У 2011 році ужгородцям почали забороняти збиратися! Що далі?

Цього тижня влада міста Ужгорода знову вдалася до обмеження громадськості у її праві висловлювати свої думки та позицію. Щоправда, як і минулого разу, форма обмеження була доволі специфічна. Мовляв, станьте в рамки, які ми для вас придумали, і тоді вільно висловлюйте все що заманеться.

У 2011 році ужгородцям почали забороняти збиратися! Що далі?

Потрібно розуміти, що будь-які обмеження, це своєрідна заборона на щось. Ужгородці пам'ятають, як на початку цього року В. Погорєлов заборонив проведення мітингу біля пам'ятника Т. Шевченку на День соборності України. Тоді міський голова нагадав учасникам про визначені в 1999 році місця, а також про погоджувальний лист, який організаторам треба отримати, перш ніж мітингувати. Викликане обурення мало не тільки містечковий, а й загальнодержавний характер. Всі центральні засоби масової інформації вийшли зі звісткою про обмеження права на мирні зібрання в Ужгороді. Того ж дня пан Погорєлов пожалкував про скоєне, через що кинувся оперативно повідомляти всім, що жодного обмеження не буде, мовляв, хотів лише нагадати організаторам про існування погоджувальних документів й до того ж недалеко (біля драматичного театру!) молодь проводить інший захід: "як би тут чогось не вийшло".

Захід відбувся, громадськість під жовто-синіми прапорами покритикувала всеукраїнську владу, ЗМІ написали про перемогу громадськості над місцевою обмежувальною владою, а от міський голова, схоже, висновків не зробив.
 
На тижні місцева група молодих активістів міста, серед яких журналісти, правозахисники, студенти, вирішила провести на площі Поштовій захід під назвою "Прорвись до інформації". Його суть полягала в популяризації нового Закону України "Про доступ до публічної інформації", який напередодні набув чинності. Учасники у формі театралізованого дійства хотіли показати, що дає новий закон громадянам, а також допомогти всім охочим оформити перші інформаційні запити до Ужгородської міської ради.
 
Подавши повідомлення до міської влади про акцію, у відповідь отримали відмову з зазначенням таки тих визначених місць для проведення та погоджувального бігунця. Міський голова вкотре скористався пропахлим нафталіном та совковим козирем, видавши на-гора цинічний і примітивний документ.
 
Чому примітивний? Та тому, що суперечить чинному законодавству й Конституції України. До того ж Конституційний суд України ще у 2001 році поклав край подібним місцевим актам, якими активно послуговувалися багато міст. Феміда почала визнавати їх неконституційними та антизаконними, така практика почала відмирати. І от, неначе "Пилип з конопель", міський голова Ужгорода в 2011 році двічі витягує документ багаторічної давності.
 
Чому цинічний? Якщо в акції біля пам'ятника Т. Шевченку брали участь опозиційні політичні організації, обговорюючи гріхи та антидержавність центральної влади, то в акції під мерією брали участь громадські активісти. Їхні лозунги не були політичними, їхні гасла не були популістськими, вони не говорили про наступ на демократію. Натомість вони роздавали перехожим інформацію про новий закон, у доступній театралізованій формі показали, що саме він змінює в бюрократичній машині влади, й допомогли перехожим оформити перші звернення до міської влади, користуючись новим законом. Тобто мова йде про заборону активним та свідомим громадянам, звернутись до громадян свого ж міста, допомогти їм.
 
Звісно, обмеженням ужгородська влада знову заслужила собі "хорошої слави" в країні. Громадські діячі, правозахисники та депутати Верховної Ради України гостро відреагували на такі дії міського голови. Депутат Андрій Шевченко пообіцяв особисто приїхати в Ужгород, аби пересвідчитися у відкритості міського голови, а не спостерігати за тим, як він "шарахається від самих лише згадок про доступ до інформації".
 
Кроки міської влади зрозумілі, їм справді є чого боятися. Не так давно були скандали з тендерами на харчування в закладах освіти, сумнівними підвищеннями тарифів на проїзд у громадському транспорті, відсутністю конкретної аргументації щодо тарифів на воду, які є одними з найвищих в Україні, ухваленням рішення про заборону оприлюднення результатів голосування депутатів Ужгородської міської ради, перелік можна продовжувати...
 
