Мукачево виділило 12,4 млн на безпілотники для двох бригад ЗСУ...
Уряд погодив звільнення голови Ужгородської РДА Гузинця і призначення його н...
Підтверджено загибель Михайла Бадиди з Демечів на Ужгородщині, який понад рік...
На Запоріжжі поліг Петро Ганич з Кам'яниці Оноківської громади (ФОТО)...
В Ужгороді водій, зупинений патрульними, швидко купив і хильнув алкоголь, аби прих...
В Ужгороді сквер міської лікарні реконструюють і облаштують за 40 млн грантових гр...
Мукачево виділило 12,4 млн на безпілотники для двох бригад ЗСУ...
Як журналісти жаб давлять...
Щороку одне й те ж. Як тільки потепліє, традиційний набір інформаційних чупакабр хтось мусить розбавити новиною з Закарпаття – мовляв, дивіться, місцеві аборигени виходять полювати на... жаб! Цей рік виключенням не став – ось і Закарпаття онлайн відзначилось.
В свою чергу, кілька журналістів, і я в тому числі, гнівно реагували – без жодних, щоправда, наслідків. На українському сайті вільної журналістики "Хайвей", після публікації фотозвіту про те, як відбувається процес, відбулося кілька дуже гарячих дискусій. В 2008 році від імені громадської організації "Чистий Берег" я звернувся до обласної екологічної інспекції з проханням адекватно відреагувати на очевидне порушення природоохоронного законода. Екоінспектори подякували за небайдужість – і, здається, все. Цього року я просто перепощу сюди свій матеріял кількарічної давнини, бо що ще можна зробити, аби зупинити неподобство, вже не знаю.
* * *
Це почалось у травні 2004 року. Тоді телеканал, що зве себе „зіркою українського телебачення", видав у національний ефір кумедний (на думку авторів) сюжет: виявляється, у закарпатському селі Тур'ї Ремети на Перечинщині місцеві мешканці здавна їдять жаб, зовсім як французькі „жабарі". Мовляв, місцевих мешканців за їхні дивні кулінарні звички сусіди також жабарями кличуть. У тому пам'ятному сюжеті був показаний сімнадцятирічний абориген, який похвалився, що за день може відловити до 400 тваринок. Як він це робить, хлопець продемонстрував захопленим журналістам – відловив пару квакушок, відрубав їм задні лапи сокирою, кинув подихати – а здобич (освіжовані лапки) поніс додому.
Телерепортаж викликав обурення у закарпатських природоохоронців. З метою вивчення ситуації у село виїхала група біологів Ужгородського національного університету. Вони вияснили подробиці дивного полювання, яке триває не цілий рік, а лише короткий сезон – коли жаби мечуть ікру, прокинувшись від зимової сплячки. За цей період аборигени встигають знищити близько сорока тисяч земноводних, переважно з роду „справжніх жаб". Ці тварини не є унікальними, але вважаються рідкими у нашому регіоні. Під гарячу руку жаболовів потрапляють і рідкісніші екземпляри – зокрема, жаба прудка (занесена до Червоної книги) та жаба гостроморда (претендент у червонокнижний вид). На полювання доводиться виїжджати і в інші села – бо навколо тварин меншає. Біологи заявили, що місцеві селяни ловлять жаб не тільки задля задоволення власних кулінарних потреб, але й на продаж у ресторани, а також на експорт (жаб'яче м'ясо скуповували покупці із Словаччини). Причому їстівними у тварин є лише задні лапки. Їх відрубають живцем, знімають шкіру – а тоді вже або готують для себе, або продають. Тоді, в 2004 році ціна кілограму делікатесу коливалась від 50 до 100 гривень. На одне кіло треба вбити близько 60 жабок. Група біологів заявила свій протест у пресі і виразила сподівання, що управління охорони навколишнього середовища розбереться в ситуації. Адже маємо справу з екоцидом – знищенням окремого виду істот. І це діло карається, принаймні, штрафами. Так, за незаконне добування чи знищення звичайних жаб нашим законодавством передбачений штраф – 2 гривні за кожну тварину. Ніби й небагато, але пригадаймо – наївний абориген на камеру хвалився, що за день може наловити 400 тварин. Якби його піймали за язик і примусили виплатити 800 гривень, мало б не здалося! Червонокнижні екземпляри „коштують" в кілька разів дорожче.
