Доки Святий Миколай буде жити у Лапландії?!

У друкованих ЗМІ та на сайтах знову з’явилася інформація про загальнозакарпатську акцію "Напиши листа Миколаю!" з таким текстом:

Доки Святий Миколай буде жити у Лапландії?!

"Любі діти!

Щороку у холодні грудневі ночі, коли навколо все вкрите снігом, у віконечка, де живуть хороші і чемні хлопчики та дівчата заглядає добрий Святий Миколай. Він приходить непомітно, і тільки до тих хто слухався та допомагав мамі і татові протягом усього року. Але щоб про це дізнався Святий Миколай, йому треба надіслати свого листа в якому опишіть всі свої хороші справи та вчинки, а якщо ви самі не зможете цього зробити, то попросіть тата і маму написати і відіслати цього листа. Для того щоб Миколай порадів за вас ви можете йому надіслати цікаві малюнки про нього, зиму і веселі зимові свята. А ваш лист у далеку країну Лапландію, де серед дрімучих лісів і вічних морозів живе добрий Святий Миколай, надішлють його помічники із Закарпаття!

На Закарпатті листи до Миколая надсилайте до 12 грудня, за адресою:

Ужгород, Головпошта, а/с 1 "а", "Святому Миколаю".

У тексті з п''яти речень допущено (І ТАК КІЛЬКА РОКІВ ПОСПІЛЬ!) чимало граматичних, синтаксичних, стилістичних та історичних помилок.

Про граматичні, синтаксичні та стилістичні помилки наразі не буду говорити. Закцентую увагу на історичній. І хоча про неї я уже писала, і мої матеріали друкувалися у кількох ЗМІ, проте ніхто і вусом не повів.

Врешті-решт, не треба докладати великих зусиль, аби  у мережі Інтернет набрати  слово "Миколай". У "Ґуґлі" вибиває аж 355 тисяч позицій. Кілька з них прочитала. Однак інформації про те, що Миколай живе у "Лапландії серед дрімучих лісів і вічних морозів", не зустріла. Та й звідки їй узятись, якщо Миколай був реальною людиною, а не міфічною істотою?

Святий Миколай / Микола (270 (286) — 6 грудня 326(345, 351)) — єпископ Міри (Лікія, сучасне Демре, Анталія, Туреччина), християнський святий, відомий як Миколай Чудотворець (Вікіпедія).

Християни (православні, греко-католики, римо-католики) пам''ятають його та шанують як історичну особу та великого святого . В Україні та в інших країнах світу цей святець став прообразом міфічної фігури Санта Клауса. Св. Миколай також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.

Святий Миколай, за свідченням літописців, народився у місті Патери, що в центрі римської провінції Лікія, у заможній благочестивій родині Феофана і Нони. Батьки змалку свого сина Миколу вчили Христовій науці. Після передчасної смерті батьків успадковане багатство Микола роздавав нужденним. І робив це тихо, таємно. На відміну від сучасних меценатів, благодійників, він добре усвідомив слова Святого Письма: "Що робить правиця, не має знати лівиця". А ще Миколай рятував людей від потопу, вогню, голоду, смерті. Ще за життя його назвали батьком сиріт, удів, бідних. За доброчинність і милосердя Господь нагородив його даром – творити чудеса, а  люди і нарекли Миколаєм Чудотворцем.

Помер приблизно у 345 році. День смерті Святого Миколая відзначають як день Святого Миколая, або просто Миколая щороку 6 грудня по новому стилю (церкви, що користуються Григоріанським календарем) та 19 грудня по новому стилю (у 20 — 21 столітті) (церкви, що користуються Юліанським календарем).

Діяння Миколая стали причиною появи багатьох легенд, завдяки яким він з часом став одним з найважливіших святих.

Легенді про три штатки (мішечки) золота, які Миколай таємно підкидував бідній сім’ї з батьком та трьома дочками, відповідає часте зображення Св. Миколая на образах з трьома яблуками або трьома золотими кулями.

Саме завдяки цій легенді засновано традицію анонімних подарунків на Миколая (6 або 19 грудня), особливо бідним та дітям.

Його мощі у 1087 р. було перенесено з Миру Лікійського до м.Бар. Там вони знаходяться і нині. З них витікає цілюще миро, від якого багато людей отримало зцілення, подолали різні недуги. 

У всіх церквах є ікона Святого Миколая. Вона розміщена зазвичай у першому ряді іконостасу зліва, а якщо храм посвячений в честь Св. Миколая, то - справа. На його честь зводять церкви, монастирі. До того ж у багатьох храмах є мощі Святого Миколая. Майже в кожній оселі християн, в багатьох робочих кабінетах є ікони із зображенням Святого Миколая. При хрещенні хлопчикам дають імена на честь цього Святого.

 

 

 

 

 

 

Тетяна Грицищук, Закарпаття онлайн.Блоги
11 листопада 2010р.

Теги: святий Миколай, Лапландія, церква

Коментарі

Тетяна Грицищук 2010-11-15 / 09:39:00
Шановні Ярослав Орос та Люся, прошу не зясовувати своїх відносин (чи як там?) на цій сторінці.

ярослав орос 2010-11-14 / 20:32:00
тішуся з того... виходить, що тих люсь, як днів у моїй рогнузданій молодості, требе додати, що й юності...

Люся 2010-11-14 / 20:28:00
ой, Ярославе, підвело Вас серце))))))) Не тота ото Люся, не тота...))))

ярослав орос 2010-11-14 / 20:24:00
до люсі:
чує моє серце, що се є та люся, яка на моїх очах моцувала на березі річки лужанки гордість закарпаття... хитра баба...

наталія бисага 2010-11-13 / 15:15:00
до автора: ідея віри в щось є сильним стимулом до змін. І неважливо як звати символ віри, тим більше де він матеріально чи духовно знаходиться! Що керує 13 років тому мені учениці 8 класу сказали, що кращі матимуть нагоду в образі Святого Миколая дарувати прохожим ужгородцям цукерки. Коли нас зібрали перед нами виступив молодий хлопець якй розказав ідею. Я памятаю її і зараз, і щороку вихожу вже з дітьми в одязі миколайчикіо дарувати людям віру. І я вдячна за це Шандору

Тетяна Грицищук 2010-11-13 / 12:54:00

Для Мишки розповім таку історію. ...


У свій час працювала вихователем дитсадка в обласному центрі. Святковий ранок розпочався опівдні. П'ятирічний хлопчик з угорської сім'ї уважно розглядав Діда Мороза, а потім підійшов до нього, смикнув за рукава: "Ти чого прийшов до дітей п'яним? І це такий приклад ти показуєш дітям?". На знак протесту хлопчик відмовився брати подарунок від казкового героя. Сказав, що йому Святий Мікулаш приніс подарунків достатньо.


У моїй пам'яті Робіко залишився дитиною (тепер йому років 20), яка народилася і виховувалася в угорській римо-католицькій сім'ї, де шануються культура, звичаї, традиції.

Люся 2010-11-13 / 08:47:00
Ярославе, чого б це?
Свої швидко набридають?

ярослав орос 2010-11-12 / 22:46:00
звісно, хвалю люсю щодо повчань тетяни на предмет української мови... але ж... цитую люсю... тільки у тому випадку... а треба: тільки у тому разі... мільйон разів, а треба: мільйони разів... а щодо вуса й ока... згоден... чужі чоловіки завше віддають перевагу чужим жінкам... це так, до слова...

Тетяна Грицищук 2010-11-12 / 18:42:00
До Люсі

Я не борюся за чистоту мови. Просто є речі, на які я не можу закрити очі і махнути рукою, мовляв, моя хата скраю.

Ваша грамотність заслуговує найвищої оцінки.

Щодо словосполучення "і вусом не моргнув", то я написала його випадково, а коли перечитувала матеріал, то розсміялася. Такого і навмисно не придумаєш! Тому і вирішила залишити у тексті і подивитися, чи помітять це читачі і як прокоментують.

Люся 2010-11-12 / 16:27:00
ги, а що, за нею і такий грішок водиться?

і хто сказав, що я руда?

Люсі 2010-11-12 / 16:05:00
Руда! Не викаблучуйся! Нехай Таня смикає вусом та не смикає за вуси жонатих чоловіків. І нехай на них не кліпає, а краще поскладає цеглу.

Люся 2010-11-12 / 15:35:00
оооо, Танюша, ну не повірю, що все Закарпаття знає, хто організатор щорічних Миколаїв, а такий великий журналіст - ні.... При нагоді поговоріть про це з Федором Шандором.

Особисто до Вас:
по-перше, вусом не моргають. Вусом поводять. Є таки й вислів "і вусом не повів". А слово "мограти" - калька з російської. У нас "кліпають". А кліпають у нас, знову ж таки не вусом, а оком.
по-друге, у словосполученні "не складає великих зусиль" варто вжити слово "вимагає" чи "становить". А складають цеглу одну на одну. Це так, до слова.
Я не проти, коли люди борються за чистоту мови. Однак вважаю, що це припустимо тільки в тому випадку, коли власна українська досконала.

І ще: мільйон разів підтримую думку, що дітям все-одно, хто і як. Вони чекають на свято.

долішняк 2010-11-12 / 13:52:00
СМИ ото не Церква,а по закону до них які претензіі можуть бути?
кидь блог ведете ни для популярности та тогди майже не розумиете ош ото утопия,бо типир апостасія

Тетяна Грицищук 2010-11-12 / 13:01:00
До правди.

Правдо, дякую, що ви звернули увагу на мій огріх. І я на нього зверну. Виправлю.

А щодо організаторів, то підкажіть, бо не знаю.

сторонній 2010-11-12 / 12:46:00
Так, суспільство дійство не готове до обговорення такої актуальної теми і пошуку її вирішення. Жах.

правда 2010-11-12 / 11:40:00
Ти ж чудово знаєш хто організатор, ти з ним спілкуєшся, дивишся у вічі, посміхаєшся йому, мило бесідуєш і в результаті таку хрінь пишеш?! як так можна?! а що стосується стилістики та граматики, то варто звернути увагу на власні огріхи. яскравим прикладом є калька з російської "з даного тексту". запам’ятай, що потрібно писати "у цьому тексті"!

Мишка 2010-11-12 / 11:04:00
Дітям всеодно звідки він родом і де він живе
вони від нас чекають свята ане пояснень автобіографії Миколая
ось про що треба думати....

*** 2010-11-12 / 10:43:00
Ололо, суспільство не готове!

ярослав орос 2010-11-12 / 09:11:00
панно тетяно, а ви як піблічна особа повинні бути готові, тим паче в нашому постколоніальному суспільстві, до почуттів і безкультурності гегемонів...
обов’язково таких, як ви, я підтримуватиму у межах можливого...
тримайтеся...

Тетяна Грицищук 2010-11-12 / 09:04:00
До Ярослава Ороса.

Пане Ярославе, дякую за підтримку.

У наш час, як бачимо, на добре слово люди скупі.
Хоча я завела блог не задля того, аби мене хвалили та давали ордени, медалі чи, навпаки, - ображали, а задля обговорення актуальних тем, проблем і пошуку шляхів їх вирішення. Натомість бачу, що суспільство до цього не готове.