Схиархімандрит Георгій (Савва) (1942 – 2011)

Пам’яті нашого земляка, що служив Господу на Кубані

Схиархімандрит Георгій (Савва) (1942 – 2011)

18 червня 2011 року в Краснодарському краї помер відомий релігійний діяч схиархімандрит Георгій (Юрій Юрійович Савва), наш земляк-закарпатець. Отець Георгій був широко знаний у Росії не лише як духовний пастир, учитель, але і як лікар-травник.

Майбутній архімандрит народився 6 лютого 1942 року в с. Чумальові Тячівського району у віруючій селянській родині. Як згадував пізніше сам о. Георгій, його рідний дім стояв під стінами монастиря. Після закінчення школи поступив послушником до Св.-Преображенського монастиря в с. Теребля.  Його духівниками і наставниками були преп. Йов Кудря (Угольський), старець Іларіон, який чверть віку подвизався був в одній із Афонських обителей. Однак скоро останній чоловічий монастир на Закарпатті закривають, і Юрій працює будівельником у Миколаївській області, там же навчається у середній школі, а в 1962 – 1965 рр. проходить службу в армії. Монаше життя під ім'ям Георгія розпочинає 19 грудня 1968 року в Іркутську – постриг прийняв таємно. Рівно через 3 роки його висвячують на ієродиякона – вже в Архангельську, а наступного дня він стає ієромонахом. Далі служить священиком на Півночі: у Кіровську Мурманської області, с. Туровець Архангельскої області, потім – у с. Айкіно Комі АРСР. У 1978 р. закінчує Московську духовну семінарію. Справжнім дивом для тих часів було те, що о. Георгію вдається побудувати на Півночі новий храм.

1 квітня 1987 р. о. Георгія піднесено до сану архімандрита. З того ж року життя о. Георгія пов'язане з Кубанню. Тут у жовтні 1987 р. його призначають на посаду настоятеля Св.-Вознесенського приходу м. Тимашевська (Тимошівськ). У пастви не було своєї церкви, лише молитовний будинок, і о. Георгій мріє про будівництво храму та монастиря. Мрія була дієвою, та й часи настали нові, і ось з червня 1992 р. о. Георгій призначається намісником нововідкритого Свято-Духового монастиря. Служить він там упродовж майже 20 років. За цей час стараннями о. Георгія у монастиря з'явились 4 подвір'я, в кожному з яких він організував будівництво храмів, підсобні господарства. В тому ж Тимашевському районі під керівництвом о. Георгія відбудовано жіночий монастир св. рівноапостольної Марії Магдалини. Зараз у цих обителях послух несуть близько 100 монахів і 40 монахинь.

Тяжко хворіючи, 8 червня 2011 р. в присутності монастирської братії архімандрит Георгій був пострижений у схиму під ім'ям Георгія. 18 червня о 18.18 схиархімандрит Георгій завершив свій земний шлях.

Отця Георгія знали як духовного наставника і як цілителя-травника, до якого приїздили з різних куточків Росії. Кажуть, що приймав він до 700 людей в місяць. Розповідають, що накладанням рук і молитвою лікував рак, гангрену, цироз печінки... Сам він казав, що фізичні хвороби частіше всього йдуть поряд із духовними недугами. Говорив, що людей лікують віра та діла їхні.

Про цю його діяльність говорять різне, та зараз не місце і не час для всяких подейкувань. Тож дозволимо собі переказати історію однієї жінки, хоч, можливо, комусь вона і здасться наївною...

Коли синові Марини виповнилося 6 років, йому поставили діагноз: грижа живота. Лікарі хотіли оперувати, рідні радили матері піти до бабки-знахарки, однак за порадою знайомої монахині Марина поїхала в обитель до о. Георгія. Вислухавши історію хвороби, він сказав: "Правильно, що не поїхали до бабок. А грижа... Мене це зовсім не хвилює. В суботу ввечері з хлопцем на службу, в неділю до причастя, я його під Чашу поставлю. І – свинину не їсти до 16 років. Але ось скажіть: зіниці в нього завжди розширені?" – "Які зіниці?" – не зрозуміла мати. – "Я ось Вам напишу, які трави приймати, давайте йому на ніч". На цьому розмова закінчилась.

