Дизайн по-свалявськи

-Знаєте, що ціна з 1 квітня зросла?

Ну, ясна річ, як же без першоквітневих жартівників усередині липня!

-І яку суму за цей період ми повинні заплатити?

-89 гривень.

Отакої. А було 56. Взявши здачу з сотні і розмірковуючи, чи стачить трьох буханок хліба, які можна на залишок грошей купити, щоб годувати родину ще тиждень, до наступного свята – дня отримання пенсії, повертаюся до листа в Грецію.

У мого приятеля з Салонік цікава епістолярна манера. Він цитує мої рядки і дописує до них власні репліки чи запитання. Деякі ілюструє знімками. Гарно й зручно. Ну, та він дизайнер, навіть в особистому листуванні. Професіонал.

Але раптом грецька краса наганяє на мене хвилю спротиву. І я починаю свого листа з докору: мовляв, як же це нудно відповідати по пунктах та ще й на задану тему. Як у школі, блін.

Мій знайомий з Еллади ніколи не поспішає з надсиланням наступного листа. Він – людина, зайнята справою і зароблянням грошей на сім'ю. А тут раптом блискавичне зауваження: "Ірино, якщо я Вас дратую в якості Вашого кореспондента..."

"Та ні, - пишу у відповідь, - не Ви мене дратуєте, друже. Тут до мене в двері щойно подзвонив місцевий рекет від сміттєвого бізнес-холдингу. Забрали останні гроші за нібито вивезене сміття, від якого наш мікрорайон уже захлинається. А ми тут за стільки й не їмо, скільки треба платити за всілякі відходи".

Новий лист: "І в нас таке трапляється. Коли смітникарі страйкують".

Не втрималася, б'ю по клавіатурі комп'ютера знову: "Наші вже 20 років страйкують. Причому – без вихідних".

 

За чотири пострадянські п'ятирічки я написала не менше двох десятків матеріалів, присвячених свалявським доблесним комунальникам. І про свята, і про будні, і про їхні проблеми, і про мудрі проекти світлого, позбавленого всілякої засміченості, майбутнього. Майбутнє, здається, залишилося геть усе дощенту в минулому. Епоха ж засміченості набуває всіх ознак нескінченності, як і мій песимізм.

 

Втім, може, я даремно переживаю. У нашому місті новий господар. Кажуть, ділова людина. Цікавлюся в Інтернеті про ті діяльні кроки, які мерія здійснила за півроку з часу обрання новим міським головою Івана Ланя. Ну, крім огорожі на міському сміттєзвалищі, повз яку я щоранку бігаю на Чонки.

 

Знаходжу джерело - svalyava.com.ua.

 

Крупним планом ясне усміхнене обличчя Івана Ланя і його інтерв'ю саме про підсумки півріччя ґаздування в Сваляві. 

 

Читаю інтерв'ю. Ні, помилки орфографічні, синтаксичні не рахуватиму. Я ж по ділу. Шукаю, де воно в тексті:

"...перше, що вдалося зробити – це перебудувати роботу колективу", "...розпочавши роботу на посаді міського голови ми пішли іншим шляхом..." Оце по-ленінськи!

Ага, ще провели аудит в порожньому кабінеті і знайшли в ньому 4 мільйони гривень. Реорганізували комунальне підприємство "Житловик", залишивши з 19 працівників 9 двірників. Зустрілися з мешканцями ОСББ і з тієї здибанки Іван Ланьо зробив висновок, який просто-таки вражає відвертістю: "Ви знаєте, що немає нічого новішого, як забуте старе. Я маю на увазі, що така форма вже виправдала себе і в минулі часи, досить згадати слова персонажа Ільфа і Петрова, Остапа Бендера: "Настав час перекваліфіковуватися в управдоми".

 

Ще міський голова зізнався, що "на даний момент з великою надією чекає на відповідь" міністра освіти і науки, молоді та спорту п. Табачника, аби той сприяв передачі колишнього гуртожитку для студентів Свалявського коледжу на баланс міськради. 

Далі ще кілька рядків про звернення в прокуратуру і про приклади "зруйнованих та знищених об'єктів".

