9.05

9 травня 1945-го року у мого діда, Миколи Григоровича Бєляєва, було дві контузії, одне важке поранення та три Ордени Слави. А не було – батька. І двадцяти років.

Микола Бєляєв: 1925 - 1997
Микола Бєляєв: 1925 - 1997

Григорія Бєляєва в білоруському селі повісили фашисти, бо ж був обраним людьми старостою, то й захищав їх, а ще мав стосунки з партизанами, до яких і відправив найменшого сина. Миколі, коли розпочалася війна, не було й повних 16-ти – він народися у липні 1925-го. Коли ж звільняли Білорусь, пішов записуватися на фронт, і виправив метрику – додав собі місяць, бо червневих уже брали, а липневих ні.

Мінометні війська, Другий Білоруський, шлях до Берліна, класичний розпис на Рейхстазі... Відтак – повні груди нагород: зокрема, "Червона Зірка" та три Ордени Слави. Повних кавалерів Слави було менше ніж Героїв Радянського Союзу, а дід був єдиним таким в Ужгороді. Тоді ж, у травні 1945-го, його запросили на Парад Перемоги до Москви, але він не пройшов "за стандартом" - на дверях штабу була мірка, еталон за зростом, а мій 20-річний дідо схилився під шибку - був зависокий... Натомість парадував на 30-ту річницю Перемоги в Москві і на 40-ву у Києві, й було зручно спостерігати за ним по телевізору – дідова голова вивищувалася над полем кашкетів. 
Дід про війну говорити не любив. Це бабка – його жінка Тетяна, з якою познайомився в південній Білорусі, куди вона, по війні служачи в залізничних військах, дотягла колію – любила і оповідки, і пісні. Вона розказувала як і літували й зимували в лісах Черкащини в партизанах, і як двічі втікала з ешелону, що віз у Німеччину, і як зв'язкувала, знаючи всі стежки, якими ще нещодавно бігала дитиною – бо ж і її війна спіткала ще навіть не 16-річною... Чудово співала – і більше не народних, а саме "Землянку"...

 

9 травня 2011... Пагорб Слави. Поважний високий дід щороку був там у першій лаві ветеранів, моторна малесенька бабця метушилася десь поруч. А нині я була на їх могилах... Микола Бєляєв: 1925 – 1997. Тетяна Бєляєва: 1925 – 2008. Дві лампадки зі свічками. По дві квітки. Пам'ятаю. Вибачте, що знаю не все... Вибачте, що, мабуть, все ж надто рідко згадую...
 
P.S. Квіти, які я поклала на їх могили, обгорнені "георгієвською" стрічкою. Гарно... І не кажіть мені нічого: тато бабці Тетяни Феофан, офіцер "царської армії", був нагороджений чотирма "Георгіями" за бої у Першій Світовій. Повернувшись з німецького полону, фаховий інженер – будівничий мостів і млинів – у 30-х роках ховався, працюючи на шахтах, аби вслід за двома братами не вирушити до Сибіру. Під час Великої Вітчизняної війни, коли фашисти прийшли на поріг, відмовився бути перекладачем, за що був скалічений. Його старший син, ще до війни будучи кадровим офіцером на флоті, з початком репресій зрікся від контактів з батьком, а по перемозі став адміралом. Менший – під час війни загинув на підводному човні. Феофан Демченко відзначав 9 травня - День Перемоги - як одне з найбільших свят...
09 травня 2011р.

Теги: 9 травня, День Перемоги, Велика Вітчизняна війна, Пагорб Слави, георгіївська стрічка

Коментарі

VASYLIJ 2011-06-05 / 19:38:00
Radjanskoho sojuzu nema, Sovok zalyshyvsja. Zazombovani nekrofily zhyjutj. Bazhaju Alli na nastuptyj rik na 9 travnja zjizdyty v moskvu i pociluvaty ruchky carju-batjushci Putinu. I v holovi stane tak rajduzhno-rudo-chorno. I stane hordo za rodychiv jaki vojuvaly za ponevolennja vsijeji centralnosxidnoji Evropy na majbutni 40 rokiv, za tuch ctro borovsja proty odnijeji 4umy nesu4y na horbu inshu. Taj prapor peremohy na Rejchstazi vyvisyly koly v Berlini bulo 8 travnja. Ce same toj denj koly Ukrajina nazhavzhdy poproshalas z evropejskym majbutnim,Mabutj Pani Alla dosi zhyve za moskovskym chasom.Vperedi planety vsej. SLAVA RODINE< SLAVA NKVS< SLAVA STALINU

мишка 2011-05-12 / 12:17:00
мій один дід воював в німецькій армії і мав німецький хрест
його сестра воювала разом з чеськими партизанами
інший дід в радянській армії його брата за те що відмовився відправили в казахстан
ну і щож мені відімчати?????

Наталя 2011-05-10 / 15:20:00
Підтримую Аллу. Для мене це свято - світле і радісне. Мені байдуже під яким прапором воювали українці, небайдуже - що мільйони з них загинули. Вчора була на пагорбі Слави, мої діти дарували квіти ветеранам, а вони плакали... Я поважаю цих людей, поважаю їх подвиг.