Через кілька днів хлопчика оглядав відомий лікар. Не виявивши грижі, а лише жировик, він дуже здивувався, адже діагностував хлопчика дуже поважний лікар. Мати каже, що жировик скоро пропав сам собою, а ось цидулу з прописом трав вони десь загубили, і через півроку у хлопчика стався енцефалопатичний напад...

Отець Георгій був нагороджений кількома православними орденами; останній – св. Серафима Саровського – одержати вже не встиг.

Вічна пам'ять карпатському подвижнику, що спочив на кубанській землі!..

На Кубані служать немало православних священиків родом із Закарпаття. Наприклад, у селищі Первомайському поблизу міста Гарячий Ключ служить колишній флотський (8 років прослужив у Мурманську), а тепер козачий військовий священик о. Георгій Мигалко із Копашнева. Його стараннями в сусідньому селі Безимянному побудовано церкву на честь Федора Ушакова, російського флотоводця, проголошеного Російською церквою святим.  Як розказав нам батюшка, закарпатці служать у храмах Краснодара, селища Пашківського, ст. Старощербинівської. Як у справжнього ґазди-русина, у о. Георгія земля на обійсті (де стоять і храм, і власне будинок священика) не пустує: є город, тримає свиней, пасіку, де розводить знамениту карпатську бджолу. У притворі стоїть піаніно, на якому отець награє мелодію коломийки. Бесіду нашу пам'ятає добре, хоча вважає карпатських русинів і росіян одним народом. От і діти вже не говорять "по-нашому". Дуже шкода!..

*Автор вдячний вірниці Тетяні Михайлівні з Краснодару за надані фото та спогади Марини Черкашиної, ігумена Олександра (Коновалова).

Володимир Пукіш, Закарпаття онлайн.Блоги
04 жовтня 2011р.

Теги: православний, Кубань

Коментарі

Demon Killer 2012-01-12 / 08:00:40
"Бесіду нашу пам'ятає добре, хоча вважає карпатських русинів і росіян одним народом. От і діти вже не говорять "по-нашому". Дуже шкода!.."
Чого ж тут шкодувати? Все абсолютно логічно. Навіщо дітям пам'ятати діалект, якщо він вважає карпатських русинів і росіян одним народом? Та й чи можна чекати чогось іншого від священика РПЦ в Росії?

KK 2011-10-06 / 19:54:00
Справді, на останні фоті то отець Георгій похожий на якогось святого, мабуть ще з старого заповіту. Життя цього отця свідчить що Бог ще не забув про своїх людей, і далі працює для сцілення душу і тіло, через таких посланих святих.


Володимир Пукіш
Публікації:
/ 5Закарпатський чернець – екуменіст і поборник Соборності
/ 4Венгры на Кубани
/ 1Українці, русини та росіяни Угорщини у дзеркалі офіційної статистики
/ 4У Криму презентують двомовну збірку угорської поетеси, видану за сприяння закарпатців
/ 6Інов. Закоханий в Закарпаття
/ 5Русини у всеросійських переписах 2002 та 2010 років
/ 5Перший гол угорського закарпатця в Росії
/ 3Виноградарство на Підкарпатській Русі
/ 12Багатоетнічна Росія у дзеркалі статистики
/ 3Маємо добре вино!
/ 8Він міг би бути імператором галичан, буковинців і закарпатців
/ 7Вулиці Мукачева. Логіка радянських перейменувань
/ 3Наше вино
/ 4Ірландія. Досвід для України
/ 2Як на Закарпатті ходить двічі Миколай
/ 4Золотий Отченаш із Мукачева
/ 8Закарпаття: Традиції відзначення Дня пам’яті померлих
/ 21Словацько-мадярська «мала війна» за Пряшівщину
/ 18Як лаялися предки закарпатців
/ 63Остання читанка для угорських русинів
/ 45Як галицькі москвофіли ХІХ ст. «вчили» закарпатців
/ 13Південь призначено на другу годину пополудні
/ 15Русини на російському Кавказі сто років тому
/ 18Яке «вікно в світ» мали закарпатці в СРСР
/ 1Деякі зауваги до «кавказько-турецької» теми в творчості Духновича
» Всі записи