 

Ну, і нарешті, те, що цікавить особисто мене – "в плані збирання та вивезення сміття". Тут мушу розмістити повну відповідь мера:

 

"На момент, коли я прийшов в міську раду, перше, що зробив – виїхав на Свалявське сміттєзвалище, на яке, на той момент, не було виготовлено жодної технічної документації, рішення сесії, Державного акту на землю тощо. Тому доводилося приймати рішення новій владі. Ми звернулись з відповідним листом у Свалявську райраду з проханням допомогти у вирішенні даного питання. І нам пішли назустріч: виділили для благоустрою сміттєзвалища 200 тис. грн., одразу після чого на черговій сесії Свалявської міської ради було відведено земельну ділянку, виготовлено відповідну документацію та вирішено ряд інших питань, що стосуються сміттєзвалища: зроблено пропускний пункт, огороджено територію полігону, водовідведення; виділена техніка, проводяться роботи по пожежному резервуару. Результат проведеної роботи – нам вдалося очистити місто від сміття. Також нами проведена ревізія всіх зелених насаджень міста, велика частина з яких (аварійних, "хворих") – зрізано. На місці знищених – висаджено більше 1 тис. різних саджанців, а в день суботника, що лунав під гаслом "Посади дерево, доглянь та вирости його" - Свалява поповнилася алеєю сакури, що стане своєрідною візиткою одного з найпривабливіших куточків України - нашої рідної Сваляви.

Вшановуючи пам''''''''ять перед священною пам'яттю загиблих Свалявська міська рада провела масштабні роботи по благоустрою пам'ятника "Загиблим воїнам – визволителям" та надгробних плит на могилах загиблих воїнів – визволителів.

Було проведено санітарне очищення зелених насаджень (кущів) та зрізання аварійних дерев, насадження молодих саджанців, облаштування пішохідних доріжок.

Одним з моїх пріоритетних напрямків було визначено проведення капітальних та поточних ремонтів вулиць міста. На даний час відремонтована вулиця Духновича, на черзі – вулиці Борканюка, Шевченка, Л. Українки, Толстого, Серьогіна. Кошти - виділені, трошки заважають погодні умови. В місті завершено розстановку дорожніх знаків згідно карти - схеми, яку було затверджено на сесії міської ради. Вирішення даного питання значно покращило безпеку дорожнього руху.

Крім того, проведена нова оцінка приміщень комунального майна міста, що передаються в оренду та земельних ділянок, в результаті чого значно збільшилися надходження дохідної частини бюджету міста. Про все це можна розмовляти довго. Але то окрема тема для розмови".

 

Тут би треба мені, як моєму грецькому дизайнеру, по пунктах до кожного речення, записаного з уст Івана Івановича. Але це ж так нудно!

 

Повідомлення Івана Ланя про те, що міське сміттєзвалище огороджують за 200 тисяч гривень з районного бюджету, мало відродити в нас надії, що ось, нарешті, зарубцюється одна з виразок на тілі Сваляви. Але ту металеву сітку можна було б вважати огорожею, якби через неї пустити електрострум. Бажано таким чином, аби він бив по руках тих, що мають доступ усередину стратегічного об'єкту.

 

А вчора чую новину: виявляється, сміттєзвалище віддали в оренду. Одверто кажучи, моїх сусідів ця звістка стривожила: а чи правильно визначили в натурі межі сміттєзвалища? Чи не забули про наш мікрорайон? Огорожею треба б і вулицю Тацея, як природній сателіт сміттєзвалища, оперезати. А відвідувачів з візками з вулиці Гірської та псів, що не мають реєстрації на Тацея, запускати через КПП чітко за одноразовими перепустками, виданими в міськраді.

 

Спитаєте: що це мене на сарказм потягло? Залюбки поясню: прагматично переживаю за орендаря. Прагну, аби вся стратегічна сировина до нього доходила без втрат, включно з тією, що накопичується на вулиці Тацея по вівторках та четвергах. Може, орендар виділить нам і якісь контейнери для збору сміття, бо ні "організовані", ні "реорганізовані" комунальники досі не спромоглися забезпечити ними великий житловий мікрорайон.

 

Щодо зелених насаджень та "фонтанів з струмками", то це (скористаюся словами пана Ланя) - "окрема тема для розмови".