ярослав орос 2011-05-10 / 14:05:00
г-жа алло, Ви така жорстоко-сувора до нас аборигенів, як колишні жінки-НКВДски... то в своєму дописі сталево пишете: "І не кажіть мені нчого..." (...) то моєму цімбору местному грізно наказуєте: "Крпапка"... невже те все жіночо-совєцьке від славного Вашого діда?.. бійтеся Бога, г-жа, алло... надворі інший час...

2011-05-10 / 13:38:00
Саме на цьому - на війні, на паи'яті про неї, на "зароблених" кров'ю орденах - і паразитує нині путінська Росія в своєму бажанні розширити межі Русскава міра. І не бачити цього логічного зв'язку - безвідповідально, а для когось навіть - злочинно. Це абсолютно по-малороссійскі. Але ж ми - українці? Чи не так?

Алла 2011-05-10 / 13:29:00
местный, так!
георгіївська стрічка - частина Ордену Слави, і дід (і бабця за нього) пишався цією нагородою, хоч і не любив говорити про війну взагалі і про те, за що був вдостоєний відзнак зокрема.
стрічка в них асоціювалася саме з цим, і з Перемогою, як і в інших. крапка.

местный 2011-05-10 / 11:52:00
2автор ("P.S. Квіти, які я поклала на їх могили, обгорнені "георгієвською" стрічкою. Гарно... І не кажіть мені нічого").
Не скажу. Личное дело каждого что, когда и чем обвязывать.
Но попробуйте сами себе ответить на вопрос: во время ВОВ "георгиевскими лентами" награждали "власовцев", с которыми воевали Ваши дед и бабушка - неужели Вы на самом деле считаете, что они бы были рады цветам с такой ленточкой?

Луц 2011-05-10 / 11:47:00
аноніму - Ніхто не збирається "ідеалізувати" війну. Війна - це горе для всіх. Але будемо шанувати героїв, які вибороли Перемогу над фашизмом. Якщо не ви, то багато тисяч інших людей, чиї батьки та діди загинули під час цих жахливих подій. (і ще - про будь-яких воїнів будь-якої армії, в т.ч. і УПА, можна знайти купу всілякої ганебної інформації. Це ніяк не впливає на моє особисте ставлення до справжніх героїв, які служили і в УПА, і в лавах радянської армії). Слава справжнім героям!

2011-05-10 / 11:23:00
Не треба ідеалізувати ту війну. А тим більше - повивати її георгіївськими стрічками з рук Путіна. Почитайте коментар ВВ під матеріалом Гавроша про фотоальбом угорського гонведа. Я сам в шоці. А таке "освободителі" творили скрізь, куди вони заявилися. Розпитайте закарпатців старшого покоління - вони вам розкажуть і про звільнене від хазяїв житло, і про оббльованих після "взяття" винних підвалів вояків, і про гвалтування невинних жінок, і про відібрані в у "звільненого" населення годинники на обох руках солдатів -"освободителів", як це зафіксовано на фото "Прапор перемоги над Рейхстагом" (див. матеріал Офіцинського про ту війну). Пані Алла має право на власні сімейні міфи і добру пам'ять про дідуся. Але ми так само маємо право на ПРАВДУ про ту війну - правду голу, неприкриту, жахаючу. І як би не намагалися обвити ту правду путінськими георгіївськими стрічками, не бачити її може тільки той, хто НЕ ХОЧЕ бачити. Але, знову ж таки, не бачити чи бачити - це право (чи вибір?) кожного...

Василь 2011-05-10 / 09:30:00
Як би політики не спекулювали на Перемозі - народ, буде святкувати, буде згадувати... Бо у тій війні пролито кров кожного з нас...


Алла Хаятова
Публікації:
/ 29Я програла
/ 4Великі ужгородці. Рошковичі
/ 4Великі ужгородці. Бокшай
/ 22"Білі плями" і "великі ужгородці"
/ 31118?
/ 13Великі ужгородці. Петро Сова. Далі буде…
/ 61Великі Ужгородці
/ 3Святий Ян Непомуцький повертається в Ужгород
/ 11передЧУТТЯ ВЕСНИ
Сонце Ольга, або У дітей з Батьова – нові друзі
/ 1739, або Яночка та інші (ВІДЕО, ФОТО)
/ 3Конверти від Ужгородського Миколайчика
/ 1Ужгородський Миколайчик запрошує на аукціон!
/ 46Кінцеві титри
/ 60Ужгородський Миколайчик. P.S.
/ 1Посланець Святого Миколая – вже в Ужгороді!
/ 3Пошта Святого Миколая
/ 5Ужгородська Резиденція для Посланця Святого Миколая
/ 2Ужгород готується зустріти Посланця Святого Миколая
/ 11В Ужгороді буде офіційне представництво Святого Миколая
/ 14Аварійно небезпечна ділянка життя
/ 13Опери. Ті, хто за кадром
/ 7Безсоння
/ 11Липова алея, або Літні зелені ужгородці
/ 6Жовта печаль
» Всі записи