З тих пір нічого принципово не змінилось. Дивна місцева традиція, помножена на бажання місцевого люди підзаробити, призводить до щорічного масового знищення тварин. Природозахисники вже не б'ють на сполох – і можна зрозуміти, чому. Бо в Закарпатті насправді є куди гостріші екологічні проблеми. Наприклад, з яким трудом добилися того, аби залишив наш край злощасний „премікс" (та й то, за чутками, далеко не весь) – а чи хтось був покараний за нанесену шкоду, в мільонах умовних одиниць? А тут ще й сміттєва лавина більшає щороку, а кожна спроба вирішити проблему натикається на опір місцевого населення – і воно зазвичай праве, бо вирішити бажають задешево і аж ніяк не на користь людям. І таких глобальних бід чимало. Що там до тих жабок! Але проблема не в самих лише зелених істотах – для когось бридких, а для когось – милих та беззахисних. Проблема у ставленні людей, і насамперед – журналістів, до нашої природи.
Починаючи з виходу того злощасного репортажу, не минає й року, як навесні (в залежності від морозності зими це може бути й березень, і травень) кілька журналістів вважає за обов'язок виїхати у Тур"'ї Ремети і зробити черговий „ексклюзивний репортаж". Чомусь їм здається, що про новий сезон жаб'ячого геноциду повинні дізнатися як не вся Україна, то принаймні ті закарпатці, які ще не чули про дивні традиції перечинського села. Само собою, що ця щорічна новина регулярно потрапляє в інтернет. Отой вище згаданий фотосет, на якому викладений весь процес ловлі, мордування та приготування жаб, зустрічався в мережі під жаргонною рубрикою „Жесть" (себто „Жах"). Так, життя – не дуже гарна штука, і процес забою корови на м'ясокомбінати забажав би бачити не кожен з нас, але ж яловичину любимо! Можна б таке сказати й про вбивство жаб. Та тут інша справа. Дуже прикро, що журналісти, які вже традиційно виїжджають на місце масового забою земноводних, зовсім не розуміють, що стають свідками хай і не найстрашнішого, але злочину. І якщо вже потрапили на місце злочину, то подавати його треба саме так – а не як веселий курйоз. Врешті, є розуміння етики – в якому контексті показувати жорстоке поводження з тваринами (хіба може бути щось гірше для істоти, коли її четвертують і лишають помирати?).
Цікаві досліди, або кілька слів про екологічну етику
Тут ми підходимо до ширшої теми - ставлення працівників ЗМІ до природи. Адже саме журналістськими очима бачить світ пересічний телеглядач чи читач преси. Серед вчених існує теорія, що сучасна людина (тобто здебільшого міський мешканець, який працює більше головою, ніж руками) нерідко страждає на біофобію - страх і ворожість до живого. Чинників цієї фобії чимало, наприклад, кіноіндустрія конвеєром плодить мутантів, виродків, віруси, що вирвалися з лабораторій, та іншу живу, але смертоносну гидоту. А ще діє потужна реклама, яка закликає стерилізувати унітази, підлоги, ванни і саме повітря. Бактерії в цій рекламі мають вид злісних чудовиськ, що кишать усюди, і як ще ми живі - часом тільки дивуєшся. Може, під впливом біофобії і народжуються сюжети, в яких „усе живе" ділиться на шкідливе (тоді його треба знищувати) та їстівне.
Наприклад, одною з улюблених тем вітчизняних „акул пера й мікрофона" є вовки, які розгулюють селами. Популярна ця тема і в закарпатських медіа. „Сірі" звинувачуються у всіх гріхах - і овець жеруть, і домашніх собак, і оленів з козулями. А тому убивство кожного з цих хижаків подається як чергова радісна звістка. І це в той час, як у сусідніх з нами країнах Карпатського регіону - Словаччині, Румунії і Польщі полювання на вовка заборонене, бо звір цей рідкісний. Карпатські екологи стверджують, що й в Закарпатті чисельність вовків вдвічі нижче офіційно визнаної, тоді як кількість звірів, яких убивають перед періодом розмноження, насправді удвічі вище, ніж офіційно представлено. Подекуди біологи намагаються пояснити у пресі: вовки живуть у Карпатах десятки тисяч років. Разом з ними завжди жили десятки інших видів тварин. Лише зовсім недавно (сотні років тому - тобто хвилини в масштабах вічної природи) зникли з карпатських лісів тур, лось, зубр, тарпан. У 20-м столітті список тварин, що пішли, поповнили сарна, альпійський бабак, чорний гриф, рожевий пелікан. Хіба їх вовки з'їли? Та й овець, на думку захисників вовків, хижаки поїдають в основному по недогляду пастухів. Але слабо звучить голос захисника природи. Хто його послухає ? Куди цікавіше невимогливому читачу серед гарячих повідомлень про зґвалтованих бабусь і зарізаних онуками дідусів знайти страшилку про кровожерливих сірих хижаків. Дістається від журналістів і зміям. Ті – підлі тварюки, роблять напади на ягідники і кусають людей. Тобто не люди сотнями на квадратний кілометр висаджуються на збір яфена і шкребками вичісують чагарники, заодно давлячи усе, що під кирзачи потрапить, - а змії, які тисячами років жили у чагарниках, є агресорами. А скільки нашими журналістами показано "народних умільців", які майструють опудала з тіл диких тварин, часом червонокнижних! Скільки захопливих репортажів про "народні промисли", які по суті є первісним збиранням ягід, грибів, лікарських трав, але в загрозливих промислових масштабах. Зрозуміло, що людям треба жити – але в ХХІ сторіччі існують більш прогресивні шляхи розвитку (культивування диких рослин, розведення грибів тощо), і варто уділяти увагу їм, а на примітивним та ворожим щодо довкілля промислам.
У зв'язку з таким ворожим ставленням деяких своїх колег по журналістській справі до дикої природи, автору пригадалась давня гумореска Леся Подерв'янського "Цікаві досліди". Той описав дегенеративну школу, в якій відповідні її рівню учителя викладають таким же дітям урок біології. Жабі відриваються лапки (щось дуже знайоме!), їжаку розпорюють живіт, білочку жарять на електричній дузі. І все в пізнавальних цілях, задля того, аби діти засвоїли: кожна тварина - ворог народного господарства, і його треба знищувати. Таким чином пан Лесь висміював радянське утилітарне ставлення до всього живого, що відбувалось під гаслом „Ми не чекатимемо милостей від природи, взяти їх від неї – наша задача". Та не хотілося б ображати колег. Може, вони просто не знають, що окрім журналістської етики, є ще й екологічна етика. Що це таке – можна легко дізнатись з Інтернету, з яким кожен сучасний журналіст добре знайомий. Варто набрати у пошуковику ці слова щоправда, російською - "экологическая этика", - і той виведе не куди-небудь, а в Київ (http://www.ecoethics.ru). Бо тут знаходиться Київський еколого-культурний центр, активісти якого, випереджаючи час, проголошують і вимагають дотримувати Декларації прав дикої природи - подібну Декларації прав людини. І не з тиші кабінетів проголошують, а борючись за ще не загублену природу, і навіть часом перемагаючи. Наприклад, за їхнього наполягання кілька років тому Верховною Радою був прийнятий закон, що забороняє весняне полювання (в чому Україна виявилася самою передовою країною серед усіх держав СНД). Ще цей Центр воює з квітковою мафією в столиці, яка наварює мільйони на кримських і карпатських первоцвітах, бореться за заповідники, на які регулярно хтось з можновладців зазіхає... А ще пропонує, причому безкоштовно, купу літератури, що допомагає журналістам писати на теми охорони природи, більш того - учить розуміти природу. Навчилися би наші журналісти хоча б азам екологічної етики, і тоді, може, репортажі про загублених тисячами тварин з'являтися і будуть - але не веселих тонах, а вже у тривожних.
Ділитись
На головну
Версія для друку
ПереслатиДодати коментар
Коментарі
Олександр 2011-04-13 / 15:31:00
вначале люди должны стать людьми, а уже потом (или параллельно с этим) мы станем думать о кошках, собаках, воробьях или жабах
Мєстний,
Перепрошую, але не думаючи в т.ч. про котів і собак людьми стати не вдасться.
Щодо жаб, то тут справа і в порушенні чинного законодавства(на скільки я зрозумів).Хоча мені набагато більш жорстокішим видається кидання живих раків в окріп, або чищення луски з живої риби.
местный 2011-04-13 / 14:54:00
как это часто бывает, обсуждение несколько сдвинулось в сторону... что мы хотим друг другу доказать: что убийство и поглощение плоти не свойственно этому миру? (чушь) что экосистема рушится (аргументы я уже высказывал - гибель гектаров лесов по любому влечет и гибель всего живого - и где же плачь и рейвах?), жестокость убийства несчастных жаб - ну так зайдите на ближайшую птицефабрику - или вы думаете, что "Курочка Ряба" изначально появляется расфасованной в "окорочка", "голень", "печень" и т.д. - мы со знакомым как-то застали там процесс разделки тушек - он полчаса проблеваться не мог (уж простите меня за откровенность)...
мир жесток. вопрос к нам - будем ли мы потокать жестокости и выносить её на обозрение или постраемся, как сможем, свести до минимума. жабы - частный случай. почитайте криминальную хронику: "Мать убил ребенка. Мужчина задушил сожительницу. Подросток топором зарубил бомжа". Поймите, вначале люди должны стать людьми, а уже потом (или параллельно с этим) мы станем думать о кошках, собаках, воробьях или жабах. По другому не получится...
автор 2011-04-13 / 12:31:00
"Панове, забийте власноруч кілька разів свиню, маленьке теля, овечку, кролика та курку, а потім ми з вами поговоримо."
Згоден з вами - це було б справедливо, якщо можеш сам вбити тварину, то їш її. В цьому сенсі фестиваль різників когось може і відштовхнути від м"ясоїдства, наприклад, такими фото:
http://pan-baklazhan.livejournal.com/34762.html
(дві передостанні)
Справедливості заради скажу - на фестивалі різників свиней ріжуть з самого ранку, коли гостей майже немає. І в стороні від основного дійства. Це, по суті, змагання кухарів, адже гентеш - це не просто той, хто забиває свиню, а й той, хто її обробляє
Наталка 2011-04-13 / 11:01:00
Дякую, Чікі, мабуть і справді дещо акценти в процесі дискусії змістилися. А з позицією автора у статті повністю згодна.
Чікі 2011-04-13 / 10:48:00
Наталко, все ж автор мав на меті (гадаю, намір автора статті трохи важливіший за акценти коментаторів) показати, що коїться протиправна річ, але штрфувати ніхто не поспішає, хоча має це робити за посадовими обовязками (зокрема, екоінспекція)
теми щодо кого можна/не можна вбивати породилися вже в коментах. давайте не будемо зашумлювати початковий меседж
Наталка 2011-04-13 / 10:36:00
Знаєте що, шановні коментатори, типу Олександра, я нікого ні за що не агітую - це особиста справа кожного їсти тварин чи ні. Справді, прикладів хижацтва в природі можна знайти безліч. Але природа щира і раціональна - бере те, що треба для виживання, а не для фестивалів та новорічних столів...
А от з попередніх коментарів якось випливає - їсти котлети, відбивні, бограчі - ТАК - це ж традиція; а от бруднити свої руки вбивством, кров'ю, нутрощами - "фі", мовляв, залишимо це діло різникам...
Панове, забийте власноруч кілька разів свиню, маленьке теля, овечку, кролика та курку, а потім ми з вами поговоримо. Можливо після цього ви не так болісно ставитиметеся до вбивства маленької (навіть рідкісної) жабки. Усе пізнається у порівнянні...
Я ЗА те, щоб рятувати жаб! Але я ПРОТИ подвійних стандартів.
