ДВА ТИЖНІ В РАЮ (I)

Прохолодна київська осінь залишилася десь там унизу під крилами сріблястого літака. Озброєна інформацією про те, що літо на Кіпрі починається в середині травня і закінчується в середині жовтня, я поспішаю впіймати останнє тепло та насолодитись усіма перевагами "оксамитового сезону".

Місто Ларнака привітно зустрічає 29-градусною температурою повітря, яскравим сонцем і рекламою кіпрського підрозділу рідного мені банку на величезному плазмовому кубі, який красується посеред багажного відділу головного міжнародного аеропорту.

Виловивши у загальному потоці речей свою валізу, відправляюся на пошуки потрібного автобусу, на ходу стягуючи із себе зайвий теплий одяг. Не зважаючи на м''якість середземноморського клімату, спека вимагає відповідного дрескоду.

При вході до готелю стикаюся з молодою парою з Запоріжжя. Далека відстань від рідної землі зближує людей. Тому на заваді не стають ні різниця у віці, ні відмінності у східній та західній ментальностях. Ми радіємо один одному як діти і одразу ж закладаємо фундамент приятельських стосунків.

Облаштувавшись у номері, біжу привітатись із морем та досліджувати територію готелю. Цей ритуал витримую в усіх своїх подорожах. Тим більше, що цього разу на мене чекав сюрприз у вигляді саду позаду готелю. Сріблясто-зеленолисті оливи, запашні апельсини, жовтувато-коралові гранати, стрункі фінікові пальми, інжир і т.д. тішили очі і обіцяли приємні перспективи смаковим рецепторам...

Під вечір разом з новими друзями відправляюсь знайомитись із нічним життям міста Ай-Напа.

Вузькі чистенькі вулиці, кафе, тематичні ресторанчики, різнокольорові і радісні сувенірні крамниці — усе прикрашене яскравими вогнями, неоновими вивісками та меню на російській мові. Остання звучить звідусіль. Виникає ілюзія, що завдяки "іронії долі" я потрапила у Крим. Тут можна не володіти іноземною мовою — реклама, проспекти, персонал — усе існує обов''язково і у російському варіанті. Та й тамтешній президент має особливі почуття до слов''янської держави, оскільки колись навчався у Москві і до влади прийшов за підтримки місцевої комуністичної партії. Більше того, друге за кількістю населення кіпрське місто Лімасол неформально величають острівною російською столицею. Така собі своєрідна окупація нишком.

Місто по справжньому оживає після шостої вечора. Молодь розважається у різноманітних нічних клубах, де для дівчат "вхід безкоштовно" і "усі коктейлі по 3 євро", або "усі коктейлі до 24-ї години безкоштовно". Публіка більш старшого віку чинно прогулюється набережною, вулицями міста, періодично зазираючи у магазинчики, або споглядає за броунівським рухом відпочиваючих, сидячи в кафешках та дегустуючи міцне кіпрське вино, чи попиваючи неймовірно смачне місцеве пиво під марками відомих брендів.

                                                                              ***

Сьома ранку. Розпечений полум''яний диск Сонця ліниво випливає із небесної кузні, яка сховалась за обрієм, де небо кутає землю своїми обіймами та поволі починає підійматись лазуровим безмежжям. Останнє чарує своєю блакиттю, на полотні якої так і кортить намалювати чудернацькі білосніжні маревні фігури-хмаринки. Аж ні! Зась! Чистота неба провокуючи цнотливо грає сапфіровими відтінками: від блідувато-блакитного з сонячною позолотою до насичено-глибокого.

На пляжі пусто. Лише тапчани вишикувались рівненькими рядами та парасолі над ними статечно помахують полями полосатих брилів в такт подихам легкого вітерця.

Стопи тонуть у м''якому, дрібненькому, білому піску, який просочується поміж пальцями ніг, лоскоче їх. Втягую ніздрями дурманячий запах моря, жадібно наповнюю ним легені. Від задоволення ледь не муркочу.

Вода кришталево прозора: видно кожен випадковий камінчик, усі нерівності піщаного дна. Вона ще не встигла прогрітися, тому обпалює тіло збуджуючою прохолодою. Жоден контрастний душ не спричинить такого підбадьорливого, наповнюючого енергією ефекту. Згодом насолодою розтираю з рушником тіло. Кожна клітинка набирається тепла, благодаті...

У мене є ще дві години, щоб побути наодинці із морем. Потім пляж заповниться гомоном відпочиваючих. Вода стане теплою, мов "парне молоко". Вона обійматиме чисельні людські тіла, пеститиме їх, не бажаючи відпускати із своєї купелі...

Обожнюю шум прибою. Ладна прислухатися до його мелодії годинами. Вона заколисує, дарує спокій, внутрішню гармонію.

Хвилі накочуються одна на одну, віддаючи під сонячними промінчиками дзеркальними бліками. Пінячись вони поспішають з обіймами до кпинливого красеня-берега, а потім розбиваються об нього із протяжними зітханнями-розчаруваннями, розсипаються на мілкі мерехтливі бульбашки, які скочуються назад та розчиняються у безмежному морі...

Це сонячне місце обране Богом. Воно створене для життя, для щастя, для душевної злагоди. Не дарма за легендами саме біля берегів Кіпру із піни морської народилась богиня краси та кохання Афродита, яка стала покровителькою цієї райської величної землі.

                                                  (Далі буде: "Шляхами древніх греків" )

                                                                   ЕМОЦІЇ  МОРЯ:

 Сонний світанок

 Радійсний ранок 

Денна гармонія

Блаженний полудень

Море грається. Легкий, ненастирний бриз.

 Море хвилюється

Захід сонця. Вечірня сонячна купіль моря.

Слов''янам тут раді:

На Кіпрі таверни, ресторани, кафешки  мають свій образ, свою тематику:

Фатальні перспективи

В гості до піратів

У подорож на Титаніку

Завітаймо на ферму

У фортецю крестоносців?

Плоди із райського саду:

Фініки

Гранати

У пошуках, загублених  скарбів

Теги:

17 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати