д. 2012-02-04 / 19:25:24

Шановний О.Д., я не лише час від часу позираю зачаровано в небо, а й радісно копирсаюся в землі. Зневіра, ущербність, змирення – це не до мене. Але тяжко усвідомлювати, приміром, аномальний факт: 75% пенсіонерів в Україні живуть на 900-1000 грн., а судді Конституційного Суду – Бог би їх побив! – отримують пенсію 59500 грн. (плюс матеріальна допомога при виході на дуже заслужений відпочинок – 600 тисяч гривень). А такої різного роду несправедливости – хоч греблю гати!.. Знаєте, душа мимоволі (!) болить – і чомусь фільософія не тамує біль... Тому хай молоді шукають і реалізовують себе там, де вважають за доцільне…

Ігор Баран 2012-02-04 / 17:58:44
Для МК. Згоден, що ніхто не створював тепличних умов для названих Вами, але реалізувались вони все ж не в Україні. Гейтс чи Джобс у США, там же близько десятка років регулярно і навчався і викладав Перельман, Кличко в Німеччині Шевченко в Італії. Правда, із цього ряду випадає Кличко, що вже реалізовується в Україні як політик.

Це я 2012-02-04 / 11:55:28
2 сорри
Я бачу, Ви щось не дуже доганяєте особливості мишлення представників теперішньої влади стосовно дій при надзвичайних сітуаціях. То не Кучма 2004!
Ну добре, скинете Його. А дале? Оберете у парламент ідейних людей. Але ми вже це проходили, коли голосували за НУ-НС, а вони попавши до парламенту, з владної позиції пересідали до опозиційної ПР, привівші їх до влади. І надалі куплять стільки тушок, скільки їм потрібно. Бо ніхто не відмовиться стати мільонером за один день, або максімум за каденцію.
Потрібно вірити у краще майбутнє. Але того замало. Потрібна ще якась підстава. Бо не існує тої кількості, щоб переросло у якість. А скільки ще будем експерементувати? Тому я повністю згідний з панною Кешеля. Реаліст то є обізнаний песіміст.

Olesya 2012-02-04 / 11:35:55
дуже добре - "самореалізуватись можні і треба в себе вдома"... супер. Я особисто знімала сюжет про українських винахідників - один створив двигун, який працює без бензина, інший - електростанцію, яка мало не повітря перетворює на електроенергію і т.д. Як ви думаєте - в яких умовах живуть ці люди і чи Україна (ок, читай - чиновники, які відповідають за сферу запровадження винаходів) купила їх винаходи? І вони намагалися реалізувати себе на батьківщині, мало того - відправляли свої винаходи у всі можливі інстанції... результат - жоден з цих винаходів в нашій країні нікому не виявився потрібен. А от Швейцарії - так.
Прості ці діти, ці талановиті молоді українці, бачать реалії життя.

О.Д. 2012-02-04 / 00:34:27
Михайле,
атмосфера не в державі, атмосфера – в головах. Нас довго і старанно привчали до зневіри. І ми вже звиклися з нею. Нас призвичаювали до власної ущербності. І дехто вже змирився з з цим відчуттям. Треба підняти голову і побачити небо. Хіба це так важко?

ярослав орос 2012-02-04 / 00:24:27

мигалю, пушовім спати... лем, най... ну, і так далі... ужгород -- сила... особливо -- погорелов і хаятова, та й десь -- *****ні русини... знаю, там, мигалю, Тобі -- *******о... а, може, й ні... будь, мигалю, -- нещасним... хаятова -- оцінить... і передасть погорелову... ти ж бо син -- русина... мигалю... я ж бо, мигалю... Арієць...

Махайло Фединишинець 2012-02-04 / 00:05:34
Атмосфера в державі - кепська. Економічна,екологічна, культурна, духовна і бозна-яка. На якийсь якісний стрибок уперед очікувати не доводиться. Навіть якщо народ неждано змете цю ідіотську і хапузьку владу. Утім істинна демократія якщо й дасть рецепти лікування на чимало серйозних викликів, то не завтра. Отже, навіщо чекати або ризикувати? Як відомо, наша молодь в своїй основі не патріотична, а до біса прагматична. Звісно, можна себе та всіх навколо обнадіювати, але результат буде близьким до нуля. Десь читав, що японські експерти моделювали, якою буде чисельність населення кожної європейської держави в 2050 році. Висновок: з різних причин Україна "скоротиться" до плюс-мінус 30 мільйонів чоловік. А що тоді буде в 2100-му? Погибнеш, згинеш, Україно, не стане знаку на землі? Ні, не загинеш уже лише тому, що є міжнародний благодійний фонд "Україна-3000". Капітальний оптимізмище і епохальна перспективища!..
P.S. Ярославу Оросу: Друже, та най стежать – фану їм у руки та й удачі!

ярослав орос 2012-02-03 / 23:06:20
до михайла фединишинця:

мигальку, хоч ти й русинський син, але нащо донька великого (ю)країнця з русинії в кийові ганьбить мою доньку-оленку, яка знає аж-аж... і мовчить... та й нікуди і не преться...

алла хаятова, діти ужгорода, за вами стежить... будьте обережні...
а тута кийов усе стерпить...

Оптиміст 2012-02-03 / 22:34:52
Досить цікава стаття, молодої людини. Погоджуюсь з усім без винятку. Болісно лише, що не пише таких статей жоден з тих, хто може вплинути на ситуацію. Але це з одної сторони. З іншої сторони вони роблять все правильно. Вони дали 100 гривень кожному хто хотів і купили собі все необхідне для повноцінного життя. І українці їм у цьому допомогли. Мало того - 28 жовтня допоможуть ще. Можу побитися об заклад - 270 депутатів нового складу ВРУ будуть від партії регіонів та її союзників. У 2015 році теперішній президент переможе у першому турі набравши 56%. І так буде!!! І зробимо це ми!!! І плакатися нам нікому, окрім самим собі!!! А "дике поле", яке воно було у середньовіччі, таким і залишилося.
Я б теж хотів як "сорри" казати, що все у нас буде добре, я навіть колись так і казав. Але тепер знаю, що так не буде!!! НІКОЛИ НА НАШИХ ЗЕМЛЯХ!!! І в патріотизм, точніше лжепатріотизм не вірю!!! Бо якби добро могло звідкись прийти, про нього б принаймі було чути. Може "сорри" і знає де воно те добре, але до нас воно точно не прийде, бо ми його проженемо і ми його не хочемо. Те що ми хочемо - те ми і маємо!!!

707 2012-02-03 / 22:09:17
І як це співвідноситься "Світу милий, краю тихий, моя Україно..." з присутністю в переліку видатних українців Володимира Зеленського? Що в цім шоумені українського? Чи це вже й не Україна в нас зовсім. Тай і національність тут ні до чого. Як і громадянство.