Чікі 2011-04-12 / 23:38:00
а от вам і фото Шандора з жабою
http://zakarpattya.net.ua/comments-news-81517/page/0.html#comments
...і лагідна кровожерлива посмішка
Олександр 2011-04-12 / 20:36:00
Після цілком адекватної і потрібної статті чомусь почались заклики до вегетаріанства.Тобто м'ясо їсти не можна а от насіння(зародки), коренеплоди - можна.Та навіть більше - пилок йде у їжу вегетаріанців.В цьому плані тваринам пощастило більше, принаймні я ще не чув щоб десь продавали в якості харчу - сперму. Є ж приказка щодо ображених на яких воду носять. Так от! Мовчазних їдять!
І з яким героїзмом вони приймають смерть-мовчки, без жодного звуку.
автор 2011-04-12 / 20:22:00
Ваші пропозиції, Наталко, то є лірика і романтика. В краї м"ясоїдів пропагувати цінність кожного життя - все одно що нести атеїзм в Пакістан, справа шляхетна, але приречена на поразку.
До того ж, є різні погляди на життя. Для мене воно, попри красу, переповнене страждань та жахів. Подивіться на гарненьку пташку, яка цілий день величезним дзьобом лупить та жре маленьких комашок. Подивіться на популяції гризунів (наприклад, таких милий бабаків), 2/3 яких навіть без втручання людини регулярно стають кормом іншим тваринам. Риби їдять риб, і навіть серед рослин є мисливці, які вбивають комашок і навіть маленьких тваринок. Про яку цінність кожного життя тут можна говорити?
І все ж таки, на щастя, є закони, що захищають дику природу від повного нищення. В прикладі із жабами вже кілька років тому писали, що їхня популяція в регіоні полювання стрімко зникає (їх же нищать перед нерестом). І штрафи за кожну жабу чи ропуху в Мінекології давно розписані, залишається лише зробити рейд, відловити кілька "жабярів" із відром лап і штрафанути кожного на кілька тисяч гривень. Про що написати в пресі, показавши своє ставлення до вигаданого "стародавнього звичаю"
Наталка 2011-04-12 / 18:35:00
Мені здається, що у таких матеріалах варто наголошувати не на "рідкісності" тварин (хоча щодо жаб я такого не чула), а на цінності їхнього життя і однаковій мірі їх страждань - не залежно це свійська істота чи дика.
Еволюціонувати можна значно швидше, ніж здається. Для цього потрібно лише відмовитися від м'яса. Це не так вже й важко, повірте.
С. 2011-04-12 / 09:53:00
Автор сказал об экологической этике. Массовое пожирание жаб еще не приведет к эко-катастрофе. Но чему мы учим своих детей? И чем мы привлекаем туристов. Кто хочет жрать и рубать жаб, пуская выращивает их в специальном болотце у себя дома. Это же не черника и смородина - как бесплатные дары природы. Тут речь идет о показном насилии над существом, у которого есть кровь, лапы, глаза. Все-равно, что карпатского оленя споймать и порубать на шашлык! А ведь к этому мы видимо и идем, стараясь заманить туриста. Охотничий шлях не за горами... Вот только будет ли у нас столько оленей?
местный 2011-04-11 / 19:55:00
ребята, с чего рейвах? автор сказал о возможной (заметьте - возможной) опасности из-за изменения экосистемы (уменьшения количества жаб как составной этой экосистемы).
нет, ну интересно, а когда леса гектарами вырубают - почему это не так задевает? угроза для экосистемы в сотни и тысячи раз больше. а деревья - они ведь тоже живые существа...
Kergudu 2011-04-11 / 13:36:00
Здається мені, що особливо ніхто на тих жаб не полює. Десь колись це проскочило у пресу, - ну, і понеслось! Мусимо поїхати туди самі, розібратися на "місці злочину" що і як. Ну що з цього приводу? (не думаю, що навіть туристи із задовленням жеруть цих жаб у місцевих ресторанах, як писалося)
Автор 2011-04-11 / 13:04:00
Наталко, йдеться про різні речі.
Вбивати свиней - неетично. Але вони не є елементом дикої природи, вони не стоять не межі вимирання тощо. Відтак, навіть в їхньому публічному вбивстві наразі немає складу злочину. Можливо, колись людство еволюціонує до вищих щаблів гуманності і припинить їсти м"ясо. Але поки що до цього далеко.
Нищення жаб - реальний екологічний злочин, за нього існує давно встановлена система штрафів. Чому на очах екобезпеки, екоінспекції та екопрокуратури щороку відбувається злочин, з якого ще й атракцію роблять, мені тяжко зрозуміти.
Наталка 2011-04-11 / 11:55:00
Як на мене виправдовувати вбивство (та ще й публічне, атракційне!) свиней "тисячолітніми традиціями" це те ж саме, що і виправдовувати вбивство жаб "приверненням туристичної уваги". Абсолютно. Інакше у автора явно вип'ячують подвійні стандарти. Виходить, те, що ВИ їсте -вбивати можна, а от всіх інших істот, яких ви у їжу не вживаєте - зась, і ґвалт до природоохоронців... Якісь аж надто вибіркові "грінпісівські" пориви.
автор 2011-04-10 / 17:05:00
"заради "розвитку туризму" популяризують та визнають кращою з кращих подій турсезону Закарпаття масове публічне різання свиней просто неба у Гечі. Під клацання фотозатворів та жужання відеокамер тих же журналістів у морі крові" -
Я б не рівняв ці події. Так, різня свиней також зовсім не етичне видовище. Але то є наше життя, я вважаю, що людині, яка їсть м"ясо, корисно хоч раз побачити, яким чином воно потрапляє на стіл (я їм, хоча особисто можу зарізати хіба що попередньо заморожену рибу). Це дійсно тисячерічна традиція, бо свиня - це була основа європейського селянського господарства.
А тут ловлять жаб, знищують їхню популяцію, причом не стільки для їжі, як на продаж. І при цьом не чути ніякої роботи екологічних відомств - ані інспекції, ані прокуратури. Хоч би попередження в газетах дали (я про це просив у своїй заяві три роки тому)
Антон 2011-04-10 / 15:24:00
Олеже, дякую за статтю -- я навіть не знав, що у нас таке відбувається. Дивно, що на відлов звичайної риби потрібний дозвіл, а жаб нищать, як колорадських жуків. Дивно, що тих фестивальників і журналістів ще не запросили в прокуратуру для дачі свідчень у справі про порушення природоохоронного законодавства.
Kergudu 2011-04-10 / 14:13:00
Мене не цікавить, що у когось мізків не вистачає. Мене цікавить як все це позначається на мені і моїй сім'ї. Туризм, який У НАС розвивається хаотично, призводить лише до подорожчання і купи незручностей для мешканців. Для мене туризм на даному етапі - це ЗЛО.
415 2011-04-10 / 14:07:00
Фігня, то не зло, то банальна відсутність мізків. Ціни вищі чого? Того що поки що наплив і нема розуму зрозуміти - є межа. Замість розвивати бізнес горизонтом, обирають найлегший шлях - ціни вгору. Живуть сьогоднішнім днем і чуть-чуть завтрашнім. Десь так до обіду.
З басейном Берегівським та сама історія. І те саме з гентешами - замість суто кулінарної фішки, яка й справді достойна фестів, чогось "во-главу" виноситься саме свято різників, прилюдний забій худоби, кровіща. Мозок виокремив людину від тварини. Коли нема мізків, повертається тварина з інстинктами та рефлексами - впіймати, вбити, зжерти.
Kergudu 2011-04-10 / 13:52:00
Выходит, Олег, - что "театр требует жертв", а туризм - кровищи. Тут уж надо выбирать - или экология и воспитание подрастающего поколения в духе защиты всего живого, или "туризм - это наше всё"! Кстати, чем больше туристов - тем больше грязи около моего дома, тем больше цены в близлежащих магазинчиках, тем выше пропуск в бассейн... Вывод: туризм в Украине - это зло. По крайней мере, для меня лично.
© 2003-2024 Закарпаття онлайн Beta