Розібратись в усіх гріхах влади, можна тільки інформаційною перепискою, яку й полегшує новий закон. Ужгородська влада боїться відкритості. Нещодавно були оприлюднені результати всеукраїнського дослідження відкритості генеральних планів міст України. Ужгород відзначено серед небагатьох міст як місто, що незаконно та безпідставно наклало на цей документ гриф "Для службового користування". Тобто інформація про те, хто, що і коли будуватиме перед нашим будинком, таємна і закрита.
 
Акція "Прорвись до інформації" відбулася. Аби якось виправдатися в очах спільноти, пан Погорєлов запросив учасників на чай до себе в кабінет. Там він розповів, як "усе не просто" в нашому місті, при цьому попросив наступного разу все-таки проводити акції у визначених місцях, чим вкотре підкреслив свою непрофесійність та цинічність.
 
У народі кажуть: "Доки грім не вдарить, мужик не перехреститься". Очевидно, міському голові "громи" громадськості та народних депутатів не указ. Напевне, він чекає чогось більшого, і звісно, він це знайде. Громадяни відвоюють своє право на вільне висловлення думки в будь-якій частині Ужгорода без дозволу міського голови, хоче він цього чи ні. Як це буде зроблено, питання швидше до робочого порядку. В офіційних і неофіційних інформаційних джерелах комунікації багато депутатів міської ради обіцяють припинити дію заборонних актів. Наскільки вдасться їм це зробити і наскільки щирі вони у своїх словах, ми побачимо вже на найближчому пленарному засіданні. А поки що всі вони включно з міським головою — міська влада, яка забороняє та обмежує, демонструючи свою закритість та асоціальність.
 
Що ж робити поки? Однозначно таке: відверто ігнорувати подібні заборонні відписки міського голови, так само, як він ігнорує нас, підписуючи ці документи. Є Закон, який ще поки що вищий за обмежене бачення ужгородської міської влади. Є суд, який єдиний щодо права забороняти нам мирно збиратися.
 
Свобода думки, право вільно висловлюватись, пересуватись і організовувати мирні зібранні – це природні наші права, які є незайманою цінністю в цивілізованому світі. І дякувати Богу, що невігластво сьогодні, при всьому своєму бажанні, цьому протистояти не може.
 
 
Коментар Олександра Солонтая, експерта Інституту Політичної Освіти
 
Прочитав "заборону" і посміхнувся. Чому ужгородцям в Ужгороді проводити акції на всіх площах заборонено, а мешканцям сіл, інших міст, областей та іноземним громадянам можна? Те що написав Погорєлов, чи вірніше - підписав, це і дивно і смішно. В листі Погорєлова є посилання на давно застаріле і забуте рішення, де заборона стосується тільки мешканців міста. Влада себе виставляє на посміховисько такими паперами, сама потім це розуміє і думає, як викрутитися, та ще й вкотре.
 
І ще, думаю читачі будь-якої газети можуть скласти колаж з фотографій за участю Погорєлова та його людей під час громадсько-політичних заходів на площах, на яких заходи буцімто заборонено проводити. Виходить сам Погорєлов, коли йому треба, організовує і відвідує заходи де би вони не були, але чомусь намагається загнати інших ужгородців на визначені 3 місця? Для контролю? "Показати місце" ? Коли ужгородці збираються чи виходять на акції, то з якого це дива міська влада присвоює собі владу визначити місця де саме це мають робити люди !?
 
Така позиція міської влади викликає обурення. Якщо відверто, то толком справитися з комунальними проблемами не можуть, виконати чинне законодавство про місцеве самоврядування, наповнити бюджет міста, а тим часом залазять в конституційні права громадян. Я радий, що молодь не злякалася і провела захід. Попереду наступні кроки, треба домогтися вступу в дію нового інформаційного законодавства на практиці.
 
Володимир Феськов, координатор Закарпатського "Громадського центру"
джерело: http://www.rionews.com.ua/mixed/all/now/n11132173822
Володимир Феськов, Закарпаття онлайн.Блоги
16 травня 2011р.

Теги: Погорелов, Міська рада Ужгорода, заборона мирних зібрань

Коментування вимкнено автором публікації.