Українська журналістика очима голови Пряшівської організації Словацького синдикату журналістів (ФОТО)

В Україні я мав можливість виступити на прес-конференції, але не серед журналістів, а як її гість. Фото з львівського "Прес-клубу", господиня - Ольга Шостак

Від 8-го до 27-го листопада 2010  року я був у відрядженні в шести українських містах в рамках спільного проекту Словацького товариства з питань зовнішньої політики (SFPA) і його українського партнера. Мені пощастило побувати у Львові, Рівному, Києві, Вінниці, Тернополі, Ужгороді. Моя місія була названа "Європейська інтеграція України з погляду журналістів". Її метою було встановити контакти з українськими журналістами, їх організаціями, ознайомитися з ситуацією в українських засобах масової інформації (ЗМІ), з умовами праці журналістів і шукати можливі точки дотику для співпраці (в рамках спільних проектів) із ЗМІ у Словаччині. Тому що це було явно індивідуальне перебування (що зумовлене можливостями однієї людини і,  ще до того, в чужому середовищі), мої висновки  далекі від претензії на об'єктивність, збалансованість або комплексність погляду на складність питання.

Незважаючи на спільний кордон, наявність численної етнічної української громади у Словаччині та словаків в Україні, давні контакти (можливо, більш платонічні, аніж насправді реальні),  на даний час інтенсивних відносин між словацькими та українськими ЗМІ не існує. Причини різні. Наприклад, навіть найбільша і найбільш впливова організація журналістів у Словацькій Республіці  - Словацький синдикат журналістів (SSN, який я представляв як  голова Регіональної організації в Пряшівському краї), не має стандартні офіційні договірні  відносини з якою-небудь аналогічною організацією в Україні, наприклад, зі Спілкою журналістів України. Відносини дуже випадкові. Нема ніяких двосторонніх проектів ЗМІ, точніше, ні один з  них не є  відомий громадськості в такій мірі, аби його брати   в якості основного джерела інформації. Проблематика життя України в словацьких ЗМІ розглядається дуже маргінально, ні один ЗМІ (державний – громадсько-правовий)  або приватний не має постійного кореспондентського  пункту в Україні. Так само це навпаки – у Словаччині. Без таких контактів, без відносин конкретних людей як передумови більш особистісної і менш офіційної комунікації не може бути поліпшення. З іншого боку, в такому разі проект  SFPA надзвичайно цінний, амбітний, пілотний. При всіх можливих негативних наслідках.

Я відвідав кілька редакцій і бачив, у якому стрімкому темпі вони працюють і   не в надто добрих умовах праці. Тому я  трохи сумніваюся, що проект спільних активностей  може здійснити стійке число людей. Якщо це будуть люди з досвідом, то конкретні журналісти окремих редакцій  через велике робоче навантаження не зможуть досягти відповідного ефекту. Сигналом є  помітне падіння кількості журналістів, накопичення праці для тих, які залишились працювати в редакційних колективах.

У результаті фінансової кризи настало  зниження частоти виходу газет (випадок газет "20 хвилин", які виходять в обласних центрах у Вінниці і Тернополі).  Місцеві колеги мали б мати творчі майстерні з таких тем, як робота з інформацією, їх пошуку, використання, подання та моніторингу зворотного зв'язку, діяльності журналістів, ЗМІ, наприклад, під час виборчої кампанії. Бажано було б мати спільний освітній проект, розкинутий на довший відрізок часу. Існує потенційна загроза для свободи слова, нависає загроза   цензури, самоконтролю журналістів, а відповідно - самоцензури, суперечливий характер роботи в ЗМІ, можливість наростання політичного тиску з допомогою економічних інструментів, неконтрольованого поширення прихованої реклами.

Голова незалежного медіа-центру з місцем перебування в Києві, Юрій Лук'янов, вважає доцільним виготовити  спільний проект в рамках правового захисту журналістів та їхніх умов праці - створення юридичної контори, яка б підхоплювала, аналізувала і приймала відповідне ставлення щодо  порушень  прав журналістів. Узагальнення могли б бути  свого роду білою книгою і їх публікація  могла б допомогти культивувати ЗМІ в Україні. Шеф-редактор видання "20 хвилин", який виходить кожного другого дня у Вінниці, Максим Зотов, наголосив на необхідності співпраці в сфері нових медіа, у використанні Інтернету.
      
Коли я почав нашу розмову на  сумній ноті,  в такій же ноті і кінчаю. Тарас Возняк, який проживає у Львові  і який виступає на сайті "Українська Правда"  (заснований Георгієм Ґонґадзе), сказав, що він стає великим скептиком стосовно подальшого розвитку в Україні. "Нашу поточну ситуацію, в тому   числі і політичну, бачу як безперспективну, всі компоненти органів державної влади в одних і тих же  руках, уряд не діє на користь держави, але вузьких інтересів олігархів. Людей охоплює зневіра і не надіюсь, що вони колись пробудяться. Засоби масової інформації слабкі". Він добре  розуміє, що його різкі статті про сучасних можновладців  може припинити така собі  маленька "невинна"  автомобільна катастрофа ...

Йосиф ЮРЧИШИН,
голова Регіональної організації Словацького синдикату журналістів, Пряшів

*Український варіант статті подається за газетою "Нове життя", 15-16/2011.  Повний текст статті друкує журнал Словацького синдикату журналістів "Fórum"

Теги: журналіст, Пряшів, Юрчишин

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати